Матеріальне виробництво — основа життя людського суспільства. Процес праці і його основні моменти

К. Маркс і Ф. Енгельс, спираючись на роз­роблені ними діалектичний матеріалізм і від­повідний йому метод наукового пізнання, здійснили революційний переворот в усій науці про суспільство, у тому числі і в полі­тичній економії. Послідовно поширивши діа­лектичний матеріалізм на галузь суспільних явищ і процесів, вони створили нову науку—історичний мате­ріалізм, відкривши тим самим об'єктивну основу життєдіяльно­сті людей.

Суспільне виробництво — основа життя людей. Для того щоб жити, люди повинні мати їжу, житло, одяг тощо. Щоб мати ці блага, вони повинні їх виробляти. К. Маркс і Ф. Енгельс вка­зували, що першим історичним актом було вироблення засобів, необхідних для задоволення потреб людей, вироблення самого матеріального життя ¹.

¹ Див.: Маркс К, Енгельс Ф. Твори, т. З, с. 25.

Суспільне виробництво включає в себе процес взаємодії людини з природою (що характеризує стан продуктивних сил) і сукупність економічних відносин, які виникають при цьому (су­спільний бік процесу виробництва). Процес взаємодії людини з природою є процес праці, який завжди відбувається в певній су­спільній формі. Процес праці передбачає такі моменти: 1) праця людини, 2) предмет праці і 3) засоби\ праці. Цей процес є про­цесом свідомої, доцільної діяльності Людей, за допомогою якої вони видозмінюють предмети зовнішньої природи і пристосо­вують їх для задоволення своїх потреб. Праця—виняткове на­дбання людини. Людина — і в цьому одна з головних її відмін­ностей від тварини — працює усвідомлено, вона опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою, ви­робляє й відтворює необхідні їй засоби існування. Мета її трудо­вої діяльності в самій своїй основі об'єктивно обумовлена. Ви­робляючи необхідні їм предмети, речі, люди пізнають закони природи і відповідно до них примушують природу служити собі, добиваються дедалі більшого панування над нею.

Впливаючи на зовнішню природу і змінюючи її, люди змі­нюють і власну природу: розвивають здібності до праці, збага­чують свої знання, розширюють можливості їх використання. Значення праці для розвитку людини величезне. Праця, писав Ф. Енгельс, є «...перша основна умова всього людського жит­тя, і до того ж у такій мірі, що ми в певному розумінні повинні сказати: праця створила саму людину» ¹.

¹ Маркс /(., Енгельс Ф. Твори, т. 20, с, 453.

Речовина природи, на яку людина впливає.в процесі праці, є предметом праці. Предмет праці, що вже зазнав впливу люд­ської праці, але призначений для дальшої обробки, називають сирим матеріалом, або сировиною. При цьому треба мати на і увазі, що не кожний предмет праці є сировиною, хоч кожний І сирий матеріал завжди є предмет праці. Наприклад, вугільний [ пласт у шахті або руда в руднику — предмет праці, але не сиро­вина, бо вони ще не зазнали впливу людської праці. Добуті з пласта вугілля чи руда, направлені для подальшої переробки, стаючи сировиною, є водночас і предметом праці.

Те, чим людина впливає на предмет праці, називають засо­бами праці. Вирішальна роль серед них належить знаряддям праці, механічні, фізичні і хімічні властивості яких людина ви­користовує відповідно до своєї мети. Буде річ знаряддям чи предметом праці в кожному конкретному випадку залежить від того, як її використовує людина. З часу виготовлення знарядь праці й починається власне людська праця.

Засобами праці в ширшому розумінні слова є всі матеріальні умови праці, без яких вона не може здійснюватися. Загальною умовою праці є земля, матеріальними умовами праці є також ' виробничі будівлі, дороги, канали тощо. Результати суспільного І пізнання природи втілюються в засобах праці і процесах вироб­ничого застосування їх, у техніці і технології. Рівень розвитку техніки (і технології) є головним показником ступеня оволодіння суспільством силами природи.

Засоби праці і предмети праці в сукупності становлять засо­би виробництва. Засоби виробництва і праця людини нерозривно взаємозв'язані і взаємозумовлені. Знаряддя праці як обов'язко­вий елемент будь-якого трудового процесу завжди є продуктами минулої праці (якщо не говорити про перші необроблені камін­ня і сучки, що їх первісні люди брали в природи в готовому вигляді). Але без контакту'з живою працею вони не можуть відігравати відведену їм роль, втрачають своє значення. Ні пред­мети праці, ні засоби праці не існують самі собою, якщо їх не залучили до процесу живої праці. У свою чергу, і сама трудова діяльність людини не існує без засобів виробництва. Отже, про­цес праці — не механічне поєднання трьох основних її моментів. Тільки в органічній єдності цих взаємозумовлених моментів здійснюється людська праця, вирішальним фактором якої є са­ма людина, її доцільна діяльність. Людина виступає як провідна сила в процесі взаємодії з навколишньою природою. Вона при­стосовує предмети праці для задоволення своїх потреб, або, інак­ше кажучи, створює матеріальні блага — їжу, одяг, житло та інші предмети особистого споживання, а також знаряддя праці, сировину, допоміжні матеріали та інші засоби виробництва, тобто предмети виробничого споживання. Результатом процесу праці завжди є продукт праці. Таким чином, праця, що розгля­дається з погляду її кінцевих результатів, виступає як продук­тивна праця, а процес праці — як процес виробництва.

Такими є суть і загальні ознаки праці взагалі, незалежно від суспільної форми, в якій вона здійснюється.

Поиск по сайту: