Зміст виховної діяльності, спрямованої на формування у школярів естетичної культури

Зміст естетичного виховання, орієнтованого на формування естетичної культури школярів, передбачає: розвиток у школярів здібності сприймати прекрасне в природі, в праці, в творах мисте­цтва, оточуючій дійсності, поведінці людей, які бажають насоло­джуватися цим прекрасним.

¹ Неменскчп Б.М. Мудрость красотьі. — М., 1981. — С. 52, 55.

² Ващенко Г. Виховний ідеал. — С. 204.

1.3. Змістовний компонент виховного процесу 91

Естетичне сприйняття є початковим моментом у формуванні естетичного ставлення до дійсності, тобто первісним пізнанням явищ. Виражається воно в загальній спостережливості, в здібності помічати прекрасне і звертати на нього увагу. Що саме сприйма­ється і як — визначається особистісними особливостями школяра. Тонка поетична натура по-особливому бачить світ.

Така людина мовби наново відкриває всім знайомі предмети і явища, бачить їх з нового боку: валяється на землі соснова шиш­ка, але ось доторкнулася до неї рука художника — і це вже не шишка, а їжачок або кумедний чоловічок. Пройшов весняний дощ. Що тут дивного? Але Тютчев передав його радість у віршах:

Люблю грозу в начале мая, Когда весенний первьій гром, Как бьі резвяся й играя, Грохочет в небе голубом.

Інша людина, дивуючись, зупинилась перед дощем, і звуки крапель стали для неї музикою, і вона цю музику подарувала лю­дям. Це був Дебюссі.

Пройшов дощ. Перекинувся місток веселки. І з'явились веселки Рафаеля, Врубеля, Левітана, які примусили людей ще раз подиви­тися на них...

Спостережливість, уміння бачити, помічати прекрасне — основа духовної краси людини. Ось як описує свої враження І.С. Тургенєв у листі до П. Віардо: «Перед тим, як лягати спати, я кожного вечора роблю маленьку прогулянку по подвір'ю. Вчора я зупинився і почав прислуховуватися. Ось різноманітні звуки, почуті мною:

Лопотіння крові у вухах і дихання.

Шерех — невмовкаючий лепет листя.

Тріскотіння цвіркунів: їх було чотири в деревах на подвір'ї.

Час від часу падала крапля з легким сріблястим звуком.

Ламалась якась гілка, хто зламав її?

Ось глухий звук... Що це? Кроки на дорозі? Чи шепіт людсь­кого голосу?

Несподівано тонке сопрано комара, яке роздається над вашим вухом (Й. С. Тургенєв. — ЯСС u писем в 28 т. — Письма. — Т. 1. — М.;Л. - 1966. - С. 485-486).

Великий художник почув різні звуки. Але є естетично глухі люди, про що пише Роберт Рождественський у «Поемі про різні точки зору».

Р. Рождественский.
•І ПОЗМА О РАЗНЬІХ ТОЧКАХ ЗРЕНИЯ

Смотри,
^:Н.,.„ как дьішит зта ночь.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

Звезда, уставшая светить,
ушла,
; обожгла плечо...

— Чо?

— Смотри,

как вкрадчивьій туман
І прижался

к молодой воде...

«: - ГДЄ?

— Он полночью поклялся ей,

он взял в свидетели луну!

— Ну!

— Они сейчас уйдут в песок,

туда, где не видать

, ни зги...
'_ — ГьІ!

— И, ощутив побег реки,
І в беспамятстве забьется ерш!

— Врешь!

— Да нет,

и я говорю тебе,

•0 что сколько тайн хранит земля,
8 березьі, ивьі и ольха...
з — Ха!

— А сколько музьїки в степях,

в предутреннем дрожанье рос...

— Брось!

— Да погоди!

Почувствуй ночь,

крадущийся полет совьі,
"^І; сопенье медленньїх лосих...

— Псих! ' *
^v' — Послушай, разве можно так прожить

и не узнать весньї, прожить

и не узнать снега? ^$s — Ага!

Щоб дитина не стала естетично глухою, сліпою, потрібно тре­нувати її зір, слух. З цією метою можна попередньо інформувати дитину про ті або інші явища, предмети (наприклад, перед пере­глядом вистав повідомляти про різні трактування образу різними

1.3, Змістовний компонент виховного процесу

акторами і ін.), піднімати загальний рівень культури, вчи­ти відчувати красу природи, що блискуче робив В.О. Сухомлин­ський.

Естетичне сприйняття не­розривно пов'язане з естетич­ними почуттями, які виникають у процесі сприйняття прекрасного і відбивають ставлення людини до прекрасного. Не випадково В. Бєлінський підкреслював, що «поезія спочатку сприймається серцем і вже потім передається голові»'.

Естетичні почуття виражаються у хвилюванні людини, насо­лоді (У В. Даля — наслаждать — доставлять вьісшее удовольст-вие). Це досить складне явище, яке відбиває багатство індивідуаль­ного духовного життя особистості. Естетична насолода спонукає людину ходити в театр, слухати концерти, відвідувати картинну галерею. Де немає естетичної насолоди, там немає і художнього сприймання, а є лише ознайомлення, спостереження.

Тому справжні естетичні почуття, естетична насолода несе в собі величезну силу впливу на особистість.

Школярі повинні не тільки сприймати прекрасне, але й розу­міти, оцінювати твори мистецтва, вчинки людей та ін., тобто не­обхідно формувати естетичне судження. Починаючи з несміливих і часто безпідставних «добре», «погано», «подобається», «не подо­бається», оцінки поступово набувають більш визначений харак­тер, що дозволяє говорити про здатність людини правильно розу­міти і оцінювати прекрасне. Найбільш повна і закінчена форма естетичного судження знаходить вияв в естетичному ідеалі. Есте­тичний ідеал — це основний зразок, з позицій якого людина оці­нює навколишню дійсність, людей, їх вчинки. Естетичний ідеал відображає уявлення людини про красу, тобто це мета, до досяг­нення якої прагне людина, і разом з тим це основний критерій, з позицій якого оцінюється навколишня дійсність, особистість лю­дини, її поведінка, вчинки.

На базі конкретних естетичних знань, сприйняття, почуття, ідеалів, суджень і понять формується естетичний смак, під яким розуміємо стійке емоційно-оцінне ставлення людини до пре­красного, що носить вибірковий характер. У відповідності з осо­бливостями розвитку і виховання у кожної людини виробляєть­ся свій особистий смак в тій чи іншій галузі (коли говорять про ту чи іншу людину, що вона зі смаком одягнута, що має свій смак у музиці, літературі, образотворчому мистецтві та ін.).

Белинский В. Стихотворения Лєрмонтова. — М., 1955. — С. 127.

94 Розділі. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

Завдання школи — виховання людини, яка б не намагалась сліпо слідувати моді, а вміла б свідомо брати з неї все краще, що най­більше відповідає ідеалам краси, потребам і нахилам конкретної особистості.

Естетичний смак називають «органом духовної культури» лю­дини, тому що він дозволяє людині відрізняти справжню красу від фальшивої красивості, бачити несмак у мистецтві, житті.

Естетична діяльність. Виховання людей, здатних правильно розуміти прекрасне і жити за законами краси, — мета естетичного виховання.

Тому естетична діяльність — важливий компонент змісту есте­тичної культури особистості.

Це може бути діяльність, яка спрямована на:

— організацію естетики середовища, в якому живе, вчиться, працює, відпочиває людина;

— розвиток творчих здібностей особистості в галузі музики, образотворчого мистецтва, літератури, театральних занять, уяви, образного мислення, фантазії;

— пропаганду мистецтва, естетичних ідеалів (концертна, лек­торська діяльність та ін.);

— самоосвіту та самовиховання з метою духовно-естетичного збагачення особистості.

Загальною умовою успішної реалізації змісту виховання є ово­лодіння учнями основами естетичних знань, що сприяють і сприй­няттю, й оцінці прекрасного в навколишній дійсності, становлен­ню естетичних ідеалів і смаків, а також оволодіння тими вміння­ми і навичками, що дозволяють здійснювати естетичну, зокрема художньо-творчу діяльність.

