 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Особливості християнського культу
Утвердження правдивості християнської віровчення відбувається завдяки християнському культу. Важливе місце в ньому відводиться таїнствам – культовим діям, призначеним бути провідником Божої благодаті, незбагненним містком між Богом і людьми. Основними рисами таїнств є: по-перше, наявність у них матеріального компоненту, що має символічний характер (наприклад, євхаристичне вино символізує кров, а хліб – тіло Христа); по-друге, сакральна санкція на позначення цього предмета, яка полягає у встановленні таїнства самим Ісусом Христом або авторитетом Церкви. Відомі сім християнських таїнств: хрещення, миропомазання, причастя (євхаристія), сповідь, священство, шлюб, маслосвяття (соборування).
Хрещення передує іншим таїнствам. Його основний сенс полягає в освяченні та очищенні людини Божою Благодаттю від першородного гріха. Посилення благодатної дії сили Духу Святого на людину відбувається під час таїнства миропомазання, коли людину змащують миром – спеціальною складною ароматичною речовиною на основі єлею (олії). Євхаристією, або причастям, називають «таїнством таїнств», адже його сенс полягає в залученні людини до жертви Христа через куштування перетворених дарів – тіла та крові Ісуса Христа. Причастя називають також «таїнством церкви» адже воно допомагає людині утвердити свою приналежність до неї. Причастю передує таїнство покаяння (сповіді), завдяки якому людина через служителів церкви сповідується в своїх гріхах перед Богом. Таїнство шлюбу полягає у благословенні подружнього союзу та проханні Благодаті для народження й виховання дітей. Союз двох людей у шлюбі символічно порівнюється з союзом Христа з Церквою. Через таїнство священства відбувається посвячення у сан священика.В православ’ї та католицизмі воно здійснюється лише над чоловіками. Маслосвяття (соборування) відбувається за допомогою змащування різних частин тіла хворої людини єлеєм – освяченою олією, завдяки чому зцілюються немощі душевні та тілесні.
Організація богослужебної практики християнства містить три кола: добовий, тижневий та річний. Кожне з цих богослужебних кіл містять певні факти з біографії Ісуса Христа та історії християнства. Центром добового кола християнських відправ є літургія (у західній церкві – меса). Добові кола богослужінь протягом тижня складають тижневе коло відправ, кульмінацією якого є недільна літургія. Елементами річного кола виступають християнські свята. Виокремлюють дванадесяті (за кількістю – 12) свята. До дванадесятих неперехідних свят (з фіксованими датами святкування) належать Різдво Христове, Хрещення, Стрітення Господнє тощо. Інша група дванадесятих свят – перехідні, дата яких пов’язана зі святкуванням християнської Пасхи (тому вони й звуться пасхальними). Це, зокрема: Вхід Господній в Єрусалим – за тиждень до Пасхи (Великодня); Вознесіння Господнє – 40-й день після Великодня; День Св. Трійці – 50-й день після Великодня. Центральне свято православного річного кола – Пасха, а католицького – Різдво Христове. До Великих свят річного кола богослужінь належать: обрізання Господнє, Покрова Пресвятої Богородиці, Різдво Іоана Хрестителя, Усікновення голови Іоана Хрестителя.
Помітне місце у християнському культі належить постам. Окрім щотижневих постів у середу та п’ятницю, відомі чотири багатоденних пости – Великий, Петрів, Успенський та Різдвяний. За християнським віровченням, пости є випробуванням віруючих на стійкість проти спокуси, на терпіння та смирення. Утримання від деяких видів їжі супроводжується духовним очищенням і самовдосконаленням. Головною молитвою християн є молитва „Отче Наш”. Більшість християн вшановуютьють святих, ікони та хрест, святі міста й місця тощо. Кожна течія християнства має власні особливості культу (див. додаток 2.) Зокрема, протестантизм, порівняно з православ’ям та католицизмом, відрізняється більш спрощеним культом.
Додаток 1.
НІКЕО-КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ СИМВОЛ ВІРИ
1. Вірую Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі,
всього видимого і невидимого.
2. І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків. Світла від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, не сотворенного, Єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
3. Він для нас, людей, і для нашого спасіння зійшов з небес, і тіло прийняв від Духа Святого і Діви Марії, і став людиною.
4. І розп’ятий був за нас при Понтії Пілаті, і страждав, і був похований.
5. І воскрес на третій день, за Писанням.
6. І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.
7. І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його
не буде кінця.
8. І від Духа Святого, Господа Животворящого, що від Отця походить,
що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава належить, що говорив через пророків.
9. В Єдину, Святу Соборну і Апостольську Церкву.
10. Визнаю єдине (одне) хрещення на відпущення гріхів.
11. Чекаю воскресіння мертвих.
12. І життя будучого віку.
Амінь.
Додаток 2.
