Політична стабільність. Типи політичних процесів

Якщо на Заході політична стабільність, а особливо конфлік­ти та напруження в країні широко висвітлюються і стали осно­вою відповідних політичних концепцій, то в країнах, де панува­ли командно-адміністративні системи й тоталітарні режими, питання стабільності в країні, конфлікти, напруження тощо, за­мовчувались. Тому-то тут гостро стоять проблеми стабільності та конфліктів і зв'язані зі складними процесами демократизації.

Стабільність - це нормальне функціоргування політичної си­стеми, усіх її структур та інститутів, відсутність збоїв у механізмах державної влади, її достатня авторитетність. Стабільність вияв­ляється також і в суворому дотриманні й виконанні законів та інших регулюючих нормативних актів, використаних стосовно мирних, ненасильницьких форм політичної боротьби. Об'єктив­ною стабілізацією та її складовою частиною є відсутність політич­ного напруження в суспільстві. Стабільність виступає оцінкою

стану політичного життя всередині держави, а також у системі міжнародних відносин.

Велике значення має для стабільності і політичної, і держав­ної наявність сильного середнього класу. В умовах демократи­зації суспільного життя в Україні тільки почалося формування середнього класу. Підтримуючи конституційні демократичні партії, маргіналізуючи праві та ліві екстреміські групи, середні верстви якоюсь мірою знижують соціальне напруження, зміцню­ють становище в країні, попереджують, упереджують політичні конфлікти. Важливу роль відіграє забезпечення політичної спад­коємності. Йдеться про спосіб заміни або передачі політичної влади. Демократичне суспільство - відкрита система і здатна відносно безболісно пристосуватися до змін внутрішнього та зовнішнього середовища.

Політичні процеси бувають двох типів: зовнішньополітичні та внутрішньополітичні.

З точки зору публічності, здійснення елітою і виборцями своїх функцій, явного або неявного відправлення державою повноважень та прерогатив, виділяються відкритий та прихо­ваний політичні процеси.

Відкритий політичний процес визначається тим, що політичні інтереси соціальних спільностей, груп і громадян систематич­но виявляються у виборчих перевагах, програмах політичних партій і рухів, а також в інших формах публічних прихильнос­тей людей до державної влади.

Тіньовий політичний процес базується на публічно неофор-млених політичних інститутах та центрах влади, а також на таких владних домаганнях соціальних верств, груп та окремих громадян, що з різних причин не передбачають спрямування до офіційних суб'єктів та об'єктів влади тощо. Тіньовий політич­ний процес може виступати і в альтернативній офіційній пол­ітичній формі, і в не альтернативній формі, коли вища влада певних інститутів офіційно не афішується, але визнається. Така ситуація досить типова.

Для того, щоб оцінити неоднозначні зміни, що відбувають­ся в політичних системах, необхідна теоретична основа для

порівняльного аналізу, здатного узагальнити наиширшу різно­манітність політичних систем.

Питання для самоконтролю

1. У чому суть політичного процесу? Які типи політичного процесу?

2. Форми та умови прояву політичного процесу.

3. Що таке політична участь? Види політичної участі.

4. У чому сутність стратегії і тактики в політиці?

5. У чому суть політичної стабільності?

6. Які перспективи розвитку політичного процесу?

Рекомендована література

1. Салмін A.M. Політичний процес і демократія //Полис. - 1993. - №3

2. Булан АЛ., Ситник O.I. Проблеми становлення та розвитку демократії в сучасній Україні //Політологічний вісник. - К, 1993. - Ч. 3.

3. Політологія: наука про політику /За заг. ред проф. В.Г. Кремень, проф. M.I.Горлач. - Київ; Харків, 2001.

4. Гелів С.Д., Рутар С.М. Політологія. - Львів, 2001.

5. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник. - Київ; Львів, 2002.

Юрій

Поиск по сайту: