Місце дитини в колективі

визначають різні фактори: мо­ральні, вольові, інтелектуальні якості, фізична сила, зовнішній вигляд, стан в сім'ї, товарись­кість; уміння встановлювати контакти. Дослідження, прове­дені Л. Уманським, виявили ці­каву закономірність: люди, які не користуються авторитетом, повагою в групі і які не пова­жають групові норми, пасивні в суспільних справах, конфлік­тують з колективом, схильні пе­ребільшувати свою гідність і своє місце в групі. Лідери ж ча­стіше скромної про себе дум­ки. Ця ситуація підтверджує вислів Л.М. Толстого, що лю­дина є дробом, у чисельнику якого те, чим вона є насправді, а в знаменнику — те, що вона про себе думає.

Тому важливо вивчати становище дитини в системі колектив­них відносин, щоб забезпечити сприятливе положення дитини в колективі, формувати її високі ціннісні орієнтації.

Дітям з високим позитивним статусом (лідери) в колективі слід надавати самостійність в організації і проведенні конкретних справ, доручати керівництво групами, гуртками, секціями, проводити з од­нолітками індивідуальні бесіди, спрямовані на коректування їх поведінки та інше. Але разом з тим слід пропонувати і справи, в яких ці школярі повинні бути виконавцями.

Саме цю групу школярів необхідно залучати до роботи, що потребує організаторських навичок, самостійності, висловлення своїх думок, оцінок. Для розвитку творчої активності, ініціативи цих дітей слід надавати їм певну допомогу.

Дітям групи «ізольованих» вихователі повинні допомогти пі­знати самих себе, виявити свої кращі риси, уміння. Це потребує глибокого вивчення індивідуальних особливостей школярів, орга­нізації їх успіху, розширення кола їх спілкування в первинному колективі, підбору доручень, які спонукали б дітей звертатися із запитаннями, проханнями до однокласників та ін.

Конфліктні стосунки можуть бути як між окремими школяра­ми, так і між малими групами, групами і окремими індивідами.

1.6. Дитина і колектив ____________________________________ 179

Причиною їх є різне розуміння норм моральності, ставлення до навчання, конфронтація між лідерами, хлопчиками і дівчатками, між окремими учнями, які бажають увійти в певну групу, й гру­пою, що не приймає його тощо.

Отже, неформальні групи в певній мірі визначають особливо­сті класного колективу, ступінь його впливу на особистість. Ідеальт не положення, коли формальні і неформальні структури допов­нюють одна одну, коли офіційні лідери колективу мають високий статус у сфері виборчих відносин, а лідери малих груп, що корис­туються авторитетом, є носіями позитивних цінностей.

Поиск по сайту: