АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Теорія «соціального ринкового господарства»

Читайте также:
  1. Економічна теорія добробуту. Функція корисності Бетмана і Неша.
  2. Ж) Квантова теорія поля
  3. ЗАВДАННЯ І ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ПО ДИСЦИПЛІНІ «ТЕОРІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ»
  4. Змістовний модуль 1.6 Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина ХVІІ- перша половина ХІХ ст.).
  5. Змістовний модуль 1.6 Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина ХVІІ- перша половина ХІХ ст.).
  6. Змістовний модуль 2.2 Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.).
  7. Змістовний модуль 3.5 Формування основ ринкового господарства в Україні (90-ті роки ХХ ст. - до сьогодення).
  8. Змістовний модуль 3.5 Формування основ ринкового господарства в Україні (90-ті роки ХХ ст.- сьогодення).
  9. Кардиналістська теорія поведінки споживача
  10. Квантова теорія фотоефекту
  11. Класична теорія політичного розвитку.
  12. Критика теорії «стійкості дрібного селянського господарства»

Представники західнонімецького неолібе­ралізму твердять, що у ФРН створено «соці­альне ринкове господарство», в основі якого лежить вільна конкуренція, підтримувана державою. Характерними рисами цієї теорії є заперечення панування монополій у ФРН, міркування про «до­помогу економічно слабким групам», про перерозподіл державою в інтересах останніх національного доходу, про «депролетариза-цію робітників» через «наділення їх власністю», про подолання капіталістичного циклу. Мета таких тверджень — замаскувати дальше зростання державно-монополістичного капіталізму.

Неоліберали розуміють, що вільна конкуренція не може роз­виватися автоматично, всупереч тенденції до укрупнення вироб­ництва і монополізації. Тому держава, на їхню думку, повинна постійно підтримувати вільну конкуренцію, тобто здійснювати заходи з охорони капіталістичної власності і стежити за додер­жанням «правил» конкуренції.

Показуючи західнонімецьку державу як безстороннього ар­бітра, що стоїть над класами, неоліберали намагаються замаску­вати його класову суть. Насправді буржуазна держава, яка зро­слася з монополіями, діє в їхніх інтересах, про що свідчать класовий характер державного бюджету, антиробітниче законо­давство тощо. Та й закон (1958 p.), який забороняє утворення картелів, залишив недоторканими наявні монополії і, по суті, дозволив створення нових монополій.

Сучасному капіталізму поряд із суперечністю між працею і капіталом властива глибока суперечність між монополіями і реш­тою прошарків нації. У зв'язку з цим відверта апологія монополій не може розраховувати на який-небудь значний успіх серед насе­лення. Тому, вдаючись до демагогічної критики капіталістичних монополій, неоліберали, як правило, оголошують наймогутніши-ми і найнебезпечнішими «монополіями» професійні спілки.

Мета виступів ідеологів монополій проти втручання держави в економіку насамперед полягає у тому, щоб добитися відміни тих поступок, які буржуазна держава змушена робити трудящим в результаті піднесення страйкового руху, тобто ліквідувати і без того незначні витрати на допомогу по безробіттю і соціальному забезпеченню, на охорону здоров'я тощо.

Зниження темпів зростання промислового виробництва і на­ростання економічних труднощів у ФРН наприкінці 60-х — на початку 70-х років призвели до посилення критики неолібералізму з боку самих буржуазних економістів. За твердженням багатьох з них, свободи конкуренції на практиці не можна досягти через концентрацію економічної могутності в руках найбільших підприємств. Під натиском фактів капіталістичної дійсності і критики з боку иеокейнсіаиців до концепції «соціального ринкового господарства» було включено положення про «гло­бальне врегулювання» економіки державою, а саме «соці­альне ринкове господарство» почали називати «освіченим рин­ковим господарством».

 

«Неокласичні» теорії економічного зростання

Відродження і поширення «неокласичних» теорій економічного зростання зумовлено кількома причинами: по-перше, негативни­ми наслідками практики державно-монопо­лістичного регулювання, яка грунтувалася на кейнсіанських теоріях. Ці наслідки виявляються у зростанні державних витрат і дефіциту державного бюджету, посиленні інфляції. По-друге, порівняно сприятливою кон'юнктурою в ряді капіталістичних країн, в умовах якої знизилося безробіття і під­вищилися темпи розвитку економіки. У цій обстановці постало питання про можливості зростання виробництва не тільки в ре­зультаті введення невикористовуваних потужностей, а й внаслі­док впровадження нової техніки, підвищення продуктивності праці. По-третє, тим, що кейнсіанські теорії зростання аж ніяк не можна було рекомендувати для країн, які розвиваються і від­чувають нестачу капіталів, володіючи великими ресурсами робо­чої сили.

Найбільш відомі представники «неокласичної» теорії зростан­ня — американський економіст Р. Солоу та англійський економіст Дж. Мід. Ця теорія називається так тому, що запозичила в «нео­класиків» (англійський економіст А. Маршалл) основні вихідні передумови й інструмент аналізу. «Неокласичні» теорії зростан­ня виходять з передбачення панування вільної конкуренції, в умо­вах якої власники факторів виробництва дістають нагороду від­повідно до так званих «граничних продуктів» (під ними розу­міють заробітну плату, прибуток і ренту). На думку прихильни­ків «неокласичної» концепції економічного зростання, головні фактори виробництва використовуються /повністю, його дося­гають механізмом вільної конкуренції, яка впливає на ціни факторів виробництва.

Інша особливість цієї теорії полягає в тому, що вона розгля­дає як фактор зростання не тільки капіталовкладення, а й працю, природні ресурси, технічний прогрес. Останній фактор включають або як самостійний фактор, або як засіб впливу на продуктив­ність інших факторів.

На відміну від попередніх «неокласичних» теорій, сучасні «неокласики» відкидають стару концепцію, відповідно якій за­міна праці капіталом вела до зростання продуктивності праці і зниження продуктивності капіталу. Тепер висувається завдання збільшувати виробництво при найменших затратах праці і капіталу.

Особливістю сучасних теорій є й те, що зростання вони трак­тують не як порушення рівноваги, а як нормальний стан. Мова йде про «збалансоване зростання», при якому пропозиція і по­пит перебувають у відповідності одне з одним.

Центральною в «неокласичних» теоріях є проблема потенці­ально можливого темпу зростання з урахуванням наявності факторів виробництва та їхнього оптимального використання.

Основна вада «неокласичних» теорій економічного зростання полягає в тому, що вони зовсім обходять проблему реалізації продукції. Ці економісти однобічно трактують проблему відтво­рення, фіксуючи увагу на витратах виробництва і на тому, щоб при мінімуму витрат одержати максимум прибутку. Вони не враховують того, що зниження з цією метою заробітної плати веде до відносного зменшення попиту і погіршення умов реалі­зації.

Спроби «неокласиків» виробити модель «збалансованого» зростання виробництва, обходячи питання про реалізацію про­дукції, є найвразливішою ланкою цієї концепції. Ця теорія далека від реальності і в тому розумінні, що вона виходить з концепції стійкої рівноваги, яка виключає економічні кризи.

«Неокласичні» теорії зростання виходять з наявності вільної конкуренції. Ця передумова є значним відступом від реальнос­ті, оскільки вільна конкуренція в умовах панування монополій фактично відсутня. Так само припущення про повне використан­ня всіх факторів виробництва не відповідає дійсності, бо існують безробіття і недовикористання виробничих потужностей.

Досвід показує, що протягом тривалих періодів механізм цій не веде до усунення надлишку факторів виробництва, не забез­печує «збалансованого» зростання. В сучасних умовах й ці еко­номісти змушені визнавати необхідність збільшення державних витрат, які сприяють підвищенню ефективності економіки (роз­виток науки, підготовка кадрів).

Сучасний варіант неокласичних теорій зростання — теорія циклу (М. Фрідман). Згідно з цією теорією, причиною порушення стабільного ладу процесу відтворення є зрушення в грошовій сфері. Скорочення грошової маси призводить до сповільнення темпів економічного зростання, а її збільшення — до підвищен­ня. Насправді рух грошової маси зовсім не довільний, а спри­чинюється об'єктивними факторами, що лежать в глибині еконо­міки. Прихильники даної теорії використовують суб'єктивний підхід, не розкривають справжніх причин коливань грошової маси і швидкості її обігу.

Монетаристська схема дає поверхове, викривлене відображен­ня реальних процесів капіталістичного відтворення. Мета цієї теорії полягає в тому, щоб відвернути увагу від глибоких антаго­ністичних суперечностей капіталістичного виробництва, перенести розгляд усіх найважливіших проблем в «поверхневу сферу», тобто в сферу обігу.

Як і неокейнсіанці, представники «неокласичної» теорії зрос­тання розглядають виробництво взагалі, ігноруючи специфіку капіталізму, його антагоністичні суперечності.

 

$ 4. Розробка методів державно-монополістичного і внутрішньофірмового регулювання


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 | 192 | 193 | 194 | 195 | 196 | 197 | 198 | 199 | 200 | 201 | 202 | 203 | 204 | 205 | 206 | 207 | 208 | 209 | 210 | 211 | 212 | 213 | 214 | 215 | 216 | 217 | 218 | 219 | 220 | 221 | 222 | 223 | 224 | 225 | 226 | 227 | 228 | 229 | 230 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)