|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Політична поведінка суб'єктів
Знання психології учасників політичних процесів (особистості, групи, маси) має суттєве значення для успіш- ної політичної діяльності. Проте не менш важливо врахувати особливості політичної поведінки суб'єктів влади. Справа в тому, що влада сама по собі впливає на її носія та прищеплює йому певні якості, якими він до цього міг не володіти. Ці якості залежать від типу політичного режиму. Останні, як відомо, бувають: тоталітарні, авторитарні, демократичні, змішані та ін. Для тоталітарного режиму характерний такий тип політичних відносин, як відносини командира та підлеглого. Ще в більш жорсткій формі ці відносини проявляються усередині владних структур, де чітке і швидке виконання наказу керівника є головною характеристикою політичного працівника. Володіння власною думкою, якщо вона розходиться з думкою керівника та загальною лінією політичного режиму, не тільки не заохочується, а й унеможливлюється. Тому політик, перебуваючи у владних структурах, незалежно від його особистих якостей, мотивів та ідеалів, якими керувався у житті, повинен грати за правилами цих структур. Іншими словами, в умовах тоталітарного режиму політик психологічно повинен бути готовим стати гвинтиком (більшим чи меншим) чітко працюючого механізму, підкорити всього себе, у тому числі й особливості своєї індивідуальності, існуючим правилам. А це — повна відсутність свободи волі. Для демократичного режиму характерний інший тип стосунків — взаємодія, взаємовплив, взаємоповага. Вони є характерними (типовими) і у владних структурах. Особистість політика оцінюється за здатністю творчо, нестандартно підійти до прийняття політичного рішення, висунути ідею, реалізація якої може дати додатковий імпульс розвитку та вдосконалення політичних відносин у суспільстві, надати політичній системі додаткову гнучкість та динамізм. Психологія підлеглого не придушується керівництвом, а навпаки, останній зацікавлений в творчій ініціативі працівника, терпляче ставиться до особливостей його характеру, поважає мотиви та цінності, якими він керується у житті. Таке ставлення до особистості підлеглого підвищує прагнення до вдосконалення професіоналізму, а значить, покращує результативність його діяльності. Це не означає, що політик повністю звільнений від виконання наказів. Але в нього є можливість мати свою думку, ча- сто відмінну від думок керівництва. У крайньому разі, він може відмовитись від виконання наказу або розпорядження, якщо воно суперечить його особистим політичним поглядам, та піти у відставку. Така поведінка ніким не засуджується, більше того, вона поважається. Здатність політика у владних структурах чинити опір нерозумним, з його точки зору, наказам стає мірою його свободи. Особливості, складності, зокрема психологічного ґатунку, виникають у політика в умовах суспільства перехідного типу, такого, скажімо, як українське. Його особливості, природно, не можуть не позначитися на владних структурах, діяльності людей, які перебувають у них. Насамперед, стан невпевненості, психологічна нестійкість, що характерна в цілому для перехідного стану суспільства, має місце і в державних інстанціях. Через різні об'єктивні і суб'єктивні причини відбувається часта зміна уряду, окремих його членів, створюються та ліквідуються міністерства, відомства, комітети, відбуваються зміни в депутатському корпусі різних рівнів, спостерігаються відставки окремих політиків і т. д., і т. п. Одним словом, відсутній стан стабільності, що, природно, негативно позначається на психології та поведінці працюючих людей, формує в них почуття тимчасовості. У таких умовах врахування цих обставин є дуже важливим для політика. Не менш важливо враховувати і різні стилі поведінки політиків, такі, як параноїдальний, демонстративний, компульсивний, депресивний і шизоїдний. Параноїдальний політичний стиль характеризується постійною жадобою влади, управління іншими людьми, підозрілістю та непередбаченістю. Політик цього плану цікавиться тільки власною думкою, відхиляючи всі інші. Він намагається створити напругу серед підлеглих, що сприяє маніпуляції ними у власних інтересах і цілях. Демонстративний політичний стиль характеризується постійним бажанням загальної уваги, публічного схвалення дій, непослідовністю і некритичністю у ставленні політика до своїх вчинків. Люди, що демонструють таку поведінку, не можуть зосередитися на конкретних деталях і фактах, довести розпочату справу до логічного кінця після того, як "заведуть" і поведуть юрбу за собою. Компульсивний політичний стиль можна характеризувати як консервативний, дріб'язковий, догматичний. Політичні діячі такого плану не можуть бути гнучкими, їм не вистачає легкості. Вони не здатні "поступитися принципами", піти на компроміс. Вони можуть бути чесними, принциповими політиками, але ніколи — новаторами, лідерами-реформістами. Депресивний політичний стиль характеризується песимістичним підходом до всіх питань, відсутністю лідерських якостей, плентанням у хвості подій. Означені діячі намагаються стати помічниками тих, хто здатний "робити політику". Вони приречені на другорядні ролі і коли волею долі потрапляють на політичний Олімп, нічого доброго з цього не виходить. Шизоїдний політичний стиль характеризується практично повною неучастю у конкретних подіях, відсутністю будь-якої ініціативи і відповідальності, небажанням працювати, рухатися вперед. Надовго утримуватися на таких позиціях не вдається нікому з тих, хто бажає посісти своє місце в історії. Політика невтручання не може тривати довго, а люди, які її сповідують, або сходять з дистанції, або змінюють під впливом обставин свою політичну поведінку. Зрозуміло, що згадані стилі поведінки політичних діячів є досить умовними, тому що психологію людини надзвичайно тяжко вкласти у схеми. Хоча з урахуванням конкретних соціально-політичних умов, інтелектуальних даних політика, його реакції, рис характеру і т. ін. певною мірою можна прогнозувати політичну поведінку людей, які домагаються влади і бажають утримати її в своїх руках. Крім того, слід врахувати, що в умовах переходу від тоталітарного типу політичної системи до демократичного у владних структурах працюють люди зовсім різних ідеологічних та політичних орієнтацій. їх реальні дії, реальна поведінка будуть значно відрізнятися. Є такий тип політичного працівника, який просто через особливості характеру та психології не здатний здолати стереотипи мислення та поведінки, хоч при цьому може добре володіти технікою праці, знати "кухню" апаратної діяльності. Інший тип теж може бути "обтяжений" досвідом у політичних органах колишньої системи, але він здатний переглянути парадигми, відмовитися від стереотипів, навіть висунути іноваційні ідеї. Третій тип політичного працівника — це демократ в істинному розумінні слова. Ясно, що такий розподіл на типи політичних працівників — умовний. За волею долі та обставин — їм працювати разом. Психологічно це дуже складно, оскільки різні ідеологічні орієнтації, уявлення щодо шляхів вирішення складних проблем перехідного періоду неминуче призводять до протиборства. Тому існує необхідність у політичній етиці, глибокому усвідо- мленні моральних підвалин політики, дозволених засобів, бажаних способів поведінки людей у політиці. Політична етика в такому розумінні не здатна покінчити з політичним протиборством, але може привнести у нього культуру, що сприятиме поступовій демократизації суспільства. Врахування психологічних факторів, які впливають на політичну діяльність, мотивів, потреб, якими керуються у своїй поведінці суб'єкт чи учасник політичного процесу, є необхідною складовою професіоналізму політиків будь-якого рівня, підвищує результативність їх діяльності. Таким чином, успішна політична діяльність базується на глибокому знанні теорії політики, розумінні її специфіки, суті та призначення, розробленні та застосуванні технологій як системи послідовних дій, спрямованих на досягнення політичного результату, врахуванні психологічних аспектів її здійснення, можливої поведінки її суб'єктів та учасників. Панов Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |