Суть політичної стабільності

Якщо на Заході політична стабільність, а особливо конфлікти та напруження в країні широко висвітлюються і стали основою відповідних політичних кон- цепній, то в країнах, де панували командно-адміністративні сис-теми й тоталітарні режими, питання стабільності в країні, конф-лікти, напруження тощо замовчувалися. Тому-то тут гостро стоять проблеми стабільності та конфліктів і зв'язані зі складними про­цесами демократизації.

Стабільність - це нормальне функціонування політичної сис­теми, усіх її структур та інститутів, відсутність збоїв у механ­ізмах державної влади, її достатня авторитетність. Стабільність проявляється також і в суворому дотриманні і виконанні законів та інших регулюючих нормативних актів, використаних стосовно мирних, ненасильницьких форм політичної боротьби. Об'єктив­ною стабілізацією та її складовою частиною є відсутність полі- тичного напруження в суспільстві. Стабільність виступає оцін­кою стану політичного життя всередині держави, а також у системі t міжнародних відносин. Створення умов для нормального функціонування громадсь­ких інститутів та владних структур незалежно від існуючого ре­жиму є найважливішою функцією політичного керівництва і дер­жавного управління. Стабільність стосується всіх сфер політичного та громадського життя. По суті стабільність - інтеграція людей для досягнення певної мети, рішення тих чи інших проблем на базі розподілу праці та обов'язків. На відміну від традицій, що проголошували вивчення в Україні класової боротьби та супе­речностей як джерела соціальних змін, політологи, соціологи За­ходу приділяли й приділяють увагу з'ясуванню природи конфліктів. У країнах Заходу, а згодом і в країнах Сходу політо­логія передбачає пошуки шляхів згуртування суспільства, окре­мих соціальних спільностей, груп на основі загальних цінностей та інтересів. Ставиться мета - вивчення еволюційних змін у громадських пріоритетах та поведінці, а не ідеологічне розхитуван­ня й вибух громадських емоцій. Існує і ряд концепцій стабіль­ності (концепція соціальної інтеграції - Еміль Дюркгейм, Макс Вебер, Вільфредо Парето і ін., соціальна теорія організації сус­пільства - Роберт Міхельс, Федеріко Тейлор, Огюст Конт, су­часні функціоналісти та ін.). Політична стабільність, на думку політологів Заходу, одна з форм соціальної стабільності, стан співвідношення соціальних спільностей, груп та політичних сил, неспроможних істотно змінити політичну систему у своїх інтересах, тобто забезпечується їх статус-кво, передбачається стан віднос­ної рівноваги, збалансованості соціальних спільностей, груп та політичних інститутів - суб'єктів владних відносин.

Суспільна система та ЇЇ політичний режим визначають і харак­тер політичної стабільності. В умовах демократичного ладу усі механізми влади спрямовані на досягнення певної рівноваги соці­ально-політичних інтересів, виходячи з потреб панівних сил. Формується і механізм самоврегулювання, у тому числі політич­них відносин. Тут провідна роль держави, покликаної регулюва­ти всю систему суспільного життя для збереження існуючого ладу. По суті, діє механізм адаптації політичної системи до змін умов функціонування суспільства. Існує і діє сукупність певних інсти­тутів, процесів та відносин, з допомогою яких і забезпечуються найбільш оптимальні умови нормального функціонування полі­тичної системи, що пристосовується до середовища, що змінюється, формується здатність справлятися з анархією, ефективно вико­ристовувати для зміцнення існуючого ладу досягнення науково-технічного прогресу. Добре налагоджене політичне інформуван­ня населення, постійна трансформація політичної системи, збалансованість усіх соціальних політичних сил тощо, все це за­безпечує політичну і суспільну стабільність.

Велике значення має для стабільності і політичної, і держав­ної наявність сильного середнього класу. В умовах демократизації суспільного життя в Україні тільки почалося формування серед­нього класу. Підтримуючи конституційні демократичні партії, маргиналізуючи праві та ліві екстремістські групи, середні вер­стви в якійсь мірі знімають соціальне напруження, зміцнюють становище в країні, попереджають, упереджують політичні конф­лікти. Важливу роль відіграє забезпечення політичної спадкоєм­ності. Йдеться про спосіб заміни або передачі політичної влади. Демократичне суспільство - відкрита система і здатна відносно безболісно пристосовуватися до змін внутрішнього та зовніш­нього середовища. Така стабільність динамічна. Авторитарним і тоталітарним режимам притаманна така стабільність, зорієнтова­на на формування соціально-однорідного суспільства, де саморе­гулювання забезпечується репресіями, насиллям, спрямованими на усунення будь-якої існуючої чи потенційної опозиції.

Поиск по сайту: