АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ЕТАПИ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

Читайте также:
  1. Види влади. Специфіка політичної влади
  2. Види політичної еліти.
  3. Види політичної участі та політичної поведінки
  4. Визначення політичної системи
  5. Виникнення економічної теорії та основні етапи розвитку. Сучасні напрямки і школи економічної теорії
  6. Витоки політичної антропології
  7. Влада як системоутворюючий чинник політичної системи
  8. Влада як системоутворюючий чинник політичної системи
  9. Головні напрями реформування політичної системи
  10. Держава як основний елемент політичної організації суспільства
  11. Дихотомія, «авторитарність-демократичність» в структурі політичної свідомості та діяльностіі
  12. До сучасних політичних концепцій належать концепції тоталітаризму і суспільно-політичної модернізації.

Під політичною соціалізацією розуміють процес засвоєння індивідом (групою) правових, соціальних і психічних норм політичної поведінки, системи цінностей політичної культури, які притаманні цьому суспільству. Засвоївши ці норми й цінності, вивчивши мову та набувши необхідних соціальних навичок, суб'єкти політики можуть ефективно виконувати політичні ролі та функції й у такий спосіб забезпечувати збереження вищезгаданого суспільства і його політичної системи.

Політична соціалізація є сукупністю процесів становлення політичної поведінки особистості та виявлення її політичної активності.

Громадянське дозрівання, заохочення людини до політики проходить певні вікові стадії. Воно починається вже у віці 3-4 років, коли через сім’ю, ЗМІ, найближче оточення дитина набуває перших знань про політику. На етапі первісної соціалізації діти одержують різні уявлення про правильну або неправильну поведінку, вчинки. Під впливом настроїв і поглядів, що панують у сім’ї, часто закладаються політичні норми і цінності на все життя, які відзначаються неабиякою стійкістю. Тому масштабні перетворення соціальних і політичних відносин у суспільстві потребують певних змін і в моделі сімейних стосунків.

Вторинна соціалізація. Політичне виховання і навчання певною мірою відбувається в школі, період перебування в якій становить вторинну політичну соціалізацію. За цей час дитина вивчає основні, загальновизнані в суспільстві цінності і погляди, набуває початкового досвіду соціальної практики, особливо через участь в діяльності дитячих організацій (наприклад, „пласт”).

Третій етап. Наступний етап політичної соціалізації доцільно пов’язувати з періодом життя від 16-18 до 40 років. У 16-річному віці люди одержують паспорт, і 18-річному віці — юридичне право на участь у політичній діяльності. Водночас вони здобувають ґрунтовні знання в суспільній сфері завдяки навчанню і роботі.

Четвертий етап. Політична соціалізація триває і з досягненням людьми зрілого віку (40-60 років) на їхню політичну поведінку значною мірою впливають життєвий досвід, наявність дорослих дітей, сталість поглядів. Проте і в цей період люди вдосконалюються в політиці, краще й глибше оцінюють суспільно-політичні події, завдяки чому можуть вносити корективи у свої політичні погляди і поведінку.

На процес політичної соціалізації впливають і стихійні чинники: війни, революції, політичні та економічні кризи. Якщо політична система перебуває в стані кризи, відбуваються порушення і серйозні збої в процесі політичної соціалізації.

16. ФАКТОРИ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

важливими є індивідуально-особистісні фактори політичної соціалізації, суспільно-історичні і соціально-психологічних факторів, так і суб’єктивно-психологічні.

Психологічний напрям співвідносить процес соціалізації з процесом становлення особистості. Сфери, в яких в основному і відбувається становлення особистості: діяльність, спілкування, самосвідомість. Неполітичні Фактори соціалізації особистості як сім‘я, група ровесників, система освіти і виховання, засоби масової інформації, трудовий колектив та держава,релігія

Політичні -політичні партії, політичні об‘єднання, рухи та інші як засоби політичної соціалізаці

Передовсім це моральний та ідейно-політичний вплив суспільства в цілому (політичної системи, соціально-класової структури, політичної культури, засобів масової інформації, культури і мистецтва тощо).

