АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Природні і штучні (антропогенні) джерела іонізуючих випромінювань

Читайте также:
  1. Internet-джерела
  2. XV. 9. Хімічні джерела електричної енергії
  3. А) Завдання і джерела ревізій основних засобів
  4. Біологічна дія іонізуючих випромінювань
  5. Біологічна дія іонізуючих випромінювань
  6. Види електромагнітних випромінювань, їх джерела, нормування та засоби захисту від їх негативного впливу
  7. Види та джерела фінансової підтримки інноваційної діяльності
  8. Виникнення, джерела та основні періоди розвитку індуїзму
  9. Вібрація: її джерела, нормування та засоби захисту від її негативного впливу
  10. Відключення котушки індуктивності від джерела постійної напруги
  11. Вплив електромагнітних випромінювань на організм
  12. ВПЛИВ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ПОЛІВ ТА ВИПРОМІНЮВАНЬ НА ЖИВІ ОРГАНІЗМИ

Випромінювання виходить як від природних, так і штучних (антропогенних) джерел іонізуючої радіації. Усе населення Землі піддається дії радіаційного фону (РФ) того, що має відносно постійний рівень.

Під радіаційним фоном (РФ) прийнято розуміти:

- іонізуючі випромінювання від природних джерел космічного і природного походження;

- штучно розсіяні у біосфері радіонукліди як результат діяльності людини.

Розрізняють:

- природний (природний) радіаційний фон (ПРФ), який є іонізуючими випромінюваннями, що діють на людину на поверхні Землі від природних джерел космічного і земного походження;

- технологічно змінений природний радіаційний фон ( ТЗПРФ) є іонізуючим випромінюванням від природних джерел, що зазнали певні зміни в результаті діяльності людини. Наприклад: випромінювання від природних радіонуклідів, що поступають у біосферу разом з витягнутими з надр Землі корисними копалини; в результаті вступу в довкілля продуктів згорання органічного палива; випромінювання в приміщеннях, побудованих з матеріалів, що містять природні радіонукліди;

- з початком ширшого випробування ядерної зброї, а також забруднення в результаті аварій і експлуатації ядерних об'єктів, виникло глобальне забруднення довкілля штучними радіонуклідами.

Мірою радіаційного фону є потужність поглиненої дози. Оцінюючи радіаційний фон на місцевості (рівень радіаційного фону) вимірюють потужність поглиненої дози в повітрі на висоті 10 см від поверхні землі (відповідає центру тіла дорослої людини).

Природний радіаційний фон є основним компонентом радіаційного фону, Природні джерела іонізуючого випромінювання, що формують природний радіаційний фон підрозділяються на:

- позаземні зовнішні космічні випромінювання;

- зовнішні земного походження, тобто радіонукліди, присутні в земній корі, воді, повітрі;

- внутрішні, радіонукліди природного походження, що накопичуються в організмі людини.

Сонце можна порівняти з величезним термоядерним реактором або вируючим котлом, яке викидає у бік Землі потужний потік:

- короткохвильового електромагнітного випромінювання, досягає Землі за 8 хвилин;

- плазми («сонячний вітер»), досягає Землі через дві доби;

- космічних променів, досягають Землі через декілька годин. Крім того, вони поступають на Землю зі Всесвіту.

Космічні промені є потоком ядерних часток, що падають не земну поверхню.

Це, так зване первинне космічне випромінювання, що складається з: протонів 92%; альфа часток 7%; атомів літію, вуглецю, азоту і кисню 1%.

При попаданні космічних часток в атмосферу відбувається їх взаємодія з атомами і молекулами атмосфери. Виникає вторинне космічне випромінювання.

У екзосфері і стратосфері частина енергії первинного космічного випромінювання стикається з ядрами атмосферного азоту, кисню, аргону і виникає високе енергетичне світіння (на висоті близько 30 км.).

У міру наближення до поверхні Землі інтенсивність космічних часток первинного випромінювання знижується, інтенсивність вторинного випромінювання на висоті 20-30 км досягає максимуму.

У другому космічному випромінюванні виникає ряд нових часток: протони; нейтрони (осколки ядра); пі-мезони трьох видів (негативний, позитивний, такий, що не має заряду). Тут з'являються космогенні радіонукліди, які з атмосферними осіданнями потрапляють на поверхню Землі: тритій, вугілля 14, берилій 7, натрій 22 та ін. (всього більше 10).

На рівні моря інтенсивність первинного випромінювання складає близько 0,05% первинної величини.

Вторинне ж випромінювання складається з пі-мезонів 80% і електронів 20%. Слід зазначити, що рівень космічного випромінювання певною мірою залежить геомагнітної широти, зростаючи від екватора до полюсів (на рівні моря 14%).

Оскільки інтенсивність космічного випромінювання росте, екіпажі літаків і пасажири, які часто літають на висоті 8-11 км, з часом отримують значні дози радіації; за 2 години польоту більше, ніж за тиждень на земній поверхні. При польоті на висоті 13 км, людина отримує дозу радіації 1 Мр. за 2400 км відстані.

Кожен житель планети в середньому від космічного опромінення протягом року отримує радіаційну дозу близько 300 МкЗв (0,03 бер).

Природна радіоактивність обумовлена радіоактивними ізотопами природного походження присутніми в усіх оболонках Землі: літосфері, гідросфері, атмосфері і біосфері.

Радіоактивні елементи Землі умовно можна розділити на три групи:

- радіоактивні ізотопи, що входять до складу радіоактивних сімейств, родоначальниками яких є уран 238, торій 231 та ін.;

- генетично не пов'язані зніми радіоактивні елементи: калій 40, кальцій 48, рубідій 87 та ін.;

- радіоактивні ізотопи, що безперервно виникають на Землі в результаті ядерних реакцій під впливом космічних променів. Найбільш важливі з них, вуглець 14 і тритій.

Головним джерелом вступу в зовнішнє середовище природних радіоактивних речовин, широко поширених в усіх оболонках Землі, являються гірські породи, походження яких пов'язане з включенням до їх складу радіоактивних елементів в періоди формування і розвитку Планети. Велика частина природних радіоактивних елементів міститься в гірських породах, що утворюють товщу земної кори. Земних природних джерел випромінювання зараз налічується близько 60.

Зміст в природних водах радіоактивних речовин залежить від умов їх формування. Усі води можна умовно розділити на: метеоритні, води відкритих водойм суші і води морів і океанів.

Води метеоритні зазвичай малоактивні. Вони містять сліди тритію, вуглецю 14, берилію 7, що виникають в результаті взаємодії космічного випромінювання з атомами і молекулами атмосферного повітря.

Радіоактивність підземних вод в основному обумовлена присутністю: калію 40, радію 226, радону 222.

Найбільшу радіоактивність мають мінеральні води.

Радіоактивність річкової води обумовлена, в основному, присутністю: калію 40 і радію 226.

Вода морів і океанів містить наступні радіоактивні речовини: калій 40, уран 238, радій 226.

Природна радіоактивність повітря обумовлена радіоактивними ізотопами, що виникають в атмосфері в результаті дії космічного випромінювання, радіоактивних газів (радон 222, торій 220, актиній 219), що поступають з верхніх шарів земної кори, радіоактивних ізотопів, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і так далі

Дослідження, які проводилися упродовж останніх років, свідчать, що удома, в яких живуть люди, з одного боку, захищають їх від зовнішніх радіаційних опромінень. А з іншою, збільшують загальну дозу опромінення за рахунок радіонуклідів, які містяться у будівельних матеріалах, і особливо в радоні, який міститься усередині приміщень.

Вже досконально відомо, що потужність радіаційної дози в дерев'яних будинках в два-три рази менше, ніж в кам'яних або бетонних будинках. А у будинках, побудованих з шлакоблоків, потужність радіаційної дози, як правило, в десятки разів більше, ніж в дерев'яних.

Населення міст, особливо великих, в цілому завжди отримує дози вище в порівнянні з жителями сільських місцевостей. Найсильніший радіаційний фон в містах, де переважають граніти, в яких урану 2-3 рада, торія в 3-10 разів більше, ніж в піщаниках і вапняках.

Людина завжди була схильна до дії радіації. Її величина, залежно від місцевості, варіюється від 100 Мбер до 1,2 бер в рік. Середнє значення на Україні складає 300 мбер в рік, а її радіаційний фон складає 10-30 мкбер/ годину.

Ослаблена атмосферою радіація приходить з космосу, сходить від землі, її випромінюють гранітні будівлі і хімічні елементи в тілі людини.

Є території, де сумарна доза радіації Землі, що рветься з надр, вища, ніж в Чорнобильській зоні, і основну долю її складає радон.

Радон, це невидимий, такий, що не має кольору, запаху і смаку, важкий (у 7,5 раз важче за повітря) радіоактивний газ, який постійно утворюється, накопичується і поступовий по тріщинах переміщається до поверхні з глибин Землі, при розпаді радіоактивних: урану, торія, актинія.

Радон, має велику можливість виходу в атмосферу в порівнянні з тором і актинієм, оскільки період напіврозпаду його складає 3,8 доби, тоді як для торія період напіврозпаду дорівнює 54 секунди, а для актинія 3,9 секунди.

Учені Українського наукового центру радіаційної медицини стверджують, що близько 70% дози опромінення населення України від усіх джерел природної радіоактивності падає на радон. Винуватцем є Український щит, тектонічна структура, яка тягнеться з півночі на південь майже посередині України і займає близько 30% усієї території. Полягає цей щит з гранітів, і інших кристалічних порід, які мають підвищену радіоактивність.

Радон є присутнім скрізь: в каменях, бетоні, ґрунті, газі, воді. Він проникає у будинки з ґрунту; крізь тріщини у фундаменті і через підлогу. Скупчується в основному на нижніх поверхах житлових і виробничих будівель. Основну частину дози опромінення від радону людина отримує, знаходячись в закритому не провітрюваному приміщенні; в середньому в 8 разів вона вища, ніж в зовнішньому повітрі.

Деякі житлові будинки і виробничі корпуси будуються безпосередньо на старих відвалах гірничодобувних підприємств, де радіоактивні елементи є присутніми в значних кількостях.

Джерелом радонної радіації стає матеріал стін. Найпоширеніші будівельні матеріали, які виділяють мало радону - дерево, цеглину (білий), бетон (цемент), пісок, гравій.

Якщо у будівництві застосовуються такі матеріали, як: граніт, пемза, фосфогіпс (природний гіпс коштує дорого), глинозем, червона цеглина (червона глина), кальцево-силікатний або доменний шлак, зольний пил (спалювання вугілля), джерелом радонової радіації стає матеріал стін.

Ще одним джерелом радіації (менш важливим) вступу радону в житла представляє вода і природний газ. Радон проникає в природний газ і артезіанську воду під землею. Концентрація радону в приміщенні може помітно зрости, якщо кухонні плити, опалювальні і інші нагрівальні пристрої, в яких спалюється газ, не забезпечені витягом.

Високий вміст радону у воді артезіанських колодязів, в мінеральній і «газованій воді». Проте основна небезпека по радону виходить не від їжі і води, оскільки при кип’ячені (їжа, чай, кава) радон значною мірою випаровується, тому потрапляє в організм в основному з некип'яченою водою.

Велику небезпеку представляє попадання пари з високим вмістом радону в легені разом з вдихуваним повітрям, що найчастіше відбувається у ванній кімнаті. Так при обстеженні будинків виявилось, що в середньому концентрація радону, у ванні в 3 рази вище, ніж на кухні (адже радон виділяється з природного газу) і в 40 разів вище, ніж в житловій кімнаті.

Зразковий розклад концентрації радону в квартирі:

- з ґрунту під будівлею 41,7 Бк/м, або 50% (100 Бк/м відповідають 100%);

- з будівельних матеріалів 6,4 Бк/м, або 10%;

- від повітря вулиці 5 Бк/м, або 8%;

- від побутового газу 0,3 Бк/м, або 1%;

- від води 0,1 Бк/м, або 1%.

Ще 400 - 300 років тому в Південній Німеччині були відомі випадки смерті рудокопів гірників, які отруїлися під землею якимсь газом. Хворобу гірників досліджував німецький лікар Л. Телепі. Він встановив, що смертельна хвороба є раком легенів і розвивалася вона із-за високої концентрації радону в повітрі шахт і копалень.

У 1984 році Національна комісія радіаційної безпеки США повідомила населення своєї країни про небезпеку отруєння радоном. Тоді в США було обстежено сотні тисяч будинків і у багатьох з них виявлена підвищена кількість радону, вплив якого на організм був негативним, аналогічним викурюванню 40 сигарет на день. Близько 20% будинків в США мають таку кількість радону в повітрі, що мешкати в них небезпечно. Американські учені вважають, що від раку легенів радонового походження в США щороку помирає близько 20 тис. чоловік.

Українські учені, в результаті досліджень встановили, що в повітрі жител, навіть в найбільш забруднених населених пунктах, в результаті катастрофи на ЧАЕС, вклад аварійної компоненти в сумарну дозу опромінення населення вище радоновою тільки в перший після аварійний період. Нині радон на Україні у більшості випадків за величиною створюваної дози знаходиться на першому місці. Встановлено, що однією з причин різкого збільшення концентрації радону в приміщеннях є магнітні бурі.

У наші легені щохвилини поступає декілька мільйонів радіоактивно небезпечних атомів радону, викликаючи хворобливі синдроми. При вдиханні вони відкладаються в легенях, шляхом подальшого радіоактивного розпаду відбувається поразка навколишніх тканин, що призводить до утворення ракових клітин. Потрапляючи в організм, вони відразу ж завдають шкоди залозам внутрішньої секреції, гіпофізу, корі підниркових органів і викликає у третини населення задушення, серцебиття, мігрень, тривожний стан, безсоння.

В процесі дослідження будинків на Україні у багатьох з них виявлена підвищена концентрація радону.

На Україні необхідність проведення виміру радону регламентується «Положенням про радіоактивний контроль на об'єктах будівництва і підприємствах будіндустрії України». Згідно з цим нормативним документом, допустимі рівні середньорічної еквівалентної рівноважної концентрації радону в повітрі приміщень, будівель, що будуються і реконструйовані, і споруд з постійним перебуванням людей, не повинна перевищувати 50 Бк/м, а інакше необхідно обмежити перебування людей в цих будівлях або провести спеціальні протирадіаційні заходи.

Наявність радону може бути визначена за допомогою спеціальних приладів, тобто професійного багато параметричного радон - монітора.

Рекомендації до застосування:

- для виміру об'ємної активності радону в існуючих будівлях і житлах, а також при здачі в експлуатацію нових будівель і споруд;

- для виявлення місць вступу радону в житла.

Відмітні особливості:

- діапазон вимірів від 2 Бк/м;

- вимір окрім радону ще температури, тиску і вологості одночасно.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)