Основні напрями морального виховання школярів

Напрями морального виховання школярів визначаються його завданнями, які спрямовані на:

— формування в учнів моральних понять, переконань;

— виховання і розвиток у школярів моральних почуттів (лю­бові до Батьківщини, відданості їй, національної самосвідомості, поваги до своїх батьків і рідних тощо);

Френе С. Изб. пед. соч. - 1990. - С. 223.

1.3. Змістовний компонент виховного процесу 67

— прищеплення школярам навичок, звичок моральних дій;

— виховання і закріплення у школярів позитивних рис харак­теру (доброти, чуйності, щедрості, совісності, чесності і терпимо­сті...);

— формування потреб у самовдосконаленні і самовихованні.

Розв'язання цих завдань повинно забезпечувати моральну по­ведінку школяра, тобто зовнішній прояв у практичній діяльності духовного напряму, особистих установ, які відповідають етичним нормам, принципам даного суспільства. З цією метою проводиться:

1. Моральна освіта для формування у школярів моральних по­нять і переконань, що дає можливість ознайомити людину з основ­ними вимогами моралі, її принципами і категоріями, піднімає емпіричні знання до рівня наукових, які дозволяють зрозуміти сутність, зміст моральних дій, виховувати переконання, пов'язані з почуттями людини, тобто з емоційним відношенням її до своєї поведінки і поведінки інших (любов, гуманність, співчуття та ін.), емоційним станом, який знаходить вияв у інтересах, радощах, зди­вуванні, стражданні, гніві, презирстві, страхові, соромі, пристрас­ті тощо.

Формуванню моральних почуттів сприяє:

— розумна любов до дитини батьків, учителів, близьких (доб­рота, лагідне слово, допомога, підтримка, вимогливість);

— доброзичливе середовище, дружні стосунки у сім'ї, школі;

— педагогічне доцільна організація діяльності школярів, її спря­мованість на розвиток активності, взаємодії, взаємодопомоги, са­мостійності;

— звернення до різних видів мистецтва: музики, живопису, театру, літератури, кіно, — які впливають художніми образами, викликають співпереживання;

— залучення дітей до природи... «Людина, — писав В,О. Сухомлинський, — стала Людиною тому, що побачила гли­бину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечір­ньої зорі.

Відчування краси природи, активне творення прекрасного я на­звав би дорогоцінними вправами юної душі, потрібними для того, щоб людина прагнула бачити свою красу і красу душі, прагнула утвердити прекрасне в самій собі, ненавиділа легкодухість, само­вілля»¹.

Отже, основні моральні поняття усвідомлюються учнями як у раціональній, так і в емоційній формі (добро, зло, людино­любство і ін.). Обов'язок, відповідальність, гідність, совість осо-

Сухамлинськчй В.О. Твори в 5-ти т. — Т. 2. — К., 1976. — С, 409, 416.

68______________ Розділ 1. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

бистості проявляються в її емоційних переживаннях — почутті обов'язку, відповідальності, муках совісті, ущемленні гідності. Не­розвиненість, черствість, грубість моральних почуттів нерідко бу­вають причиною моральних конфліктів між людьми. Справжня культура моральних почуттів багато в чому залежить від розумін­ня людьми один одного, від уміння співпереживати, співчувати. Моральна освіта припускає розкриття сутності моральних цін­ностей у ході бесід, лекцій, диспутів, зустрічей, конференцій, рі­шень різних ситуацій. «Духовна культура людини буде неповною, якщо вона позбавлена знань, які є основою моральної культури»¹.

Ще в XVII столітті англійський письменник Честерфільд у «Листах до сина» показав, як треба освічувати дітей:

«У кожного — свої прагнення, своє честолюбство, і він буває засмучений, коли обманюється у своїх чеканнях; різниця тільки в то­му, що в людей дурних саме честолюбство також буває дурним і спрямоване не туди, куди треба, у людей розумних честолюбство законне і гідне всякої похвали. Наприклад, якщо честолюбство яко-го-небудь дурного хлопчика твого віку зводилось до того, щоб гар­но одягатися і витрачати гроші на різного роду дурниці, це, розумі­ється, не свідчило б про його гідність, а тільки про нерозумність батьків, які готові наряджати його, як ляльку, і давати йому гроші, щоб цим його псувати. Розумний же хлопчик прагне «перерости» своїх однолітків і навіть тих, хто старший за нього як знаннями, так і моральними своїми якостями. Він гордий тим, що завжди гово­рить правду, що схильний до людей і їм співчуває, осягає розумом швидше і вчиться більш старанно, ніж інші хлопчики. Все це справ­жні докази його внутрішньої гідності і, таким чином, достатні під­стави для честолюбства. Честолюбство нерозумного обмежується потягом мати гарний виїзд, гарний дім, гарне плаття — речі, які завести з таким же успіхом може всякий, у кого багато грошей, бо все це продається. Честолюбство людини розумної і порядної по­лягає в тому, щоб виділитись серед інших своїм добрим ім'ям і сво­їми успішними знаннями, правдивістю і благородством, — якостя­ми, які ніде не можуть бути куплені, а можуть бути набуті лише тими, в кого ясне і щире серце» (С. 10).

