Критика буржуазних теорій соціальних наслідків нагромадження

Англійський економіст Дж. Кейис твердив, що безробіття є наслідком недостатності платоспроможного попиту на товари і над­звичайно високої заробітної плати. Недо­статність платоспроможного попиту він по­яснював схильністю людей робити заоща­дження і слабкими стимулами до капіталовкладень. Тому, щоб забезпечити повну зайнятість, за Кейнсом, потрібно подолати схильність людей до заощаджень, забезпечити високий рівень капіталовкладень, для чого робітникам слід відмовитися від вимог «надмірно високої» заробітної плати.

Насправді, як було показано, причинами безробіття при капіталізмі є не ті чи інші схильності людей, а капіталістичний спосіб виробництва і, зокрема, дія закону нагромадження ка­піталу.

В умовах науково-технічної революції проблема безробіття почала набирати загрозливого для капіталізму характеру. Кейн-сіанська теорія «зайнятості» вже стала недостатньою для за­хисту капіталізму. Частина буржуазних економістів повернулася до старої теорії «компенсації», яку проповідували вульгарні економісти XIX ст. Американський вчений Д. Діболд та інші економісти модернізували цю теорію, використавши дані про зростання зайнятості в сфері торгівлі і послуг, і поставили її на службу буржуазної пропаганди. Але неспростовні дані про зростання безробіття доводять всю марність спроб буржуазної пропаганди прикрасити капіталізм. Безробіття залишається ли­хом робітничого класу в усіх капіталістичних країнах.

¹ Маркс К-, Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 717—718,

Панівні кола в капіталістичних країнах намагаються пере­конати робітників у тому, що робітники, так само як і капіталі­сти, заінтересовані в розширенні виробництва, в підвищенні продуктивності праці, а отже, і в нагромадженні капіталу. Але нагромадженню капіталу перешкоджає зростання заробітної плати, твердять буржуазні економісти, повторюючи своїх попе­редників, яких викрив ще К. Маркс. Проте статистичні дані переконливо свідчать про те, що продуктивність праці і при­бутки капіталістів зростають значно швидше, ніж номінальна заробітна плата. А зростання цін на предмети першої необхід­ності, що особливо посилилося останніми роками, і безперервне зростання податків на доходи трудящих зводять нанівець збіль­шення заробітної плати.

Марксистсько-ленінська теорія нагромадження капіталу дає змогу довести неспроможність будь-якої апологетичної теорії про спільність інтересів капіталістів і робітників, незалежно від того, чи то теорія «соціального партнерства», де капіталіста і робітника зображують як рівних партнерів із спільними еко­номічними інтересами, чи то теорія «людських відносин», за якою всі люди — брати, які роблять один для одного лише добро. Реальна дійсність у капіталістичних країнах доводить з незаперечною силою, що класові інтереси робітників і капі­талістів полярно протилежні, що все більше поглиблюється антагонізм між ними і посилюється їхня непримиренність.

Поиск по сайту: