АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ВИКОРИСТАННЯ ПЕРЕБОРУ І ЙОГО ЗНАЧЕННЯ

Читайте также:
  1. D. Визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону на підставі статистичної обробки меню-розкладок
  2. Definitions. Визначення.
  3. E. Використання антисептичних засобів
  4. I. Визначення сімейства рослини.
  5. II. Визначення видової приналежності рослини.
  6. IV. Основні поняття і визначення,
  7. V. Призначення на військові посади, переміщення по службі. Атестування військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом
  8. V. Робочий час і його використання
  9. VII. Використання міжнародного фактору в інтересах інноваційного розвитку економіки України
  10. А) Визначення термінології
  11. А)3 год після прибуття товарів у пункт призначення та може корегуватися на підставі законодавчих актів
  12. А.Визначення розмірів і площі зони хімічного зараження

Перебір, або похоронний чи погребальний дзвін, виражає сму­ток і скорботу за померлим. Він дзвониться, як вже зазначалося, у зворотному порядку до передзвону, тобто повільно вдаряють по одному разу у кожен дзвін, від найменшого до найбільшого, а

відтак б'ють одночасно в усі дзвони. Цей жалібний дзвін обов'яз­ково закінчується коротким тридзвоном, який виражає радісну християнську віру у воскресіння спочилого.

З огляду на те, що в деяких посібниках інколи даються вказівки не бити тридзвону при відспівуванні спочилих, що не відповідає церковній практиці, то з цього приводу дамо деякі по­яснення.

Повільний перебір дзвонів, від найменшого до найбільшого, символізує собою плин життя людини на землі, від віку немовля­ти до зрілості і змужніння, а одночасний удар дзвонів означає при­пинення земного життя людською смертю, коли усе, надбане лю­диною для життя цього, залишається. Як це і виражено в піснях при відспівуванні: "Вся людська марнота не лишається після смерті; не лишається багатство, не йде разом слава, бо коли при­ходить смерть, усе це минається. Тому взиваймо до безсмертного Христа: представленого від нас упокой в оселі, де всі радісні".

Друга частина пісні прямо вказує на радість в майбутньому житті з Христом. Ось вона і виражається, на закінчення скорбот­ного перебору, тридзвоном.

За православним звичаєм чинити панахиди і відспівування слід у світлих облачениях. Звичай робити це в чорних ризах прийшов до нас із Заходу і зовсім не властивий духу православ'я; але він широко розповсюдився у нас - настільки, що тепер нелегко його викорінити... Для істинного християнина смерть - це перехід до кращого життя: радість, а не скорбота, як чудово виражено це в найзворушливішій колінопреклонній молитві, яка читається на вечірні в день П'ятдесятниці: "Бо, Господи, немає рабам Твоїм смерті, яка походить від тіла; вони до Тебе, Бога нашого, прихо­дять, преставляючись від печалей до солодкого (життя), на упокоения і радість".

Тридзвін, нагадуючи про воскресіння, благодійно впливає на віруючу християнську душу, що журиться через розлуку з ближнім спочилим, і дає їй внутрішню втіху. Позбавляти христи­янина такої втіхи нема ніяких підстав, тим більше, що цей тридзвін міцно увійшов у побут православного народу і є виражен­ням його віри.

Таким чином, при несенні спочилого на відспівування у храм дзвониться скорботний перебір, а при внесенні його у храм - тридзвін. Після відспівування, при винесенні спочилого з храму, б'ють знову перебір, який закінчується тридзвоном.

При відспівуванні і похованні ієреїв, ієромонахів, архиманд-ритів та архиєреїв дзвониться трохи інший перебір. Спочатку вдаряють у великий дзвін 12 разів, потім іде перебір, знову 12 разів у великий дзвін і знову перебір... При внесенні тіла у храм дзвониться тридзвін також після читання розрішальної молитви - тридзвін. Під час винесення тіла з храму знову вказаний перебір, а після опускання тіла у могилу буває тридзвін. В деяких же місцях дзвонять звичайним похоронним перебором.

Існує ще так званий красний (особливо урочистий) дзвін у всі дзвони.

Красний дзвін буває при кафедральних соборах, монастирях, лаврах, тобто там, де є багато дзвонів, у т. ч. великих.

Красний дзвін дзвониться кількома дзвонарями.

Красний дзвін буває у великі свята, при врочистих і радісних подіях у Церкві, а також для віддання пошани епархиальному архиєреєві.

Крім того, слід ще згадати про "суцільний", чи "набатний", дзвін, який має суспільно-побутове значення.

Суцільний дзвін - безперервні, часті удари у великий дзвін. На сполох били під час тривоги, викликаної пожежею, повінню, бунтом, нашестям ворогів тощо.

Перемога над ворогом і повернення полків з поля битви сповіщалася радісним, урочистим тридзвоном у всі дзвони...

ПІСЛЯМОВА

В наш час занепаду віри іде наступ темних сил зла, які борються проти правди Божої. І нам, віруючим, треба особливо пам'ятати, що ніхто інший як ченці - посники і молитвеники - є передовими борцями проти сил зла. Бо Сам Гос­подь сказав: "Цей рід (сатанинський) виганяється тільки молит­вою і постом" (Мф 17, 21). їх - цих подвижників Христових -ми повинні пам'ятати і любити, всіляко допомагати, просячи у них допомоги духовної.

Ми, православні християни, знаючи велику силу молитви і посту, повинні щоденно творити молитву і мірою сил наших пости-тися у визначені дні, щоб набути стриманості, зміцнити душу у до­брих і святих намірах і виробити у собі духовну силу, щоб з поміччю Божою можна було протистояти підступам диявольським.

"Скільки мудреці світу мучили і мучать себе та інших дослідженнями про блаженне життя, - каже святитель. - Кого вони зробили блаженним? їхня наука, звичайно, не для дитячого розуміння і діяльності, бо їхнє власне розуміння ніколи не вихо­дить остаточно з боротьби з власними непорозуміннями: їхня влас­на діяльність не пам'ятає їхнього вчення (тобто вони самі не вико­нують свого вчення). Ось нікчемність гордості людської. І навпа­ки, ось велич простоти Божої: Бог прорік небагато простих за­повідей, і в них виклав учення про життя, яке і для мудрих глибо­ко знаменне, і для дітей доступне, і несвідомих просвіщає, й освіченими керує, і душі людські очищає, і суспільства людські охороняє, і тимчасове життя добровпорядковує, і вічне влашто­вує".

Але не слід забувати, що тільки тоді заповіді Божі для нас бу­дуть дійові і спасительні, коли в серці у нас пануватиме свята лю­бов Христова до Бога і ближнього. Про те сказав Сам Господь:

"На цих двох заповідях — на любові до Бога і до ближнього — стоїть увесь Закон і Пророки", тобто справжнє й істинне життя.

Бо можна знати істини віри одним розумом і пам'яттю, але яке убоге, нежиттєве і безплідне таке пізнання! Можна дотримуватися істин віри, обертаючи їх на правила життя; але й це пізнання, хоч і значно вище за перше і необхідне для вдосконалення, - холод­не, сухе, і замість втіхи часто творить дух рабства на страх (Див.: Рим. 8, 15). Тільки живе відчуття серця робить ярмо самозречен­ня благом і тягар заповідей легким (Див.: Мф 11, ЗО); тільки жи­ве відчуття в душі небесного і божественного ріднить людину з не­бом і дає їй змогу зрозуміти життя будучого віку (Див.: Символ віри); тільки свята любов укладає більш-менш тісний і справжній союз людини з Богом і Христом, а тому така людина має живу віру і живе уповання.

Таку живу віру і живе уповання, тобто справжнє, істинне жит­тя, ми можемо мати, якщо перебуватимемо у святій соборній, апостольській, православній Церкві Христовій і житимемо жит­тям Церкви, яка є союз любові та в якій незмінно, за обітницею Божою, перебуває Дух Святий, посилаючи Свої благодатні дари в Таїнствах Церкви, для зміцнення нас на шляху спасіння.

Маючи такий неоціненний скарб - святу православну Церкву, ми з цілковитим усвідомленням цієї великої радості приєднаємо свій голос до голосу, усім нам дорогого і вікопомного о. Іоана Кронштадтського, який засвідчив істину своїх слів багатьма чуде­ сами як за життя, так і після смерті. Він каже: "О Церква Божа, Свята Соборна, Апостольська! Яка ти велична, премудра, правед­ на і спасаюча!.. Слава Церкві Православній! Слава Христу Богові - святійшому Главі, єдиному Главі Церкви Божої на землі".

АМІНЬ.

 

 

Протоієрей Серафим Слобідський ЗАКОН БОЖИЙ

Редактор Олександр Вакуленко.

Коректор Валентина Теплюк. Технічний редактор Володимир Тищенко.

Набрано і зверстано в інформаційно-видавничому центрі

Агентства "Чорнобильінтерінформ".

Набір Оксани Крупник, Вікторії Ганжі та Марини Кіршон. Верстка Олександра Тищенка.

Підписано до друку 07.10.2003 р. Формат 70x100/16. Папір офсетний №1. Гарнітура КисігіазЬоу. Тираж 100 000 прим. Зам.

Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, вул. Пушкінська.Зб.

Надруковано з готових фотоформ ТОВ "Март" в АТ "Книга",04655,МСП,Київ-53,вул. Артема,25.

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)