АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ПОЧАТКИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ. КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО

Читайте также:
  1. Боротьба українського народу за національну освіту й рідну мову
  2. ВИНИКНЕННЯ Й РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
  3. Вопрос№14: Національні особливості усна народна творчість. Звичаї та обряди українського народу в XIV - першій половині XVII ст.
  4. Вопрос№17: Національні особливості розвитку українського музичного та театрального мистецтва в XIV - першій половині XVII ст.
  5. Вопрос№24: Характерні риси розвитку театрального мистецтва і музичної культури українського народу в другій половині XVII - XVIII ст.
  6. Головні елементи українського військового мистецтва, сформовані у війнах княжих часів
  7. Дефіцитний бюджет, зазвичай, має місце у період спаду обсягів національного виробництва, коли податкові надходження зменшуються, а потреба у видатках зростає.
  8. Європейське мовознавство епохи середньовіччя та Відродження.
  9. Зазначте, хто входив до Кирило-Мефодіївського товариства (окресліть роки існування товариства), з якою фазою Національного Відродження пов’язують діяльність товариства.
  10. Заснування Запорізької Січі та його значення для українського суспільства
  11. Зміст економічного (національного) відтворення
  12. Історія розвитку українського музейництва

Колонізаторська політика російського царизму в Україні призвела до зростання протидій цій політиці з бо­ку національно-свідомої частини українського суспільства, активізації українського національ­ного руху в усіх його формах, як політичних, так і культурних. У сукупності ці процеси дістали назву україн­ського національного відродження кінця XVIII-XX ст. Об'єктивна мета цих процесів полягала в консолідації ук-

рашської нації та відтворенні української державності.

Історія українського національного відродження поділяєть­ся на три етапи: 1) збирання спадщини чи академічний етап (кінець XVIII — 40-ві роки XIX ст.); 2) українофільський, куль­турницький етап (40-ві pp. XIX ст. — кінець XIX ст.); 3) полі­тичний етап (кінець XIX — 1917 р.)

Українське національне відродження базувалося на попе­редніх досягненнях українського народу, зокрема, традиціях національної державності, матеріальній і духовній культурі. Соціальною базою для потенційного відродження було ук­раїнське село, що зберігало головну його цінність — мову. Ви­ходячи з цього стартові умови для відродження були кращими в Подніпров'ї, оскільки тут ще зберігалися традиції недавньо­го державно-автономного устрою, політичних прав, залишки вільного козацького стану, якого не торкнулося покріпачення, а найголовніше — тут хоча б частково збереглася власна провідна верства — колишня козацька старшина, щоправда, переведена у дворянство.

Істотний вплив на початок українського національного відродження зробила революція кінця XVIII ст. у Франції, що проголосила «права народів». Це стимулювало інтерес до ос­новних рис своєї спільності, таких, як фольклор, історія, мова і література. Національному відродженню сприяло і поширен­ня романтизму як художньої течії в літературі та мистецтві.

Національно-культурне відродження розвивалося в кількох напрямках, серед яких слід виділити етнографічний, літератур­но-мовний, театрально-драматургічний, історичний. Перший етап національного українського відродження саме й розпочав­ся з видання фольклорних збірок. У 1777 р. в Санкт-Петербурзі вийшла друком етнографічна збірка Г. Калиновського «Описа­ние свадебных украинских простонародных обрядов». У1798 р. побачила світ «Енеїда» І. Котляревського, з якою найчастіше



Модуль 2. Нова історія України


пов'язують початок українського національного відродження.

Колишня козацька еліта стала головним джерелом поста­чання діячів першої хвилі українського національного відрод­ження. Вона намагалася відстояти свої права й привілеї, під­твердити своє знатне походження, але разом із тим захищала ідею автономії України. Необхідність документально підтвер­дити права козацької старшини викликала інтерес до своєї іс­торії і стала імпульсом національного відродження. Поширен­ня історичних знань про минуле України було найзначнішим фактором утвердження масової національної свідомості. Воно об'єднувало людей усвідомленням спільності їх історичної долі, виховувало патріотизм, підтримувало традиції боротьби за національне визволення й державність.

Національне відродження виявилося в активному збиранні та публікуванні історичних джерел і пам'яток історичної думки, виданні журналів та альманахів, створенні історичних товариств, написанні узагальнюючих праць з історії України. Велику роль у національному відродженні відіграв твір «Історія Руш» (ав­тор невідомий, уперше надрукований 1846 р.). У ньому викла­дено історичний розвиток України від найдавніших часів до 1769 р. Автор працював у традиціях козацьких літописів, якими він і користувався, доповнюючи виклад власними спогадами, а іноді (XVII ст.) — документами. Русами в ньому називають українців. Основна ідея твору — природне, моральне й історич­не право кожного народу на самостійний державно-політичний розвиток, а боротьба українського народу за звільнення — голов­ний зміст книги. Центральна фігура «Історії Русів» — Богдан Хмельницький, якому автор дає високу оцінку. Фактично «Істо­рія Русів» є політичним трактатом, утіленим в художню форму.

Поява праць з історії України у свою чергу стимулювала ін­терес української еліти до життя народу, його звичаїв, традицій і обрядів.

Зміни в соціально-економічному розвитку України, поглиб­лення кризи феодально-кріпосницького ладу призвели й до зрушень у суспільно-політичному житті. У 40-х роках XIX ст. в опозиційну до існуючого ладу боротьбу включаються не лише передові представники дворянства, а й різночинці (інтеліген­ція, службовці). Поступово розвивається національна ідея, пов'язана з національно-державними перспективами розвитку України, зі зростанням національної самосвідомості, усвідом­ленням українського народу себе як етнічної спільності. Вини­кають політичні організації, учасники яких стави­ли за мету не лише соціальне, а й національне виз-волення українського народу. Першою такою




Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

політичною організацією стало Кирило-Мефодіївське товарис­тво (за іменами перших слов'янських просвітителів — Кирила і Мефодія), засноване в січні 1846 р. у Києві. Воно складалося з 12 осіб та кількох десятків (за деякими даними — до 100) співчу­ваючих. Організаторами і найактивнішими учасниками товарис­тва були М. І. Костомаров — професор історії Київського універ­ситету, син поміщика і кріпачки; П. О. Куліш — талановитий пись­менник, автор першого українського істо-ричного роману «Чор­на рада»; М. І. Гулок — учений-правознавець, співробітник канце­лярії генерал-губернатора; В. М. Білозерський — викладач Пол­тавського кадетського корпусу. В квітні 1846 р. до товариства вступив Т. Г Шевченко. За своїми поглядами члени товариства поділялися на дві групи: помірковані (на чолі з Костомаровим та Кулішем) і радикальні (Шевченко, Гулак).

Члени товариства розробили декілька програмних доку­
ментів, зокрема «Книгу буття українського народу», Статут.
І У цих документах було висунуто прогресивні
ідеї: республіка — як основна форма політич­
ного устрою; повалення самодержавства; рівність громадян пе­
ред законом; скасування станів, як чинників нерівності в сус­
пільстві; ліквідація кріпосництва, національне визволення
слов'янських народів, поширення освіти. Значну увагу приді­
ляли національному питанню, яке розглядали в контексті пан­
славізму.
Ця теорія на той час набула певного поширення. її
основною тезою було прагнення об'єднати всі слов'янські на­
роди у федерацію на зразок Сполучених Штатів Америки. При
цьому кожний слов'янський народ зберігав би свою самостій­
ність. Україна ділилась на 2 штати: Східний (Лівобережжя) і
Західний (Правобережжя); інші слов'янські народи теж утво­
рювали б по штату кожен. На чолі федерації стояв би загаль­
ний сейм із представників усіх слов'янських народів. Київ не
повинен був належати до якогось штату й служив би місцем
зборів загального сейму. У кожному штаті мав бути свій сейм і
свій президент, обраний на 4 роки. Верховна центральна влада
належала б всесоюзному президенту, обраному теж на 4 роки.

Кирило-мефодіївці вважали, що творцем історії є Бог, а її рушійною силою — християнська релігія. Суспільство, на їхню думку, повинне будуватися за принципами первісного христи­янства (рівність, добро, справедливість, 10 заповідей).

У своїх програмних документах члени товариства ідеалізу­вали минуле України, прикрашали історію козацтва й суспіль­них відносин («одвічний демократизм і єдність українського народу»). Україні відводили месіанську роль: вона повинна була стати центром слов'янського союзу.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)