АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Облікова політика бухгалтерського обліку виконання бюджетів

Читайте также:
  1. I. Мета, завдання та загальні вимоги до виконання курсової роботи
  2. II Методика виконання курсової роботи.
  3. II. Перевірка виконання домашнього завдання.
  4. VI Поточний контроль виконання роботи
  5. VI Поточний контроль виконання роботи
  6. VI Поточний контроль виконання роботи
  7. VI Поточний контроль виконання роботи
  8. VI. Методичні вказівки до виконання курсової роботи.
  9. VIІ Поточний контроль виконання роботи
  10. Агальні положення щодо переходу на казначейське обслуговування місцевих бюджетів
  11. Аграрна політика
  12. Антимонопольна політика і антимонопольне регулювання в Україні. Функції Антимонопольного комітету України.

Під поняттям політика бухгалтерського обліку виконання бюджетів розуміють принципи, методи, правила та процедури, до яких звертаються учасники бюджетного процесу під час підготовки та представлення фінансових звітів.

Бухгалтерський облік і фінансова звітність в органах Державного казначейства ґрунтуються на таких принципах:

1) Законність. Звітність повинна відповідати правилам і процедурам, передбаченим законодавчими й нормативними актами.

2) Достовірність – правдиве відображення у бухгалтерській звітності фінансових операцій з виконання бюджетів з дотриманням вимог відповідних нормативних актів.

3) Повнота бухгалтерського обліку. Усі операції з виконання бюджетів в органах Держказначейства підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні результати операцій органів Державного казначейства, яка може впливати на рішення, що ухвалюються згідно з нею. Повнота та достовірність в обліку можливі тільки за умови, якщо облікова політика та процедури органів Держказначейства забезпечать виконання всіх правил бухгалтерського обліку і якщо ці правила застосовуються без відхилень, з урахуванням реальної оцінки операцій, подій і ситуацій.

4) Дата операції. Операції з виконання бюджетів реєструються в бухгалтерському обліку на момент проведення відповідних платежів, що відповідає касовому методу ведення бухгалтерського обліку.

5) Прийнятність вхідного балансу. Залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду мають відповідати залишкам на кінець попереднього звітного періоду.

6) Превалювання суті над формою. Операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їхньої суті та економічного змісту, а не за їхньою юридичною формою.

7) Суттєвість. У фінансових звітах має відображатися вся суттєва інформація, корисна для ухвалення рішень керівництвом. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на економічні рішення користувачів звітності.

8) Доречність – корисність інформації для підготовки та прийняття економічних рішень.

9) Відкритість. Фінансові звіти мають бути достатньо зрозумілими і докладними, щоб уникнути двозначності; правдиво відображати операції з необхідними поясненнями в записках. Операції повинні відповідати змісту статей звітів. Звітність має бути чітко викладена і зрозуміла для користувача.

10) Сталість – постійне, впродовж бюджетного року, застосування обраних методів. Зміна методів обліку потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах.

11) Правильність – сумлінне застосування прийнятих правил і процедур.

11) Обережність – обґрунтована, розумна оцінка фактів.

12) Незалежність – відокремленість фінансових бюджетних років (звітних періодів).

13) Зіставлення – можливість визначення тенденцій виконання бюджету через зіставлення інформації, що міститься у бухгалтерському обліку і звітності за певний період.

14) Своєчасність – забезпечення своєчасною інформацією органів законодавчої та виконавчої влади, які ухвалюють рішення, проводять оцінювання виконання бюджету, готують пропозиції щодо складання бюджету тощо, та інших користувачів.

15) Безперервність. Оцінювання активів здійснюється виходячи з того, що процес виконання бюджетів є постійним.

16) Консолідація – складання зведеної фінансової звітності про виконання бюджетів у цілому в системі Державного казначейства України з урахуванням підвідомчих управлінь і відділень у розрізі бюджетів, за винятком залишків за внутрішньосистемними розрахунками.

17) Окреме відображення активів і пасивів. Цей принцип передбачає, що всі рахунки активів і пасивів оцінюються окремо і відображаються в розгорнутому вигляді. Усі рахунки є активними або пасивними, за винятком рахунків за розрахунками, технічних і транзитних рахунків.

На облікову політику бухгалтерського обліку виконання бюджетів впливає бюджетна політика держави. Кардинальні зміни політики у сфері державних фінансів супроводжуються, зазвичай, змінами облікової політики. Реалізація змін у сфері державних фінансів повинна базуватися:

а) на єдиних вимогах держави до витрачання бюджетних коштів;

б) на єдиній системі бухгалтерського обліку та звітності для всіх бюджетів;

в) на ефективному управлінні коштами в момент виникнення касових розривів між доходами та видатками відповідного бюджету за рахунок тимчасово вільних коштів;

г) на єдиному програмному забезпеченні для всіх бюджетів.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (стаття 36), Державне казначейство України повинно:

― самостійно визначати облікову політику бухгалтерського обліку держбюджету;

― обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку;

― обирати порядок і спосіб реєстрації та узагальнення інформації в регістрах з дотриманням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей бюджетного процесу;

― розробляти систему і форми управлінського обліку;

― затверджувати технологію опрацювання облікової інформації.

Дуже важливою для користувачів є інформація про метод бухгалтерського обліку, який використовується під час підготовки фінансових звітів. Доступність фінансових звітів знижується, якщо положення, що лежать в основі підготовки фінансових звітів, не зрозумілі користувачам.

Більшість країн застосовують касовий метод відображення операцій з виконання державного бюджету. Це означає, що доходи відображаються для зарахування коштів на рахунки в установах банків, а видатки вважаються здійсненими після виплат з рахунків в установах банків. Рахунки реєструють мірою змоги їх оплати.

В Україні застосовується касовий метод виконання бюджетів. Суть касового методу передбачає реєстрацію операцій за доходами та видатками і фінансування різниці між доходами й видатками в бухгалтерському обліку на момент проведення відповідних платежів і відображення всіх операцій з виконання бюджету на час їх реєстрації в обліку[33][1]. Усі доходи і витрати записуються в тому бюджетному періоді, в якому їх було здійснено[34][2]. Це означає, що доходи реєструються в бухгалтерському обліку під час зарахування податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів держбюджету на єдиний казначейський рахунок[35][3], тобто на рахунки, відкриті для обліку коштів бюджетів в органах Державного казначейства. Видатки держбюджету відображаються під час оплати рахунків розпорядників та одержувачів коштів з рахунків, відкритих на їхнє ім’я, також в органах Держказначейства. Під час оплати рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів органи казначейства здійснюють функцію попереднього та поточного контролю.

Виконання держбюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України завершується закриттям рахунків державного бюджету на підставі витягів з рахунків в органах Держказначейства за 31 грудня[36][4].

Не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду органи казначейства закривають всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді. За виняткових обставин міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який повинен настати не пізніше як через п¢ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду[37][5].

Наприклад, відповідно до прийнятого міністром фінансів України рішення, терміном закриття рахунків, відкритих Державним казначейством України 2001 року за коштами загального фонду держбюджету, було встановлено 9 січня 2002 року[38][6], а 2002 року – 9 січня 2003 року[39][7].

Зміна політики у сфері державних фінансів і підходів у формуванні й виконанні бюджетів спричинюють зміни у бухгалтерському обліку виконання бюджетів, оскільки облік є системою нагляду, відображення, групування, узагальнення та контролю за кількісними та якісними показниками виконання бюджету.

Враховуючи те, що бюджетний процес є дуже складним і різнобічним явищем, до бухгалтерського обліку постійно висуваються нові вимоги внаслідок зростаючих потреб бюджетного процесу.

Так, поділ бюджетів на загальний і спеціальний фонди призвів до введення у План рахунків бухгалтерського обліку рахунків, призначених для обліку ресурсів, доходів і видатків загального і спеціального фондів.

Запровадження з 1 січня 1998 року нової бюджетної класифікації та з 1 січня 2001 року програмної класифікації видатків державного бюджету стало причиною зміни аналітичного обліку держбюджету, оскільки бюджетна класифікація є основним складником докладного обліку доходів і видатків бюджету.

Крім того, на систему бухгалтерського обліку виконання бюджетів впливають функції, повноваження та статус у платіжній системі України органу, який здійснює облік.