Порівняльний аналіз основних віроповчальних, культових та організаційних відмінностей
православ’я, католицизму, протестантизму
| Особливість | Православ’я | Католицизм | Протестантизм |
| Догмат про сходження Духа Святого | Дух Святий сходить тільки від Батька через Сина. | Дух Святий сходить і від Батька, і від Сина (філіокве: filioque- „і від Сина”). | Не обговорюється. |
| Вчення про Діву Марію | Діва Марія не мала особистого гріха, але несла наслідки первородного. Після смерті відбулось її вознесіння (успіння), хоча догмата про це відсутній. | Богоматір була зачата непорочно, не мала ні первородного, ні особистого гріха. Після смерті тілесно вознеслась до Бога та є „Матір’ю Церкви”. | Марія як взірець досконалої жінки. Католицький догмат про неї відкидається. |
| Ставлення до чистилища та поневіряння душі після смерті | Існує вчення про поневіряння душі після смерті. Вчення про чистилище відсутнє. | Існує віра в чистилище, проміжну ланку між раєм та пеклом де душі, які розкаялися терплять тимчасові очищувальні муки звільняються від гріха. | Поневіряння душі та чистилище заперечуються. |
| Вищий авторитет у справах віри | Святе Письмо та Священний Переказ, що включає в себе праці отців та вчителів церкви. Принцип соборності, який ґрунтується на визнанні непомильності збірки канонів – рішень перших семи Вселенських соборів (до розколу 1054 року). | Вищий авторитет – папа Римський, який вважається непомильним у справах віри. Визнається авторитет Святого Письма та Священного Переказу, до якого окрім рішень семи Вселенських соборів долучені рішення соборів католицької церкви. | Вищим авторитетом вважається Біблія. Суперечки стосуються того, хто має авторитет у її тлумаченні: пастирі, сукупність людей чи будь-яка людина? |
| Кількість таїнств | Прийнято сім таїнств: хрещення, миропомазання, сповідь, євхаристія, шлюб, маслосвяття (соборування), священство. | Прийнято сім таїнств: хрещення, миропомазання, сповідь, євхаристія, шлюб, маслосвяття (соборування), священство. | У більшості напрямів визнають два таїнства: хрещення та причастя. |
| Прийняття нових членів до лона церкви | Хрещення здійснюється трьохкратним зануренням у воду. Миропомазання та перше причастя відбувається відразу після хрещення. | Хрещення здійснюється через скроплення та обливання водою. Перше миропомазання (конфірмація) та причастя відбувається у віці від 7 до 12 років за умов знання основ віри. | Хрещення здійснюється у дорослому віці із обов’язковим знанням основ віри |
| Причастя | Євхаристія здійснюється на квасному хлібі (проскурою); причастя для духівництва та мирян Тілом Христовим та Його Кров’ю (хлібом та вином). | Євхаристія для мирян лише прісним хлібом (облаткою); для духівництва – Тілом та Кров’ю Христовим (хлібом та вином). | У різних напрямах різні різновиди хліба для причастя. |
| Сповідь | Сповідь у присутності священика обов’язкова; необхідно сповідуватися перед кожним причастям. У виключних випадках можлива пряма сповідь перед Богом. | Сповідь у присутності священика бажана хоча б раз на рік. У виключних випадках – пряма сповідь перед Богом. | Ніхто з людей не має права сповідувати та відпускати гріхи. Пряма сповідь перед Богом. |
| Вшанування ікон та хреста | Існує вшанування хреста, ікон. Ікона є втіленим в образі догматом віри, тому іконопис відрізняють від живопису. | Вшановуються зображення Ісуса Христа, хреста, святих. Допускається молитва перед іконою, а не іконі. | Ікони не вшановуються. Проте у молитовних домах можуть бути як ікони, так і зображення як хреста |
| Вшанування святих. Молитва за померлих | Вшановуються святі та є молитви за померлих. | Вшановуються святі, є молитви за померлих. | Святі не вшановуються, молитви за померлих немає. |
| Ставлення до чернецтва та шлюбу духівництва | Існує чернецтво. Біле духівництво (тобто все духівництво, окрім ченців) може укладати шлюб. | Існує чернецтво. Є обітниця безшлюбності (целібат) для всіх священиків. | Чернецтва не існує. Шлюб можливий для всіх віруючих. |
| Ставлення до світської влади | На засадах співпраці (симфонія влад). Негативна трансформація – підкорення церкви владі (цезаропапізм). | На засадах розподілу функцій (доктрина обоюдогострого меча). До Нового часу у стані конкуренції з владою та домінування над нею (папоцезарізм). | Різноманітні форми співіснування з владою: від повного відокремлення церкви від держави, до утвердження в якості державної релігії. |
| Ставлення до інших християнських конфесій | Вважає себе єдиною істинною церквою. | Вважає себе єдиною істинною церквою, але про Православні церкви говорить як про церкви-сестри, а про протестантів як про церковні об’єднання. | Різноманітність поглядів на проблему: від відстоювання власної істинності до відмови вважати обов’язковою приналежність для християн до будь-якої конкретної конфесії. |
ІСЛАМ
Іслам (у перекладі з арабської – «покірність») одна з найпоширенніших релігій світу. Кількість людей, що сповідують іслам, перевищила 1 мільярд 570 мільйонів чоловік у всьому світі. Відтепер кожний четвертий житель Землі – мусульманин. Такі дані наводяться у доповіді відділення релігії й громадського життя американського дослідницького центру Pew Research Center. Мусульманські общини є більш ніж у 120 країнах. У 28 країнах іслам визнаний державною або офіційною релігією. Серед них – Єгипет, Ірак, Іран, Кувейт, Марокко, Пакистан, Саудівська Аравія та ін.
Поиск по сайту: