АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Родина бобові — РаЬасеае. Народні назви: солодець, солодковий корінь

Читайте также:
  1. Автоматизация гидродинамических процессов.
  2. Аэродинамическая сила и ее момент.
  3. Аэродинамические схемы.
  4. Аэродинамический расчет вентиляционной сети
  5. Аэродинамический расчет центробежного вентилятора
  6. Витамины: шиповник, чёрн смородина, земляника.
  7. Газогидродинамические методы исследования
  8. Гидродинамика
  9. Гидродинамика
  10. ГИДРОДИНАМИКИ И РЕОЛОГИИ
  11. Гидродинамическая сила и ее момент.
  12. Гидродинамические аварии их причины

Народні назви: солодець, солодковий корінь. Російські назви: солодка голая, лакричник. Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина заввишки 50—200 см, з міцною корене­вою системою, що складається з товстого ко­роткого кореневища і головного вертикально­го кореня, який досягає 4—5 м завдовжки. Від нього в горизонтальному та вертикальному напрямках відходять численні підземні пагони — паростки, або столони, які у свою чергу утво­рюють корені другого і наступних порядків з переплетеною багатоярусною системою (мал. 64). На цих етало­нах на деякій відстані від материнської рослини (50—100 см і більше) з кінцевих бруньок розвиваються дочірні рослини, від яких у свою чергу відходять підземні пагони з бруньками і розвивають­
ся нові рослини. Надземні пагони відходять як від материнського кореня, так і від кореневищ, тому одна рослина може займати пло­щу в декілька десятків квадратних метрів. Надземні пагони виро­стають щорічно. Стебла малогіллясті, прямі, голі, численні. Лист­ки непарноперистоскладні, чергові з 5—10 парами яйцеподібних, блискучих, щільних, клейких від залозистих волосків, листочків. Квітки неправильні, метеликового типу. Віночок блідо-фіолето­вий. Чашечка трубчаста, майже двогуба. Квітки зібрані в густі па­зушні китиці. Плід — біб, бурого кольору, шкірястий, прямий, не- розкривний. Насіння ниркоподібне, зеленувато-сіре. Цвіте в червні—серпні, насіння дозріває в серпні—вересні.

Поширення та місцезростання. У дикому вигляді росте в сте­пових, пустельних і напівпустельних районах Середньої Азії, Ка­захстану, Південного Сходу, Кавказу, в Україні зустрічається на берегах Азовського моря та в Криму. Росте в заплавах річок, на берегах зрошувальних каналів, водойм, на солонцюватих степових луках.

Правша заготівлі. Сировину заготовлюють з березня по листо­пад. Перед заготівлею надземну частину викошують. На великих заростях підземну частину виорюють тракторним плугом; при рідкому травостої викопують лопатою. Корені обтрушують, відок­ремлюють надземну частину.

Основні охоронні заходи. Під час збирання сировини беруть 50— 75 % усіх коренів і кореневищ, решту залишають у ґрунті для ве­гетативного розмноження та відновлення заростей. Також потрібно чергувати місця заготівлі. Повторне збирання сировини на ділянці проводять через 6—8 років.

Первинне оброблення. Сушіння. Зберігання. Перед сушінням із сировини видаляють корені, які мають темні плями, гнилі, вкриті пліснявою, уражені шкідниками, і нещільно складають у довгі та вузькі бурти для сушіння. Після висихання верхніх шарів коренів сировину перегортають таким чином, щоб верхні шари перемісти­лися вниз, а нижні — наверх. Можна сушити під навісами або в сушарнях за температури не вище ніж 50 °С. Такі висушені корені називають натуральним, або неочищеним, солодковим коренем. Для медичного застосування свіжі або трохи підв'ялені корені очищу­ють від корка, складають у невеликі купки і досушують на сонці, при цьому отримують очищений солодковий корінь. Корінь вва­жається сухим, якщо при згинанні він ламається, а не гнеться.

Сировину пакують у купи масою до 200 кг. Зберігають в сухому місці, що добре провітрюється. Термін зберігання — 10 років.

Опис сг/ровшш. Шматки коренів і підземних пагонів цилінд­ричної форми різної довжини, завтовшки 0,5—5 см і більше. По­верхня неочищених коренів і пагонів злегка поздовжньо-зморш­кувата, вкрита бурим корком; очищена сировина зверху від світло- жовтого до бурувато-жовтого кольору з незначними залишками корка; злам світло-жовтий, волокнистий. Запах відсутній. Сйак солодкий, нудотний, дещо подразнювальний.

Діагностичні мікроскопічні ознаки. На поздовжньому зрізі коре­ня солодки помітні деревинні судини: пористі судини широкі з облямованими порами або бочкоподібні (діагностична ознака со­лодки) та група волокон з кристалоносною облямівкою.

Порошок кореня. Препарат у розчині хлоралгідрату світло-жов­того кольору. Діагностичними ознаками є волокна з кристалонос­ною облямівкою, пористі судини, шматочки бочкоподібних судин, крохмаль. 80%-й розчин Н2804 забарвлює порошок в оранжево- жовтий колір (гліциризин).

Хімічний склад сировини. Тритерпенові сапоніни (23 %) — гліци­ризин і гліциризинова кислота та її аглікон — гліциретинова кис­лота. Гліциризин являє собою кальцієву і калієву сіль гліциризи- нової кислоти і надає кореням солодкого смаку. Кореневища со­лодки містять більше гліциризину, ніж корені. Також містять крох­маль, слизи, пектин, флавоноїди (ліквіритин, неоліквіритин, ура- лозид, лікуразид тощо), ефірну олію, камеді, вітамін С, смоли.

Фармакологічна дія та застосування. Застосовують як відхар­кувальний і пом'якшувальний засіб при катаральних захворюван­нях дихальних шляхів, як послаблювальний — при хронічйих зак­репах. Солодка додається до багатьох лікарських препаратів як речовина, що коригує смак. Емульгівні властивості солодки вико­ристовуються при виготовленні мікстур. Тритерпенові сапоніни солодки впливають на водно-сольовий обмін в організмі, їх дія подібна до дії гормонів кори надниркових залоз. Цю здатність пре­паратів солодки використовують для лікування бронхіальної аст­ми та надниркової недостатності. Солодка має протизапальні влас­тивості, які полягають у своєрідному припиненні запальних ре­акцій, спричинених гістаміном, серотоніном.

Лікарські форми та засоби. Корінь, настій, сироп, густий та су­хий екстракти, грудний еліксир, порошок солодкового кореня склад­ний. Сировина входить до складу грудного, послаблювального збору та збору "Елікасол". Препарат гліцерам підвищує функцію кори надниркових залоз, а також використовується для лікування алер- гійних захворювань (дерматити, бронхіальна астма); ліквіритон і флакарбін (флавоноїди) застосовують для лікування гіперацид­них гастритів, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Рідкий екстракт кореня солодки входить до складу комплексного препа­рату гербогастрин, який застосовують при порушенні процесів травлення.

Кореневища з коренями синюхи — Ккіготаіа сит гайісіЬш Роїетопіі

Синюха блакитна — Роїетопіит соегиіеит

Родина синюхові — Роїетопіасеае

Російська назва: синюха голубая.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина з товстим кореневищем і густими, тонки­ми мичкоподібними коренями (мал. 65). Стеб­ла нечіткоребристі, порожнисті, прямостоячі, прості або галузисті у верхній частині. Стебло одне, рідше декілька, заввишки до 1 м. Листки чергові, нижні — черешкові, верхні — сидячі, непарноперисті, скла­даються з 17—21 довгасто-яйцеподібних листочків. Квітки зібрані у волоті, мають приємний запах. Чашечка дзвоникоподібна, зало- зието-опушена. Віночок яскраво-синій, блакитний, темно-ліловий, рідше білий, п'ятипелюстковий, дзвоникоподібної форми. Плід — тригнізда багатонасінна коробочка яйцеподібної або кулястої фор­ми. Насіння темно-коричневе. На першому році життя рослина утворює розетку прикореневих листків. Цвіте в червні—липні, насіння дозріває в серпні—вересні.

Поширення та, місцезростання. Росте у степовій та лісостеповій зонах Європи, на Кавказі, у Західному та Східному Сибіру. Волого­любна, дуже чутлива до посухи та високої температури рослина, особливо на початку росту, проте стійка до низьких температур. Росте на вологих; луках, узліссях, берегах річок. Через складність заготівлі дикорослої сировини введена в культуру.

Правша заготівлі. Сировину викопують лопатою або плугом восени в кінці вегетації, у період зів'янення надземної частини рослин, після достигання плодів.

Основні охоронні заходи. Під час заготівлі сировини з дикорос­лих рослин потрібно чергувати місця заготівлі, використовувати зарості через 5—7 років (для забезпечення відновлення зарості).

Первинне оброблення. Сушіння. Зберігання. Після збирання сиро­вину очищують від ґрунту, швидко миють у проточній воді, об­різують надземну частину, товсті кореневища розрізають уздовж. Сушать на горищі або на свіжому повітрі. Можна сушити в су­шарнях за температури 50—60 °С, розклавши тонким шаром. При гарній погоді дозволяється сушити на сонці, періодично перегор­таючи сировину. Вихід сухої сировини становить 19—20 %. Збері­гають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін збері­гання — 2 роки.

Опис сировини. Цільні або розрізані вздовж кореневища з коре­нями. Кореневища горизонтальні, прямі або трохи зігнуті, іноді гіллясті, з численними придатковими коренями: довжина корене­вищ — 0,5—5 см, товщина — 0,3—2 см. Поверхня кореневищ змор­шкувата, злам рівний або зернистий. У центрі їх часто є порожни­на, яка утворилась унаслідок руйнування серцевини.

Корені тонкі, завдовжки 7—35 см, завтовшки 1—2 мм, дрібні, шорсткі, циліндричні, вузлуваті, крихкі.

Колір кореневищ на поверхні сірувато-бурий, на зламі — жов­тувато-білий або білий. Корені зверху жовті, на зламі — білі. За­пах слабкий, специфічний. Смак гіркуватий.

Хімічний склад сировини. Містить тритерпенові сапоніни групи Р-амірину (до 20—30%), які мають високу гемолітичну властивість. Ці сапоніни мають назву полемонозиди. Крім сапонінів містяться також ліпіди, органічні кислоти, смолисті речовини, крохмаль, ефірна олія.

Фармакологічна дія та застосування. Відхаркувальна дія зу­мовлена наявністю тритерпенових сапонінів, які також мають се­дативні властивості. За ефективністю заспокійливої дії препарати синюхи перевершують препарати валеріани. Крім того, синюха справляє антисклеротичну та гіпотензивну дію.

Застосовують як відхаркувальний засіб при катарах верхніх дихальних шляхів, бронхітах, бронхопневмоніях, абсцесах легень і як седативний засіб. Разом з травою сухоцвіту багнового синюху
використовують як ранозагоювальний засіб при виразковій хво­робі шлунка та дванадцятипалої кишки.

У науковій медицині синюха вперше була запропонована М.М. Варлаковим (1932) як замінник імпортної сенеги.

Лікарські форми. Відвар, сухий екстракт.

Корені аралії маньчжурської — Кайісез Агаїіае тапйзкигісае

Аралія маньчжурська — Агаїіа тапсізкигіса Кирг. еі Махіт


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)