Поняття операційної системи та принципи її функціонування

Зі шкільного віку кожний із нас зіштовхується з поняттям «система»: на уроках фізики й астрономії можна довідатися, що таке «сонячна система», під час вивчення математики знайоми­мося з «системою рівнянь» і «системою обмежень», освоєння ком­п'ютера — з «операційною системою» (зараз усім відома вже дискова операційна система — DOS — і її найбільш розповсюд­жена версія MS-DOS — дискова операційна система фірми Microsoft). Уроки біології дають поняття «біологічної системи». В інституті вивчаємо «соціально-економічні системи», «фінансові системи», «технічні системи»... Отже, що ж вкладено в термін «система»?

У Великому енциклопедичному словнику термін «система» трактується як об'єктивна єдність закономірно ув'язаних пред­метів, явищ, а також знань про природу і суспільство. У системній теорії надійності «система» визначається як сукупність спільних елементів, призначених для самостійного виконання заданих функцій. У техніці під «системою» розуміють об'єкт, призначений для самостійного виконання певних функцій. Щодо промислово-економічної сфери соціуму, то термін «система» означає замов­лення і настроювання. Таким чином в основу поняття «система» закладено визначену єдність, що полягає в наявності зв'язків між поєднуваними в систему елементами. На інтуїтивному рівні зро­зуміло, що ці зв'язки визначаються певними загальними закона­ми, правилами й описуються єдиними алгоритмами.

Розвиток науки, техніки, економіки приводить до ускладнен­ня систем, зміни їхнього призначення тощо. На перший план вис­тупає одна з основних характеристик системи — «операційна функція», тобто дії, внаслідок яких, зокрема, виготовляються то­вари і надаються послуги.

Таким чином, використовуючи методологію системного підходу, можна констатувати, що будь-яка організація є відкри­тою системою, яка спроможна перетворювати «вхідні» зв'язки з зовнішнього середовища (це можуть бути праця, сировина тощо) на «вихідні» (продукція, послуги). Тому «повну систему» вироб­ничої діяльності будь-якої організації (об'єкта) назвемо «опера­ційною системою». У ній повністю реалізується операційна функ­ція, тобто сукупність дій з трансформації ресурсів (праці, сирови­ни тощо), одержуваних від метасистеми (зовнішнього середови­ща) і видачі «продукції» у цю ж саму метасистему (рис. 3.1), або як модель «чорної шухляди».

Уперше термін «операційна система» був використаний при створенні програмних засобів для обчислювальної техніки. Тут «опе­раційна система» була визначена як комплекс програм, написаних машинною мовою (тобто мовою, зрозумілою машині), які реалізу­ють у комп'ютері безліч функцій, включаючи і керування перифе­рійними пристроями. Таким чином комп'ютерна «операційна сис­тема» є міні-зразком «операційної системи» будь-якої організації.

Рис. 3.1. Принципова схема операційної системи

Критеріями операційної системи, що сформувалася, є еконо­мічна самостійність, організаційна цілісність, наявність спеціалізованих інформаційних структур, можливість виділення загально­го результату роботи (продукт, послуга).

1. Система – це сукупність взаємопов’язаних елементів, що діють як єдине ціле і потрібні для досягнення певних цілей.

Існує велика кількість систем: відкриті й закриті, природні й штучні, прості й складні тощо. У науці й техніці застосовуються поняття: сонячна система, транспортна система, економічна та ін.

Основні принципи функціонування систем такі:

- цілісність – тобто віддача від усієї системи більша, ніж від кожної її частини окремо (закон синергії);

- структурованість – система може бути описана через встановлення її структури;

- ієрархічність – елементи системи розташовані від вищого до нижчого.

Організації - це особливий тип соціотехнічних систем, для яких характерні такі особливості, як: відкритість, унікальність та непередбачуваність поведінки, здатність опору до старіння та смерті (ентропії), гнучкість, результативність, тривалість та ін.

Поиск по сайту: