АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

IV. Настільні видавничі системи

Читайте также:
  1. Економічна інформація та економічна інформатика. Інформаційна система: структура, склад та компоненти системи.
  2. Змішані криптосистеми.
  3. Політичні партії та партійні системи.
  4. Правові системи. Національні, інтегративні й міжнародна правові системи.
  5. Ураження серцево-судинної системи.

Настільні видавничі системи (desktop publishing) використовуються для підготовки книг, альбомів журналів, газет. Як правило, попередня підготовка таких документів проводиться з використанням текстових процесорів. Настільні видавничі системи призначені для реалізації різних поліграфічних ефектів. Вони дозволяють легко маніпулювати текстом, змінювати формати сторінок, розміри відступів, дають можливість комбінувати різні шрифти, формувати вигляд як окремих сторінок, так і всього документу. По низці функціональних можливостей настільні видавничі системи аналогічні кращим текстовим процесорам. Так, обидва типи програмних продуктів дозволяють розміщувати на одній сторінці текст і ілюстрації, формувати текст в декілька колонок, редагувати текст, маніпулювати блоками тексту. Але настільні видавничі системи відрізняються принаймні за двома ознаками: по-перше, ширшими можливостями управління підготовкою тексту; по-друге, підготовлений ними матеріали мають значно вищий рівень якості.

Програмні продукти класу desktop publishing умовно можна розділити на дві підгрупи: настільні видавництва професійного рівня і настільні видавництва початкового рівня. Продукти першої підгрупи призначені для роботи над виданням документів зі складною структурою або типу ілюстрованих журналів. До систем професійного рівня можна віднести QuarkXPress for Windows, Frame Maker for Windows, Page Maker for Windows. Однак освоєння дорогих і складних в експлуатації “настільних типографій“ вимагає значного часу. Тому їх недоцільно використовувати тим спеціалістам, яким потрібно тільки інколи швидко і красиво підготувати документацію, лист або оголошення. Продукти другої підгрупи переважно не призначені для підготовки поліграфічної продукції. Всі пакети даної категорії орієнтовані на початківця і користувача, який лише зрідка займається підготовкою документів. Найпоширенішими в цій підгрупі є пакети Microsoft Publisher, Pageplus for Windows. Очевидний параметр оцінки рівня настільної видавничої системи - її ціна. Ціна деяких систем професійного рівня в десятки раз перевищує ціну пакетів, умовно віднесених до другої підгрупи.


 

ФУНКЦІЇ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ СИСТЕМ ПІДГОТОВКИ СИСТЕМ ПІДГОТОВКИ ТЕКСТІВ

Під текстом розуміють будь-яку інформацію, зображену символами клавіатури комп’ютера.

Текстом може бути, наприклад, стаття, шкільний розклад, звіт, наказ, інформативний лист, класний журнал, рекламний лист та інші документи.

Для роботи з текстовою інформацією дуже ефективними є спеціальні програми – системи підготовки текстів, так звані текстові процесори або текстові редактори. На відміну від друкарської машинки, текстові процесори дають змогу за більш короткий час і більш якісно підготувати будь-який документ.

На сьогодні існують сотні різноманітних текстових процесорів і їх кількість продовжує зростати.

Функціональні можливості різних систем підготовки текстів істотно відрізняються одна від одної. Водночас значна їх кількість має і багато спільних властивостей.

До загальних функцій, що можуть бути реалізовані текстовими процесорами, можна віднести такі:

· Введення тексту в комп’ютер.

· Редагування тексту (заміна, вставка, видалення та ін.)

· Пошук необхідної інформації у тексті.

· Форматування тексту (встановлення лівої межі тексту, вирівнювання правого краю, встановлення позиції відступна першого рядка абзацу та ін.)

· Перенесення і копіювання фрагментів тексту.

· Виділення частин тексту певним шрифтом.

· Розбиття тексту на сторінки з певною кількістю рядків та інтервалів між рядками.

· Робота з декількома документами одночасно.

· Друкування тексту з заданою щільністю, якістю та ін.

· Збереження тексту на магнітних дисках.

 

Текстові процесори можуть класифікуватися за багатьма ознаками. До основних з них треба віднести такі:

 

· Кількість алфавітів, які можна використовувати;

· Форма представлення тексту;

· Спосіб використання;

· Призначення.

 

За кількістю алфавітів, що використовують одночасно, розрізняють багато алфавітні системи. Вони прості у роботі і не потребують спеціальних знань. Ці системи часто використовують у повсякденній діяльності службовців установ, вчителів, аспірантів та ін. У більшості випадків системи загального призначення це автономні системи з лінійною формою подання тексту.

До систем спеціального призначення перш за все треба віднести системи орієнтовані на роботу з науковим текстом, а також видавничі системи. Робота з такими системами потребує спеціальної підготовки. Вони мають великий набір символів різних алфавітів, шрифтів і спеціальних знаків, що дозволяють зображувати інформацію. Деякі з цих систем здійснюють перевірку і коригування орфографічних помилок шляхом зіставлення кожного слова тексту із словником. В разі виявлення розходження неправильно написані слова можуть змінюватися. Окремі системи мають словники, що містять більше ніж 100 тис. слів.

