АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Глава 7: У таборі повстанців

Читайте также:
  1. Magoun H. I. Osteopathy in the Cranial Field Глава 11
  2. Арифурэта. Том третий. Глава 1. Страж глубины
  3. Арифурэта. Том третий. Глава 2. Обиталище ренегатов
  4. ВОПРОС 14. глава 9 НК.
  5. ГГЛАВА 1.Организация работы с документами.
  6. Глава 1 Как сказать «пожалуйста»
  7. Глава 1 КЛАССИФИКАЦИЯ ТОЛПЫ
  8. Глава 1 Краткая характеристика предприятия
  9. Глава 1 Краткий экскурс в историю изучения различий между людьми
  10. Глава 1 ЛОЖЬ. УТЕЧКА ИНФОРМАЦИИ И НЕКОТОРЫЕ ДРУГИЕ ПРИЗНАКИ ОБМАНА
  11. ГЛАВА 1 МАТЕМАТИЧЕСКИЕ МОДЕЛИ СИГНАЛОВ
  12. ГЛАВА 1 МОЯ ЖИЗНЬ — ЭТО МОИ МЫСЛИ

Дорога до табору, чи краще сказати поселення, повстанців, мала два дні верхи, та ще день хащами та катакомбами гірРунека. Після бійки з солдатами, перед виїздом, далі по дорозі вони не зустріли, дяка богам! Тільки Мірон та Громід постійно про, щось сперечалися, через, що Ед не відлітав від них. Ріліна їхала поряд з Арісом та Мероном, який згадував такі недавні часи.

-- Тут так тихо і спокійно, навіює спогади про часи правління короля Аспара, Герот мабудь не дістався тільки сюди, тому тут і збереглася гармонія.

-- Дійсно, тут гарно і тихо, мені навіть здається, що я чую, як говорять дерева!

-- Вони і справді говорять, любий!

-- Знаю кохана, батько вчив мене прислухатися до них, але я не завжди міг їх чути!

-- Цікаво, про, що ж вони говорять?

-- Про різне! Про себе, про людей, ельфів, гномів та інших жителів світу. А також вони говорять про нас та наше кохання!

Після цих слів Аріс цілує Ріліну.

-- Я так тебе кохаю!

-- І я тебе кохаю!

-- Не хочу вам заважати, але ми вже близько до входу в катакомби, далі треба йти пішки.

Аріс обертається до інших.

-- Народ! Всі чули, далі йдемо пішки. Вже не далеко!

Всі зпішилися та пішли далі. За кілька хвилин вони прийшли до печери, вхід до якої був обкладений черепами.

-- Що це?

-- Це, друже мій. вхід до катакомб гір Рунека і єдина швидка та безпечна дорога до табору!

-- Якось мені тут моторошно!

-- Громіде ти, що злякався?

З невеликим насміхом сказав Мірон.

-- Гноми нічого не бояться! Ми славимося сміливість «пане» Ельф!

-- Ну тоді ходімо! Чого боятися!

-- Чого ж ми стоїмо? Ходімо!

-- Повинен попередити! Йти будемо лабіринтом катакомб та печер. Тому тримайтеся за мною та ні на, що не відволікайтеся. Там повно духів, що не люблять коли їх тривожать!

-- А якщо потривожимо?

-- Краще не треба випробовувати удачу, вони можуть сильно погіршити нам дорогу!

-- Всізрозуміли, йдемо дуже тихо. Особливо це стосується Мірона з Громідом!

Сказав Аріс, на що отримав ствердну відповідь.

Далі, віс по черзі зайшли до печери. З початку було видно, але чим далі вони проходили тим темніше ставало і згодом морок оповив всіх.

-- Щось тут темнувато!

-- Ага. А смолоскипи ми забули. НУ і про, що ми думали?

На це Ед відразу ж дав відповідь.

-- А те, що тут два маги ви не забули?

-- Так, друзі, ви що. Зараз буде світло.

-- Панове тільки не робіть занадто сильно, не тривожмо дхів.

-- Добре. Тоді Еде, давай разом.

--Зрозумів!

Вони промовили закляття, від якого з’явилося дві світлові кулі, що видавли м’яке світло, яке освічувало дорогу та не моголо потривожити духів.

-- Мероне, ще довго?

-- Та ні, вже не довго! Головне не розбудити інших жителів цих катакомб!

Від цих слів всім стало якось не по собі. Громід не витримав і вирішив запитати.

-- Кого?

-- Краще не питайте! Всім буде спокійніше!

-- Я зрозумів, мовчу!

За кілька хвилин вони дійшли до розвилки, на якій тунель розходився на чотири проходи!

-- Здається цієї розвилкм не було!

-- Що? Ми. Що заблукали?

-- Я не пам’ятаю!

-- О Боги! Що з нами буде?

-- Громіде, заспокойся!

Всі повсідалися, хто де бачив. Звісно настрою жартувати не було ні в кого. Через годину Мерон встав з каменя та почав оглядати проходи.

-- Мероне! Що ти робиш?

-- Я згадав! Коли ми йшли з табору то на потрібному проході я залишив мітку, на той випадок, якщо щось забуду. Ця розвилка четверта, три подальші я пам’ятаю, а на цій про всяк випадок залишив мітку.

-- І що ж то за мітка?

-- Арісе, мітка нагадує дракона.

-- Так народ. Я зараз розділю кулі та зроблю світло яскравішим і починаємо шукати!

-- А на що схожа та мітка?

-- Громіде, мітка схожа на дракона, але дуже віддалено. Дякуєм Мерону! Це погіршує завдання. – А таки погіршує!

-- Ага. Але по іншому ніяк. Міроне! Так починаємо.

Закляттям Аріс розділяє кулі на менші і вони підлітають до Аріса, Ріліни, Еда, Мірона, Громіда та Мерона! Почалися пошуки мітки. На протязі кількох годин, навкарачки і стоячи, вся розвилка була оглянута вздовж і в поперек, з гори до низу, але безрезультатно. Всі вже знову посідали хто де бачив і почали думати, як же Мерон ставив ту мітку, а головне де вона. Після ще однієї години роздумів, Ед, що сидів, уже за звичкою, на плечі Аріса, раптом стрепенувся!

-- Мероне, а як ти робив мітку?

-- Здається я використовував фосфорний порошок, хоч це і вважається алхімією, але штука в практиці хороша, з додаванням врди, щоб був як фарба. А що?

-- Так здається, чи точно?

-- Зараз пригадаю… А точно!

-- Ось чому ми не можемо знайти мітку!

Аріс з подивом дивився на Еда.

-- Еде, що хочеш сказати?

-- Арісе, все просто! У фосфору є одна, корисна, властивість.

-- Яка ж?

-- Фосфор може світитися в темряві, якщо на нього деякий час падає світло!

-- Тобто..

-- Так, за цей час, що ми тут повзали навкарачки, фосфор набрав єнргії від світла куль, і вода не сильно погіршує його властивості!

-- То, як би Мерон згадав, що робив мітку фосфором, ми б не лазили тут, ризикуючи розбудити, щось не надто приємне, а могли просто загасити світло і знати потрібний прохід! Я тебе правильно розумію?

-- Все віроно!

-- Мероне, ну ти й.. А не буду тебе ображати!

-- Вибачте, інколи забуваю!

-- Ну добре. Люмінас нескоро фротако!

П’ять світлових куль згасли, що дало майже повну темряву. За кілька хвилин, Ед помітив невелику крапку світла на одному з проходів. Підлетівши ближче, він побачив, що ця кратка чимось схожа на дракона.

-- Мероне, йди сюди!

-- Що там Еде?

Підійшовши ближче до Еда, Мерон побачив мітку.

-- Ну, що. Це вона?

-- Так, це вона! Панове, знайшли!

-- Мероне, ти головне на інших розвилках, дорогу не забудь.

-- Заце не хвилюйтеся! Пам’ятаю!

Радіючт, що все таки знайшли дорогу, Аріс повернув світло і вони продовжили дорогу на такій радісній ноті.

В цей час, у палаці, Героту Доповіли про події в Гроунемі. Він був злий, але спокійний, що налякало служниць, бо коли він був таким від нього можна було чекати чого завгодно, проте їх він не чіпав. Герот пішов до вікна тронного залу, обперся на підвіконня та почав думати в голос.

-- То тепер я маю вже значний головний біль. Це не приємно, але з іншого боку, якщо подумати, моє військо зможе знайти та знищити цих надокучливих повстанців, вони вже мені в печінках сидять!

Помовчавши хвилину, за осушенням чергового келиха, Герот поставив келих біля себе.

-- Добре вино! Все таки, щось тут не так, все занадто просто. Має бути ще щось, але, що?

Далі, щось бубонячи собі під носа, Герот запалив люльку і продовжив пити вино. Пускаючи клуби диму він і далі думав, як раптом, йому в голову, щось неначе стукнуло, мало не вронив глека з вином.

-- Гробниця Голема, Літопис Світу. Без літопису повстанцям не пермогти мене навіть якщо з ними буде принц. Треба знайти гробницю. Проблема в тому, що повстанці знають більше і вони будуть на крок по переду.

Герот знову замовк на хвилину.

-- З іншого ж боку, якщо простежити за ними можна буде вбити двох зайців з одного пострілу. Я захоплю і принца, для розправи, як же це буде приємно, і літопис з його знаннями. Та кого ж туди заслати, щоб не викликати підозр. Це вже проблема, потрібен хтось непримітний, але вправний в бою.

Герот хотів налити собі ще келих вина, але на неприємне здивування глек був порожній.

-- Добре вино, шкода я б налив ще. Хоча…

Герот покликав служницю і наказав щоб йому винесли вина в сад, де він любив відпочивати, та пішов туди сам.

-- Кого ж до них підіслати?…

З цими дуками Герот зпустився до саду і вмостившись на ложі продовжив пити вино і думати над цією справою.

Через кіль годин блукання лабіринтом, за Мероном, потроху почало пробиватися світло і повітря ставало свіжішим, аніж в лабіринті. Нарешті вони побачили природу.

-- Нарешті, дійшли!

-- Мероне ми на місці?

-- Так Арісе!

-- Яка краса!

-- І не кажи Громіде. Я в захваті!

-- Звісно в захваті! Міроне ти ж в перше вийшов зі свого лісу. Хех!

-- Не в перше!

В нову, назріваючу, суперечку встругає Ед, який останнім часом тільки й робить, що заспокоює цих двох.

-- Хлопці, ви знову надумали сперечатися? Вас же чутно за кілька кілометрів!

-- Та ні. Що ти!

-- Ні, в жоному разі!

-- Коли так, добре!

Мірон нахилився до Громіда та пошепки почав говорити.

-- Горміде!

-- Що!

В тому ж тоні відповів Громід.

-- Здається Едарт лисіє! Он бачиш, пролисину на голові!

-- А так-так бачу. Наш пугач лисіє!

Ед почув це, але вирішив лишити без уваги. А Мірон з Громідом почали тихенько сміятися. Після чого Ед вирішив їх заспокоїти.

-- Що ви там побачили такого смішного?

-- Та нічого такого!

Насилу зтримуючи сміх, сказав Громід.

-- Хлопці, а хочете самі стати лисими? Зроблю так, що голови будуть як дзеркала!

-- Еде, чого ти такий сердитий?

-- Ми ж хочемо розрядити напруження!

-- Хлопці, якщо розряджатися почну я, ви будете не такі веселі. Тому залиште мою лисину в спокої. Поживіть на світі скільки живу я!

-- Вибач Еде!

-- Добре. На перший раз прощаю. Та ще раз почую зроблю, що казав!

-- Ми зрозуміли!

Мірон знову пошепки заговорив до Громіда.

-- От же буває зануда! Дай п’ять друже!

-- Згоден! Жартів не розуміє!

Вони плеснули в долоні і пішли далі.

Через кілька хвилин вони вже були на місці.

-- у ось ми й дійшли. Ласкаво прошу до нашого притулку!

Табір повстанців можна було назвати поселенням, аніж табором де готуються до збройної боротьби але не все було так просто. Оскільки сам табір був глибоко в горах, на видноті була тільки не велика його частина. Все інше ж було в галереях гірських печер, де розташовувалися всі майстерні та проводилися тренування.

Це був один з багатьох таборів в яких перебували повстанці. В таборі можна було зустріти всіх кого Оріони принижували різними способами, також там були і ті хто не був задоволений правлінням Герота через вірність королю Аспару та хотів, щоб все повернулося на свої місця.

Коли до повстанців дійшли новини про те, що принц Аріс таки живий, та ще й прямує до них, віс табори почали посилено готуватися до великої битви. Від такої новини Аріс був здивований і разом з тим засмучений.

-- Королю, що таке?

-- Мероне. Я хотів би уникнути битви!

-- Я теж не хочу, щоб наші гинули, але до того, як новина про те, що ви живі прийшла до нас ми готувалися до битви. Ми не бачили іншого способу повернути Геротові його заслуги.

-- А після того як дізналися, що я живий.

-- Після я знайшов Ріліну. Я відразу побачив, що вона не зрадить нас і призначив зустріч в Нірбі. Щоб розповісти, як дістатися Гробниці Голема. Хоча ні, це був запасний план і ще до новини про те, що ви живий.

-- А тепер це буде основний план! Якщо є спосіб перемогти Герота без війни і зайвого кровопролиття то знайти його можна тільки в літописі.

-- Так королю!

-- І ще дещо!

-- Що королю?

-- Збери раду вождів!

-- Для чого?

-- Я хочу, упевнитися, що всі вірні королю і, що поки я з друзями будемо шукати літопис ви не встрягнете у війну! Коли т їх збереш?

-- Королю. Майже всі вожді вже тут. Я розіслав їм повідомлення про Велику Раду, як тільки дізнався про вас! Тому у вечері можна все влаштувати.

-- Завбачливо! Добре, тоді я буду в «саду», коли всі зберуться пришлеш за мною!

-- Добре!

Садом повстанці називали не велику балку, що була поряд з табором. Хоч така назва була не зовсім доречною, але для місцевих вона вже стала буденною і зрозумілою, тому якщо хтось казав, що йде в сад, було зрозуміло де його шукати і саме туди пішов Аріс.

Дорогою він спостерігав за життям вірних йому підданних, яке на перший погляд видавалось звичним та спокійним. Та знаючи всю правду, Аріс був сумним бо все ж моголо бути по іншому, а життя всіх цих людей опинилося під загрозою.

Йдучи з цими думками далі, Аріс не помітив, як до нього підійшла Ріліна з Едом на плечі. Аріс йшов далі, здавалося він не бачив і не чув нікого, хоча так воно й було, і нічого крім своїх думок, Ріліна за ним, Ед спробував гукнути 1ого, але марно, тоді Ед перелетів на Арісове плече, що повернуло його на землю.

-- Еде. НЕ треба так зненацька!

-- Коханий Ед думав, що ти його чув!

-- Он воно,що. Ні я не чув Еда, я думав.

-- І про, що ти думав, племіннику?

-- Про декілька речей!

