АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Загальні поняття конфліктів

Читайте также:
  1. I. Мета, завдання та загальні вимоги до виконання курсової роботи
  2. Апаратура, загальні вказівки по виконанню процедур
  3. Апаратура, загальні вказівки по виконанню процедур
  4. ВАЖЛИВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ
  5. Визначення поняття «корпорація»
  6. Визначення поняття «неологізм» та його характеристики
  7. Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному провадженні: поняття, значення, структура та особливості оцінки.
  8. Вихідні арт-терапевтичні поняття
  9. Власність: поняття, сутність, правовий та економічний зміст. Типи, форми і види власності.
  10. Вступ. Педагогічна діагностика (поняття, складові і функції педагогічної діагностики).
  11. Г) злочин – це конкретно суспільне небезпечне діяння; склад злочину – юридичне поняття про злочин певного виду.
  12. Глава 1. Загальні положення

Важливою умовою активізації людського фактора у військовому се­редовищі є здорова морально-психоло­гічна атмосфера в підрозділах. Цілком природно, що в будь-якому підрозділі формується військовий колектив зі своїми, лише йому притаманними особ­ливостями і рисами, бо в спільній діяльності беруть участь люди, різні за професійною підготовкою, життєвим досвідом, характером, темпераментом тощо. Ці відмінності накладають свій відбиток на думки та настрої, що приводить до протиборства, яке суп­роводжується емоційною збудливіс­тю, психічною напругою, порушенням звичного перебігу життєдіяльності.

Одним із різновидів напруги, про­тиріч між людьми є конфлікти.

Конфлікт (від лат. conflictus - зіт­кнення) розглядається в психології як зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок або поглядів опонентів чи суб'єктів взає­модії.

В основі будь-якого конфлікту ле­жить ситуація, коли позиції сторін з якогось приводу протилежні щодо ме­ти й засобів її досягнення за даних умов, їхні інтереси, бажання, захоп­лення не лише не збігаються, а й принципово різні.

Тому знання природи конфліктів, причин їх виникнення, динаміки роз­витку, впливу на особистість і колек­тив допоможе військовослужбовцям своєчасно розпізнавати та попереджу­вати їх у процесі військової діяльності.

Професійна діяльність, а також пра­цездатність, здоров'я людини залежать від її настрою, емоційного стану, на які значний вплив справляє характер міжособистісних відносин у колективі.

Протиріччя, що виникають між людьми, призводять до конфліктів то­ді, коли вони порушують соціальний статус групи (колективу) або особис­тості, матеріальні, духовні інтереси людей, їх престиж, моральну гідність тощо.

Конфлікти в колективах мо­жуть виникати з таких причин:

1. Недоліки в організації діяль­ності.

2. Недостатня підготовленість, малий досвід окремих керівників колективів, невміння керувати людьми або певними видами їх діяльності.

3. Невідповідність стилю ке­рівництва рівню зрілості колекти­ву, групи.

4. Наявність в окремих групах, колективах дезорганізаторів, его­їстів, кар'єристів тощо.

5. Відсутність свідомої дисцип­ліни в малих, великих групах.

6. Особливості характеру окре­мих членів колективу, груп, що межують із хворобливістю (прис­кіпливість, заздрість, грубість, схильність до чуток, пліток).

7. Недостатня моральна вихо­ваність окремих осіб, що виража­ється в нечесності, черствості.

8. Взаємне нерозуміння або не­бажання зрозуміти один одного (невірна реакція на критичні зау­важення, сприйняття їх як підрив авторитету).

9. Протиріччя суспільних і гру­пових інтересів та інші.

Конфлікти поділяють на діло­ві й емоційні. За формою проявлення вони можуть виступати як внутрішньоособистісні та міжособистісні. За масштабами розрізняють масштабні (коли конфлікт охоплює всіх, хто знаходиться в його зоні) і парні конфлікти (між двома особами або групами). Конфлікти можуть бути також короткотривалими і затяжни­ми.

Внутріособистісний конфлікт вик­ликається яким-небудь внутрішньоособистісним протиріччям. Наприклад, протиріччям між особистим бажанням і об'єктивними можливостями особис­тості, боротьбою мотивів, сумнівами, забобонами та ін.

Зовнішня проблемна ситуація та­кож може спричинити внутрішньоособистісний конфлікт, в разі невідповід­ностей труднощів зовнішніх завдань і внутрішніх можливостей людини.

Стан психологічної напруги люди­ни є передумовою, умовою або резуль­татом виникнення внутрішньоособистісного конфлікту, а також конфлікту між людьми. При виконанні складної діяльності існує об'єктивна необхід­ність в тому, щоб людина знаходилась в напруженні до такої міри, яка забез­печує необхідну активізацію її психі­ки. Якщо ця напруга оптимальна, вона забезпечує контроль над ситуацією і супроводжується позитивними емоці­ями. Якщо ж напруга надмірна, то контроль над ситуацією втрачається, що супроводжується негативними емо­ціями і сприяє виникненню внутрішньоособистісного або міжособистісного конфлікту.

Кожний індивід має психологічні особливості. Але люди все ж змушені спілкуватися в силу дії об'єктивних законів життя, виробництва, для задоволення різного роду потреб. Навіть тоді, коли людині щось “не подобається”, коли вона “не бажає”, дана обста­вина певним чином може вплинути на виникнення, перебіг і розв'язання міжособистісних конфліктів.

Міжособистісні конфлікти про­являються, головним чином, в процесі безпосереднього спілкування особис­тості з іншими. Вони означають зіт­кнення (протиборство) особистостей внаслідок розбіжності або несуміснос­ті їх потреб, мотивів, цілей, засад, принципів, поглядів, поведінки.

Конфлікт є спробою виходу з про­тиріч, які зачіпають стійкі соціальні інтереси, позиції, зв'язки особистості. Якщо протиріччя не вдається, або не­можливо розв'язати, конфлікти загос­трюються, що може вилитись в неа­декватні вчинки або спричинити неврози в його учасників.

Міжособистісний конфлікт, як пра­вило, не виникає миттєво, йому пере­дують скриті соціально-психологічні процеси. Це є конфліктна ситуація, яка несе в собі сукупність психологіч­них і соціальних передумов, що викли­кають конфлікт.

Виникнення, перебіг і розв'язання міжособистісного конфлікту залежить не тільки внаслідок розбіжності або несумісності потреб мотивів, засад, поглядів, поведінки людей, але й від способів їх попередження: Для війсь­кових колективів, з урахуванням специфіки їх діяльності, однією із харак­терних сфер виникнення конфліктів можуть бути відносини між особистіс­тю і групою. У даному разі можна виділити такі причини виникнен­ня конфліктів:

- невірна реакція людини на вплив оточення чи навпаки;

- невірна система вимог людини до оточення, середовища або завищена її оцінка власних можливостей і прав;

- завищення оцінки можливостей людини її оточення, розбіжності цих мож­ливостей з очікуваннями оточення;

- неточне сприйняття і розуміння об­становки.

Конфлікти можуть виникнути в процесі спілкування двох осіб. Кожна, з них у спілкуванні безперервно спосте­рігає, оцінює партнера за зовнішнім виглядом (поведінкою, жестами, мовою тощо), за змістом особистості (її внутрішнім світом, ролевим уявленням тощо), за якістю діяльності (воїн-відмінник, класний спеціаліст...). Ду­же важливе місце в їх спілкуванні займають ролеві уявлення, а також взаємний вплив, вплив з боку оточен­ня. В процесі спілкування в кожного складається певна думка про другого.

Якщо в ході бесіди сторони не встановлять відносини, які забезпечують зняття виниклого між ними проти­річчя (не порушуючи ролевих уявлень, соціального статусу, найближчих і перспективних цілей тощо), то настане конфліктна ситуація, яка мо­же бути знята, розв'язана, залагод­жена, відвернена прийняттям необхід­них виховних або організаційних захо­дів. Інакше конфлікт неминучий, тоб­то конфліктна ситуація переросте в конфлікт.

Як бачимо, конфлікт є раціональ­ним, емоційним і вольовим актом, що розгортається в процесі спілкування людей. Він включає оцінку, пережи­вання, певні вольові дії або реакції.

Залежно від характеру протиріч, розбіжностей розрізняють такі рівні вольового саморегулювання конфлік­ту:

а) простий поведінковий акт;

б) складний вольовий акт;

в) особливо значимий вольовий акт.

Вольове само­регулювання в конфліктній ситуації може бути одно або двостороннім. В останньому випадку досягається більш швидке і надійне подолання конфлікту.

Аналіз життєдіяльності прикордонних підрозділів дозволяє виді­лити такі протиріччя, які часто обумовлюють виникнення кон­фліктних ситуацій:

1. Протиріччя між військовослуж­бовцями у сфері офіційних і неофіцій­них відносин.

2. Зіткнення особистих і суспіль­них інтересів, мотивів, цілей.

3. Взаємне перенесення ділових конфліктів у структуру й динаміку міжособистісних відносин або в систе­му їх ролей.

4. Протиріччя між консервативни­ми і прогресивними поглядами.

Найбільш характерними озна­ками конфліктних ситуацій у війсь­кових колективах можуть бути:

1. Факти ухилення від виконання вказівок, розпоряджень начальників.

2. Невдоволення на адресу співслужбовців взаємне або одностороннє, обра­за, завдана словом або фізично.

3. Негативні судження про життя, діяльність посадових осіб.

4. Різка зміна ставлення до служ­би, співслужбовців.

5. Замкнутість, пригніченість окре­мих військовослужбовців.

6. Факти приниження гідності лю­дини в офіційних і неофіційних обста­винах.

Конфлікти дуже різноманітні за характером. Вони різняться за:

змістом: ділові, комунікативні, мо­ральні, побутові;

масштабом: широкі й локальні;

тривалістю: короткочасні, затяжні, одиничні й регулярні;

силою впливу на конфліктуючих: сильні, слабкі;

формою прояву: внутрішні й зов­нішні, організовані й неорганізовані;

джерелом виникнення: об'єктивні й суб'єктивні, істинні й несправжні, в результаті навіювання і самонавію­вання;

наслідками: позитивні й негативні.

Динаміку розвитку і розв'язан­ня конфлікту структурно можна представити як такі взаємопов'яза­ні етапи:

1. Виникнення конфліктної ситуа­ції між взаємодіючими людьми, група­ми, колективами.

2. Подальше посилення взаємної напруги.

3. Виникнення умов, які створю­ють конфлікт.

4. Настання, вибух самого конфлік­ту.

5. Розв'язання конфлікту або ус­кладнення конфліктної ситуації.

Перехід від одного етапу до другого може бути швидкий, а може тривати довго. Це залежить від індивідуально-психологічних особливостей взаємо­діючих особистостей, значимості пе­реслідування ними цілей, конкретної ситуації.

З метою попередження можливих конфліктних явищ у військовому ко­лективі всім посадовим особам необхідно постій­но враховувати та вивчати міжособистісні відносини підлеглих. Це дасть змогу прогнозувати відносини у війсь­ковому колективі й впливати на формування згуртованості особового скла­ду підрозділу.

Виникненню конфліктів у війсь­кових колективах сприяють та­кож соціально-психологічні обста­вини:

неврівноваженість характеру окре­мих осіб, їхнє невміння володіти собою і своїми діями, роздратованість, хво­робливе сприйняття слів, зауважень тощо;

недисциплінованість і недобросо­вісність окремих військовослужбовців під час служби;

наявність окремих недоліків в ха­рактерах керівників і членів керова­них ними колективів;

зверхність окремих військовослуж­бовців, байдужість до людських праг­нень і потреб, зневага до них;

невірні уявлення окремих військо­вослужбовців про свою роль у колек­тиві.

Умовами, які певним чином впливають на виникнення міжособистісних і внутрішньоособистісних конфліктів у підрозділах, можуть бути:

негативні традиції, що штучно збе­рігаються в підрозділах, вносяться ок­ремими військовослужбовцями і нав'яз­ливо ними культивуються;

недоліки в організації служби і по­буту військовослужбовців і членів їхніх сімей;

наявність і переважання нестатутних відносин між окремими військо­вослужбовцями по “вертикалі”, “гори­зонталі”, “діагоналі”;

недовіра начальника до підлеглих або підміна підлеглих при виконанні ними своїх обов'язків;

упереджене ставлення начальника до підлеглого й навпаки.

Таким чином, з урахуванням джерел і умов виникнення міжособистісних конфліктів у військових колективах, можна їх класифікувати за:

спрямованістю: суспільні або ідео­логічні, професійні, побутові;

мотивами: позитивно спрямовані, негативно спрямовані;

наслідками: позитивні, негатив­ні;

ролевими уявленнями конфліктую­чих: внутріннєві, міжрольові;

емоційною силою впливу на учас­ників конфлікту: сильні, слабкі;

масштабом впливу: широкі, локаль­ні;

тривалістю перебігу; короткочасні, затяжні, разові, регулярні;

формою прояву: внутрішні, зовніш­ні, організовані, неорганізовані, спон­танні, заплановані;

джерелом виникнення: об'єктивні, суб'єктивні.

 

Таким чином, відсутність конфліктів у підрозділі свідчить про високу згуртованість війсь­кового колективу.


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.)