Міжгалузева конкуренція і утворення середньої (загальної) норми прибутку

Міжгалузева конкуренція — це конкуренція між капіталістами різних галузей. Вона ве­деться за перерозподіл прибутку, за вигід­ніше застосування капіталу.

Як було вже з'ясовано вище, внутрішньо­галузева конкуренція зрівнює індивідуальні вартості товарів у ринкову, або суспільну. Але це ще не означає, шо вони будуть продані за суспільною вартістю, бо в цьому разі норми прибутку в різних галузях будуть неоднаковими. Відомо, що на норму прибутку діють кілька факторів. З них тільки один приблизно рівнозначно впливає на норму прибутку в усіх га­лузях капіталістичної економіки — норма додаткової вартості. У зв'язку з тим, що тривалість робочого дня і величина заро­бітної плати в різних галузях капіталістичного господарства під натиском класової боротьби пролетаріату мають тенденцію до вирівнювання, можна досить обгрунтовано припустити, що норми додаткової вартості на всіх підприємствах і в усіх галузях тя­жіють до однієї загальної величини.

Проте дія інших факторів, що впливають на норму прибутку, неоднакова в різних галузях виробництва. Так, різна швидкість обороту капіталу зумовлює одержання неоднакової річної маси додаткової вартості в окремих галузях і, отже, норми прибутку в них значно варіюються. Відмінності в органічній будові капі­талів означають, що рівновеликі капітали, зайняті в різних галузях виробництва, приводять у рух неоднакові кількості жи­вої праці і виробляють, отже, різні маси додаткової вартості. Звідси неминуче виникають відмінності у нормах прибутку за умови, що товари продаються за суспільною вартістю.

Візьмемо три галузі з однаковим обсягом авансованого капіталу (100), але з різною органічною будовою. Припустимо, що в першій галузі авансо­ваний капітал розпадається на 90с+10с, у другій —на 80с+20о, у третій — на 70с+30і>. Якщо товари продаються за вартістю і при однаковій нормі до­даткової вартості, що дорівнює 100%, то норма прибутку в першій галузі становить 10%, у другій — 20 і в третій —30%.

Але така різка відмінність у нормах прибутку довго збері­гатися не може. В умовах вільної конкуренції капіталісти тих галузей, в яких норма прибутку менша, ніж в інших, намага­тимуться вилучити свої капітали з цих галузей і вкласти туди, де найвища норма прибутку. Масове переміщення капіталів, а разом з ними і праці з одних галузей в інші неминуче спричи­нить зміну співвідношення між пропозицією товарів і попитом на них, відхилення цін від вартості.

Відплив капіталу з галузі з низькою нормою прибутку при­зведе до скорочення в ній обсягу виробництва, внаслідок чого зменшиться пропозиція товарів певної галузі на ринку. При по­передніх розмірах попиту це призведе до того, що ціни товарів піднімуться вище від вартості і норма прибутку збільшиться. Навпаки, в галузях з високою нормою прибутку внаслідок при­пливу сюди нових капіталів виробництво продукції збільшиться і пропозиція товарів перевищить попит на них, ціни знизяться нижче від вартості і норма прибутку зменшиться. Таке перемі­щення капіталів з галузі в галузь триватиме доти, доки норма прибутку в усіх галузях виробництва не вирівняється в середню, або загальну, норму прибутку. «...Різні норми прибутку,— пише К. Маркс, — вирівнюються шляхом конкуренції в єдину загальну норму прибутку, яка являє собою середнє з цих різних норм прибутку» ^!.

¹ Маркс К, Енгельс Ф. Твори, т. 25, ч. 1, с. 162.

Середня норма прибутку є відношення сукупної додаткової вартості, створеної усім робітничим класом, до всього су-спільного капіталу, вкладеного в усі галузі капіталістичного виробництва, виражене в процентах. У наведеному вище при­кладі весь суспільний капітал дорівнює 300 (240с + 60v), маса додаткової вартості — 60, а середня норма прибутку — 20% .

Прибуток, одержаний за середньою нормою на авансований капітал, називається середнім прибутком. Його величина залежить від двсх факторів: від середньої норми прибутку і від величини авансованого капіталу в цю галузь.

Утворення середньої норми прибутку означає перерозподіл сукупної додаткової вартості між капіталістами різних галузей за принципом: рівновеликий прибуток — на рівновеликий аван­сований капітал, вкладений у ці галузі. Середній прибуток ще більшою мірою, ніж прибуток, вуалює джерело його виник­нення, бо величина його пропорційна сумі авансованого капіталу.

Було б неправильно вважати середню норму прибутку вели­чиною сталою і точно фіксованою. В кожний певний момент галузеві норми прибутку внаслідок безперервного процесу вирів­нювання їх наближаються до середньої, що існує тільки у ви­гляді загальної і Стійкої тенденції.

Перетворення прибутку в середній прибуток призводить до того, що товари продаються не за вартістю, а по цінах вироб­ництва. Ціна виробництва включає витрати виробництва плюс середній прибуток на авансований капітал. Розглянемо процес утворення середньої нбрми прибутку і перетворення вартості в ціну виробництва на прикладі. При цьому припустимо, щоб не ускладнювати аналізу, що оборот авансованого капіталу в усіх галузях дорівнює одному року і, отже, авансований капітал і витрати виробництва кількісно збігаються. Норма додаткової вартості дорівнює 100%.

У цьому прикладі товари, вироблені в кожній з трьох галу­зей, внаслідок міжгалузевого переміщення капіталів і утворення середньої норми прибутку, продаються вже не за вартістю, а по цінах виробництва. Ціна виробництва в нашому прикладі ста­новить: І00Л+20р=120. Капіталісти третьої галузі, якщо вони продають товари по цінах виробництва, втрачають 10 одиниць додаткової вартості, створеної на їхніх підприємствах, а капіта­лісти першої галузі, з найвищою органічною будовою капіталу, одержують додатковий прибуток, що дорівнює 10. У другій га-лузі, де середня органічна будова капіталу, ціна виробництва збігається з вартістю. Збігається й загальна сума вартості (360) із загальною сумою цін виробництва (360). Це означає, що між­галузева конкуренція веде тільки до перерозподілу сукупної до­даткової вартості між капіталістами різних галузей, але не є якимось новим її джерелом.

Отже, в капіталістичному суспільстві діє об'єктивний еконо­мічний закон середнього прибутку, відповідно до якого сукупна маса додаткової вартості перерозподіляється в процесі реалі­зації між капіталістами різних галузей пропорційно до величин авансованих капіталів, вкладених ними у виробництво. Тому кожний капіталіст одержує не ту додаткову вартість, яка вироб­лена на його підприємстві, а прибуток, що дорівнює величині його авансованого капіталу, помноженій на середню норму при­бутку. І тільки в галузях, що працюють при середніх умовах виробництва, додаткова вартість, вироблена в них, і середній прибуток збігаються. В усіх інших випадках реалізований при­буток і створена додаткова вартість, як і їхні норми,— різні величини.

Утворення загальної, або середньої, норми прибутку і пере­творення прибутку в середній прибуток є не випадкове явище, а об'єктивний процес, зумовлений самим характером капіталі­стичного способу виробництва. Капіталістичне виробництво обо­в'язково повинно прагнути не відстати від загального (серед­нього) рівня розмірів виробництва і технічного оснащення під­приємства, організації праці, застосовуваної технології та інших умов ведення господарства. Врешті-решт треба забезпечити як мінімум середній рівень продуктивності праці і норми прибутку. Інакше капіталісти не одержать потрібної маси прибутку, темпи нагромадження на їх підприємствах сповільняться, фінансовий стан буде нестійким, а в ряді випадків вони не витримають кон­курентної боротьби і розоряться.

З утворенням середнього прибутку основний економічний за­кон капіталізму — закон додаткової вартості починає діяти вже у формі закону середнього прибутку.

Поиск по сайту: