АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Внутрішньогалузева конкуренція і утворення ринкової, або суспільної, вартості

Читайте также:
  1. БПМ 2.1.4 Питома теплота пароутворення
  2. Виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих дій оформлюється відповідним протоколом.
  3. ВИТРАТНИЙ (МАЙНОВИЙ) ПІДХІД В ОЦІНЦІ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
  4. Вихідні дані для обчислення середньорічної вартості основних виробничих фондів
  5. Встановіть генетичний ланцюжок утворення натрій етаноату.
  6. Встановіть генетичний ланцюжок утворення хлоробензену.
  7. Глава 8. Загальні положення щодо митної вартості
  8. Глава 9. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування
  9. Гроші як засіб утворення скарбів
  10. Досконала конкуренція. Максимізація прибутку конкурентною фірмою.
  11. ДОХІДНИЙ ПІДХІД В ОЦІНЦІ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Конкуренція — це антагоністична форма економічного суперництва, боротьба між приватними підприємцями за найбільший прибуток, за кращі умови застосування ка­піталу. «Конкуренція,—писав Ф. Енгельс,— є найбільш повний вираз пануючої в сучас­ному громадянському суспільстві війни всіх проти всіх» *. Основ­ним методом конкурентної боротьби в епоху вільної конкуренції є зниження витрат виробництва і цін товарів, які реалізуються. Закон капіталістичної конкуренції, пише К. Маркс, грунтується на «...різниці між вартістю товару і його витратами виробництва і на випливаючій з неї можливості з прибутком продавати товар нижче його вартості» 2. Певне значення в конкурентній боротьбі мають також підвищення якості товару, сервіс, використання реклами тощо.

Внутрішньогалузева конкуренція — це боротьба між капіта­лістами тієї самої галузі виробництва за вигідніші умови вироб­ництва і збуту товарів, за одержання надприбутку. Вона є ви­хідним пунктом у всьому механізмі ціноутворення і конкуренції. У кожній галузі є безліч підприємств, які різняться своїми роз­мірами, технічною оснащеністю, технологією і організацією пра­ці і, отже, рівнем продуктивності праці. Це означає, що індиві­дуальні вартості однакових товарів, які виробляються на різних підприємствах, різні. Однак величина вартості товарів визнача­ється витратами не індивідуальної, а суспільно необхідної праці. Як би не відрізнялися індивідуальні вартості товарів у процесі внутрішньогалузевої конкуренції, неминуче встановляться єдині ціни на певний вид товару, які відповідатимуть не індивідуальній його вартості, а так званій суспільній, або ринковій, його вар­тості. Суспільну вартість товарів, яка встановлюється внаслі­док внутрішньогалузевої конкуренції на ринку, К. Маркс назвав ранковою вартістю.

Ринкова, або суспільна, вартість визначається індивідуаль­ною вартістю тих товарів, «що виробляються при середніх умо­вах даної сфери і які становлять значну масу продуктів остан­ньої» 3. У виняткових випадках і нетривалий час суспільна вар­тість товарів може регулюватися кращими або гіршими умовами виробництва. Це буде тоді, коли на кращих або на гірших під­приємствах випускатиметься переважна кількість певної про­дукції.

1 Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 2, с. 299.

* Там же. т. 25, ч. 1, с. 44.

Там же, с. 182.

 

Процес утворення ринкової вартості товару можна характе­ризувати такою схемою:

Припустимо, що в одній галузі промисловості (наприклад, в електротех­нічній) є три групи підприємств: перша — з найкращими умовами, друга — з середніми і третя —з найгіршими. Усього виготовлено 1000 одиниць якихось товарів, але основну масу їх (800 одиниць) вироблено на підприємствах з середніми умовами виробництва. Саме затрати праці на цих підприємствах й визначають суспільну вартість товарів (у даному випадку ця вартість одиниці товару дорівнює 4), а індивідуальна і ринкова вартість усієї маси товарів тут збігаються. На підприємствах першої і третьої груп індивідуальна вартість товарів відхиляється від ринкової вартості (у першій групі —на + 100, у третій —на —100 одиниць).

 

Оскільки конкурентна боротьба змушує всіх капіталістів продавати товари по тій самій ринковій ціні (по 4 грошові оди­ниці за штуку), то це призводить до стихійного перерозподілу додаткової вартості між ними. Власники підприємств, що пра­цюють у кращих умовах, одержують додатковий прибуток, або надприбуток, який дорівнює різниці між вищою ринковою вар­тістю і меншою індивідуальною вартістю товарів на цих під­приємствах. І навпаки, капіталісти, які володіють технічно від­сталими підприємствами, що випускають товари з індивідуаль­ною вартістю, яка перевищує ринкову, втрачають частину виробленої вартості і не можуть повністю реалізувати додаткову вартість, втілену в товари, які їм належать. Вони не витримують конкурентної боротьби, і багато з них розоряється або зазнає значних фінансових утруднень.

Для кожного окремого капіталіста надприбуток — явище не постійне. Його одержують лише ті з них, які володіють технічно розвинутішими підприємствами, і то тільки доти, доки інші під­приємства не зрівнялися з ними за рівнем технічного розвитку. Якщо технічні вдосконалення, що їх застосовують на передових підприємствах, дістають загальне поширення, органічна будова капіталу в галузі зростає і норма прибутку знижується. Для її підвищення окремі капіталісти знову технічно переоснащують своє виробництво і на якийсь час забезпечують собі додаткову вартість, а потім знову спрацьовує той самий механізм. Тим самим внутрішньогалузева конкуренція виконує ще одну, дуже "важливу функцію — стимулює і рухає вперед науково-технічний прогрес і революціонізує суспільне виробництво, веде до зростан­ня органічної будови капіталу і зниження галузевої норми при­бутку. У гонитві за надприбутком відбувається економічна ди­ференціація капіталістичних підприємств: дрібні і технічно від­сталі не витримують конкуренції і розорюються, а великі і тех­нічно оснащені процвітають і зміцнюють свої позиції.

Надприбуток є перетвореною формою надлишкової додатко­вої вартості, суть якої розкрив К. Маркс у І томі «Капіталу».

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 | 192 | 193 | 194 | 195 | 196 | 197 | 198 | 199 | 200 | 201 | 202 | 203 | 204 | 205 | 206 | 207 | 208 | 209 | 210 | 211 | 212 | 213 | 214 | 215 | 216 | 217 | 218 | 219 | 220 | 221 | 222 | 223 | 224 | 225 | 226 | 227 | 228 | 229 | 230 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)