Шляхи естетичного виховання школяр/в

Виділимо найбільш суттєві напрями естетичного виховання: 1, Оволодіння естетичними знаннями в процесі вивчення навча­льних предметів, «У будь-якій науці, — зазначає К.Д. Ушинський, — більше чи менше існує естетичний елемент, передачу якого учням повинен мати на увазі наставник». Г. Ващенко стверджує: «Щоб розуміти й сприймати найкращі твори мистецтва, потрібні певні знання з історії письменства, малярства, скульптури, музики, ар­хітектури. Культурна людина повинна знати грецьке мистецтво, красу творів Софокла, музику Бетховена, Моцарта, Чайковсько-го»¹. Тому в умовах школи естетичне виховання зачіпає всю сис­тему навчання і виховання, що забезпечує формування у старшо­класників стійких морально-естетичних ідеалів.

Ващенко Г. Виховний ідеал — С. 204—205.

1.3. Змістовний компонент виховного процесу 95

Особливе навантаження лежить на предметах художнього цик­лу: музиці, живопису, літературі, їх завдання — розвивати образне мислення, забезпечувати розуміння школярами прекрасного, ви­ховання естетичного ставлення до дійсності, включення дітей у ху­дожню дійсність.

Наприклад, музичне виховання школярів дозволяє вводити їх у світ музичного мистецтва, знайомити з музичною культурою народів, що формує інтерес і любов до високохудожньої музики, сприяє збагачен­ню індивіда знаннями законів музичного мистецтва, необхідними для розуміння його сутності, формуванню смаку, музичних здібностей, виробленню навичок і вмінь, які дозволяють школярам бути активни­ми слухачами, вмілими виконавцями, а в окремих випадках — твор­цями музики. Торкаючись емоційної сфери людини, музика впливає на формування її моральних і естетичних смаків та ідеалів.

Сучасний стан музичного навчання школярів далекий від до­вершеності, хоча існують різні програми підвищення ефективнос­ті естетичного виховання. Своєрідним був підхід Д.Б. Кабалевського до розробки програми та її втілення в практику. Основний прин­цип її побудови — тематичний. Кожний урок, чверть, навчальний рік, весь курс навчання становлять систему тем, що послідовно розвиваються. Ці теми розкривають основи музичного мистецтва, його зв'язок із життям. Починаючи з першого класу, діти вчаться не тільки слухати і виконувати музичні твори, але і розмірковува­ти над ними. Уроки, що проводяться за цією програмою, стають засобом не лише музичного, але й морального виховання. Д.Б. Кабалевський писав, що всі форми музичних занять зі шко­лярами повинні бути спрямовані на їх духовний розвиток¹.

Експериментальна робота за новою програмою була розпочата в 1973 році, а з 1976 по 1979 роки проводилась її масова перевірка вчителями шкіл. Зараз за цією програмою працюють послідовни­ки Д. Кабалевського, багато вчителів використовують окремі еле­менти цієї системи.

Ось розповідь Д.Б, Кабалевського про свої уроки:

«Є у Паустовського приголомшливе за силою оповідання «Ста­рий кухар». Ось коротко його зміст. В убогій комірчині помирає ста­рий кухар, що осліп від жару печі, біля яко? працював. Єдине його багатство — клавесин, на ньому грає його юна дочка Марія, Перед­чуваючи смертну годину, старий просить дівчинку привести з вулиці першого стрічного, щоб він сповідував його. Марія повертається з невисоким молодим чоловіком у напудреному парику, «Говоріть, — сказав він, — Можливо, владою, даною мені від мистецтва, котрому я служу, я полегшу Ваші останні хвилини і зніму тягар з Вашої душі.

«Учительская газета», 29.XII.79 г.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

«Драматична сповідь — і останнє бажання помираючого: він хотів би бачити свою покійну жінку такою, якою зустрів її в молодості. Побачи­ти сонце і сад, коли він зацвіте навесні. «Але це неможливо, добро­дію. Не сердьтесь на мене за дурні слова». — «Добре, — сказав незна­йомець і підвівся, підійшов до клавесина і сів перед ним на стілець. — Добре, — повторив він. — Слухайте і дивіться». І він заграв...

Незнайомець перестав грати. Він сидів біля клавесина, немов зачарований власною музикою. Незнайомець встав і підійшов до ліж­ка. Старий мовив, задихаючись: «Я бачив все так ясно, як багато років тому, але я не хотів би помирати, не дізнавшись... ім'я, ім'я!» — «Мене звати Вольфганг Амадей Моцарт», — відповів незнайомець...

По ходу розповіді, коли Моцарт підійшов до клавесина, я сів за рояль і зіграв кілька сторінок повільної частини з його симфонії «Юпі­тер». Діти були не просто схвильовані — натхненні великою силою мистецтва, до якого доторкнулись. За планом уроку ми повинні були розучувати пісню, але я зрозумів, що цього не можна робити. Ми мовчали. Чи потрібно було говорити про те, що таке співчуття, гото­вність допомогти людині? Ми вийшли з класу мовчки, з серйозними обличчями. Я думаю, що це був урок не музики, не літератури, а мо­ральності...

Прочитав я дітлахам два уривки із «Сліпого музиканта» В. Ко-роленка. Грає сліпий музикант: «...Живе відчуття рідної природи, чут­ливий оригінальний зв'язок з безпосередніми джерелами народної мелодії виявлялися в імпровізації, яка лилася з-під рук сліпого музи­канта. Багата фарбами, гнучка і співуча, вона бігла дзвінким струме­нем, то піднімаючись урочистим гімном, то розливаючись задушев­ним сумним наспівом...»

— Який композитор міг би написати таку музику? — запитав я.

— Чайковський! — хором відповіли учні. Читаю далі: «...Але ось він знову підняв руки і вдарив по клавішах. Багатолюдна зала миттєво притихла... Звуки росли, міцніли, повніли, ставали все більш і більш владними, захоплювали серце об'єднаного і завмира­ючого натовпу».

— А хто, по-вашому, міг бути автором такої музики?

— Бетховен! — ще дружніше і голосніше вигукнули учні, радіючи можливості проявити свою музичну чуйність... Лише пізніше я ска­зав дітворі, що автором музики в оповіданні В. Короленка був сам сліпий музикант».

Образотворче мистецтво дозволяє не тільки знайомити школя­рів зі специфічним видом мистецтва, яке має свої засоби, свою мову, розширюючи тим самим знання і уявлення про мистецтво, але й включати учнів у художню діяльність з урахуванням віку дітей і особливостей розвитку їх особистості. Практична діяль­ність поєднує традиційну роботу на площині (малювання) з

'.3. Змістовний компонент виховного процесу 97

навичками об'ємно-просторового зображення і художньої орієн­тації середовища (ліплення, художнє конструювання, архітекту­ра). В 1976 році художник Б.М. Йєменський розробив оригіналь­ну програму з образотворчого мистецтва. Ця програма спрямова­на на те, щоб давати учням не окремі елементи художніх знань, умінь і навичок, а формувати уявлення про художню культуру народу, про місце мистецтва в житті суспільства і кожної окремої людини. Художні знання розглядаються як частина художньої куль­тури людини і як засіб формування духовної культури.

Художня література є найбільш освоєним масовою школою за­собом формування естетичної культури школярів. Вивчення літе­ратури в школі сприяє виробленню в учнів критеріїв оцінки худож­ніх творів, дозволяє включати школярів у творчу художню діяль­ність, вчить їх сприймати прекрасне у природі, музиці, живописі, висловлювати свої судження про те, що сприйняли.

Ось приклад сприйняття учнем природи, що знайшла відбиття в творі учня 4-го класу на тему «Вісники весни».

«Квітень. Ще не розтанув сніг, а назустріч теплу і сонцю виглянуло перше блакитне вічко проліска. Ліс ще спить, а ти, квіточко, першою шепнула нам про весну: «Здрастуй, весно!».

Ми дбайливо несемо додому перший маленький букет проліс­ків. Він пахне вогкістю, лісом, весною.

Я опускаю в стакан з водою ніжні стебельця і довго милуюсь чарівністю і свіжістю квітів. Вони дивляться на мене своїми блакит­ними очицями і ласкаво кивають мені, немовби кличуть у ліс. їх сма-оагдово-зелені листочки, гнучке стебельце — пружинка з блакитним ліхтариком на кінці викликають піднесене почуття. І хочеться бігти, бігти назустріч весні, назустріч сонцю.» (Н. 1). У японських школах однією із вправ у естетизмі є заняття з віршування. Кожна освічена людина повинна оволодіти майстер­ністю віршування. З XIV століття до цього часу в січні в Японії відбуваються традиційні поетичні змагання. Десятки тисяч віршів на визначену тему поступають на цей загальнонаціональний кон­курс¹.

Особливе місце в системі естетичного виховання займає укра­їнське народознавство, яке дозволяє знайомити школярів з духов­ними надбаннями народу: піснею, казкою, образотворчим мистецт­вом, фольклором, виробами народних умільців, обрядами, звича­ями.

2. Великі можливості на формування естетичної культури шко­лярів має організація факультативів. У деяких школах факульта-

¹ В. Овчшшиков. Японский ребенок дома й в школе // Воспитание школьников. 1989. - № 3 - С. 151.

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

тивно введено курс «Світова художня культура», в якому вивча­ються питання літератури, mvshkh, образотворчого мистецтва, те­атру, кіномистецтва. При цьому програма передбачає синхронне визначення вказаних напрямів, що дає можливість встановлювати зв'язки між предметами гуманітарного циклу, визначити роль, місце українського мистецтва у світовому просторі.

3. Естетичне виховання у позакласній та позашкільній роботі. Основні завдання позакласної та позашкільної роботи — це: а) залучення школярів до прекрасного; б) ознайомлення їх з тво­рами мистецтва; в) організація естетичної діяльності дітей.

Одні форми роботи охоплюють великі групи учнів, інші — за-<:| довольняють їх індивідуальні запити, нахили, інтереси: мистецт-ії вознавчі гуртки любителів живопису, музики, літератури та ін.'п лекторії, класи любителів мистецтва, шкільні лялькові театри, дра­матичні гуртки; олімпіади, конкурси, виставки, огляди талантів; організація і функціонування малих художніх музеїв.

Одні форми тісно пов'язані з навчальними предметами, по­глиблюють і поширюють естетичну підготовку учнів, інші ж фор­ми є новими: календарні українські свята, різноманітні ярмарки, «козацькі змагання» тощо.

4. Великі можливості впливу на формування естетичної куль­тури школярів має сім'я, але, на жаль, на базі мистецтва явно недостатньо спілкування дітей і батьків у сучасних умовах життя суспільства.

5. Спонукання школярів до естетичного самовиховання.

У цілому в школі необхідна система естетичного виховання, що охоплює різні боки формування особистості через навчання, працю, суспільну діяльність, дозвілля, спілкування з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Так, наприклад, підлітки намагаються не тільки сприймати прекрасне, але й передавати свій емоційний стан, хоча часто не можуть висловити свої почуття. Окремі школярі-підлітки прояв­ляють свої здібності в тому чи іншому виді мистецтва, але в основ­ному вони наслідують дорослих і нерідко переймають у них пога­ний смак в одязі, поведінці тощо.

Юнацтво — це період становлення естетичних ідеалів і смаків, що спонукає старшокласників до самовиховання, самовираження здібностей, інтересів, При цьому інтереси їх носять яскраво вира­жений вибірковий характер (улюблені письменники, поети, ком­позитори, співаки і музичні гурти, художники, фільми тощо).

Отже, тільки цілісний підхід до вирішення заїдань естетично­
го виховання може забезпечити ефективність формування особи­
стості школяра,,,,,,;І!»Х<

1.3, Змістовний компонент виховного процесу 99

Короткі висновки:

Естетичне виховання школярів як процес оволодіння ними естетичною культурою сприяє всебічному гармонійному розвитку особистості, залученню до духовної культури людства, творчості в різних галузях життєдіяльності тощо, формує ставлення до пра­ці, пізнання, спілкування, природи, світу речей тощо.

Зміст естетичного виховання передбачає розвиток:

1) естетичного сприйняття як здатності людини до вичлену-вання в явищах дійсності і мистецтва процесів, властивостей, яко­стей, що викликають естетичні переживання, естетичну насолоду;

2) естетичних суджень (оцінок), відбиваючи ставлення особи­стості до явищ життя суспільства, до природи, мистецтва;

3) естетичного ідеалу як уявлення школяра про довершеність, красу в природі, суспільстві, людині, мистецтві;

4) естетичного смаку як стійкого емоційно-оцінного ставлен-п/І.по/піни до прекрасного 'і поліцій її ідеалів;

5) естетичної діяльності, основу якої складає потреба особис­тості в спілкуванні з естетично цінними предметами, явищами, творами мистецтва, з потребі створювати самому красу.

Естетичне виховання школярів передбачає певну організацію системи навчально-виховного пронесу, в умовах якої учні мо­жуть безпосередньо стикатися з прекрасним, постійно збагачу­ватись новими естетичними враженнями і знаннями, виховуючи чутливість до прекрасного в житті, природі, мистецтві. Реаліза­ція цього завдання здійснюється в процесі вивчення основ наук, у позакласній і позашкільній роботі, в сім'ї, шляхом самовихо­вання, спрямованого на збагачення і вдосконалення людського характеру, внутрішнього світу особистості, її поглядів, почуттів, уявлень, смаків.

Питання для обговорення:

1. Картина Крамського «Невтішне горе» зображує безмежно змучену, повну відчаю жінку, що переживає найстрашнішу хви­лину життя — вона втратила свою дитину, Смерть людини жахли­ва. Заплакане обличчя змученої стражданнями жінки негарне.

— Чи можна сказати, що картина прекрасна? Чому?

2. У книзі «Зстетическое воспитание школьникої» (Под ред. А.И. Бурова, Б.Т. Лихачева. — М., 1974) описаний такий метод виявлення естетичного розвитку учнів; кожен повинен буї дати Іідпоіідь на тест-заідання;

1. Якому улюбленому літературному герою хотії би іетаноіи= ти пам'ятник? Чому?

2. Яким уяіляїш еобі цей пам'ятник і чому еаме таким?

Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

— Що можна дізнатись про особистість школяра на основі від­повідей на такі питання? Чому?

3. Духовна культура в галузі мистецтва дуже багата.

— Які ж необхідні критерії для відбору того, що повинно бути обоє 'язковим для засвоєння школярами?

4. Студент був на педагогічній практиці у сільській школі.

— Мене здивувало, як сільські діти тонко відчувають красу. У них особливе естетичне бачення. Одного разу вийшли в чотири години ранку. Тільки займалася зоря. Вони милувалися, як підні­малося сонце, як співали пташки, присідали навколо кожної тра­винки. І взагалі, я у захопленні і від дітей, і від природи. За цей час я змінив думку про сільських дітей. Не думав, що в них такий високий рівень естетичної вихованості.

— Ти помиляєшся, — заперечували йому. — Це ще не показ­ник естетичної вихованості сільських учнів. А чи розуміються вони в музиці, в образотворчому мистецтві? У театрах вони були?

— Це не головне. Не лише музика, театр формують почуття прекрасного...

— В усякому разі і не росинки-билинки.

— Продовжити розмову, висловити свою точку зору.

5. Серед мистецтвознавців використовується поняття «хороший глядач».

— Який же це глядач? Що значить: уміти слухати музику, диви­тись виставу, витвори живопису, читати художню літературу?

6. Один американський вчений писав, що люди, які в повсяк­денному житті бачать свої вулиці, будови, робочі місця прикра­шеними творами мистецтва і фарбами, приємними для ока і духу, люди, які кожен день слухають або самі виконують музичні твори високої естетичної якості, люди, які люблять тонкощі хорошої мови і користуються ними для написання поетичних творів, створюють таке суспільство, в якому не може бути неврозів і психозів. Цю ж думку проводить у своїх віршах В. Шекспір:

кто музьїки не носит в своем сердце, кто холоден к гармонии прелестной, тот может бьіть предатєлем, лжецом.

Але відомі факти, які свідчать, що музичити може і мерзот­ник, насолоджуватися творами живопису, малювати — вбивця.

— Так у чому ж значення мистецтва для формування особисто­сті школяра?

1. Сила мистецтва, як запевняють спеціалісти, в тому, що вона породжує добро. Але ж існує і бридке в мистецтві: вульгарне, хал­тура, безсмак.

— Як виробити у школяра імунітет до цього бридкого? '.

1.3. Змістовний компонент виховного процесу

Додаткові завдання:

1. Складіть анкету для виявлення інтересів учнів у галузі есте­тики.

2. У період педагогічної практики виявіть основні напрями роботи в класі, школі, сім'ї з естетичного виховання дітей.

Поиск по сайту: