Проблема ліквідації панування іноземних монополій

Система економічних і політичних заходів, спрямована на обмеження, витіснення і лік­відацію позицій іноземного капіталу, є од­ним із стержневих напрямів соціально-еко­номічних перетворень, бо вона найбільш безпосередньо пов'язана і з боротьбою за економічну незалеж­ність від імперіалізму, і з розмежуванням соціально-політичних сил у країні, і з її зовнішньополітичною орієнтацією. З того, наскільки глибокі, послідовні й ефективні прийняті в цьому на­прямі заходи, можна робити висновок, якою мірою антиімперіа­лістична тенденція, властива першому етапу національно-визвольної революції, переростає в антикапіталістичну, специфічну для некапіталістичного шляху розвитку.

¹ Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 43, с. 209.

Найбільш радикальним засобом досягнення цієї мети є на­ціоналізація іноземної монополістичної власності. Викорчовую­чи економічну основу впливу іноземного капіталу всередині краї­ни, націоналізація іноземної монополістичної власності зміцнює позиції державного сектора в економіці країн, що розвиваються. Націоналізувавши основні засоби виробництва — командні ви­соти економічної системи: велику промисловість, електростанції, транспорт і зв'язок, а також банки, держава дістає важливі ва­желі впливу на весь господарський розвиток.

На рубежі 60 — 70-х років багато країн, що розвиваються, почали новий наступ на позиції монополій. Широким фронтом прокотилася хвиля націоналізації іноземної власності, особливо компаній, яким були здані в концесію земля та її надра і які найбільш явно ущемляють національний суверенітет країн, що розвиваються.

Проте форми і строки націоналізації іноземної монополістич­ної власності залежать від конкретних історичних умов розвитку країни і співвідношення класових сил.

Тривалий період діяльності іноземного монополістичного ка­піталу в ряді країн, використання його в точно визначених межах з метою національного розвитку передбачають гострі і різнома­нітні форми класової боротьби. У зв'язку з цим особливу актуаль­ність набуває питання про умови допуску іноземного монополі­стичного капіталу, основні методи контролю і обмеження його діяльності.

Уряди країн, що розвиваються, мають значні засоби обме­ження і контролю за діяльністю іноземного монополістичного капіталу. Це — податкова, митна і валютна політика, видача чи анулювання ліцензій на створення підприємств, умови концесій­них угод, які включають, зокрема, обов'язкову підготовку націо­нальних кадрів, обмеження вивозу прибутку за кордон тощо. Таким заходам, як націоналізація, іноземний монополістичний капітал чинить опір. Це новий фронт класової й антиімперіалі­стичної боротьби, який набуває важливого значення.

Ефективність контролю над іноземним монополістичним ка­піталом залежить від соціально-політичної орієнтації урядів відповідних країн, рівня законодавчої і адміністративної діяль­ності державного апарату, а в кінцевому підсумку — від спів­відношення класових сил. Закономірно, що позиції іноземного монополістичного капіталу найбільше розхитані в країнах соціалістичної орієнтації.

Поиск по сайту: