АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Економічна теорія А. Маршалла

Читайте также:
  1. III. Економічна інтерпретація результатів статистичного дослідження банків
  2. VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ
  3. Адміністративно-командна економічна система
  4. Власність як юридична і як економічна категорія.
  5. Глава 2 Економічна система
  6. Грошова та економічна реформи
  7. ҐРУНТОВО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ТА ОРГАНІЗАІДЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА
  8. Двофакторна теорія Герцберга
  9. Державна економічна політика та її основні напрями
  10. Дж.Локк і його теорія підготовки джентельмена.
  11. Економічна активність держави. Державні доходи та видатки.
  12. Економічна діагностика як наука(сутність та види, предмет, задачі і принципи економічної діагностики(варіант №3).

ФОРМУВАННЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ. КЕМБРИДЖСЬКА ТА АМЕРИКАНСЬКА ШКОЛИ

Економічна наука як інструмент пізнання конкретної істини в тому вигляді, в якому ми сьо­годні його використовуємо, в значній мірі є творін­ням А. Маршалла.

Дж.М. Кейнс

8.2.1. Теоретико-методологічні особливості неокласичного на­пряму економічної думки.

8.2.2. Економічна теорія А. Маршалла.

8.2.3. Розробка А. Пігу економічної теорії добробуту.

8.2.4. Американська школа неокласики.

8.2.1. Теоретико-методологічні особливості неокла­сичного напряму економічної думки

Формування неокласичної економічної теорії розпочалося на другому етапі маржинальної революції, що знайшло відображен­ня у творах представників кембриджської та американської шкіл. На противагу класичній політичній економії, спрямованій на аналіз глобальних динамічних процесів та закономірностей розвитку ринкової економіки, неокласики прагнули сформулю­вати закономірності оптимального господарювання та ви­значити принципи рівноваги на мікрорівні за умов вільної кон­куренції. Ці завдання вирішувались на шляху кардинального перегляду методу економічної науки та розширення предметного поля наукових досліджень (рис. 8.5).

Оголосивши предметом економічної науки так звану "чисту економіку", незалежну від суспільної форми її організації, нео­класики зосередились на аналізі поведінки "економічної люди­ни" (споживача, підприємця, найманого робітника), яка завжди прагне максимізувати вигоду (дохід, корисність) і мінімізувати витрати (зусилля). Керуючись маржиналістськими принципами економічного аналізу, представники неокласичного напряму на­магались дослідити так звані "природні" закони, які визначають цінність (ціну) товарів споживчого та виробничого призна­чення, а також розподіл доходів у суспільстві. Термін "неокла­сична теорія" першим запровадив у науковий вжиток видатний американський економіст Т. Веблен, який звертав увагу на те,що представники нового напряму економічної думки не вийшли за межі утилітаризму та гедоністськоі психології класичної шко­ли, успадкувавши її основні ідеї.

 

 

 
 

 

 


Рис. 8.5. Спільні та відмінні ознаки класичної політичної економії та неокласичної економічної теорії

 

 

Неокласична школа дійшла майже того самого висновку, що і класична школа, а саме, що абсолютна свобода конкуренції реалі­зує максимум задоволення для кожної приватної особи, і в цьому пункті вона відновлює... велику класичну традицію. Ш. Жід, Ш. Ріст

 

Обґрунтовуючи внутрішню стійкість капіталістичної економі­ки, заснованої на дії конкурентних сил, неокласики висунули теорію загальної економічної рівноваги. Вони стверджували, що механізм вільної конкуренції та ринкового ціноутворення забез­печує "алокаційну ефективність" (повне використання економіч­них ресурсів) і "справедливу" винагороду факторів виробництва. Водночас у рамках неокласичної теорії було започатковане дослідження нових явищ, породжених "провалами ринку" (екстерналій або зовнішніх ефектів, монополій, виробництва суспільних благ тощо), які викликають необхідність державного втручання в економічне життя.

Характерні риси методології неокласиків:

Функціональний аналіз, відмова від казуального (причинно-наслідкового) методу класичної школи та гіпертрофованого
суб'єктивізму представників австрійського маржиналізму.

Мікроекономічний підхід, дослідження ринкової рівноваги
на основі аналізу поведінки окремих економічних суб'єктів; трактування макрорівноваги як результату взаємодій мікроодиниць.

Аналіз статичних рівноважних господарських систем, заснованих на досконалій конкуренції; абстрагування від суперечностей виробництва та споживання, проблем реалізації та економічних криз.

Широке застосування математики та економічних мо­делей не лише як ілюстративного матеріалу, але і як важли­вого інструменту теоретичного аналізу.

Синтетичний підхід, спрямований на поєднання протилеж­ний наукових підходів, традицій, методів та прийомів науко­вих досліджень.

Особливе місце у системі неокласичних концепцій посідають теоретичні розробки кембриджської школи, заснованої видатним англійським економістом А. Маршаллом (1842—1924) та його послідовниками А. Пігу (1877—1959) та Ф. Еджуортом (1845— 1926).

Економічна теорія А. Маршалла

Фундатор неокласичної теорії, один із найвидатніших учених
в історії економічної науки, Альфред Маршалл за 50 років своєї
творчої діяльності написав 82 праці. Серед них "Економіка про­
мисловості" (1889), "Учення політичної економії" (1906), "Трак­
тат про соціологію" (1916), "Промисловість і торгівля" (1919),
"Гроші, кредит і комерція" (1923) та ін. Основний твір вченого —
"Принципи економікс" (1890), над яким він працював більше 20
років, — замінив книгу Дж.С. Мілля у якості базового підручни­
ка з економічної теорії для багатьох поколінь студентів західних
вузів і лише за життя автора перевидавався вісім разів (табл. 8.3).
Вважається, що саме цією працею вчений започаткував неокла­
сичний напрям в економічній науці. \

Таблиця 8.3. Структура і основний зміст "Принципів економікс" А. Маршалла

 

Книга Підзаголовок Ключова проблема Структура Основні категорії і поняття
         
І Попередній огляд Уточнення пред­мета і методу економічної на­уки, погляди А. Маршалла на тогочасну економіку та економічну науку Гл. І. Вступ. Гл. II. Предмет економічної науки. Гл. III. Економічні узагаль­нення або закони. Гл. IV. Порядок та цілі еко­номічних досліджень Предмет еко­номічної науки. Економічні закони. Конкуренція. Еко­номічна свобода. Економікс
II Деякі основні поняття Дослідження фундаменталь­них понять: ба­гатства, вироб­ництва, спожи­вання, доходу, капіталу Гл. І. Вступ. Гл. II. Багатство. Гл. III. Виробництво, спо­живання, праця. Нагальні життєві засоби. Гл. IV. Дохід. Капітал Багатство. Мате­ріальні блага. Внутрішні і зовніш­ні блага. Дарові бла­га. Багатство люди­ни. Економічні бла­га. Колективні бла­га. Національне ба­гатство. Продуктив­на праця. Дохід. Чистий дохід. Про­цент на капітал. Прибуток. Управлінський дохід. Рента і квазірента. Капітал

Продовження табл. 8.3

 

         
III Про потреби та їх задово­лення Дослідження по­питу, його ела­стичності, спо­живчого над­лишку Гл. І. Вступ. Гл. II. Зв'язок між потре­бами та діяльністю. Гл. III. Градації споживчого попиту. Гл. IV. Еластичність потреб. Гл. V. Вибір між різними видами споживання од­нієї і тієї самої речі. Негайне та відкладене споживання Попит. Індивіду­альний попит і рин­ковий попит. Закон попиту. Еластич­ність попиту. Ко­рисність. Спожив­чий надлишок
IV Фактори ви­робництва. Земля,праця, капітал і орга­нізація Аналіз пропози­ції та факторів виробництва Гл. І. Вступ. Гл. II—ПІ. Родючість землі. Гл. IV. Зростання населення. Гл. V. Здоров'я та сила населення. Гл. VI. Виробниче навчання. Гл. VII. Зростання багатства. Гл. VIII—XII. Організація виробництва. Гл. XIII. Закінчення. Ко­реляція тенденцій до зро­стання та падіння віддачі Фактори виробниц­тва: земля, праця, капітал, організа­ція. Ціна пропози­ції. Спадна віддача. Гранична віддача. Нагромадження та заощадження. Вну­трішня і зовнішня економія. Закон зростаючої віддачі
V Загальні відносини по­питу, пропо­зиції і вартості Дослідження взаємодії попиту і пропозиції, рин­кової рівноваги та її чинників Гл. І. Вступ про ринки. Гл. II. Тимчасова рівновага попиту і пропозиції. Гл. Ш, V. Рівновага нормаль­ного попиту і пропозиції. Гл. IV. Інвестування і роз­поділ ресурсів. Гл. VI. Сумісний і сукуп­ний попит. Сумісна і су­купна пропозиція. Гл. VII. Основні і загальні витрати виробництва суміс­них продуктів, ринкові ви­трати, страхування від ри­зику, витрати відтворення. Гл. VIII—XI. Відношення граничних витрат до цін­ностей. Гл. XII. Рівновага нормаль­ного попиту і пропозиції (продовження) у світі закону зростаючої віддачі. Гл. XIII. Відношення між теорією зміни нормального попиту і пропозиції і доктри­ною максимуму задоволення. Гл. XIV. Теорія монополій. Гл. XV. Резюме загальної теорії рівноваги попиту і пропозиції Ринок. Рівновага попиту і пропозиції. Рівноважна кіль­кість. Рівноважна ціна. Принцип заміщення. Основні та додаткові витра­ти. Сумісний і су­купний попит. Сумісна і сукупна пропозиція. Ела­стичність пропо­зиції. Монополія. Дохід монополіста. Довгостроковий та короткостроковий періоди

 

VI Розподіл на­ціонального доходу Аналіз заробітної плати, прибутку, ренти,економіч­ного та соціаль­ного прогресу Гл. І, II. Попередній огляд розподілу. Гл. III, IV, V. Доходи від праці. Гл. VI. Процент на капітал. Гл. VII, VIII. Прибуток на капітал і підприємницькі здібності. Гл. IX. Земельна рента. Гл. X.Землекористу-вання. Гл. XI. Загальний погляд на розподіл. Гл. XII. Загальний вплив економічного прогресу. Гл. XIII. Зв'язок між про­гресом та рівнем життя Теорія розподілу. Граничний робітник. Заробітна плата. Реальна і но­мінальна заробітна плата. Сімейний до­хід. Процент на капітал. Підприєм­ницький ризик.
  Додатки   А. Зростання вільної про­мисловості та підприєм­ництва. В. Розвиток економічної науки. С. Предмет і метод еко­номічної науки. D. Використання абстракт­них міркувань в економіч­ній науці. Е. Визначення капіталу. F. Бартерна торгівля. G.Вплив місцевих зборів і деякі пропозиції щодо політики їх застосування. Н. Обменсення викорис-тання статистичних допущень відносно зростаючої віддачі. І. Теорія вартості Рікардо. J. Теорія фонду заробітної плати. К. Види додаткових вигод. L. Теорія Рікардо щодо по­датків і удосконалення аг­ротехніки у сільському гос­подарстві...  
  Математич­ний додаток      

А. Маршалл вважав себе спадкоємцем класичної традиції, започаткованої Д. Рікардо та продовженої Дж.С. Міллем. Ствер­джуючи, що істини, відкриті класиками, будуть зберігати своє значення, доки існує світ, він систематизував та поєднав теоре­тичні розробки своїх попередників у плодотворний синтез, адап­тувавши "готову рухнути доктрину Рікардо до інтелектуального клімату вікторіанської епохи. Своєю працею "Principles of Economics" він визначив для багатьох поколінь тенденції економічного мислення в Англії"[1].

Маршалл вивчав економічну науку за Мілом і зберіг зв'язок із класичною думкою через теорію вартості на основі "реальних ви­трат". Більше того, він ніколи повністю не відмовлявся від глибоко­го закоріненого класичного переконання, що економічний добро­бут залежить від нагромадження капіталу та приросту населення так само, як і від розподілу ресурсів.

М. Блауг

Найважливіші теоретичні здобутки А. Маршалла:

Нове трактування предмета економічної науки та роз­виток методології економічних досліджень. Стверджую­чи, що "економічна наука займається вивченням того, як люди існують, розвиваються і про що вони думають у своєму повсякденному житті", вчений вважав предметом її дослі­дження "головним чином ті спонукальні мотиви, які найсильніше та найстійкіше впливають на поведінку людини в господарській сфері її життя"[2].

Розмірковуючи над тим, що найстійкішим стимулом до господарської діяльності є бажання отримати дохід від неї, вчений стверджував, що "застосування наукових методів і аналізу в економічній науці виникає лише тоді, коли умож­ливлюється приблизний вимір сили спонукальних мотивів людини... тією сумою грошей, яку вона готова віддати, щоб отримати натомість бажане задоволення, або, навпаки, тією сумою, яка необхідна, щоб спонукати її витратити певну кількість утомливої праці"[3]. На думку А. Маршалла, саме існування точного грошового виміру найстійкіших сти­мулів у господарському житті дало змогу економічній науці набагато випередити всі інші суспільні науки.

При цьому вчений звертав увагу на подвійну мету економіч­них досліджень, покликаних:

1) розвивати "чисту економічну науку";

2) проливати світло на практичні питання.

 

Альфред Маршалл

Видатний англійський економіст Аль­фред Маршалл (1842—1924) народився в Лондоні у сім'ї банківського службовця. Всу­переч бажанню батька, який хотів бачити сина студентом Оксфордського універси­тету, а потім — священиком, Альфред по­зичив гроші у свого дядька і вступив до Кембриджського університету, щоб вивча­ти математику. На відкритому іспиті з мате­матики він був другим з усіх кембриджських бакалаврів (першим став майбутній відомий математик лорд Рейлі). Закінчивши з відзна­кою Кембриджський університет, А. Мар­шалл залишився в цьому навчальному за­кладі для викладацької роботи. Його зарахували до аспірантури і він збирався присвятити себе вивченню молекулярної фізики.

З 1867 р. А. Маршалл серйозно захопився економічною наукою. Цьому сприяло знайомство з працями Д. Рікардо, Дж.С. Мілля, А. Курно, Й. фон Тюнена та ін. З 1868 по 1908 рр. вчений викладав економічну теорію в Кембриджі (з перервою у вісім років, оскільки з 1877 по 1885 р. він працював у Брістольському та Оксфордському університетах). За його ініціативою у Кембриджі було впроваджене викладання нового курсу "есопотісз", який витіснив традиційну політичну економію, яка читалась за канонами класичної школи Дж.С. Мілля.

Відомий не лише в університетських колах, А. Маршалл активно займався громадською діяльністю, його часто запрошували як екс­перта до роботи в різноманітних комісіях (з питань валютної і по­даткової політики, золота, грошей, праці тощо).

У 1890 р. А. Маршалл організував Королівське економічне това­риство. У 1908 р. вчений залишив кафедру політичної економії, щоб присвятити себе науковій та літературній діяльності. До кінця своїх днів він удосконалював головну працю свого життя "Принципи еко-номікс", перше видання якої вийшло у 1890 р. Останнє за життя автора восьме видання побачило світ у 1920 р.

А. Маршалл був визнаним лідером економічної науки кінця XIX — початку XX ст., засновником кембриджської школи маржиналізму,яка об'єднала багатьох його учнів та послідовників (А. Пігу, Ф. Еджуорта, Д. Робертсона та ін.). Серед учнів видатного теоретика був відомий англійський економіст Дж.М. Кейнс.

"Економіст ніколи не повинен випускати з уваги можливості практичного застосування результатів економічних досліджень", — писав А. Марпіалл. Водночас він зазначав, що "наукові досліджен­ня мають будуватися не з розрахунку на практичні цілі, досягнен­ню яких вони сприяють, а відповідно до змісту самого предмета, якому вони присвячені"1. Наголошуючи на тому, що економічна наука є "чистою і прикладною", тому має уникати "аналізу гост­рих проблем партійної боротьби і складностей внутрішньої та зов­нішньої політики", вчений запропонував замінити вузький термін Political Econonomy на більш широкий — Economics.

Віддаючи належне класичній школі, автор "Принципів еко-номікс" розпочав дослідження з виявлення сутності таких кате­горій, як багатство, капітал, гроші, економічна свобода та еконо­мічна конкуренція тощо. Стверджуючи, що всяке багатство "скла­дається... із речей, які прямо чи опосередковано задовольняють потреби людини"2, А. Марпіалл запропонував власну класифіка­цію благ (рис. 8.6).

 
 

 


Рис. 8.6. Класифікація благ за А. Маршаллом3

До економічних благ дослідник відносив:

1) матеріальні блага, якими людина володіє на правах приват­
ної власності;

2) ділові і професійні зв'язки та організацію підприємства.

Водночас вчений полемізував із А. Смітом, стверджуючи, що багатство створюється не лише у сфері виробництва, але й у сфері послуг. "Інколи говорять, що торговці нічого не виробляють, що в той час, як столяр виготовляє меблі, торговець меблями лише продає те, що вже виготовлене. Але проведення такої відмінності між ними не має під собою наукових підстав, — зазначав Маршалл. — Вони оби­два створюють корисності і жоден з них не здатний на більше..."[4].

Розмірковуючи над сутністю категорії "капітал", вчений ви­окремив дві її найважливіші складові: "здатність виробляти і здат­ність нагромаджувати"[5].

У цьому контексті на особливу увагу заслуговує думка А. Маршалла про те, що здібності людини як засоби виробництва так само важливі, як і будь-який інший вид капіталу. Вчений прийшов до висновку, що мотиви, які "змушують людину акуму­лювати капітал у голові свого сина в процесі навчання" аналогічні мотивам, які "керують нею при нагромадженні матеріального ка­піталу для сина"[6].

Розуміння ролі та значення "людського капіталу" дало змогу А. Маршаллу відмовитись від рікардівського трактування динамі­ки економічного зростання, яке базувалось на неухильному падінні граничної продуктивності капіталу. "В той час як роль, яку відіграє у виробництві природа, виявляє тенденцію до скорочення віддачі, роль, яку відіграє у ньому людина, виявляє тенденцію до зростання віддачі", — зазначав учений. Він також звертав увагу на те, що "у переважній більшості галузей технічні знання і навички стають з кожним днем усе менш суттєвими порівняно з такими... якостя­ми, як здатність правильно приймати рішення, оперативність, винахідливість, обережність і наполегливість у досягненні мети".

Рушійною силою розвитку суспільства вчений вважав еко­номічну свободу та конкуренцію. Він звертав увагу на те, що "...самостійність і звичка кожного самому обирати свій власний шлях, віра у власні сили; обачливість і разом з тим швидкість у виборі рішень та суджень; звичка передбачити майбутнє і визна­чити курс дій з урахуванням далеких цілей"[7] є факторами, які спонукають людей як до конкуренції, так і до співробітництва. Водночас, на думку А. Маршалла, "термін "конкуренція" відго­нить значним присмаком зла, він став припускати певну долю егоїзму та байдужості до добробуту інших людей", тоді як вираз "свобода виробництва і підприємництва", або "економічна свобо­да" є більш вдалим, оскільки "не пов'язаний з моральними риса­ми, добрими чи поганими, а відображає той незаперечний факт, що для торгівлі та промисловості нашого часу характерні більша самостійність, більша передбачливість, більш твердий і вільний вибір рішень"[8].

Для методології А. Маршалла характерні:

• Мікроаналіз та дослідження спонукальних мотивів еко­номічної діяльності з позицій "чистої економічної теорії", ідеальних моделей господарювання, заснованих на "доско­налій конкуренції".

Еволюціонізм, що ґрунтується на визнанні поступовості,
спадкоємності, неперервності розвитку господарського жит­тя та економічної думки. Стверджуючи, що "Меккою еконо­міста є скоріше економічна біологія, ніж економічна динамі­ка", вчений вважав, що епіграф "Natura nonfacit saltum"
(природа не робить стрибків) найкраще підходить до праці з
основ економічної науки.

Синтетичний підхід, спроба інтегрувати в єдину теорію найважливіші здобутки маржиналізму, класичної та історич­ної шкіл. Посилаючись на наукові дебати австрійської та історичної шкіл, А. Маршалл висловлював переконання, що "жоден метод досліджень не може бути названий методом економікс; але всякий метод може бути корисним, якщо він
застосований на своєму місці, як один, так і в поєднанні з
іншими"[9].

Функціональний аналіз, заперечення необхідності визначен­ня економічних категорій на казуальній основі, яка вимагає
"доведення тих чи інших сутнісних розмежувань". Поклав­ши в основу наукових досліджень принципи взаємодії, А. Мар­шалл посилався на А. Курно, який "учив, що при вивченні різних аспектів певної економічної проблеми завдання поля­
гає не в тому, щоб розглядати їх як такі, що послідовно де­термінують один одного у ланцюгу причинних зв'язків..., а в тому, щоб бачити взаємний вплив усіх їх один на одного"[10].

Метод часткової рівноваги, який передбачає, що у процесі
дослідження економічних явищ та процесів... "наперед при­ймається гіпотеза, згідно з якою ніяка інша причина, крім чітко визначеної цією доктриною, не береться до уваги". При цьому виключається вплив усіх інших факторів застережен­ням "за інших незмінних умов", хоча вони не вважаються інертними, а лише тимчасово ігнорується їх дія"[11].

Широке використання кількісних методів дослідження,
математичного та графічного аналізу.
Водночас сам А. Маршалл при викладі своїх теоретичних узагальнень відводив ма­тематиці скромне місце чіткої мови, з допомогою якої можна строго і науково виразити думку. У цьому контексті на особли­ву увагу заслуговує застереження вченого, згідно з яким над­мірне захоплення кількісними методами аналізу може відволікти нашу увагу на аналіз інтелектуальних іграшок, надума­них проблем, які не відповідають умовам реального життя.

Розроблені А. Маршаллом математичні і графічні методи ана­лізу в економічній теорії відрізнялись такою переконливістю, вираз­ністю і науковою точністю і вийшли так далеко за межі "чистих ідей1' його попередників, що ми цілком виправдано можемо вважати його засновником сучасної графічної економічної науки. Дж.М. Кейнс

Розвиток теорії попиту на основі дослідження та графіч­ної інтерпретації, функції, попиту, його еластичності, по­няття "споживчого надлишку" тощо. А. Маршалл:

розмежував індивідуальний та ринковий попит, зазначивши, що останній "є сумою попитів усіх... окремих осіб"[12] за кожного із можливих рівнів цін;

сформулював закон попиту, згідно з яким "...кількість товару, на який формується попит, зростає за зниження
ціни і скорочується за підвищення[13];

дав графічну інтерпретацію закону попиту, довівши,
що "крива попиту характеризується одним загальним
правилом, яке проголошує, що по всій своїй довжині вона
має від'ємний нахил"[14] (рис. 8.7);

Курно, відповідно до стандартної математичної практики, по­міщав ціну як незалежну змінну на осі абсцис, а кількість купленого товару — як залежну змінну на осі ординат. Маршалл запровадив звичне тепер розміщення ціни на осі у, а кількості — на осі х. Причи­на порушення загальноприйнятого математичного правила, мабуть, полягала в тому, щоб подати графічне виведення ринкових кривих попиту як суми індивідуальних кривих попиту; з використанням такої системи координат можна було помістити криві попиту разом з кри­вими пропозиції на одному малюнку, причому тепер кількість става­ла незалежною змінною, а ціна — залежною, яку треба визначити. М. Блауг

у

P

D

 

0 M T x

Рис. 8.7. Крива попиту за А. Маршаллом

"...Це така крива, на якій, якщо ми з будь-якої точки Р на ній проведе­
мо пряму РМ, перпендикулярну горизонталі Ох, РМ буде ціною, за якої покупці стануть купувати кількість товару, виражену від­різком ОМ" [15].

– був першим економістом, який вивів криву попиту із функції корисності, переклавши закон спадної гранич­ної корисності "на мову цін". Водночас крива попиту, за А. Маршаллом, відображала лише ефект заміщення, оскільки вчений виходив із припущення про фіксовану граничну корисність грошей для покупців;

– дослідив та впровадив у науковий вжиток поняття "цінової еластичності попиту", визначивши останню як алгебраїчно, так і геометрично. Стверджуючи, що "ступінь еластичності (або швидкість реакції) попиту на ринку залежить від того, якою мірою його обсяг зростає при певному зниженні ціни або скорочується при певно­му підвищенні ціни"[16], А. Маршалл запропонував мате­матичний інструментарій для виміру еластичності та сформулював найважливіші закономірності, яким підпоряд­ковується еластичність попиту. На думку вченого, елас­тичність попиту дорівнює одиниці, коли зниження ціни на 1 % збільшує продаж на 1 %; за умов коли зниження ціни на 1 % викличе збільшення попиту більше, ніж на 1 %, попит є еластичним; зниження попиту менш ніж на 1 % у відповідь на 1 % зростання ціни засвідчує, що попит на певний товар є нееластичним.

Вчений розрізняв еластичність попиту на товари першої не­обхідності й предмети розкоші, товари, які мають незначну і вагому частки у споживчому бюджеті, товари з більшою чи меншою кількістю замінників та способів застосування тощо. Водночас він звертав увагу на те, що еластичність попиту висока для високих цін і наближається до нуля за умов повного насичення потреби;

здійснив аналіз "ренти споживача" ("споживчого надлишку") як економічного вимірника додаткового задово­лення споживача, "різниці між ціною, яку покупець го­товий був сплатити, тільки б не обійтись без певної речі і тією ціною, яку він фактично за неї сплачує"[17]. Підхід, запропонований А. Маршаллом, знайшов подальший роз­виток в економічній теорії добробуту.

Теорія споживчого надлишку була визнана найважливішою но­винкою в "Принципах економіко" в рік їх опублікування і отримала широке застосування в економічних дослідженнях. Дж. Хікс

Розвиток теорії пропозиції, дослідження структури та динаміки витрат виробництва, аналіз та графічна інтер­претація функції пропозиції, її еластичності тощо. При цьому А. Маршалл:

виходив з того, що динаміка пропозиції залежить від
витрат виробництва;

розмежував реальні витрати виробництва (пожертви
праці, пов'язані з трудовими зусиллями, та пожертви ка­піталу, пов'язані з утриманням від особистого споживан­ня) та грошові витрати виробництва — "суми грошей, які доводиться сплачувати за ці зусилля і пожертви"[18];

– виявив закономірності зміни питомих витрат вироб­ництва при зростанні обсягів виробництва та сфор­мулював:

1) закон спадної продуктивності (зростання витрат призбільшенні обсягів виробництва), пов'язаний з викори­станням природних факторів виробництва;

2) закон зростаючої продуктивності (зниження витрат
при зростанні обсягів виробництва), згідно з яким "зростання обсягу витрат праці та капіталу, як правило, сприяє удосконаленню організації виробництва, що підвищує ефективність використання праці й капіталу"[19]. В основі цієї тенденції лежить "внутрішня економія" (організа­торські здібності, технологічні вдосконалення всередині фірми) та "зовнішня економія", пов'язана із загальним зро­станням та вдосконаленням певної галузі виробництва;

3) закон постійної продуктивності, дія якого прояв­ляється за умов урівноваження дії законів зростаючої та спадної продуктивності й полягає у тому, що "зростання обсягів затрат праці та інших витрат веде до пропорцій­ного збільшення обсягів продукції"[20];

Висновок про дію законів зростаючої і постійної віддачі Мар-шалл зробив на основі аналізу репрезентативної фірми пред­ставницької фірми з середніми галузевими характеристиками. На думку відомого дослідника історії економічних учень М. Блау-га, "Концепція репрезентативної фірми — це одна з багатьох по­ступок Маршалла перед лицем грубих фактів. Він був заклопота­ний суто формальним боком аналізу так само, як і спробою вра­хувати досвід свого часу. На його думку, збільшення розмірів фірми змушувало визнати існування економії від масштабу ви­робництва. З іншого боку, він не хотів погодитись з висновком, що це приведе до знищення конкуренції... Придумана Маршал-лом репрезентативна фірма дала йому змогу визначити умови рівноважного сукупного обсягу виробництва, не потребуючи вод­ночас, щоб усі фірми галузі перебували у рівновазі. Недолік цьо­го поняття в тому, що це конструкція на основі фактичних даних; вона описує особливості рівноважного стану, але не містить ана­лізу переходу до цієї рівноваги і неспроможна показати, що та­кий процес приведе до неї.»

виокремив постійні, змінні, граничні та загальні ви­
трати виробництва
(рис. 8.8);

узалежнив еластичність пропозиції від періоду часу,

зазначивши, що:

1) "коли ми розглядаємо тільки короткі періоди... існує
еластичність пропозиції, відповідна еластичності попиту" [21].
Іншими словами, певне підвищення ціни викли­кає більше або менше збільшення замовлень, яке продавці приймають залежно від наявності більших чи менших запасів, а також залежно від сприятливих чи несприят­ливих уявлень, які у них склалися, про рівень цін на ринку;

2) "у більш суттєвих питаннях, які стосуються тривалих
періодів, проблема виявляється складнішою", оскільки
"максимальний випуск продукції за умов безмежного
попиту навіть за поточних цін є теоретично нескінченною величиною; тому еластичність пропозиції товару... для
довгих періодів теоретично безмежна" [22].

 
 


Рис.8.8. Класифікація витрат за А.Маршаллом

Теорія ринкової рівноваги, аналіз прямих та зворотних залежностей між ціною, попитом та пропозицією, дослі­дження ціни як регулятора ринку. При цьому А. Маршалл:

Відкинув ідею пріоритетності виробництва або споживання і здійснив системне дослідження попиту і
пропозиції як рівноправних ринкових сил.
Якісні особ­ливості попиту та пропозиції він трактував у психологічному плані: як бажання покупців придбати те чи інше благо і небажання виробників нести тягар праці та пожерт­ви капіталу. Вчений кількісно охарактеризував ці катего­рії на основі впровадження у науковий вжиток понять "ціна попиту", (максимальна ціна, яку споживач готовий заплатити за той чи інший товар, яка залежить від гранич­ної корисності) і "ціна пропозиції" (мінімальна ціна, за якою продавець погоджується продавати певну кількість продукції, що залежить від граничних витрат).

Здійснив аналіз ринкової рівноваги та рівноважної ціни, які стали фундаментальними поняттями неокласичної теорії та наукового аналізу. А. Маршалл був перекона­ний, що майже всі проблеми в політичній економії ма­ють ту саму сутністьйдеться про те, як попит і пропозиція урівноважують один одного. "Коли попит і пропозиція перебувають у рівновазі, — пи­сав учений, — кількість товару, що виробляється за оди­ницю часу, можна назвати рівноважною кількістю, а ціну, за якою він продається, рівноважною ціною" [23]. Таким чином основоположною в теоретичній побудові А. Маршалла була думка про те, що попит і пропозиція є рівно­правними елементами механізму ринкового ціноутво­рення. Стверджуючи, що "принцип витрат виробництва і принципи кінцевої корисності, без сумнівів, є складовими одного всезагального закону попиту і пропозиції", вчений створив двокритеріальну концепцію ринкової ціни, поєднав­ши підходи класиків і маржиналістів (рис. 8.9). "Ми могли б з однаковою підставою сперечатися про те, регулюється вартість корисністю чи витратами виробництва, як і про те, верхнє чи нижнє лезо ножиць розрізає шматок паперу"[24], — писав дослідник.

y D S

 

 

d s

 

A

s d

 

0 R H R x

Рис.8.9. «Хрест Маршалла»

Узагальнивши дослідження попередників щодо функціональ­ної залежності ціни, попиту і пропозиції, вчений проаналізу­вав основні причини зміщення кривих попиту та пропозиції. Аналіз ринкової рівноваги (рис. 8.9) дав йому змогу дійти ви­сновку, що за умов, коли "... OR є фактичним рівнем вироб­ництва, а Rd — ціною попиту, вищою за ціну пропозиції Rs, виробництво стає виключно прибутковим і буде зростати... R — індекс обсягу...буде рухатись управо. З іншого боку, якщо величина Rd нижча за Rs, то R буде відхилятись уліво. Якщо ж Rd дорівнює Rs,...попит і пропозиція перебувають у стані рівноваги"[25]. Таким чином, вчений переконливо довів, що за умов вільної конкуренції ринкова рівновага є стійкою, оскіль­ки будь-яке відхилення ринкової ціни від рівноважної буде повертати її у рівноважний стан подібно до того, як "маятник коливається в ту чи іншу сторону від своєї нижчої точки"[26].

Введення до наукового аналізу фактору часу та досліджен­ня його впливу на динаміку попиту і пропозиції. Стверджую­чи, що фактор часу є головною причиною значних труднощів у економічних дослідженнях і відіграє величезну роль у взає­модії попиту та пропозиції, А. Маршалл виокремив довгостро­кові та короткострокові періоди. Вчений наголошував на тому, що вплив змін у витратах виробництва потребує для свого прояву, як правило, більше часу, ніж вплив змін у по­питі. Відтак він дійшов висновку, що "загальним правилом" має стати підхід, згідно з яким "чим коротший період, який розглядається, тим більше слід враховувати у нашому аналізі вплив попиту на вартість, чим цей період триваліший, тим більшого значення набуває вплив витрат виробництва..."[27].

Виходячи з того, що час сам по собі є неперервним, і "немає різкого поділу між довгими та короткими періодами", А. Маршалл виокремив чотири категорії проблем, у кожній з яких "ціна регулює відносини між попитом і пропозицією":

1) проблеми, пов'язані з щоденним коливанням ринкових цін
за умов, коли пропозицію "прийнято розуміти як запас певного
товару, який є в наявності або, у всякому випадку, надходження
якого передбачається";

2) проблеми, пов'язані з аналізом "нормальних" цін[28] за умов
короткострокового періоду, коли "пропозиція відображає кількість
продукції, яка може бути вироблена за певною ціною на наявних
виробничих потужностях... за певний період"; '

3) проблеми, які стосуються дослідження "нормальних" цін у
довгостроковому періоді, коли "пропозиція означає те, що може
бути вироблено на потужностях, які можна з вигодою відтворити
і ввести в експлуатацію в межах певного строку";

4) проблеми, пов'язані з "віковим рухом нормальної ціни, поро­
джені поступовим зростанням знань населення і капіталу, зміною
умов попиту і пропозиції від покоління до покоління"[29].

Часовий вимір, що пропонує Маршаллів аналіз, вдало назва­но "операційним часом". Хоча вжита термінологія начебто відобра­жає реальний годинниковий час, таке враження оманливе; періоди короткі або тривалі не відповідно до руху стрілок, годинника, а відпо­відно до часткового або повного пристосування виробників і спо­живачів до змінюваних обставин. М. Блауг

• Теорія розподілу та доходів. Наголошуючи на тому, що проблеми розподілу набагато складніші, ніж вважали еконо­місти минулого, оскільки "жодне рішення, яке має видимість простоти, не може бути правильним", А. Маршалл стверджу­вав, що "джерелом доходів усіх факторів виробництва в міру граничних послуг, які вони надають, є національний диві­денд"[30] (національний дохід). Вихідною у його теоретичній побудові була думка, що кожен фактор виробництва підля­гає дії закону попиту і пропозиції. При цьому ціна попи­ту того чи іншого фактора виробництва визначається його граничною продуктивністю, а ціна пропозиціїгра­ничними витратами на нього.

Виокремлюючи у якості факторів виробництва землю, пра­цю, капітал та організацію, вчений звертав увагу на те, що "у певному розумінні є лише два фактори виробництва — природа і людина. Капітал і організація є результатом робо­ти людини, яка здійснюється з допомогою природи і спрямо­вується її здатністю передбачати майбутнє і її готовністю потурбуватися про майбутнє"[31]. Здійснений дослідником ана­ліз взаємозв'язку факторів виробництва дав змогу визначи­ти їх подвійну функцію, пов'язану з тим, що фактори ви­робництва:

1) "часто конкурують за зайнятість: той, чия продуктивність відносно витрат на нього вища, прагне витіснити інший і тим самим обмежує ціну попиту на нього";

2) "формують сферу зайнятості один для одного, оскільки для будь-якого з них не існує сфери зайнятості окрім тієї, яку створюють інші"[32].

Відтак А. Маршалл робив висновок, що національний дохід, який є результатом функціонування усіх факторів і який зростає разом зі збільшенням пропозиції кожного з них, є також єдиним джерелом попиту на будь-який з факторів виробництва.

Стосовно природи доходів учений дотримувався думки, що:

Заробітна плата є винагородою за негативні емоції робіт­ників, пов'язані із важкістю праці. Вчений аналізував по­ведінку робітника як раціонального суб'єкта, який оцінює свою участь у виробництві через зіставлення доходів і ви­трат. Відтак пропозицію праці А. Маршалл узалежнював як від демографічних факторів, так і від суб'єктивних оцінок тягаря праці. "Незручність, тягар праці виникає від фізич­ної чи розумової втоми, або від того, що вона здійснюється у шкідливому середовищі... або від того, що вона забирає час, необхідний для відпочинку або громадської чи розумової діяльності, — зазначав дослідник. — Але яку б форму не мала незручність, вона завжди посилюється зі зростанням важкості і тривалості праці"[33]. Вчений виходив з того, що попит на робочу силу, як і попит на матеріальні блага, детермінований законами спадної ко­рисності та спадної продуктивності. Він стверджував, що "за­робітна плата кожної категорії робітників має тенденцію дорівнювати чистому продукту, виробленому додатковою працею граничного робітника"[34]. Для розкриття сутності по­няття "граничний робітник" Маршалл наводив приклад фер­мера, який "роздумує над питанням про кількість своїх пасту­хів", виходячи з того, що чистий продукт від використання одного додаткового робітника складає 20 овечок. Якщо цей робітник може обійтись йому значно дешевше, ніж еквіва­лент ціни цих овечок, — зазначав А. Маршалл, — передбач­ливий фермер безумовно візьме його до себе на ферму; але, якщо додатковий робітник буде коштувати йому майже стільки, скільки коштують 20 овечок, фермер буде сумніва­тися". Робітника, заробітна плата якого дорівнює виробле­ному ним чистому продукту, вчений назвав граничним, "так як його використання є граничним"[35].

Прибуток складається із двох самостійних видів винаго­роди факторів виробництва: підприємницького доходу та процента. Підприємницький дохід вчений трактував як ви­нагороду за підприємницьку діяльність, компенсацію нега­тивних емоцій, пов'язаних з ризиком, конкуренцією, неви­значеністю, страхом та виробництвом, орієнтованим на не­відомий ринок. На думку А. Маршалла, "риси, які мають бути притаманні ідеальному підприємцю, настільки значні й численні, що дуже мало людей можуть повною мірою во­лодіти ними"[36]. Серед найважливіших рис підприємця вче­ний виокремив:

— уміння передбачати загальні тенденції розвитку виробниц­
тва і споживання;

— здатність до тверезих суджень і сміливого ризику;

— досконале знання тонкощів власного бізнесу;

— уміння керувати людьми, стимулювати їх підприємли­
вість та ініціативу;

— здатність здійснювати дієвий контроль над підприємством,
забезпечуючи послідовність та єдність дій тощо.

Розвиваючи цю тезу, А. Маршалл поділив усіх підприємців на дві категорії:

1) тих, хто йде уторованим шляхом і отримує винагороду у вигляді нормального прибутку, який входить до витрат ви­робництва і є винагородою "висококваліфікованої категорії учасників виробництва"[37];

2) тих, хто відкриває нові та покращенні методи господарю­
вання, отримуючи додатковий дохід.

У цьому контексті на особливу увагу заслуговує Маршаллова концепція "квазіренти" — рентоподібного доходу (від лат. quasi — "подібний до"). Взявши за основу ідею класиків, згідно з якою фіксований запас та відсутність замінників земельних угідь у сільському господарстві перетворює вина­городу за надання послуг землі у рентний дохід, вчений по­ширив це твердження на всі види ресурсів, які "є фіксова­ними для коротких періодів". На думку А. Маршалла, за цих умов будь-яке підвищення попиту сприятиме зростанню ціни, що уможливить отримання додаткового доходу як різниці між новою ціною і витратами виробництва, в тому числі нормальним прибутком. "...Для таких періодів дохо­ди, здобуті з цих засобів виробництва, — зазначав дослід­ник, — перебувають у тому самому відношенні до вартості, створеного з їх допомогою продукту, як і справжня рента"2. Виходячи з того, що елементи квазіренти є практично у всіх видах факторних доходів, в тому числі у прибутку підпри-ємця-новатора, Маршалл звертав увагу на те, що існування надлишкових доходів викликає переміщення ресурсів та зміну умов пропозиції. Закономірним наслідком цього у дов­гостроковому періоді, на думку вченого, стає вирівнювання факторних доходів та відновлення "нормальної" ціни, засно­ваної на граничній продуктивності ресурсів.

Процент на капітал є "винагородою за втрати, з якими пов'язане очікування майбутнього задоволення від мате­ріальних ресурсів". На відміну від Н. Сеніора, А. Маршалл стверджував, що "процент можна вважати винагородою за очікування, а не за утримання", оскільки "нагромадження багатства зазвичай є результатом відстрочки задоволення або результатом його очікування"[38].

Обґрунтовуючи економічні підстави існування процента, вче­ний писав: "якщо правильно, що відкладення задоволення на майбутнє означає в цілому жертву з боку того, хто відкла­дає, точно так само як додаткове зусилля означає жертву з боку того, хто працює, і якщо правильно, що така відстроч­ка задоволення дає змогу людині застосовувати методи ви­робництва, початкові витрати на які будуть великими, але в результаті застосування яких сукупне задоволення зросте так само напевно, як і при збільшенні кількості праці, тоді не може відповідати істині, що вартість речі залежить лише від кількості витраченої на її виробництво праці". Відтак А. Маршалл заперечував трудову теорію вартості, звертаючи увагу на те, що вона заснована на припущенні, що "послуги капіталу є "дармовим" благом, яке надається без усяких пожертв і тому не потребує винагороди як стимулу для по­дальшого його функціонування"[39].

Узалежнюючи величину процента від суб'єктивних оцінок власників капіталу, вчений був переконаний, що поки люд­ська натура зберігає свої одвічні властивості, кожне скоро­чення процентної ставки здатне спонукати багатьох людей зберігати менше, а не більше. Ця ідея знайшла подальший розвиток у теорії державного регулювання економіки видат­ного економіста XX ст., учня А. Маршалла Дж.М. Кейнса. Необхідно зазначити, що запропонований А. Маршаллом аналіз найважливіших економічних категорій базувався на дослідженні моделі досконалого конкурентного ринку. Водночас практика розвинених країн демонструвала поси­лення монополістичних тенденцій у розвитку економіки. Звернувшись до аналізу цих процесів, вчений розглядав мо­нополію як окремий випадок на фоні панування вільної кон­куренції та відповідного їй механізму ціноутворення. Заслу­гою англійського дослідника стало розуміння нових неринкових механізмів регулювання, пов'язаних з діяльністю мо­нополій, їх здатністю регулювати обсяги виробництва та ціни з метою максимізації прибутку.

А. Маршалл виходив з того, що монополія негативно впли­ває на розподіл ресурсів та загальний рівень національно­го доходу. Водночас він застерігав від поспішних висновків щодо діяльності монополій, звертаючи увагу на те, що еко­номія на масштабі та можливості фінансування нововве­день приводить до зростання обсягів виробництва та зни­ження цін. За цих умов довгострокова крива пропозиції мо­нополізованої галузі буде проходити нижче кривої пропозиції тієї самої галузі за умов вільної конкуренції. Відтак монополь­на фірма, яка керується альтруїстичними мотивами (напри­клад, держава, особливо у випадку природної монополії) максимізує не лише свій дохід, але і споживчий надлишок.

Концептуальний підхід та основні теоретичні здобутки А. Маршалла витримали перевірку часом і займають важли­ве місце в арсеналі сучасної економічної теорії. Перехід до неокласичної парадигми, який сприяв подальшому розвит­кові економічної теорії, отримав назву "маршалківської ре­волюції", яка полягала:

— в розширенні предметного поля економічних досліджень, запровадженні нового категоріального апарату, збагаченні методології економічної науки;

— започаткуванні мікроекономічного аналізу та досліджен­ня економічних взаємозв'язків на системній та функціо­нальній основі, що сприяло формуванню "єдиної мови" економічної теорії та відіграло важливу роль у професіо­налізації економічної науки та утвердженні світового на­укового співтовариства економістів;

— розробці синтетичної теорії, заснованої на рівноправності фактора граничної корисності (попиту) та фактора витрат (пропозиції) у формуванні ринкової ціни;

— включенні у економічний аналіз фактора часу, розмежу­ванні довгострокового та короткострокового періодів, що уможливило створення "загальної системи, в якій усі попередні теорії знайшли собі місце"[40].

Водночас більш абстрактний рівень аналізу порівняно з кла­сичною і історичною школами, "обмежена сфера такого ана­лізу і його крайня віддаленість від практичних проблем"[41], сприяли спрощенню образу людини як раціонального максимізатора та виключенню зі сфери дослідження неокласиків (аж до 30-х рр. XX ст.) макроекономічної проблематики та процесів економічного зростання.

Те, що ґрунтовно викладено в "Принципах економіко" А. Мар­шалла, менш важливе, ніж те, на що він лише вказав мимохідь. Більше, ніж будь-який інший економіст... Маршалл відкрив шлях до­сліджень для інших. Й. Шумпетер


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.027 сек.)