З 1996 до 2000 року органи казначейства функціонували як клієнти банківської системи, на ім’я яких фізично та юридично було відкрито рахунки в установах банків. Своєю чергою, органи Державного казначейства обслуговують клієнтів – розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Це зумовлює ведення внутрішнього обліку в органах Держказначейства за рахунками розпорядників бюджетних коштів після отримання банківської виписки.

Відповідно до спільної постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 15 вересня 1999 року № 1721 «Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства», Державному казначейству України надано статус учасника системи електронних платежів Національного банку України.

З 1 січня 2001 року Державне казначейство, відповідно до Плану заходів із впровадження ЄКР, затвердженого Головою Державного казначейства України 6 березня 2000 року, функціонує в режимі єдиного казначейського рахунку. Кореспондентський рахунок Держказначейства відкривається в Національному банку України. Таким чином, казначейство стає учасником системи електронних платежів Національного банку України відповідно до Інструкції Національного банку про міжбанківські розрахунки.

Центральний апарат і територіальні управління Державного казначейства мають програмно-технічні комплекси АРМ-НБУ, засоби захисту інформації, електронні ідентифікатори та коди, обмінюються електронними розрахунковими документами з СЕП НБУ незалежно один від одного.

Районні та міські відділення Держказначейства мають коди банку (індивідуальний номер конкретного учасника системи електронних платежів), але не є безпосередніми учасниками СЕП НБУ, і, таким чином, передають та отримують інформацію про здійснення платежів засобами внутрішньої платіжної системи Держказначейства. Схему функціонування обласного управління Державного казначейства в системі електронних платежів Національного банку України унаочнено на рисунку 6.2.1.

 

Рис. 6.2.1. Схема функціонування обласного управління Державного казначейства України в системі електронних платежів Національного банку України

 

Основним результатом еволюційного розвитку Державного казначейства України є поступове формування повнофункціональної системи Держказначейства, що працює за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та звітності, використовуючи сучасні технології.

У визначенні облікової політики необхідно враховувати такі вимоги:

― постійність облікової політики впродовж тривалого періоду;

― регламентація принципів облікової політики діючої нормативної бази;

― інформування зовнішніх користувачів про зміни в обліковій політиці.

Облікова політика виконання бюджетів має застосовуватися послідовно впродовж низки років і повинна забезпечувати:

а) повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх операцій, здійснюваних органами Держказначейства за звітний період;

б) відображення в бухгалтерському обліку фактів бюджетних операцій, виходячи з правової форми та економічного змісту;

в) однаковість даних аналітичного і синтетичного обліку, а також відповідність показників звітності записам на рахунках бухгалтерського обліку;

г) раціональне ведення бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей бюджетного процесу.

Якість фінансової інформації про виконання бюджетів залежить від правильної оцінки економічних подій з погляду їхньої безперервності, постійності і принциповості. Важливо знати, як вона формується в процесі бухгалтерського обліку, як впливає на ухвалення управлінських рішень та чи відповідає основним вимогам до облікової інформації: своєчасності, значущості, корисності, надійності, повноти, достовірності.

Облікова політика повинна якнайкраще відображати результати фінансових операцій, які обліковуються, виходячи з обачності її оцінки і впливу на ухвалене рішення.

На облікову політику Держказначейства щодо бухгалтерського обліку виконання бюджетів (рис. 6.2.2) впливають чинні нормативні акти з питань методології бухгалтерського обліку виконання Держбюджету, нормативно-правові акти, що регулюють бюджетні відносини в Україні, та нормативно-правові акти, що визначають статус Державного казначейства України в системі електронних платежів НБУ.

Основні напрями облікової політики виконання бюджетів:

а) робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

б) форми первинних документів, за якими не передбачено типових форм, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності (тобто управлінської звітності);

в) порядок проведення інвентаризації і методи оцінки зобов’язань;

г) правила документообігу і технологія опрацювання облікової інформації;

ґ) порядок здійснення контролю за бюджетними операціями.

 

Рис. 6.2.2. Облікова політика Державного казначейства

 


 

 

...

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 |



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.009 сек.)