Вони дійшли до саду. Там було дуже гарно, спокійно та затишно. Дерева квітли різними барвами, а посеред саду тихо дзюрчав струмок, який давав життя балці та всьому табору. Мовчання тривало кілька хвилин, поки вони милувалися садом.

-- Любий, то про, що ти думаєш?

-- Розкажи племіннику!

-- Я думаю про всіх цих людей. Вони готові віддати життя за мене і за свободу від Герота, але вони досі не подумали тверезо про те, що може статися!

-- Арісе, про, що ти зараз кажеш?

-- Еде, хіба ти не бачиш? Якщо повстанці розпочнуть війну, то програють, а заплатять за це своїми життями. Дядьку, я тільки зараз зрозумів, яку небезпечну гру ми почали і якою, буде ціна програшу!

-- Арісе, коханий, все буде добре!

-- Ріліно, а що як ні? Що тоді, кохана! Я не хочу губити невинні життя!

-- Пізно племіннику! Змінювати долі людей ти почав вмить свого народження і тоді коли ми вирушили у дорогу!

-- Так Арі! Як би не ти, я не знаю, що було б зі мною і чи була б я тут взагалі! Але ти врятував мене і допоміг, я тебе покохала і мене не хвилює чи лякає те,що буде далі, адже ми разом!

-- Арісе! Така наша доля. Її було написано задовго до нашого народження і її не змінити, кардинально, тож якщо нам судилося перемогти, ми переможемо, а якщо ж ні, ну ти сам розумієш.

-- Помирати, так з музикою! Знаєш дядьку, я вірю що ми самі творимо свою долю, тому зробімо ж її такою як ми хочемо!

-- Добре. Ти схожий на свого батька. Він теж в це вірив!

-- Коханий. Щоб ти не задумав я буду з тобою до кінця!

-- Я кохаю тебе!

Аріс цілує Ріліну!

-- І я тебе!

-- Арісе, то, що ти задумав?

-- Я сказав Мерону зібрати Велику Раду, увечері, там вирішимо кілька питань по суті! Не хочу, щоб вони поспішали!

-- Мудре рішення племіннику, ти все більше стаєш схожим на батька!

-- Дякую дядьку!

-- Ну я полетів, треба приглядати за Гроідом та Міроном, бо ці двоє своїми суперечками викриють табір.

-- Невже вони такі голосні?

З долею жарту запитав Аріс!

-- Це я ще їх встигав в часно гальмувати. А в загалі гноми і кльфи не можуть не сперечатися коли поряд. Ну я залишаю ва вдвох!

-- Дядьку, лети вже!

Ед полетів і вони залишилися у двох.

В ту ж мить Аріс обійняв Ріліну. Вони стояли так кілька хвилин, думаючи про щось, та милувалися садом. Аріс поцілував Ріліну.

-- Кохана.

-- Що любий?

-- Ріліно, покажи мені свої крильця!

-- Не зрозуміла! ТИ хочеш, щоб я зараз перетворилася на дракона?

-- Так! Я ж не роздивився тебе тоді в лісі! Мені цікаво це побачити!

-- Ти точно цього хочеш?

-- Так, хочу!

-- Добре! Дивись не злякайся!

Ріліна відійшла подалі від Аріса. З її спини пробилися великі червоні крила, після чого її огорнув вогняний вихор і за мить перед Арісом постав величний дракон. Цікавим було те, що одяг Ріліни перетворився разом з нею, що надало їй ще більшої краси через контраст червоного, зеленог, блакитного і срібного, кольору метрілу. Від цього у Аріса аж перехопило подих. Дракон дивився на нього тими ж очами, якими Ріліна завжди дивилася на нього, в них читалася велика любов.

-- Кохана ти рекрасна!

-- Це тебе не лякає?

-- НІ кохана. Це найпрекрасніше, що я бачив!