Приклади моральної просвіти можна знайти в роботах В.О. Сухомлинського, в книзі Д. Карнегі «Як здобувати друзів і впливати на людей». Допомогти вчителю може «Словник ети­ки», «Азбука моральності», роботи мінських вчених К.В. Гав-риловець, Т.М. Куриленко тощо.

2. У процесі просвіти виховуються благородні прагнення, але для вироблення навичок і звичок поведінки — потрібні вправи, при-

Сухомлинский В.А. О воспитании. — М., 1975. — С. 228.

1.3. Змістовний компонент виховного процесу

вчання: «Школяр робить погане не завжди тому, що його вчать робити погане, а частіше всього тому, що його не вчать робити добро'.

У Павлиській школі була розроблена програма мораль­них звичок: доводити почату справу до кінця, виконувати роботу тільки добре, ніколи не перекладати свою роботу на ін­ших; допомагати старим, неміч­ним, поодиноким, погоджува­ти свої радощі, задоволення,

розваги з потребами інших людей, не приховувати своїх небажа­них вчинків, мати мужність відверто сказати про них»².

У свій час Ш.О. Амонашвілі запроваджував у своєму класі уроки людяності, на яких діти вправлялися в морально-етич­них, гуманних вчинках із застосуванням трьох основних форм: за допомогою уяви, коли дитина інсценує в уяві свою можливу поведінку в передбачуваній ситуації; за допомогою рольової гри, коли дитина чи група дітей моделюють можливу дійсність, ро­зігруючи її, виконуючи різні ролі; за допомогою дійсності, коли діти чинять так чи інакше в реальних умовах: в сім'ї, школі, на вулиці³.

3. Тому наступний напрям морального виховання — форму­вання морального досвіду в діяльності і спілкуванні школяра. Звід­си необхідність організації виховних заходів як компонента сис­теми виховної роботи з метою формування стосунків школярів на основі знань норм поведінки і оволодіння окремими звичками. У процесі діяльності і спілкування здійснюється школярами моральний вибір. В окремих випадках вихователі створюють си­туації вибору з метою вивчення моральних якостей учнів, бо мо­ральний вибір не можна здійснити на словах або шляхом простого наслідування зразків. На передній план виступає дія, практична здатність виразити у вчинку свою моральну позицію. «Коли я го­ворю, — писав Гельвецій, — я одягаю маску, коли я дію, — я зму­шений її зняти».

4. Спонукання школярів до морального самовдосконалення, що вимагає виховання культури почуттів, яка виявляється в здатно­сті людини до співпереживання, співчуття, розуміння інших і се-

¹ CyxoMtiuHCKUu В.А. О воспитании. — М., 1975. — С. 228. Там само. — С. 229.

² Там само. — С. 229.

³ Амонашвшш Ш.А. Психологические основьі педагогики сотрудничества: Книга для учителя. — К., 1991. — С. 68—71.

70 Розділі. Предмет педагогіки та питання теорії виховання

бе, культури поведінки, спілкування людини. Для цього необхід­но забезпечити можливість школяреві переживати цінні з точки зору завдань виховання почуття: радості за успіх товариша, задо­волення від виконаної праці, почуття обов'язку та ін. Але одно­часно необхідно вчити аналізувати свої почуття, щоб не бути їх рабом. Ефективності цього процесу сприяє прийом, коли непри­ємні почуття пов'язуються з приємними. Так, А.С. Макаренко доручав найбільш неприємну роботу кращим — як особливу до­віру в тому, що робота буде виконана добре. Формування почут­тів сприяє і використання засобів мистецтва, а також почуття вихователя, вчителя, його ставлення до людей, діяльності, ото­чуючого.

5. Приклад учителя, старших товаришів, опора на народну мо­раль, традиції, звичаї, які відбивають тисячолітній досвід мудрості народу.

Успішність процесу морального виховання вимагає:

1. Підбору змісту, джерел, методів, прийомів виховання в за­лежності від вікових особливостей учнів.

2. Урахування індивідуального досвіду школярів, їх позицій, виявлення суб'єктивної готовності до самовдосконалення.

3. Сумісної виховної діяльності школи, сім'ї, інших виховних факторів.

4. Такту вчителя, його поваги до особистості дитини.

5. Вивчення результатів виховного впливу та за необхідності коректування виховної діяльності.

Поиск по сайту: