Критика так званого «закону спадної родючості грунту»

Намагаючись виправдати низький рівень життя народних мас при капіталізмі, розо­рення дрібних фермерів, експлуатацію се­лян, буржуазні економісти посилаються на гак званий «закон спадної родючості грун­ту», вперше сформульований ще фізіократом Тюрго. Суть цього «закону» зводиться до того, що за відомою межею кожна на­ступна затрата капіталу в землеробстві є ніби менш продуктив­ною, ніж попередня. При цьому буржуазні економісти заплю­щують очі на те, що додаткові вкладення капіталу фактично означають прогрес агрономічної науки і техніки, який зумовлює підвищення ефективності землеробства.

З надуманим «законом спадної родючості грунту» було по­в'язано й вчення Рікардо про диференціальну ренту. В. І. Ленін бачив величезну заслугу К. Маркса в тому, що він звільнив теорію ренти від будь-якого зв'язку з цим горезвісним «зако­ном». У праці «Аграрне питання і «критики Маркса»» В. І. Ленін підкреслював, що «для утворення диференціальної ренти необ­хідний і достатній є факт різної продуктивності різних застосу­вань капіталу до землі. Зовсім не важливо при цьому, відбуває­ться перехід від кращої землі до гіршої чи, навпаки, знижується продуктивність додаткових вкладень капіталу в землю чи підви­щується. В дійсності мають місце всілякі комбінації цих різних випадків, і ні під яке єдине загальне правило цих комбінацій підвести не можна» К Розвиток сільського господарства повністю підтвердив положення марксистсько-ленінської теорії про те, що і в сільському господарстві є можливість і необхідність техніч­ного прогресу і що він відбувається насправді.

Коли мова йде про родючість, завжди мають на увазі саме економічну родючість, що залежить від продуктивних сил і ви­робничих відносин. «Адже по суті саме поняття: «додаткові (або: послідовні) вкладення праці й капіталу»,— зазначав В. І. Ле­нін,— передбачає зміну способів виробництва, перетворення тех­ніки»². Як свідчить історичний досвід, розвиток продуктивних сил не обмежений природою. Численні дані про розвиток сіль­ського господарства повністю спростовують «закон спадної ро­дючості грунту», посиланнями на який буржуазні економісти і соціологи намагаються пояснити низький рівень життя трудя­щих при капіталізмі.

У США, наприклад, урожайність основної продовольчої культури — пше­ниці —- з 1899 по 1969 р. зросла більш як удвоє.

Таким чином, погіршення становища трудящих у світі капі­талізму є насправді не наслідком дії уявного закону спадної родючості грунту, не «дією сил природи», а результатом соціаль­ного ладу цього суспільства. Приватна власність на землю пере­шкоджає всебічному розвитку сільськогосподарського виробни­цтва. Капіталістичне сільське господарство розвивається на ос­нові технічного удосконалення умов виробництва, але з усіма властивими цьому процесу в буржуазному суспільстві супереч­ностями. Ось чому при капіталізмі, як вказував В. І. Ленін, «збільшилася не трудність виробництва їжі, а трудність одер­жання їжі для робітника — збільшилася тому, що капіталістич­ний розвиток непомірно підвищив земельну ренту і земельну ціну, сконцентрував сільське господарство в руках великих і дріб них капіталістів, сконцентрував ще більше машини, знаряддя, гроші, без яких неможливе успішне виробництво» К Саме бур­жуазна система, яка зжила себе, є винуватцем такого злочину проти людства, як злидні мільйонів людей, що живуть у світі капіталізму.

¹ Ленін В. І. Повн. зібр. творів, т. 5, с. 104.

² Там же, с. 97_#

¹ Ленін В. /. Повн. зібр. творів, т. 5, с. 99.

Поиск по сайту: