АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

КОЛІСНІЧЕНКО Наталії 5 страница

Читайте также:
  1. I. Перевести текст. 1 страница
  2. I. Перевести текст. 10 страница
  3. I. Перевести текст. 11 страница
  4. I. Перевести текст. 2 страница
  5. I. Перевести текст. 3 страница
  6. I. Перевести текст. 4 страница
  7. I. Перевести текст. 5 страница
  8. I. Перевести текст. 6 страница
  9. I. Перевести текст. 7 страница
  10. I. Перевести текст. 8 страница
  11. I. Перевести текст. 9 страница
  12. Il pea.M em u ifJy uK/uu 1 страница

КАПІТАЛІЗМ – в західній економічній теорії І політології традиційно визначається як економічна система, в якій більша частина власності (землі і капіталу) нале­жить приватним особам. У такій економіці ринки з невеликим державним втручанням с головними інструментами, які використовуються для розподілу ресурсів і доходів, щоб розв'язати питання "Що", "Як" і "Для кого". В марксистській економічній теорії капіталізм розглядається як останній експлу­ататорський лад, що ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва і найманій праці, яку експлуатують капіталісти.

КАПІТАЛОЄМКІСТЬ – співвідношення, що показує, яка додаткова кількість капіталу необхідно для виробництва однієї додаткової одиниці випуску продукції, чи навпаки, яка додаткова кількість випуску продукції виробляється однією додатковою одиницею капіталу. Капіталоємкість показує, наскільки ефективні нові інвестиції для економічного росту.

КАПІТАЛОМІСТКІСТЬ – в економічній теорії зростання – це відношення сукупного капіталу до щорічного ВНП.

КАПІТАЛЬНІ ВИДАТКИ (ВИДАТКИ РОЗВИТКУ) – видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, тобто капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з роз­ширеним відтворенням.

КАПІТАЛЬНІ ВКЛАДЕННЯ – затрати матеріальних, трудових та грошових ресурсів, які використову­ються для поновлення та приросту основного капіталу.

КАРТЕЛЬ – об'єднання виробників у певній галузі з метою обмеження або усунення конкуренції, щоб мати постійно високі прибутки. Вони досягають цього шляхом таємної домовленості про ціни, поділ ринків, встановлення квот і т.ін. Картелі є незаконними угодами І переслідуються законом.

КАСОВА ГОТІВКА – гроші, що банк тримає у своїх сейфах і касах.

КВАЗІГРОШІ – негрошові ліквідні активи, які не функціонують безпосередньо як засоби платежу, але можуть швидко і без значних фінансових втрат перетворюватися в готівкові гроші або трансакційні депозити (невеликі строкові та заощаджу вальні рахунки, депозити у ринкових взаємних фондах).

КЕЙНС ДЖ. – великий англійський учений-економіст, що вивчав проблеми економічного спаду і масового безробіття і розробивший заходи державної політики по її скороченню у своїй основній праці "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936 р.).

КЕЙНСІАНСТВО - пов'язана з англійським економістом Дж. М. Кейнсом (1883-1846) школа теорії народного господарства й економічної політики. Ґрунтуючись на досвіді мирного економічної кризи (1929-1932 р.) Кейнсіанство повідомляє задачі держави регулююче вміщення в економіку і турботу про високий ступінь зайнятості. Кейнсіанство відкидає здатність саморегулювання економіки, про яку говорить класична теорія, і в особливості ринкової автоматизм, що повинний перешкодити виникненню безупинною масою безробіття.

КЕЙНСІАНСЬКА ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ – макроекономічні концепції, основою яких є твердження про те, що ринкова економіка сама по собі не може забезпечити повного використання усіх своїх ресурсів і для досягнення цієї мети держава може прибігати до засобів фіскальної (фінансової) політики і грошово-кредитної політики. Прихильники кейнсіанства вважають, що: а) вирішальну роль у визначенні рівня реального виробництва грає сукупний попит; б) ринкова економіка може довгий час функціонувати в умовах високого безробіття, не виявляючи при цьому природній тенденції до її скорочення; в) уряд може вплинути на рівень сукупного попиту для зниження безробіття насамперед за допомогою засобів фіскальної політики.

КЕЙНСІАНСЬКА ТЕОРІЯ – напрям в економічній думці, який був розвинений Джоном Майнардом Кейнсом (1883 – 1946), зокрема в його найвідомішій праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Центральним пунктом концепції Кейнса с положення, що капіталістична економіка не може автоматично досягати рівноваги повної зайнятості. За Кейнсом, недоліки ринкової економіки можуть бути виліковні фіскальною і монетарною політикою, які стимулюють розширення сукупного попиту.

КЕНЕ Ф. – великий французький економіст XVIII в., роботи якого заклали основи школи фізіократів. Ф. Кене і його прихильники вважали. що джерелом багатства є праця сільськогосподарських працівників, що створює надлишок поверх того продукту, що необхідний для їхнього існування. Цей "чистий продукт" потім використовується для задоволення потреб власників землі, а також ремісників і купців.

КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ – теорія, що встановлює прямий зв'язок між пропозицією грошей і загальним рівнем цін в економіці. Уперше була сформульована англійським філософом і економістом Д. Юмом у XVIII в., розвита американським економістом І.Фідером у 19П г., а пізніше удосконалена економістами Кембріджського університету. Рівняння обміну кількісної теорії грошей має вид MV= PY.

КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ЦІН – теорія, за якою ціни змінюються пропорційно з пропозицією грошей. Започаткований монетаристами обережніший підхід твердить, що пропозиція грошей с найважливішим визначником змін у номінальному ВНП.

КІНЦЕВИЙ ПРОДУКТ – частина валового внут­рішнього продукту, що остаточно виходить за межі поточного виробництва і використовується для спожи­вання, нагромадження, експорту, а також для заміщення витрачених засобів виробництва.

КЛАСИЧНА ДИХОТОМІЯ – теоретичне виокремлення номінальних і реальних змінних, яке ґрунтується на визнанні нейтральності грошей та відсутності їх впливу на реальні змінні величини. У класичних та неокласичних моделях обсяг виробництва є функцією зайнятості та технологічного рівня виробництва. Зай­нятість залежить від реальної заробітної плати, яка в свою чергу визначається співвідношенням попиту і пропозиції на ринку праці. Визначення рівня цін і заробітної плати здійснюється за допомогою рівняння кількісної теорії.

КЛАСИЧНА ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ – школа економічної думки, заснована на роботах англійських економістів А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. Ст. Мілля й інших учених, що панувала в економічній теорії аж до початку 1870-х рр., коли відбулася "'маржиналіська революція". Економіста-класики вважали, що основою економіки є виробництво і розподіл створеного багатства між землевласниками, працівниками і капіталістами. Єдиним механізмом, здатним погодити інтереси всіх учасників виробництва, з погляду класиків, є ринок. Віра в могутність ринкових сил привела їх до підтримки вільного підприємництва і вільної міжнародної торгівлі, без якого б то ні було втручання держави.

КЛАСИЧНА МОДЕЛЬ МАКРОРІВНОВАГИ – 1) взаємодія ринків ресурсів, товарів, грошей та інвестицій; 2) пояснювальна короткострокова модель, яка описує спосіб досягнення економічного оптимуму без державного втручання.

КЛАСИЧНА ШКОЛА – була домінуючим напрямом в економічній науці до появи робіт Кейнса. Адам Сміт був засновником цього напряму. Іншими визначними представниками цієї школи є Д.Рікардо. Т. Мальтус, Джон Стюарт Мілль. Загалом ця школа виходила з того, що економічні закони (зокрема, індивідуальні егоїстичні інтереси і конкуренція) визначають ціни І винагороду за фактори виробництва, і що цінова система е найкращим механізмом для розподілу ресурсів. Їхня макроекономічна теорія ґрунтується на законі ринків Сея.

КЛАСИЧНІ ТЕОРІЇ В МАКРОЕКОНОМІЦІ – ці теорії підкреслюють саморегулюючі сили, самонастроювання економіки. В класичному підході вважається, що мас місце повна зайнятість, а політика, яка стимулює сукупний попит, не чинить впливу на обсяг виробництва.

КЛІРИНГ - система безготівкових розрахунків (за продані товари, надані послуги), що заснована на врахуванні банками взаємних платіжних вимог і зобов'язань. Розрізняють внутрішній І міжнародний К. Широко застосовується на фондових та товарних біржах, де врахування обопільних вимог учасників угод здійснюється за посередництвом клірингової палати або електронної клірингової системи. К. буває двостороннім і багатостороннім,

КОМАНДНА ЕКОНОМІКА – спосіб економічної організації, за якої ключові проблеми економічної організації прямо розв'язуються державними органами, які наказують підприємствам "Що", "Як" і "Для кого" виробляти. Командну економіку ще часто називають централізованою плановою економікою.

КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ - кредит, який надають один одному промисловці і торговці у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Мета К.к.- прискорення реалізації товару та одержання прибутку. Процент за К.к., що входить в ціну товару і суму векселя, звичайно нижчий, ніж за банківський кредит.

КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ -найбільші кредитні установи, що здійснюють всі різновиди банківських операцій. (крім емісії грошей) для підприємств усіх галузей за рахунок грошей, залучених у вигляді вкладу. Вони проводять розрахункові і платіжні операції,надають позички, кредити і гарантії, здійснюють або підтримують емісію цінних паперів, беруть участь у створенні акціонерних товариств.

КОМУНІЗМ – у західній політології" і економічній теорії розглядають як: 1) ідеологію; 2) систему політичних партій; 3) економічну систему. Комуністична система передбачає заборону приватної власності на засоби виробництва і ліквідацію експлуатації людини людиною; розподіл вироблених товарів відповідно до потреб людей і т.ін. В нинішніх комуністичних країнах (Північна Корея, Куба та інші) держава концентрує в своїх руках всі основні засоби виробництва, розв'язує питання щодо цін, обсягів виробництва і т.ін. Як показує реальна дійсність, комуністична система неспроможна забезпечити сталий поступаль­ний розвиток економіки і підвищення життєвого рівня народу, а людина стає беззахисною перед безмежною владою держави.

КОНВЕРТОВАНІ ВАЛЮТИ - обігові валюти, грошові одиниці країн;, які ліквідували валютні обмеження і таким чином зробили можливим Їх обмін на всі інші грошові одиниці. Існує поняття "вільно конвертована валюта", тобто валюта, що широко використовується в міжнародних розрахунках, а також під час здійснення операцій головних валютних ринків. Розрізняють К.в. повну і часткову, внутрішню і зовнішню. Повна конвертованість означає вільний обмін на іноземну валюту для всіх категорій власників в будь-якій формі і при всіх операціях без обмежень суми. Часткова конвертованість означає, що обмін дозволяється тільки для певних власників або з певних видів операцій. Внутрішня конвертованість - це вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів та вільні платежі їх за кордоном. Зовнішня конвертованість - це вільне нагромадження даної валюти на рахунках нерезидентів, переказ її за кордон чи конверсії в іншу валюту. Більш доступною для запровадження є зовнішня конвертованість, оскільки вона зумовлює приплив в країну іноземної валюти, необхідної для обміну національної валюти для нерезидентів.

КОНГЛОМЕРАТ – велика корпорація, що виробляє і продає величезну кількість не пов'язаних між собою товарів і де відсутня спільність застосовуваної технології (наприклад, тютюнові компанії виробляють таку непрофілюючу продукцію, як лікер, кінофільми і т.д.). Конгломерати, як правило, не витримують посилення конкурентної боротьби і розпадаються на дрібніші компанії.

КОНКУРЕНЦІЯ - боротьба між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів. За умов ринкової економіки К. виступає автоматичним регулятором розподілу трудових ресурсів між сферами і галузями суспільного виробництва, чинником економічного примусу виробників до підвищення ефективності виробництва, найповнішого задоволення потреб суспільства. Розрізняють галузеву і міжгалузеву К. Методи ведення конкурентної боротьби можна об'єднати у три групи: 1) цінова конкуренція, що здійснюється завдяки встановленню нижчих цін на товари чи послуги; 2) нецінова конкуренція, яка ґрунтується на відмінностях вироблюваної продукції в умовах її придбання, а також на відмінностях сфери послуг; 3) неринкова конкуренція, існування якої пов'язане з використанням неринкових чинників.

КОНСОРЦІУМ - тимчасова добровільна угода між декількома фірмами, банками, компаніями для спільного здійснення будь-яких проектів, фінансування великих заходів, будівництва великих об'єктів, здійснення цільової науково-технічної, природоохоронної або іншої програми, розміщення позик тощо. Після виконання завдання, для вирішення якого створювався К., він завершує свою діяльність.

КОНТОКОРЕНТ - єдиний поточний і позичковий рахунок, який відкриває банк клієнту. К. може мати дебетове або кредитове сальдо,

КОРЕЛЯЦІЯ - (від лат. Correlatіo- взаємозв'язок) в економічній статистиці: поняття, що відбиває наявність зв'язку між явищами, процесами і їхніми величинами.

КОРОТКОСТРОКОВИЙ ПЕРІОД – період, в якому всі фактори не можуть пристосуватися повністю. Наприклад, в макроекономіці ціни, трудові контракти, ставки податків і сподівання не можуть повністю пристосуватись в короткостроковому періоді.

КОРПОРАЦІЯ – назва акціонерного товариства; корпорація має такі права: купувати, виробляти, продавати, підписувати контракти, як і окрема особа. Корпорація юридичне відокремлена від тих, хто володіє нею, тому власники несуть обмежену відповідальність. В найгіршому випадку акціонери втрачають вкладення в корпорацію, але бони не несуть відповідальності за збитки корпорації.

КРЕДИТ – фінансова послуга, що дозволяє окремим чи громадянам фірмам купувати необхідні товари, сировина, устаткування і т.д. на умовах відстрочки платежу: товари оплачуються протягом визначеного періоду. Кредит може мати різні форми: банківський кредит, споживчий кредит, кредитна картка і комерційний кредит. Кредит видається під фіксований чи відсоток, що плаває, у залежності від виду позички, а в деяких випадках може бути безпроцентним як засіб стимулювання підприємницької діяльності.

КРЕДИТНА ЕКСПАНСІЯ – інтенсивне розширен­ня кредитних операцій у країні та на міжнародному рівні, яке має за мету збільшення зайнятості і піднесен­ня виробництва шляхом збільшення пропозиції грошей.

КРЕДИТНА МУЛЬТИПЛІКАЦІЯ – процес емісії платіжних засобів у межах системи комерційних банків. Кредитна мультиплікація визначає максималь­ний рівень кредитної експансії на внутрішньому рин­ку і, відповідно, максимальний обсяг грошової маси, що випускається банківською системою при певному рівні резервних вимог.

КРЕДИТНА РЕСТРИКЦІЯ – заходи, здійснювані урядом з метою запобігання економічній кризі і зни­ження темпів інфляції обмеженням пропозиції грошей.

КРИВА “ІНВЕСТИЦІЇ – ЗАОЩАДЖЕННЯ” (крива IS) крива, що виявляє умови рівноваги на товарних ринках. Така рівновага можливо, якщо з ростом національногодоходу процентні ставки будуть знижуватися. У цьому випадку зростаючі заощадження будуть врівноважуватися інвестиційним попитом, що підвищується.

КРИВА ЛАФФЕРА – крива, що показує залежність між податковими ставками й обсягом податкових надходжень у державний бюджет. Дозволяє виявити таку податкову ставку (від 0 до 100%), при якій податкові надходження досягають максимуму.

КРИВА ЛАФФЕРА крива, яка характеризує залежність державних Доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.

КРИВА ЛІКВІДНОСТІ ГРОШЕЙ (крива LM) крива, що виявляє умови рівноваги на грошовому ринку. Демонструє всі можливі сполучення процентної ставки і рівня національного доходу, при яких існує рівновага між попитом на гроші і їх пропозицію.

КРИВА ЛОРЕНЦА – крива, що ілюструє розподіл доходу в економіці. Сумарний відсоток родин (одержувачів доходів) відкладається по осі абсцис, а сумарний відсоток доходів – по осі ординат.

КРИВА ОУКЕНА – графічне зображення залеж­ності між рівнем фактичного безробіття і величиною відхилення фактичного ВВП від потенційного рівня.

КРИВА ПОПИТУ – крива, що показує кількість певного товару, яку покупці хотіли б купити за відповідною ціною (інші умови залишаються незмінними). Звичайно по осі ординат відкладається ціна, а по осі абсцис – кількість купованого товару.

КРИВА ПОПИТУ НА ІНВЕСТИЦІЇ – графік, що показує залежність інвестиційного попиту від рівня процентних ставок.

КРИВА СУКУПНОГО ПОПИТУ – крива, яка ха­рактеризує залежність величини реальних витрат усіх макроЕкономічна суб'єктів від рівня цін, коли інші умови не змінюються.

КРИВА СУКУПНОГО ПОПИТУ ADмоделі AD-AS ) – крива, що показує залежність між рівнем цін в економіці і реальному обсязі товарів і послуг, що буде куплений домашніми господарствами, фірмами, державою й іноземними громадянами.

КРИВА СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ ASмоделі AD-AS ) -– крива, що показує залежність між рівнем цін в економіці і реальному обсязі національного випуску.

КРИВА ФІЛІПСА – спрощена однофакторна модель інфляції, яка визначає її як функцію безробіття. Крива Філіпса показує, що при зростанні попиту на робочу силу і, відповідно, скороченні рівня безробіття, рівень цін і рівень інфляції підвищується.

КРИВА ФІЛЛІПСА – крива, що описує залежність між рівнем безробіття (по осі абсцис) і річним темпом росту рівня цін (по осі ординат).

КРИЗА – одна з фаз ділового циклу, характеризується зниженням рівня ділової активності (фактичного ВВП). Реальний випуск і інвестиції падають, що приводить до росту безробіття. Криза викликається падінням сукупного попиту і може бути припинений активною грошово-кредитною і фіскальною політикою держави.

КУПІВЕЛЬНА СПРОМОЖНІСТЬ ГРОШЕЙ – ви­значена кількість товарів і послуг, які можна купити на грошову одиницю.

КУРС АКЦІЙ (ОБЛІГАЦІЙ ТА ІНШИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ) – ціна акцій на фондовій біржі. Курс цінних паперів, прямо пропорційний розмірам дивіденду (або процента) і обернено пропорційний величині позикового процента.

ЛАГ – запізнення (зміщення у часі), економічний показник, який характеризує часовий проміжок між двома взаємопов'язаними економічними явищами, одне з яких слугує причиною, а інше – наслідком.

ЛІЗИНГ – це різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку.

ЛІКВІДНА ПАСТКА -ситуація, при якій процентна ставка настільки низька, що люди воліють тримати гроші в наявній формі (перевага ліквідності), а підприємці не збільшують інвестиції, оскільки подальше зниження процентної ставки неможливо При мінімальних процентних ставках крива попиту на гроші стає нескінченно еластичною.

ЛІКВІДНИЙ АКТИВ – грошовий актив, який може використовуватися безпосередньо як засіб платежу.

ЛІКВІДНІСТЬ - міра того, наскільки швидко можна обміняти який-небудь актив на готівку, щоб використовувати його як засіб платежу. Готівка і їхні прямі еквіваленти мають 100%-ю ліквідність.

ЛІКВІДНІСТЬ АКТИВІВ – спроможність фінансових активів швидко і без втрат номінальної вартості перетворюватись в грошову форму (готівку). Чим більшими будуть витрати обміну фінансового активу на гроші (трансакційні витрати), тим нижчим є рівень ліквідності певного активу.

ЛІКВІДНІСТЬ АКЦІЙ – можливість, яку має держатель акцій, перетворити їх на гроші, отримав­ши від продажу суму, більшу ніж була затрачена при купівлі або обчислену з урахуванням доходів (диві­дендів).

ЛІКВІДНІСТЬ БАНКІВ – здатність банків забез­печити своєчасне виконання своїх зобов'язань.

ЛІКВІДНІСТЬ ВАЛЮТНА – можливість країни або групи країн безперебійно або вчасно сплачувати власні міжнародні зобов'язання належними платіжни­ми коштами.

ЛІМІТИ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ – граничні суми здійснення валютних операцій банками з певни­ми партнерами. Встановлюються самими банками з метою обмеження ризику неплатежу, виходячи із оцін­ки фінансового стану партнерів і, як правило, їм не повідомляються.

ЛОМБАРДИ – кредитні установи, що позичають гроші під заставу рухомого майна.

ЛОМБАРДНИЙ КРЕДИТ – короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке швидко реалі­зується. Вартість застави, як правило, перевищує суму кредиту. Якщо кредит не буде повернений в визначе­ний строк, право власності на заставне майно перехо­дить до кредитора, який реалізує його і відшкодовує з виручки суму боргу разом з нарахованими про­центами.

ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ – та частина знань і навичок індивіда, що збільшує його можливості здійснювати діяльність, що має економічну цінність.

МАЙЖЕ ГРОШІ – фінансові активи, що виконують функцію грошей як засобу заощадження, але не є загальноприйнятим засобом обміну. До них відносяться короткострокові ощадні депозити, термінові депозити, короткострокові державні цінні папери, ощадні облігації.

МАЙНО (активи) – будь-яке джерело законного нетрудового доходу: реальний капітал, земля, цінні папери, ліцензії, патенти та ін.

МАКЛЕР - професійний посередник при укладанні торговельних і біржових угод. У більшості країн посередницькі операції здійснюють брокери.

МАКРОЕКОНОМІКА – досліджує сутність результати та наслідки суспільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства Макроекономічний аналіз має два рівні: ex post – національне рахівництво ex ante – прогностичне моделювання Еx post аналіз базується на визначенні макроЕкономічна параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як національна економіка функціонування і які результати досягла. На основі результатів ex post аналіз робитися корегування макроЕкономічна концепцій та розробки нових. Аналіз ex ante- це прогнозне моделювання Економічна явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій. Мета ex ante аналіз визначити, які фактори і яким чином будуть впливати на значення макроЕкономічна показників у майбутньому.

МАКРОЕКОНОМІКА – розділ загальної економічної теорії, що досліджує економіку як єдине ціле. Макроекономічний аналіз виділяє стратегічні фактори, що визначають рівні зайнятості, національного доходу, обсягу випуску і цін.

МАКРОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА – визначення державою цілей економічного розвитку країни і використання різних інструментів для їхнього досягнення. До цілям відносяться: повна зайнятість, стабільний рівень цін, економічний ріст, рівновага платіжного балансу. Інструменти досягнення цілей – фіскальна і грошово-кредитна політика.

МАКРОЕКОНОМІЧНІ МОДЕЛІ – це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді. Створити модель – означає знайти функцію, яка пов'язує ендогенні та екзогенні змінні макромоделі. Макроекономічні моделі бувають таких видів: прості, повні, закриті, відкриті, статичні, динамічні. Прості макроекономічні моделі містять лише два макроЕкономічна суб'єкти – сектор домашніх господарств та підприємницький сектор – і не враховують вплив державного сектору та сектору "закордон" на економіку. Повні макроекономічні моделі враховують вплив державного сектору на макроекономічні процеси. Закриті макроекономічні моделі включають тільки три мак­роЕкономічна суб'єкти – сектор домашніх господарств, підприємницький сектор та державний сектор – і не враховують впливу "закордону" на національну економіку. Відкриті макроекономічні моделі враховують вплив сектору "закордон" на національну економіку і зображують взаємозв'язок чотирьох макроЕкономічна суб'єктів – домашніх господарств, підприєм­ницького сектору, державного сектору і сектору закордон. Статичні макроекономічні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображують перехід від одного стану до іншого. Динамічні макроекономічні моделі зображують економічні процеси з урахуванням фактора часу.

МАРЖА - термін, який застосовується в торговельній, біржовій, страховій і банківській практиці, аби показати різницю між цінами на товари для тих, хто продає, і для тих, хто купує.

МАРКСИЗМ – система політичних, Економічна і соціальних поглядів, яку розвинув К.Маркс у XIX ст. Марксизм передрікав, що капіталізм неминуче повинен загинути внаслідок загострення його внутрішніх суперечностей, а могильником капіталізму станс пролетаріат, який зазнаватиме все сильнішої експлуатації. Переконаність, що робітники неминуче будуть пригнічуватися за капіталізму, ґрунтувалася на залізному законі заробітної плати, за яким заробітна плата неминуче падає до фізичного мінімуму засобів існування.

МАРШАЛЛ А. – великий англійський економіст, родоначальник неокласичного напрямку в економічній теорії. Відкрив ряд точних математичних залежностей між економічними перемінними, котрі описав у книзі "Принципи економічної науки" (1890 р.).

МАСШТАБ ЦІН – вагова кількість грошового металу, прийнятого в країні за грошову одиницю.

МЕЖА ВИРОБНИЧИХ МОЖЛИВОСТЕЙ (МВМ) – графік, що характеризує набір товарів, які можуть бути вироблені економікою. Для простоти аналізу цей набір зменшується до двох товарів, один з яких відкладається по горизонтальній, а інший – по вертикальній осі. Точка на межі показуватиме співвідношення між виробництвом цих двох товарів. Точки не можуть лежати праворуч від межі, оскільки економіка не може вийти за МВМ. Точки, які перебувають всередині від межі, показують, що економіка працює неефективно, оскільки ресурси не використовуються належним чином або використовуються застарілі технології і організація праці.

МЕНЕДЖЕРИ - 1. Керівний склад компаній, банків, фінансових установ, їх структурних підрозділів, котрі наділяються виконавчою владою; 2. Учасники керівної групи банківських синдикатів, що здійснюють емісію та розміщення облігаційних позик на ринку капіталів; 3. Представник найманих працівників, які безпосередньо зайняті управлінням підприємством; фахівці з питань управління.

МЕРКАНТИЛІЗМ – напрям в економічній науці, можливо, більш відомий внаслідок його критики А.Смітом у "Багатстві народів". Меркантилісти були вражені загальною купівельною здатністю грошей (золота) і вважали, що багатство нації полягає у золоті. Тому економічна політика повинна бути спрямована на залучення в країну все більшої кількості благородних металів. Перші меркантилісти навіть настоювали на забороні вивозу грошей та рекомендували здійснювати нагромадження грошей в країні шляхом вивозу товарів на зовнішній ринок. Держава повинна мати активне сальдо торговельного балансу, тобто країна не повинна ввозити більше товарів, ніж вивозити. Меркантилісти також виступали за державне втручання в економічне життя, бо вважали, що політика "лесе фер" могла б вести до втрати золота.

МЕРКАНТИЛІЗМ – напрямок економічної думки і політики, що виник у Західній Європі, насамперед в Англії, у XVII в. і отражавшее інтереси розвитку торгового капіталу. Меркантилісти ототожнювали багатство з грошима (золотом і сріблом) і думали, що джерелом процвітання країни є стимулювання експорту й обмеження імпорту. Були прихильниками протекціоністських мір держави в зовнішній торгівлі. Ідеологія і політика меркантилізму були піддані суворій критиці економістами-класиками на чолі з А. Смітом.

МЕРКАНТИЛІЗМ (від англ.. merkantilism торговець, купець) – економічне вчення в політичні економії, яке виникло в епоху пізнього середньовіччя в останній третині XVст. І відображало інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу. Оскільки основною формою багатства представники меркантилізму називали золото і срібло, то воно, на їх думку, нагромаджувалося в результаті зовнішньої торгівлі.

МЕТОД НАУКОВОЇ АБСТРАКЦІЇ – це метод поглибленого пізнання реальних Економічна процесів шляхом виділення основних, найсуттєвіших сторін певного явища і очищення його від усього неістотного, випадкового.

МИТО – податок, що накладається на кожну одиницю товару, яка імпортується в дану країну.

МІЖНАРОДНА (ЗОВНІШНЯ) ТОРГІВЛЯ – обмін товарами і послугами між країнами за допомогою експорту й імпорту. Така торгівля ґрунтується на порівняльній перевазі у виробництві визначених благ, якими володіють країни.

МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД – юридично самостійна міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, заснована у 1944 р. відповідно до рішень Бреттон-Вудської конференції. Місце перебуван­ня – Вашингтон. Діяльність розпочав у 1947 р. У 1959 р. членами МВФ були 49 держав, у 2000 р. – 182 держави. Україна у 1992 р. стала повноправним чле­ном МВФ, делегувавши своє представництво та захист інтересів на Раді директорів МВФ Нідерландам. МВФ виконує функції вироблення правил регулювання ва­лютних курсів і контроль за їхнім виконанням, недопу­щення конкурентного знецінення валют та надання країнам – членам МВФ кредитів для вирівнювання платіжних балансів і підтримки національних валют.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.012 сек.)