По-друге, притаманні індивіду певні біопсихологічні характеристики (темперамент, інтелект, воля тощо).

По-третє, рівень політичного розвитку та відповідний соціальний досвід особи. Суспільна практика свідчить: що багатший соціальний досвід, то складніше і суперечливіше відбувається політична переорієнтація особи в новій соціально-політичній ситуації, а інколи вона взагалі стає неможливою.

По-четверте, соціальний статус особи. коли позитивний статус у людини не змінюється тривалий час, то цей процес веде до закріплення політичної свідомості особи. У разі, коли політичні орієнтації заходять у суперечність із соціальним статусом, можливі як зміцнення політичної свідомості та поведінки особи, так і радикальна політична переорієнтація. Ось чому переорієнтація особи може ефективніше відбуватися на ранніх етапах політичної соціалізації, коли політичні знання й погляди ще не цілком трансформувалися в переконання. Не випадково основні надії в реформуванні всіх сторін свого життя суспільство покладає на молодь.

17.. ВІДЧУЖЕННЯ ОСОБИ ВІД ПОЛІТИКИ

Відчуження – цей загально філософський термін, варіативний у філософських рефлексіях, в прикладному плані стосовно суспільствознавчої царини означає відокремлення суб’єкта від чогось, учасником/частиною чого він був/є/має бути (частіше діями/бездіяльністю самого суб’єкта, інколи може означати – не його волею).

Відчуження починається тоді, коли хтось починає думати про щось, до чого насправді належить, «збоку»: я (хороший, правильний, правий або нещасний, ображений, упосліджений) і «вони»/вона/воно (відповідно навпаки, або «нема до мене діла»). Навіть якщо таке відокремлення відбувається лише в думках та неусвідомлено, чи набуває форму пасивного збайдужіння, воно призводить до вихолощення поняття відповідальності цього суб’єкта за те щось (це може бути процес, спільнота, СИСТЕМА і т.д.), куди він все одно об’єктивно відноситься. У сфері соціальних відносин наслідком відчуження для суб’єкта є його принаймні часткова дезорієнтація, десоціалізація, маргіналізація (втрата поняття про свою нішу в суспільстві чи й самої ніши), а для системи/процесу – розбалансування, дисфункція, деградація. Приклад – не тільки совок, що лає монстра на ймення держава, але й:) полум’яний борець з владною системою (або її «контролер»)

18. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ТА СУСП РІВНІ ПОЛ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

Індивідуальний рівень політичної соціалізації передбачає формування такого політичного “Я”, яке б, з одного боку, сприяло політичному самовираженню особистості, а з іншого – відповідало б встановленим у певному суспільстві зразкам політичної поведінки. Хронологічно цей різновид політичної соціалізації охоплює всі основні періоди життя людини: дитинство, юність, дорослість. Кожній з цих стадій відповідають свої типи політичних орієнтацій: дитинству – ідентифікація з певною політичною спільнотою (державою, нацією) і засвоєння її символів (прапора, гімну тощо), патріотизм і лояльність; юності – специфічні знання про політичні інститути та їхнє призначення в суспільстві; нарешті, дорослості – практичне здійснення тих чи інших соціальних ролей у практичному світі, реакція на політичні події, програми, гасла тощо.

Індивідуальний рівень політичної соціалізації характеризується дією таких механізмів, як особисті потреби, спонукання, ціннісні орієнтації, настанови, які впливають на політичну свідомість і політичну поведінку особи.

На сусп рівні на особу впливають загальносоціальні проблеми розвитку суспільства: економічні, політичні, національні, демографічні, екологічні, морально-етичні та інші макросоціальні проблеми, рівень політичної соціалізації характеризується передачею особі політичних цілей і цінностей через такі механізми, як вплив, навіювання, ідентифікація особистості з тим чи іншим політичним цілим, політичне навчання, наслідування тощо.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)