Глава2: Майбутній воїн

Так і сталося. Яр та Аріна стали для Аріса родиною та виховували, як власного сина.

Йшли роки, Аріс ріс в любові та злагоді якими його оточували Яр та Фріна. Хлопчина був як губка, всотуючи в себе все що бачив та все чого його вчили. Коли Арісу виповнилось чотири роки Яр помітив, що він виявляє цікавість до ковальства. Він постійно крутився коло нього, особливо коли Яр працював, його це звісно радувало і одного разу він покликав сина.

- Аресе! Іди - но сюди, сину!

- Ви мене кликали, батьку?

- Аресе,скажи тобі подобається спостерігати за тим, як я працюю?

- Так, батьку.

- А ти знаєш як це тяжко?

- Ні батьку.

- А хочеш спробувати?

- Так.

- Що ти сказав?

- Так батьку,я хочу спробувати.

- Добре синку!Бачиш там в кутку стоять молоти.

- Бачу!

- Спробуй підняти хоча б один з них.

- Добре.

Арес пішов у куток та на подив Яра його рученята потягнулися до найбільшого молота!

-- Арісе! Хочеш підняти цей молот?

-- Так!

-- Думаєш зможеш?.. Спробуй, якщо не вийде не журися!

Великим був подив Яра коли малий Аріс підняв цей молот над головою, а потім поставив його на місце, бо цей молот міг підняти не кожен молодий та здоровий парубок котрий хотів стати учнем Яра.

-- Синку я не вірю своїм очам, невже ти такий сильний?? Тобі подобається дивитись як я працюю?

-- Так батьку!

-- А хочеш я тебе навчу?

-- Хочу!

-- Тоді синку бачиш візочок?? Бери його та привези мені дров та вугілля для горнила!

-- Зараз батьку.

Радості Яра не було меж, адже маленький Аріс став його учнем та в майбутньому буде гідним наступником, якого він так довго не міг знайти.

В науці Аріса пройшло чотири роки від миті, як він взявся допомагати батькові. За цей час хлопчина зміцнів ще більше і Яр навіть доручав йому деяку роботу. В свої вісім років він уже кував залізо не гірше, а іноді навіть краще за Яра, але він покладав на нього в основному грубу роботу, тоншою роботою він займався сам і навчав Аріса, як і що треба робити.

Одного разу коли Аріс прийшов у кузню, щоб покликати Яра до столу він побачив як батько кує меча, а коло іншого ковадла стояли три мечі. Аріс підійшов та взяв один з них в руки, меч йому сподобався і він уявивши перед собою суперника наніс по ньому удар, але не розрахувавши силу замаху вдарив по ковадлу, від чого меч задзвенів і вдволік Яра, який не помітив як Аріс зайшов, розгублений син з мечем у руці викликав у Яра сміх!

-- Що не вийшло?

-- Так батьку!

-- Сину ти дуже сильний, але мечем володіти ти не вмієш! Х-х-х-х.

-- Батьку навчи мене!

-- Добре синку, та спершу ходімо обідати. Мама тебе ж прислала по мене?

-- А! Так батьку, вибач я забув, ходімо обідати!

Після обіду Яр наказав Арісу чекати його біля стовпа, що був за домом, а сам пішов до кузні та взяв два тренувальні мечі, що спеціально не заточувались і робилися в два а то й три рази важчими ніж звичайні бойові мечі. Яр підійшов ближче до Аріса.

-- Синку лови!

Аріс намагався впіймати меча, але не зміг.

-- Нічого сину, згодом навчишся!

-- А навіщо це тату!

-- Чесно кажучи і сам не знаю, але мене вчили так і тебе я вчитиму так само! Ну досить підніми меч! Встань в стійку як зараз я!

Аріс стає в стійку, але відразу Яр поправляє його:

-- Не так сину, в цій стійці я тебе зможу повалити з одного удару. Відведи ліву ногу трохи назад і трохи в бік!

-- Так?

-- Ось тепер правильно! А зараз спостерігай за мною.

Яр підійшов до стовпа та наніс по ньому кілька ударів.

-- Сину тепер спробуй повторити, але там де стоїш!

-- Добре батьку!

Він робить декілька замахів, але Яр підправляє його:

-- Сину загалом непогано, але в рухи потрібно вкладати всю силу, але робити їх плавно і більше використовуй кисть руки тоді удари будуть нищівними, зарз я покажу тобі пластистичність ударів.

Яр повторює ті ж самі рухи, але вже повільніше щоб Аріс краще роздивився.

-- А, ось так, здається розумію!

-- Розумієш? А повторити можеш?

Аріс повторює удари і бачить задоволене обличчя Яра.

-- Дуже добре синку! А тепер запам’ятай іще дещо.

-- Що батьку?

-- Для того щоб стати майстром потрібно знати і мати кілька речей!

-- Яких речей батьку?

-- Перша – знати чому і за що ти взагалі підняв меча, друга – це холодна голова та гаряче серце, тобто ти не маєш повністю піддаватися емоціям, третє це якраз відточені удари. Коли ти засвоїш ці істини то тобі не буде рівних в бою, а поки тренуй удари які я тобі показав!

-- А довго?

-- Поки я не покажу наступні!

-- Але чому так?

-- Що я казав сину? Холодна голова і гаряче серце, а в тебе і голова, і серце як розпечене залізо!

-- Вибач батьку!

-- Крім того мене вчили так само, і я був такий же як ти, тому вибачатись не треба. Продовжуй сину.

Таким чином проходили дні, місяці, роки. Яр навчав Аріса ковальству та тренував його з різною зброєю. З часом Аріса уже не міг перемогти і сам Яр що продовжував передавати йому всі свої знання набуті за прожиту частину свого життя.

Але з роками мінялися не лише уміння Аріса, він і сам мінявся, підростав. В п’ятнадцять років він уже був досить гарним парубком: високий не надто м’язистий стан, гарний з лиця, сильний сам пособі як тілом так і духом, а його русяве волосся та темно-блакитні очі, що з роками ставали все глибшими, вже зводили з розуму дівчат. Та й коли діло доходило до бійки, в які він старався не встрявати та все ж бувало, з ним не могли впоратися десяток міцних чоловіків, і це робило його бажаним союзником. По своєму єству ж він був природженим лідером і не боявся відповідати перед кимось. За що його всі поважали.

Хлопець ріс і Яр бачив, що він буде великим воїном.

Поиск по сайту: