АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Глава 45. ДОГОВІР ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ

Читайте также:
  1. Адміністративної послуги
  2. Адміністративної послуги
  3. Адміністративної послуги
  4. Адміністративної послуги
  5. Адміністративної послуги
  6. Адміністративної послуги
  7. Б) надання батьками (усиновлювачами) або піклувальником неповнолітньої особи згоди на набуття нею повної цивільної дієздатності.
  8. В. Договір міни
  9. Види пенсійних виплат і соціальних послуг
  10. Вторая глава
  11. Высшее должностное лицо (глава) субъекта Федерации: правовое положение и полномочия
  12. Глава 1

§ 1, Поняття послуги та договорів про надання послуг

ЦК України вперше закріплює норми (статті 901-907), які визна­чають загальні положення щодо договорів про надання послуг. У ци­вільному праві послуги розглядаються як окремий вид об'єктів ци­вільних прав (ст. 177 ЦК), що відрізняються від інших об'єктів (речей, результатів робіт, нематеріальних об'єктів тощо). У зв'язку з особливостями послуг як об'єктів усі договори, предметом яких вони виступають, поєднуються в єдиний тип цивільно-правових догово­рів, а саме - договори про надання послуг.

Послугам притаманна своєрідна природа і спільні характерні озна­ки. Для усіх послуг характерним є те, що вони:

1) мають нематеріальний характер, а їх результат не набуває уре­чевлюваного вигляду;

2) тісно пов'язані з особою виконавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення певної діяльності);

3) не збігаються із самими діями (здійсненням діяльності) вико­навця, а існують як окреме явище - певне нематеріальне благо.

Перш за все, послуги характеризуються тим, що мають немате­ріальний характер. Цим вони відрізняються від такого виду об'єктів, як речі, бо згідно із ст.179 ЦК річчю є предмет матеріального світу. Разом з тим нематеріальність послуг не зменшує їх значення у цивіль­ному обороті. Навпаки, останнім часом спостерігається розширення кола договорів, предметом яких є саме нематеріальні об'єкти - по­слуги. Для послуг характерним також є те, що вони тісно пов'язані з особою виконавця та процесом виконання ним певних дій або здійс­нення певної діяльності. Це означає, що послуга існує тільки тоді, ко­ли вона надається. У цьому полягає різниця між послугами та резуль­татами робіт, стосовно яких виникають договори підрядного типу. Для останніх важливим є не процес, а саме результат дії - спорудже­ний будинок, відремонтована річ тощо. Послуги, навпаки, не мають результату, який мав би окремий уречевлюваний вигляд, матеріальне втілення.

У ч. 1 ст. 901 ЦК йдеться, що послуга споживається у процесі вчи­нення певної дії або здійснення певної діяльності. Отже, відповідно до закону послуга не зводиться до самої дії або діяльності, а розгляда­ється як окреме явище. Характерні ознаки послуги можна продемон-



Розділ XII


,ЯЗА ННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІ З НАДАННЯМ ПОСЛУГ



 


струвати на такому прикладі. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК за догово­ром зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її останньому у схоронності. На виконання цього договору зберігач бу­де виконувати певні дії, спрямовані на зберігання майна (наприклад, тримати річ у відведеному для цього і спеціально обладнаному приміщенні, забезпечувати необхідні технічні засоби зберігання, охорону речі тощо). У виконанні таких дій знаходитиме прояв процес надання послуги, сама ж послуга полягатиме у збереженні речі. Тоб­то збереження, схоронність речі - це послуга, а дії зберігача - це спо­сіб її надання. Причому для поклажодавця самі дії (діяльність) збе­рігача не мають вирішального значення. Зберігач може, навіть, не надавати поклажодавцеві усієї інформації щодо здійснення процесу зберігання. Наприклад, якщо банк надає поклажодавцеві індівідуаль-ний банківський сейф, що ним охороняється (ст. 970 ЦК), банк не по­винен інформувати його про усі особливості своєї охоронної системи та здійснення охоронної діяльності. Хоча для поклажодавця спосіб надання йому послуги є важливим, у першу чергу його турбує корис­ний ефект дій зберігача - збереження речі, тобто сама послуга. Хоча послуга та процес її надання за ЦК - різні речі, вони між собою не­від'ємно пов'язані. З наведеного прикладу вбачається, що послуга (збереження речі) споживається саме у процесі виконання зберігачем відповідних дій щодо зберігання. Як тільки зберігач поверне річ по­клажодавцеві, тобто припинить дії із зберігання, припиниться і сама послуга.

На цьому прикладі можна також спостерігати нематеріальний ха­рактер послуги. Якщо річ, яка передається зберігачу, має матеріальну природу, то її схоронність (послуга), що досягається внаслідок дій зберігача у процесі зберігання (надання послуги) - це вже явище не­матеріальне. Поки річ знаходиться у зберігача, вона не змінюється, не перетворюється, а зберігається. Саме заради зберігання, схоронності речі укладається між сторонами договір, а не для внесення змін до цієї речі або вчинення інших дій, результат яких мав би окремий, уре­чевлюваний вигляд.

Для замовника за договором послуга, незважаючи на її немате­ріальну сутність, виступає як певне благо, заради якого він і вступає у договірні відносини. Якби послуга не мала такої якості, то вона не ви­ступала б предметом багатьох видів договорів. Саме для отримання нематеріального корисного ефекту дій (діяльності) виконавця до ньо­го і звертається замовник.

Таким чином, послуга - це певне нематеріальне благо, яке на­дається однією особою (виконавцем) і споживається іншою осо­бою (замовником) у процесі вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Існує багато різноманітних видів договорів про надання послуг. Деякі з них безпосередньо закріплені у ЦК (поіменовані договори). До


зокрема, належать договори: перевезення, транспортного експе-я ^аНня, зберігання, страхування, доручення, комісії тощо. Однак vci види договорів про надання послуг неможливо передбачити у ЦК, оскільки їх існує багато. Наприклад, тільки відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р.1 до фінансових належать такі послуги: обслуговування платіжних документів, платіжних карток та дорожніх чеків; довірче управління фінансовими активами; діяльність з обміну валют; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у пози­ку, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; переказ грошей; по­слуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпе­чення; торгівля цінними паперами; факторинг тощо.

Це зумовило необхідність закріплення у законі норм, які мали б за­гальний характер і стосувалися усіх видів договорів про надання по­слуг - медичних, юридичних, туристичних, освітніх, комунальних та інших, що не знайшли безпосереднього визначення у законі (непоіме-новані договори). Таким чином, якщо певний договір про надання по­слуг не має спеціальної правової регламентації у ЦК, тобто є непоіме-нованим договором, то слід застосовувати загальні положення гла­ви 63 ЦК та, у разі його наявності, спеціальне законодавство, норми якого регулюють певний вид договорів про надання послуг. У свою чергу, акти законодавства, які стосуються окремих видів договорів про надання послуг (аудиторських, туристичних, комунальних то­що), мають базуватися на загальних положеннях гл. 63 ЦК і не мо­жуть містити норми, які їм протирічили б.

У зв'язку з цим виникає питання щодо поширення правил глави 63 ЦК на окремі види договрів про надання послуг, які, навпаки, спе­ціально закріплені у ЦК. Відповідно до ч. 2 ст. 901 ЦК положення гла­ви 63 можуть застосовуватися до всіх видів договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. З вказаного можна зробити висновок, що норми глави 63 ЦК можуть застосовуватися і до окремих видів договорів, які спеціально врегульовані ЦК (переве­зення, зберігання, страхування тощо), коли у цьому є потреба і якщо дані норми відповідають суті конкретного зобов'язання.

Договори про надання послуг можуть належати до так званих пуб­лічних договорів (ст. 633 ЦК). Серед договорів про надання послуг до цієї групи належать договори про перевезення транспортом загально­го користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське об­слуговування тощо. З урахуванням значення певних послуг для задо­волення інтересів широкого кола споживачів деякі види договорів можуть визначатися тільки як публічні договори. У зв'язку з цим, якщо підприємець хоче здійснювати певну діяльність, він має взяти на себе обов'язок надавати послуги кожному, хто до нього звернеть-

1 ВВР.-2002.-№1.-Ст. 1.


270 Розділ XII

ся. В деяких нормах ЦК, які регулюють відносини щодо надання по­слуг, містяться спеціальні правила, котрі свідчать, що даний договір за своєю природою є публічним. Наприклад, у ч. 1 ст. 940 ЦК прямо вказано, що професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у ка­мерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмови­тися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості (ч. 1 ст. 940 ЦК). Відповідно до ч. 2 ст. 957 ЦК договір складського зберігання, укладений складом загального користуван­ня, є публічним.

Важливою ознакою публічних договорів і, зокрема, договорів про надання послуг, є те, що їх умови встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 2 ст. 633 ЦК). Наприклад, перевезення пасажирів може здійснюва­тися як за загальними правилами, так і з певними винятками. Відпо­відно до п. З ч. 1 ст. 911 ЦК пасажири мають право провозити із со­бою безоплатно одну дитину віком до шести років і купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільго­вою ціною.

Договори про надання послуг можуть також бути охарактеризова­ні як договори приєднання (ст. 634 ЦК). Останнім часом спосте­рігається розширення кола вказаного типу договорів. Це пов'язано з необхідністю спрощення та прискорення процедури укладення дого­вору, коли замовнику пропонується готовий «пакет» послуг або де­кілька «пакетів» за його вибором. Якщо замовник згоден на укладен­ня договору, йому залишається лише приєднатися до умов остан­нього. Прикладом договорів такого типу може бути договір про на­дання доступу до мережі Інтернет, який укладається між провайде­ром та абонентом. Провайдери пропонують потенційним замовникам умови договору, вміщують у ньому вичерпну інформацію щодо по­слуги, яка пропонується, та умов її надання. Як правило, провайдери пропонують окремі пакети послуг. Потенційному абоненту достат­ньо вибрати найбільш сприйнятні для себе умови та підписати дого­вір. Внесення будь-яких інших умов, ніж ті, що пропонуються про­вайдером, договором не передбачається. Практично усі проекти договорів, які пропонуються провайдерами, вміщують вказівку нате, що акцептування (підписання) договору означає: абонент згоден з усіма його положеннями.

% 2. Поняття та умови договору про надання послуг

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторо­ни (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчи­нення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зо­бов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.


ЮБОВ ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ПОСЛУГ __________________ 27/

Договір про надання послуг є консенсуальним. Він може мати Яіс відплатний, так і безвідплатний характер. Відплатний дого­вір пР° надання послуг є двостороннім договором. Договір вважа­ється укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Після цього кожна із сторін на­буває права та обов'язки, які складають його зміст. Виконавець зо­бов'язується вчинити певні дії або здійснити певну діяльність, а замовник оплатити виконавцеві зазначену послугу, а у разі, коли до­говір має безоплатний характер - відшкодувати усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суб'єктами договору про надання послуг є виконавець та замов­ник. ЦК не висуває будь-яких вимог до особи виконавця. Разом з тим у деяких випадках виконавцем за таким договором може виступати лише особа, яка отримала ліцензію на здійснення певної діяльності у відповідних органах ліцензування. Наприклад, ліцензуванню підля­гає діяльність з надання охоронних послуг, послуг радіо- і телефон­ного зв'язку, туроператорська, турагентська, аудиторська діяльність тощо1. Залежно від характеру послуги, що надається, у деяких випад­ках можуть виникати вимоги не тільки до особи виконавця, а й замов­ника. Наприклад, освітні послуги вищих навчальних закладів можуть надаватися лише особам, які мають середню освіту та успішно склали відповідні іспити.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору, в першу чер­гу, є умови про його предмет. Предметом договору про надання по­слуг є сама нематеріальна послуга, тобто те нематеріальне благо, яке отримує замовник у процесі вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Для договорів цього типу важливе зна­чення має якість послуг, що надаються. Це стосується усіх видів по­слуг - медичних, юридичних, освітніх, туристських, готельних тощо. Вчиняючи договір з тим чи іншим виконавцем, замовник вправі роз­раховувати на певний рівень якості послуги, що буде йому надана. Умова щодо предмета договору - послуги впливає й на інші його умови - розмір плати та строк дії.

Як вже зазначалося, відповідно до ЦК договір про надання послуг може бути як відплатним, так і безвідплатним. Визначення цього аспекта договору залежить від волі сторін. Якщо виконавцем за дого­вором про надання послуги є суб'єкт підприємницької діяльності, то договір, зазвичай, має відплатний характер, а розмір плати визна­чається відповідно до ставок та прейскурантів, які ним пропонуються (договір про надання послуг телефонного зв'язку, послуг, що надаю­ться туристичними агентствами, послуг готелів тощо). У деяких ви­падках для забезпечення загальних інтересів споживачів свобода ви­конавця щодо визначення розміру плати за свої послуги може бути обмежена законодавством. Наприклад, згідно із ст. 66 Закону Украї-

' Стаття 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльно­сті» від 1 червня 2000 р. (із змінами та доп.) // ВВР. - 2000. - № 36. - Ст. 299.


272

Розділ XII

ни «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. тарифи на загаль­нодоступні послуги і тарифи на надання у користування каналів елек­трозв'язку операторів телекомунікаціи, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, підлягають державному регулюванню. Таке регулювання здійснюється шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів, за межі яких оператори та про­вайдери телекомунікаціи виходити не можуть.

Для задоволення інтересів певних верств населення послуги мо­жуть також надаватися безоплатно. Згідно із Законом України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р. громадянам, які з різних причин знаходяться у складних життєвих ситуаціях (безробіття, по­хилий вік, хвороба, інвалідність при відсутності рідних, які повинні забезпечити догляд та допомогу, сирітство і безпритульність дітей, конфлікти і жорстоке поводження у сім'ї тощо), можуть бути надані певні соціально-побутові, психологічні, медичні, юридичні та інші послуги, що називаються соціальними послугами (забезпечення про­дуктами харчування, гарячим харчуванням, транспортними послуга­ми, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, при­дбання та доставка медикаментів, працетерапія, надання консуль­тацій з питань законодавства тощо). Такі послуги надаються держав­ними та комунальними суб'єктами безоплатно у обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування (ст. 7).

Плата за договором про надання послуг може не бути фіксованою, а визначатися сторонами у процесі укладення договору. В такому по­рядку може, наприклад, встановлюватися плата за договором про на­дання окремих освітніх послуг: навчання іноземним мовам, матема­тиці, біології тощо. Хоча договори про надання послуг відповідно до ЦК й можуть бути безвідплатними, навряд чи можна передбачати їх поширення. Безвідплатне надання послуг може мати місце у відноси­нах між фізичними особами, у першу чергу тими, які пов'язані друж­німи, довірчими стосунками (перевезення речей, прогулянки з до­машньою твариною або догляд за домівкою сусіда тощо).

Згідно із ст. 905 ЦК строк за договором про надання послуг вста­новлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено зако­ном або іншими нормативно-правовими актами. Строк може мати важливе значення у договорі про надання послуг, у зв'язку з чим сто­рони, зазвичай, обумовлюють його у договорі. Наприклад, у договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг поряд з іншими умовами визначається термін проведення аудитором пере­вірки (ст. 20 Закону України «Про аудиторську діяльність»1. У дано­му випадку строк відіграє суттєву роль, бо з отриманням юридичною особою результатів аудиторської перевірки можуть бути пов'язані умови щодо вчасного надання нею звітів, отримання грошей за кре­дитним договором у банківській установі тощо.

1 ВВР України. - 1993. - № 23. - Ст. 243.


ЗО БОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ'ЯЗАНІ З НАДАННЯМ ПОСЛУГ __________________ 273

§ 3. Зміст договору про надання послуг та його виконання Зміст договору про надання послуг складають права та обов'язки сторін. Основним обов'язком виконавця є надання замовнику певної послуги, обумовленої договором. За загальним правилом, викона­вець повинен надати послугу особисто. У зв'язку з тим, що послуга невід'ємна від здійснення певних дій або діяльності виконавця, його особа має велике значення для замовника. Прикладом може бути до­говір про надання освітніх послуг. В результаті успішного закінчення освітнього курсу слухач одержує відповідне свідоцтво (диплом, атес­тат тощо), яке свідчить про обсяг знань, що були йому надані у проце­сі навчання. Ця обставина може мати вирішальне значення для под­альшого працевлаштування особи, її професійного зростання тощо. Відомо, що «вагомість» диплому того чи іншого навчального закладу може бути різною. Тому для замовника важливим є саме особисте ви­конання договору виконавцем. Якщо виконавцем за договором є юридична особа, то замовник може ставити питання щодо особи кон­кретного працівника, який здійснюватиме дії з надання послуги. Нап­риклад, відповідно до ч. 2 ст. 284 ЦК фізична особа, яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря.

Особливістю договорів про надання послуг є те, що у деяких ви­падках замовник має не тільки «пасивно» споживати послугу, а й здійснювати певні власні дії. Це безпосередньо стосується, наприк­лад, освітніх послуг. Виконавець (навчальний заклад або вчитель) може надавати високий рівень освітньої послуги, однак за відсутно­сті необхідних активних дій з боку самого замовника (студента, учня) будь-якого корисного ефекту може і не виникнути. Ця обставина не змінює загального правила: якщо виконавець надав якісну послугу, обумовлену договором, вважатиметься, що він виконав умови щодо

якості.

Якщо договір має оплатний характер, замовник зобов'язаний оплатити виконавцеві надану йому послугу в розмірі, у строки та по­рядку, встановлені договором. Якщо договір про надання послуг мав безоплатний характер, то розрахунки сторін можуть стосуватися ли­ше відшкодування фактичних витрат виконавця, зроблені ним для виконання договору. Наприклад, сторони домовилися, що викона­вець здійснить перевезення речей в інше місто безоплатно. У такому випадку він має право на відшкодування витрат, пов'язаних з проїз­дом автомобіля (вартість бензину, амортизація машини).

Законодавство передбачає певні наслідки невиконання або нена­лежного виконання договору про надання послуг, В першу чергу ви­рішується питання щодо неможливості виконання оплатного догово­ру про надання послуг. Такі наслідки пов'язуються з наявністю чи відсутністю вини однієї із сторін - виконавця або замовника (ч. 2 ст. 903 ЦК). У разі неможливості виконати договір, що виникла не з


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 | 192 | 193 | 194 | 195 | 196 | 197 | 198 | 199 | 200 | 201 | 202 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)