Територіальний устрій України. Слід зазначити й те, що для характеристики територіальної ор­ганізації держави у зарубіжних конституціях використовують терміни «устрій» (наприклад

Слід зазначити й те, що для характеристики територіальної ор­ганізації держави у зарубіжних конституціях використовують терміни «устрій» (наприклад, «федеративний устрій» у Конституції Російської Федерації), «організація держави» (розділ 3 Конституції Бразилії), «структура держави» (глава 4 Конституції Ефіопії). Іноді використо-вуються словосполучення «державний устрій», «національно-держав-ний устрій» (Конституція Узбекистану). Однак, оскільки слова «устрій» держави, «державний устрій» мають дуже широке значення (вони характеризують те, як загалом побудована держава), у сучасній юридичній науці для характеристики організації території держави та територіального управління іноді застосовують термін «державно-те-риторіальний устрій»¹, але найбільш вживаною та адекватною тому явищу, яке вона характеризує, є категорія територіального устрою.

Використовуючи термін «територіальний устрій», слід виходити з того, що територія є не тільки просторовою межею держави, а й скла-дає матеріальну основу її діяльності, форму прояву державного суве-ренітету, а територіальний устрій — одну із генезисних, структурних, і функціональних ознак держави. Тому державний устрій не можна ототожнювати ні з територією, її організацією, ні з адміністративно-територіальним устроєм². Це складне системне державно-правове ут-ворення, що має (має мати) соціально-економічні, політичні, національно-етнічні, культурологічні й екологічні підстави.

Спроби зведення державного устрою до іериторіального або адміністративно-територіального поділу, які іноді мають місце у кон-ституційній доктрині, а також у законодавстві та деяких законопро-ектних роботах, або інтерпретація конституційних правоположень про територіальний устрій за допомогою використання уявлень про державний устрій (у деяких наукових працях) є певним спрощенням, які не забезпечують розв'язання ключових проблем державного будівництва — територіальної організації та територіальної дії дер-жавної влади, її структурно! організації, співвідношення та співро-бітництва із публічними структурами громадянського суспільства

¹ Хабриева Т. Я., Чиркин В. Е. Теория современной конституции. — М., 2005. —
С. 253.

² Орзіх М. П. Державний устрій України: концепція конституційної моделі // Вісник
Академії правових наук України. — 1993. — № 1; Орзих М. Государственное устрой­
ство Украиньі в условиях государственно-правовой реформьі // Юридический вест­
ник. — 1999. — № 2. — С. 92; Орзіх М. Територіальна організація і територіальна дія
держави // Урядовий кур'єр. — 2005. — 30 вересня та ін.

Розділ 24

(органами місцевого самоврядування та органами самоорганізації на­селення).

За такого ототожнення, змішування, взаємонакладення понять по-різному може тлумачитися конституційна лексика, а звідси страж-дають законодавча логіка та техніка, що у свою чергу негативно відбивається на організації й ефективності діяльності державної вла-ди та місцевого самоврядування, а звідси — на якості публічних по-слуг, які надаються (повинні надаватися) населению. Характерно, що у Верховній Раді України ще у 1997-1998 рр. обговорювався проект Закону «Про адміністративно-територіальний устрій», який до цього (січень 1997 р.) узагалі мав назву «Про територіальний устрій України». Аналогічні тенденції можна спостерігати й у сучасній Ук-раїні. Так, проектом Закону України про внесення змін до Консти-туції України щодо удосконалення системи територіального устрою України (реєстраційний № 3207-1) передбачається внесення суттєвих змін з питань адміністративно-територіального устрою. Відповідно до цих змін робочою групою, утвореною згідно з дорученням Кабіне-ту Міністрів України від 14 лютого 2005 р., було розроблено проект Закону «Про територіальний устрій України», у якому територіаль­ний устрій України визначається як «обумовлена географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її території на складові частини — адміністративно-територіальні оди-ниці з метою забезпечення населення необхідним рівнем послуг та збалансованого розвитку усієї території держави»¹.

Водночас у проекті Закону «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України», підготовленому експертами Фонду сприяння місцевому самоврядуванню в Україні на основі урядового проекту, адміністративно-територіальний устрій України визначається як «обумовлена географічними, історичними, економічними, соціальними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її території на складові — адміністративно-територіальні одиниці з метою забезпе­чення населення необхідним рівнем послуг (адміністративних і

¹ Про територіальний устрій України: Закон України. Проект // Проблеми транс-формації територіальної організації влади: 36. матеріалів та документів / Наук. ред. М. Пухтинський. — К., 2005. — С. 659.

Поиск по сайту: