АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Основні ідеї попередників маржиналізму

Читайте также:
  1. III. Мета, стратегічні напрями та основні завдання Національної стратегії
  2. IV. Основні напрями реалізації Національної стратегії
  3. Бази даних. Основні відомості
  4. Біотехнічні заходи.Основні її задачи
  5. Вакуумні деаератори, будова, схеми розміщення. Основні показники роботи.
  6. Варистори та їх основні характеристики.
  7. Визначники та їх основні властивості.
  8. Визначте місце козацької держави у міжнародних відносинах та основні положення її дипломатичної діяльності.
  9. Визначте основні методи дослідження психогенетики і можливості їх застосування
  10. Виникнення економічної теорії та основні етапи розвитку. Сучасні напрямки і школи економічної теорії
  11. Вступ. Основні взаємодії суспільства і природи. Предмет і завдання екології.
  12. Глава 1. Основні положення

Передвісником граничного аналізу та деяких інших важли­вих теоретико-методологічних положень маржиналізму був німецький поміщик Йоган Генріх фон Тюнен (1783—1850), який успішно застосовував свої знання з математики та економічної теорії для узагальнення власного господарського досвіду. Знач­ний інтерес для дослідників економічної думки становить праця вченого "Ізольована держава щодо сільського господарства і на­ціональної економіки" (1826—1863), у якій вчений не лише дав рекомендації щодо підвищення прибутковості сільськогосподар­ського виробництва, але й сформулював закони граничного аналі­зу "з метою досягнення максимуму значення функції з багатьма змінними".

Серед творчого доробку Й. Тюнена чільне місце належить по­будованій вченим економіко-математичній моделі державного господарства, яка стала першою спробою опису економічних зв'язків та залежностей мовою математики, з використанням диференціального числення. Економіко-математична модель Й. Тюнена заснована на ряді спрощень:

• ізольована держава має територію у вигляді кола, у центрі якого знаходиться єдине Місто;

• навколо Міста концентричними колами розташовані ферми;

• земля на території держави має однакову родючість і при­датна для будь-якої галузі сільськогосподарського вироб­ництва;

• весь ринок збуту зосереджений у Місті, де здійснюється обмін
сільськогосподарської продукції на промислову;

• зовнішньої торгівлі немає, держава ізольована від решти країн світу;

• єдиним видом транспорту є гужовий (віз з кіньми), оскільки в державі немає судноплавних річок та каналів.

Відомий німецький дослідник і практик Йоган фон Тюнен (1783—1850) народив­ся у німецькому герцогстві Ольденбурзі. На­вчався у сільськогосподарському коледжі поблизу Гамбурга, де вивчав сільське гос­подарство, природничі науки, математику та економіку. Продовжив навчання у Гет-тінгемському університеті, багато часу при­діляв самоосвіті.

У 1809 р. за доходи від успадкованої батьківської ферми Тюнен купив збиткове господарство у Макленбурзі, де почав ста­ранно господарювати. Протягом 10 років він вів скрупульозний облік усіх сільсько­господарських робіт, доходів та витрат у своєму помісті. Згодом дослідник здійснив спробу опрацювати ці дані математично, використовуючи метод максимуму в значеннях функції з кількома змінними.

Результатом теоретичних узагальнень вченого стала праця "Ізо­льована держава щодо сільського господарства і національної еко­номіки". Перша частина твору, присвячена проблемам оренди та розміщення земельних угідь, була опублікована у 1826 р. Друга ча­стина твору, у якій знайшла відображення теорія граничної продук­тивності, — у 1850 р. Третя частина книги була видана у 1863 р., після смерті автора.

Однак революційні ідеї німецького дослідника в галузі методології економічних досліджень не були сприйняті сучасниками. Тюнен був відомим насамперед як знавець сільськогосподарських проблем та успішний практик, маєток якого вабив відвідувачів з усієї Європи. Визнанням його заслуг стало присвоєння почесного звання доктора в університеті Ростока. Помер вчений у своєму маєтку в 1850 р.

 

Виходячи з того, що єдиним фактором, який впливає на фор­мування цін та доходи фермерів, є відстань від ферми до міста, Йоган фон Тюнен:

Започаткував системне вивчення просторових характеристик економічної діяльності, заклавши основи теорії
розміщення продуктивних сил.
Взявши за критерій раціо­нального розміщення необхідних для держави галузей їх максимальний сумарний чистий дохід, вчений отримав різні
відстані для різних галузей, виходячи з рівності транспорт­
них витрат і чистої виручки.

Проаналізував механізм формування земельної ренти залежно від віддаленості земельних ділянок від ринку збу­ту сільськогосподарської продукції. Виходячи з того, що
вся продукція фермерів знаходить попит на ринку Міста,
Тюнен дійшов висновку, що ціна зерна відповідає витра­там крайніх (маржинальних) ферм, які знаходяться на
граничному концентричному колі.
Оскільки всі фермери
продають свою продукцію за однаковою ціною, то ті з них,
які розташовані ближче до Міста і мають менші витрати,
отримують додатковий дохід у вигляді ренти. Величина ос­танньої коливається залежно від радіуса кола. На крайньо­му (граничному) колі рента дорівнює нулю.

Сформулював новаторську ідею про взаємозалежність
факторів виробництва, яка знайшла відображення у виробничій функції.

Займався пошуком оптимального поєднання факторів
виробництва з метою максимізації прибутку на капітал.

Експериментуючи з різними пропорціями факторів вироб­ництва (змінюючи по черзі вкладення праці за постійної ве­личини капіталу і землі, а потім — вкладення капіталу за постійних обсягів праці та землі і т. д.), Тюнен дослідив вплив вартості факторів виробництва на оптимальне співвідношен­ня ресурсів, що використовуються, і довів, що максималь­ний чистий дохід можна отримати лише у тому випад­ку, коли граничні витрати кожного фактора дорівнюва­тимуть його граничній віддачі.

Започаткував теорію граничної продуктивності фак­торів виробництва і засновану на ній некласову теорію
розподілу.

Таким чином, розпочавши з дослідження конкретних сіль­ськогосподарських проблем, Й. Тюнен розробив загально­економічний метод аналізу широкого кола господарських процесів та явищ на основі граничного підходу, передбачив­ши маржиналізм, просторову економіку та економетрику.

 

Видатним попередником маржиналізму був французький еко­номіст, філософ і математик Антуан Огюстен Курно (1801—1877), який одним з перших застосував математичний апарат в економіч­них теоретичних дослідженнях. Відчувши "необхідність з допомо­гою відомих... символів зробити визначеним і точним той аналіз, який є зазвичай невизначеним і часто темним у авторів, які вва­жають достатнім обмежуватися можливостями звичайної мови," вчений зосередився на проблемах взаємодії попиту та ціни. У своїй основній праці "Дослідження математичних принципів теорії ба­гатства" (1838) А. Курно запровадив в економічній науці:

1. Поняття функції попиту (D) = f (Р), де D — величина по­питу, Р — ціна) та відкрив закон попиту, згідно з яким "попит зростає при падінні ціни", і навпаки.

2. Поняття еластичності попиту, яке відображає реакцію попиту на зміну ціни. Вчений звернув увагу на те, що низь­ка еластичність попиту за ціною характерна як для пред­метів розкоші (за умов, коли ціни мало значать для дуже багатих покупців), так і для товарів першої необхідності (про­дуктів харчування, одягу, взуття), від яких не можуть відмо­витись навіть люди з низькими доходами.

3. Поняття економічної рівноваги, засноване на аналізі функціональних залежностей. Виходячи з того, що для повного
і точного вирішення локальних проблем необхідно розглядати
економічну систему як єдину цілісність, Курно побудував
модель, в якій ціни диктують покупці, а продавці визна­чають обсяг виробництва залежно від рівня ціни та по­питу на товар.
Водночас вчений наголошував на неможли­вості дослідження проблем загальної економічної рівноваги за допомогою математичного аналізу, що згодом спростував Л. Вальрас.

4. Основи математичного апарату теорії фірми. Започатку­вавши математичний аналіз економіки на мікрорівні, А. Кур­но задовго до А. Марпіалла застосував апарат диференціаль­ного числення для дослідження умов максимізації прибутку фірми. У цьому контексті на особливу увагу заслуговує здій­снене вченим дослідження проблем ціноутворення за різних
форм організації ринку:

— Розпочавши аналіз з чистої монополії та зіставивши функції сукупного і граничного доходу із функціями су­купних і граничних витрат, вчений дійшов висновку, що максимальний прибуток буде отриманий за таких об­сягів виробництва, за яких урівнюються граничний дохід і граничні витрати. За умов монополії — це най­менший з можливих обсягів випуску продукції.

Запровадивши фактор конкуренції між двома продав­цями, А. Курно дослідив модель дуополїі. При цьому вче­ний виходив з того, що виробники оцінюють функцію попиту на продукцію і лише потім визначають обсяги реалізації на основі постійної величини пропозиції кон­курента. Проведений аналіз дав підстави стверджувати, що у точці рівноваги дуополістів формується ціна, нижча за ціну монопольного ринку, але вища за ціну ринку віль­ної конкуренції. Методологічні підходи економіста до ана­лізу цих проблем знайшли відображення у сучасних тео­ріях ігор та недосконалої конкуренції.

— Розвиваючи далі свої економічні міркування, вчений до­слідив випадок досконалої конкуренції, за якої фірми не мають можливості впливати на стан ринку. На­голошуючи, що в цьому випадку випуск є максималь­ним, а ціни — мінімальними, дослідник стверджував, що максимізація прибутку на вільноконкурентному рин­ку досягається за умов рівності граничних витрат та се­реднього доходу.

Видатний французький вчений, філо­соф, математик, економіст Антуан Огюстен Курно (1801—1877) народився у неве­ликому містечку Гре (Східна Франція) у за­можній сім'ї.

У дитячі та юнацькі роки А. Курно відвіду­вав коледжу Безансоні, вивчав математику та інші природничі науки в Еколь Нормаль у Парижі, займався самоосвітою. З 1823 до 1833 р. був секретарем маршала Сен-Сіра та вихователем його сина. Постійно виявля­ючи інтерес до науки, А. Курно відвідував лекції у різних наукових закладах, спілкував­ся з багатьма видатними вченими свого часу,

опублікував кілька статей. У 1929 р. він отримав докторський ступінь у Паризькому університеті за роботу з математики.

У 1834 р. за сприяння видатного фізика та статистика С.Д. Пуас-сона учений отримав місце професора математики в Ліонському університеті. У 35 років він став ректором академії у Греноблі, у 37 років змінив А.М. Ампера на посту генерального інспектора універ­ситетів Франції, вісім років був ректором університету в Діжоні, за­рекомендувавши себе не лише хорошим адміністратором, але й новатором-дослідником.

В історію науки А. Курно увійшов як автор історико-філософських творів, оригінальних досліджень з проблем математики, філософії науки, економіки, теорії ймовірності, які на десятки років випереди­ли свою епоху. На думку одного з біографів А. Курно, "є очевидний контраст між його блискучою службовою кар'єрою і абсолютно не­достатнім визнанням його за життя як вченого... Сумно і гордо го­ворить він у своїх записках, що незважаючи на малий попит на його твори, особливо у Франції, вони все ж таки містять більш-менш нові ідеї, здатні більше, ніж раніше освітити загальну систему наук". На думку французьких дослідників Ш. Жіда та Ш. Ріста, економічні твори А. Курно — це "прекрасний приклад немилості щодо людини, яка випереджає свій час".

 

Ідеї граничного аналізу знайшли відображення у досліджен­нях французького інженера, автора кількох наукових праць з проблем соціально-економічної ефективності технічних проектів Жюля Дюпюї (1804—1866).

Опублікована у 1844 р. стаття вченого "Про вимір корисності громадських робіт" була присвячена проблемам зіставлення ко­рисності індивідуальних та суспільних благ. Розмірковуючи над тим, що колена додаткова порція суспільних благ приносить що­разу менше задоволення її споживачам, Ж. Дюпюї вивів криву попиту як функцію граничної корисності, яка зменшується у міру зростання кількості куплених споживчих благ.

Значний інтерес для дослідників економічної думки становить здійснений вченим аналіз "відносної корисності" (цінового над­лишку) — максимально можливого доходу, який виникає внаслі­док того, що економічні суб'єкти (споживачі, виробники) купу­ють та продають кожну одиницю товару за незмінної ціни. До­слідження надлишку споживача та надлишку виробника (за сучасною термінологією) дало змогу вченому зробити висно­вок про недоцільність підвищення тарифів на суспільні послуги внаслідок зменшення сумарної суспільної вигоди.

Одним із найвидатніших попередників маржиналізму був ні­мецький юрист, спеціаліст у галузі страхової справи Генріх Герман Госсен (1810—1858), ідеї якого стали важливою складовою теорії граничного аналізу, лягли в основу теорії поведінки спо­живача, пошуку оптимуму за обмежених ресурсів.

Генріх Вільгельм Йозеф Герман Госсен (1810—1858) — ви­датний німецький дослідник, "людина однієї ідеї, яка виявилась без­смертною", яскравий приклад вченого, який випередив свій час. Він народився у невеликому містечку Дюрен поблизу Кельна, який вхо­див у ті часи до складу Наполеонівської імперії. Батько Генріха був збирачем податків при французькій адміністрації, а згодом — при відновленому після краху французької імперії прусському уряді. Г. Госсен вивчав право та державне управління в університетах Бон­на та Берліна, займався самоосвітою, виявляючи неабиякі здібності до математики.

З 1834 р. він поступив на державну службу, однак кар'єра його не була вдалою. Відтак Г. Госсен пішов у 1847 р. у відставку і за­йнявся страховою справою. У 1853 р. під час епідемії тифу хвороба підірвала його здоров'я. У 1858 р. вчений помер від туберкульозу легенів.

Видана у 1854 р. книга "Еволюція законів людської взаємодії" покликана була, на думку автора, здійснити переворот в економічній науці подібній до того, який зробив М. Коперник в астрономії. Однак книга залишилась непоміченою і не отримала визнання сучасників Г. Госсена. Розчарований автор знищив більшу частину тиражу.

Після того, як у 1870 р. відомий англійський маржиналіст В,С. Джевонс виявив, що практично всі найважливіші ідеї гранично­го аналізу знайшли відображення у надісланій йому книзі невідомо­го німецького автора, випадково купленій у букініста, Г. Госсен за­ново був "відкритий" як один із найвидатніших представників нової наукової течії. Його праця була перевидана у 1889 р. і отримала широке визнання.

 

Головна праця вченого "Еволюція законів людської взаємодії" (1854) започаткувала нетрадиційний підхід в економічних дослі­дженнях, пов'язаний з переміщенням проблеми оптимізації у центр теорії цінності. Спираючись на ідеї утилітаризму та розумного егоїзму, Госсен вважав основою економічної поведін­ки психологічну оцінку та вибір благ індивідами. Відтак вче­ний пропонував перейменувати політичну економію в учення про задоволення. У сучасній економічній літературі головні тео­ретичні висновки вченого отримали назву першого і другого за­конів Госсена:

Перший закон Госсена (закон насичення потреб або принцип
спадної граничної корисності) розкриває залежність, згідно з якою
"Величина (інтенсивність) задоволення буде послідовно зменшу­ватися, якщо ми будемо безперервно задовольняти свою потре­бу в тому самому задоволенні до того часу, поки не досягнемо пересичення"[9]. Важливо зазначити, що вчений вперше показав,
що задоволення потреб має поступовий характер. Він зобразив
принцип спадної граничної корисності за допомогою кривої, по­
казавши її відмінність від кривої попиту.....

Другий закон Госсена (закон вирівнювання граничних кориснос­тей, або закон рівномірного задоволення потреб) наголошує на тому, що оптимальна структура споживання досягається за умов рівності граничних корисностей благ, які споживаються. "Для того, щоб досягнути максимальної суми задоволень, індивід, який має вибір між різними видами задоволень, але не має вдосталь часу, щоб випробувати їх усі, — зазначав Госсен, — зобов'язаний... ви­пробувати їх усі частково ще до того, як він повністю випробує найбільш сильне з них. Співвідношення між ними має бути таким, щоб у момент переривання величина усіх задоволень була однако­ва"[10]. Другому закону вчений дав математичну інтерпретацію, роз­глянувши лінійну залежність між корисністю та кількістю блага.

Іншим виразом другого закону Госсена став сформульований німецьким дослідником принцип рівноваги індивідуального спо­живання та індивідуального виробництва. Вихідною в теоре­тичній побудові вченого була думка про те, що індивід трудиться до того моменту, доки важкість праці не урівноважиться із насолодою від неї. Відтак він стверджував, що для того, щоб досягти у житті максимальної насолоди, людина повинна розподілити свій час і сили у досягненні різного роду насолоди таким чином, щоб цінність граничного атома кожної отриманої насолоди дорівнювала втомі, яку вона відчула, якби досягла цього атома в останній момент затрат своєї енергії.

Таким чином, із законів Госсена випливає принцип рівності граничної норми заміщення, згідно з яким за існуючих альтернатив розподілу певного блага можливий "ефективний розподіл", відхилення від якого пов'язане з втратами від вибору інших варі­антів. Важливо, що цей принцип залишається незмінним неза­лежно від того, чи йдеться про розподіл фіксованого доходу між певною кількістю споживчих благ, розподіл фіксованих виплат між певним набором виробничих факторів, розподіл фіксованого часу між працею і дозвіллям тощо.

Аналізуючи причину обміну, вчений зазначив, що підставою для здійснення останнього є нерівноцінність одних і тих самих благ для учасників відносин обміну. Відтак обмін Г. Госсен роз­глядав як джерело приросту корисності для кожного його учас­ника, наголошуючи на тому, що обмін буде продовжуватися до того моменту, доки не урівноважаться (урівняються) цінності останніх одиниць двох благ. Формулюючи умови оптимальної рівноваги, вчений наголошував, що необхідними умовами їх реа­лізації є відсутність монополізму, рівність можливостей суб'єктів господарювання, стабільність цін тощо.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)