Вогняний вихор знову огорнув Ріліну і вона претворилася на людину, хоча крила не заховала і, змахнувши ними, підлетіла до Аріса та поцілувала його. Ріліна була рада цьому, бо переконалася в тому, що Аріс кохає її якою б вона не була. Ріліна заховала свої крила і гуляла з Арісом до самого вечора.

Сонце почало сідіти з аобрій, прекрасне видовище споглядання якого перервав Ед

-- Арісе, Мерон кличе тебе, вже всі зібралися!

-- Добре Еде, ходімо. Кохана!

-- Іду Арісе!

Ед сів на плече Аріса і вони пішли до місця Ради. Рада мала відбутися на невеликій галявині, яку спеціально облаштували для цього. На галявині Аріс обачив кількох ельфів, гномів та людей, це були вожді які зібралися на запрошення Мерона.

Коли присутні побачили Аріса то відразу встали та поклонилися.

-- Шановні. Прошу вас не треба поклонів. У нас є питання для розгляду!

-- Мій королю…

-- мероне!

-- Зрозумів!

Аріс з Ріліною сіли на вільні крісла, Ед так і сидів на його плечі.

-- А тепер по суті! Хто і як пропонує діяти проти Герота?

Один з гномів підвівся.

-- Королю. Треба зібрати військо та піти на Герота відкрито!

Після цих слів підводиться ельф.

-- Гноми, вам лишень би лоб в лоб, або сидіти в себе на шахтах. Орінонівське військо треба знищувати поступово, нападами на гарнізони, це послабить їх і ми зможемо перемогти!

Вже за мить між ельфами та гномами зав’язалася суперечка до якої приєдналися і люди. Тільки Мірон та Громід, які сиділи поруч з Арісом, Ріліною та Едом мовчали. Не витримавши цього балагану, Аріс підвівся.

-- Тихо всі. Розвели тут балаган. Я не для цього вас зібрав!

Всі відразу ж затихли та посідали на місця.

-- Так краще! Тепер говоритиму я!

-- Слухаємо вас королю.

-- Я звісно ціную ваше бажання швидше покінчити з Геротом, але я думаю якби мій покійний батько був живим, він теж був би не згоден з вами, як і я!Відкрито ніхто не буде виступати!

-- А що ж тоді?

-- Я хочу знайти Літопис Світу. Там повинен бути написаний спосіб, як перемогти Герота, без зайвого кровопролиття.

-- Але королю! Ще ніхто з тих хто шукали Літопис не повертався!

-- Я повернуся. А поки від мене не буде звістки, щоб ніхто нічого не робив! Всім зрозуміло?

-- Так королю!

Раптом Мірон та Громід встали з крісел.

-- Арісе, мій лук з тобою до кінця!

-- Моя секіра також з тобою!

-- Коханий. Ти без мене нікуди не підеш!

Ед також приєднався.

-- Племіннику, а від мене ти й так нікуди не дінешся!Тобі ще вчитися і вчитися!

-- Дякую всім вам, що ви зі мною! Вирушаємо за три дні, а доти відпочиваємо.

-- Добре друже!

-- Оце по нашому!

Аріс покликав мерона:

-- Мероне!

-- Так королю!

-- Ти знаєш, як дістатися Літопису?

-- Так королю. Моя родина оберігає цей секрет вже багато віків!

-- Ну тепер цей секрет знатимемо і ми. Намалюй карту, у вечері Ед тебе знайде.

-- Так королю!

-- І ще!

-- Що?

-- Скажи нехай готують все необхідне в дорогу! Вирушимо за три дні, але нехай все приготують до вечора!

-- Слухаюсь ваша величносте!

Коли Мерон та всі інші зник з галявини, Ріліна підійшла до Аріса. Він був засмучений побаченим нерозумінням між расами. Ріліна поцілувала Аріса.

-- Коханий, що таке?

-- Ріліно, ти це бачила?

-- Що?

-- ЦЕ!!! Цей цирк, не знаю як назвати по іншому, як вони сперечалися між собою. Мало не побилися дурні!

-- І що? Я не розумію!

-- Батько вчив мене, що запорука перемогои, це перш за все єдність та взаєморозуміння! А тут я цього й близько не побачив! Якщо вони підуть відкрито, то програють. Це мене засмучує.

-- Нічого любий. За деякий час вони знайдуть спільну мову.

-- Я вірю тобі. Дякую, що підтримуєш кохана!

-- Хто ж як не я!

Настрій Аріса трохи піднявся. Вони пішли з галявини. Трохи прогулявшись табором, та пройшовши сад пішли далі в гори, там вони були майже до самого вечора, тому ніхто не знав чим вони займалися. Коли почало вечоріти, вони вже повернулися. Знайшовши Еда, Аріс попросив його знайти Громіда та Мірона і привести їх до Мерона де вони вже будуть їх чекати.

Коли сонце вже зайшло за обрій, всі вже були у Мерона, який пояснюяв, що, де і як.

-- Отже королю. Ось карта, що приведе вас до Гробниці Голема – першого хранителя літопису і мого предка!

-- Мероне, сімейну історію розкажеш, коли все буде позаду! А зараз продовжуй, нам треба знати що і до чого!

-- Скажу упевнено, шлях вам випадає довгий та не безпечний!

-- А точніше?

-- Тчніше, вам доведеться пройти гори Караграсу, землі орків та гоблінів, сама гробниця лежить в глибині лісу Спайн, а ця місцина має не найкращу славу!

-- Ліс Спайн. Щось не пригадую щоб десь чув цю назву.

-- Заборонений ліс, королю, його друга назва. Там не люблять гостей.

-- Не люблять, але приймуть. Чи їм же буде гірше!

-- Не поспішай з такими словами Громіде! Подейкують, що там зникали цілі гарнізони!

-- Нічого! Якщо ми всі будемо разом, з нами нічого не станеться. Я рубака, Аріс найкращий мечник з тих кого я бачив до того ж маг, Ед маг, ти лучник, яких ще треба пошукати, Ріліна теж добре користується арбалетом, до того ж вона Таргарієн. Та нам же море буде по коліна, головне не розлучатися! Міроне ну сам подумай!

-- А ти друже все таки правий. Коли ми разо нам ніхто не страшний!

Мерон розповідав ще кілька хвилин, а коли закінчив Аріс встав.

-- Так, все зрозуміло! З ранку вирушаємо.

-- Що? Куди вирушаємо?

-- В дорогу Громіде. Я не сумніваюся. Що навіть тут є шпигун Герота, як і в палаці Герота повно наших шпигунів. Тому я хочу зробити для нього маленький сюрприз.

-- Який сюрприз? Ятебе не розумію Арісе!

-- Міроне. Я казав щоб Мерону, що вирушимо за три дні, але все необхідне щоб приготували до вечора.

-- Я чув це!

-- А те, що шпигун теж це чув і я думаю вже відправив Геротові цю звістку. Тому я хочу вирушити завтра у досвіта, бо так ми виграємо два дні!

-- А, от тепер я розумію тебе!

-- Добре. А коли ми поїдемо, Мероне, спробуй знайти шпигуна.

-- Ну добре. Йдемо спати. До того як посвітлішає ми вже повинні будемо вийти з того боку гір, а далі згідно з картою.

-- Королю. Є одна стежка, що допоможе вам. Вона виведе вас на той бік без обходу. Вона трохи далі за садом.

-- А точніше!

-- Я помітив її на карті!

-- Добре Мероне. Дякую!

-- Королю, це мій обов’язок.

-- Добре, за кілька годин зустрінемось біля стайні!

За кілька годин, вони вже були біля стайні. Ніхто так і не поспав, після чарівної настоянки Мерона, що була призначена саме для цього.

Коли всі вже зібралися, вони осідлали коней та поїхали стежкою про яку казав Мерон.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.027 сек.)