АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Соціальний захист інвалідів всіх вікових груп

Читайте также:
  1. Авторські та суміжні права та їх правовий захист.
  2. Адміністративний захист прав суб’єктів підприємницької діяльності.
  3. Актуальність проблеми надійності діючих систем криптографічного захисту інформації.
  4. АКУСТИКА ЗАЛІВ І ЗАХИСТ ПРИМІЩЕНЬ ВІД ШУМУ
  5. Вашому підприємству потрібен захист?
  6. Вибір способів формування ООД у тих, кого навчають з теми «Класифікація способів захисту інформації», та способи реалізації
  7. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
  8. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції
  9. Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
  10. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів
  11. Внаслідок суперечливості соціальних відносин однією з форм соціальної взаємодії суб'єктів стає соціальний конфлікт.
  12. Гематологічні показники у дітей різних вікових груп

Основним законом України із соціального захисту інвалідів є за­кон "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 12 березня 1991 р. № 875-12. Цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соці­альній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які да­ють можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами.

В законі зазначається, що інваліди в Україні володіють усією пой внотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України та іншими законодавчими актами.

В законі визначаються цільові області створення умов для нор­мальної життєдіяльності інвалідів, такі, як: діяльність державних органів влади, освіта, профорієнтація і працевлаштування, участь інвалідів у, прийнятті рішень, матеріальне і соціальне оточення, фінансування соці­альних проектів і програм із соціального захисту інвалідів. На вико-' нання Закону були прийняті ряд підзаконних і правових актів, націо-' нальні програми, які регулюють механізм його реалізації.

У статті 2 закону визначається поняття інвалід.

Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумов­леним захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефекта­ми, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності Щ соціальній допомозі і захисті.

В законі зазначається, що дискримінація інвалідів забороняється ' переслідується за законом.

Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у надан грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опір або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови насел них пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв'язк до особливостей інвалідів.

Порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю вста\ новлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та урахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інвал; да. Види і обсяги необхідного соціального захисту інваліда надають ся у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудово: реабілітації і адаптації.

Для проведення реабілітаційних заходів медичними закладами роз­робляється індивідуальна програма реабілітації, яка є обов'язком

-348-


вою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднан­нями), установами і організаціями. Захист прав, свобод і законних інтересів інвалідів забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Державне управління в галузі забезпечення соціальної захище­ності інвалідів здійснюється Міністерством праці і соціальної полі­тики України, Міністерством охорони здоров'я України та місцеви­ми Радами народних депутатів України. Представники республі­канських громадських організацій інвалідів є членами колегій зга­даних міністерств. Міністерство праці і соціальної політики України спільно з іншими міністерствами і відомствами, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів здійснює розробку й координацію довгострокових і короткострокових про­грам з реалізації державної політики щодо інвалідів та контролює їх виконання.

Групи інвалідності в Україні визначаються відповідно до "Інструкції про встановлення груп інвалідності" від 28.12.91. № 16.01/20. Залеж­но від важкості інвалідності встановлюється перша, друга, третя її група. Питання про встановлення груп інвалідності розглядається після проведення діагностичних, лікувальних та реабілітаційних заходів. Рішення ґрунтується на оцінці комплексу клінічних, психологічних, со­ціально-побутових і професійних факторів. При цьому враховуються: характер захворювання, ступінь порушення функцій, ефективність ліку­вання і реабілітаційних заходів, стан компенсаторних механізмів, клінічний і трудовий прогноз, можливість соціальної адаптації, потре­ба в різних видах соціальної допомоги, особисті установки, конк­ретні умови і зміст праці, професійна підготовка, вік та інше.

При огляді у медико-соціальних експертних комісіях у кожному випадку, незалежно від захворювання чи дефекту, проводиться ком­плексне обстеження усіх систем організму хворого з метою об'єктивної оцінки стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації, використову­ються дані функціональних і лабораторних методів дослідження, про­водяться опитування хворого, аналіз необхідних документів. Звер­тається увага на принципи медичної етики і деонтології.

При винесенні рішення про інвалідність складається індивідуальна програма реабілітації, що передбачає узгодженість з проведеними раніше медико-соціальними заходами, розглядається питання про по­требу у різних видах реабілітації, соціально-побутових послуг, мате­ріальної допомоги.

При нестійких, зворотних морфологічних змінах і порушеннях функцій органів і систем організму з метою спостереження за ефек­тивністю лікування та проведення реабілітаційних заходів, станом здо-

-349-


ров'я і ступенем соціальної адаптації проводиться періодичний огляд інвалідів через 1-3 роки.

При стійких, незворотних морфологічних змінах і порушеннях функцій органів і систем організму, неможливості поліпшення пере­бігу захворювання і відновлення соціальної адаптації, внаслідок не­ефективності проведених реабілітаційних заходів, інвалідність уста­новлюється без зазначення строку переогляду.

Підставою для встановлення першої групи інвалідності є різко виражене обмеження життєдіяльності, обумовлене захворюваннями, наслідками травм, уродженими дефектами, що призводять до різко, вираженої соціальної дезадаптації внаслідок неможливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересуван­ням, самообслуговуванням, участю у трудовій діяльності, якщо вка­зані порушення викликають потребу у постійному сторонньому дог­ляді чи допомозі. При забезпеченні засобами компенсації анатоміч­них дефектів чи порушення функцій організму, створенні спеціальних умов праці на виробництві чи вдома можливе виконання різних видів праці.

Підставою для встановлення другої групи інвалідності є різко виражене обмеження життєдіяльності, обумовлене захворюванням, наслідками травм, уродженими дефектами, що не потребують постій­ного стороннього догляду чи допомоги, але призводять до вираже­ної соціальної дезадаптації внаслідок різко вираженого утруднення навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності або при неможливості працювати.

Підставою для встановлення третьої групи інвалідності є обме­ження життєдіяльності, обумовлене захворюваннями, наслідками травм, уродженими дефектами, що призводять до значного знижен­ня можливостей соціальної адаптації внаслідок вираженого утруд­нення навчання, спілкування, пересування, участі у трудовій діяль­ності (значне зменшення обсягу трудової діяльності, зниження квалі­фікації, значні утруднення у виконанні професійної праці внаслідок анатомічних дефектів).

Сьогодні державна політика соціального захисту інвалідів здійсню­ється відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист гро­мадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших законодавчих актів, норми яких визначають додаткові державні со­ціальні гарантії окремим категоріям інвалідів: інвалідам війни, інвалі-

-350-


дам з числа осіб, котрі постраждали внаслідок аварії на Чорно­бильській АЕС, інвалідам з числа військовослужбовців тощо.

Пенсійне забезпечення інвалідів здійснюється згідно із Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захи т громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катаст­рофи", а також іншими законодавчими актами, зокрема "Про науко­ву і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Таке законодавче розмежування питань соціального захисту інвалідів унеможливлює реалізацію соціальної політики в єдиному на­прямі для всіх категорій громадян.

Законом України "Про психіатричну допомогу", прийнятим Вер­ховною Радою України 22 лютого 2002 року, визначено правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомо­гою, виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлено обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та пра­вового і соціального захисту особам, які страждають на психічні роз­лади.

З метою поліпшення соціального захисту дітей-інвалідів 16 листо­пада 2000 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам". Цим Законом передбачені заходи, спрямовані на полі­пшення матеріального забезпечення дітей-інвалідів та інвалідів з ди­тинства, зокрема цим категоріям інвалідів надається" право на дер­жавну соціальну допомогу, яка виплачується замість пенсії.

Правові аспекти щодо освіти інвалідів містяться в Законах Украї­ни "Про освіту", "Про дошкільне виховання", "Про загальну середню освіту" тощо. Значну увагу приділено вирішенню проблем дітей з особливостями психічного і фізичного розвитку в Національній докт­рині розвитку освіти, затвердженій Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 347.

Законодавством України про працю передбачена система пільг для працюючих інвалідів, працівників, які мають дітей-інвалідів. Вста­новлення цих пільг спрямовано на створення умов для реалізації інва­лідами повною мірою свого конституційного права на працю, на ство­рення умов для продуктивної та безпечної праці під час прийому на роботу та звільнення з неї.

Нормативно-правова база з питань соціального захисту інвалідів

-351-


була значно розширена в останні роки. Протягом 2000-2001 років до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Ук­раїні" були внесені суттєві зміни і доповнення щодо оподаткування, створення належних умов для соціально-трудової та професійної ре­абілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями, створення умов для працевлаштування та інше.

Для поліпшення умов перевезення пасажирів з ураженням опор­но-рухового апарату у вересні 2001 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження "Про розробку та організацію серійного виробництва міських пасажирських автобусів і тролейбусів, переоб­ладнаних або обладнаних спеціальними пристроями для перевезення інвалідів на візках". Передбачено серійний випуск уніфікованих вітчиз­няних транспортних засобів, які б забезпечували маломобільним гру­пам населення, і, насамперед, інвалідам на візках, рівні з іншими громадянами можливості у користуванні міським пасажирським транс­портом.

Соціальна підтримка осіб з обмеженими фізичними можливостями є одним із пріоритетних напрямів Стратегії подолання бідності, зат­вердженої Указом Президента України від 15 серпня 2001 року № 637, оскільки інвалідність тісно пов'язана з бідністю.

Зроблені певні кроки по створенню правової бази у сфері реабі­літації інвалідів. Указами Президента України затверджено Національну програму професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 роки, створено Всеукраїн­ський центр професійної реабілітації інвалідів, постановою Кабінету Міністрів України схвалено Концепцію ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів в Україні.

Побудова правової бази виходить із того, що не лише декла­рується той чи інший набір гарантій для осіб з обмеженими фізични­ми можливостями, а й законодавчо встановлюється процедура їх впровадження і контролю за реалізацією, яка здатна забезпечити втілення всієї сукупності соціальних прав осіб з обмеженими фізич­ними можливостями в суспільному житті.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)