Підкреслимо особливо, що будь-який з перерахованих вище класів текстових процесорів має багато переваг порівняно з традиційними засобами підготовки текстів. Всі вони надають різноманітні можливості для роботи з документацією, а деякі – навіть інтелектуальні послуги. Так з'являється можливість багаторазової правки окремих частин без передрукування всього тексту. Можна у старий документ внести певні зміни і одержати новий за порівняно короткий проміжок часу.

Останнім часом з'явився новий напрямок розвитку текстових процесорів, пов’язаний з обробкою структурних текстів (гіпертекстів). У гіпертексті будь-який його фрагмент може мати більш глибоке і детальне описання на наступних рівнях. Іншими словами, предмет чи явище розкриваються “вшир і вглиб”, а, користувач може легко “блукати” по різних його гілках і розгалуженнях.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Які основні властивості мають текстові процесори?

2. За якими основними ознаками класифікуються текстові процесори?

3. Де використовують текстові процесори загального призначення?

4. З якою метою використовують символи псевдографіки у текстових процесорах?

5. Як класифікують текстові процесори за формою представлення тексту?

6. Чим відрізняються текстові процесори мережі від автономних?

ВВЕДЕННЯ ТА РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТІВ

Введення тексту – це процес його набирання на клавіатурі комп’ютера. При цьому текст заноситься у відеопам'ять і відображується на екрані монітора. Курсор вказує позицію на екрані, в яку буде відображатися символ, що вводиться.

Курсор можна переміщувати праворуч, ліворуч, вгору та вниз за допомогою клавіш переміщення курсора.

Для введення тексту необхідно встановити курсор у відповідну позицію екрана, вибрати необхідний регістр і алфавіт та перейти до натискання відповідних клавіш. Введення будь-якого абзацу закінчується натисканням клавіші Enter. При цьому курсор автоматично переміщується на новий абзац.

Курсор можна переміщувати по тексту також за допомогою клавіш: çèéê та ін. Крім того, у багатьох текстових редакторах можливий перехід до рядка з заданим номером.

Введення тексту здійснюється у двох режимах: вставки і заміни. В режимі вставки символи рядка, що знаходяться праворуч від курсора, зсуваються праворуч і новий текст вставляється між символами, не витираючи їх. В режимі заміни нові символи вводяться замість старих, замінюючи їх. Перемикання з режиму вставки у режим заміни та навпаки здійснюється
за допомогою клавіші Insert.

Розглянемо тепер найпростіші операції з редагування тексту. Під редагуванням розуміють виправлення помилок, що виникли при введенні тексту, і внесення змін до введеного тексту, у тому числі видалення і переміщення
окремих його частин та ряд інших операцій.

Найпростіші операції з редагування виконують за допомогою клавіш Del та Backspace.

У будь-якому текстовому редакторі реалізовані також такі можливості:

· Розбиття рядка на два рядки;

· З'єднання двох рядків в один;

· Видалення рядка;

· Вставка порожнього рядка.

Майже у всіх текстових процесорах реалізовано можливість роботи з частинами (фрагментами) тексту, які попередньо певним чином виділяються. Основними операціями над частинами тексту є:

· Видалення частини (фрагмента) тексту;

· Переміщення фрагмента з тексту в спеціальний буфер (кишеню);

· Переміщення фрагмента тексту в інше місце документа;

· Зміна шрифту фрагмента тексту.

Редагування у багатьох текстових процесорах включає також контекстний пошук і заміну. Контекстний пошук – це автоматичний пошук у документі заданого слова або заданої фрази. Після завершення пошуку курсор встановлюється у рядок, що містить задане слово (або фразу).

Контекстна заміна – це заміна в документі вказаного слова (фрази) на нове задане слово (фразу). При цьому, звичайно, можна автоматично замінювати в Документі всі входження вказаних слів (фраз) від початку й до кінця тексту та вибірково, на розсуд користувача.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

 

1. Поясніть, як здійснюється введення тексту в комп’ютер?

2. Якими способами можна переміщувати курсор по тексту?

3. Які операції є найпростішими з редагування тексту?

4. Поясніть у чому суть контекстного пошуку і заміни?

5. Чим відрізняється режим вставки від режиму заміни.

 

ФОРМАТУВАННЯ ТА ДРУКУВАННЯ ТЕКСТУ

 

В багатьох текстових процесорах реалізована функція форматування. При цьому форматувати можна як окремі абзаци, так і весь текст. Форматування як правило, містить:

· Установлення лівої межі абзацу (тексту);

· Установлення правої межі абзацу (тексту);

· Зсув початку першого рядка абзацу відносно його лівої межі;

· Розбиття тексту на сторінки та ін.

Форматування також включає розмічування та виділення окремих елементів тексту, наприклад:

· Зміну шрифту окремих слів, рядків, абзаців;

· Підкреслювання, розрядка слів, посилення яскравості (жирності). Текст документа можна розбивати на сторінки. При цьому перед розбиванням тексту задаються параметри сторінок. Ці параметри можуть містити:

· Установку міжрядкового проміжку в інтервалах;

· Установку довжини сторінки в інтервалах;

· Установку номера першої сторінки документа.

В ряді текстових процесорів вгорі кожної сторінки крім її номера може розміщуватися рядок з постійною інформацією, наприклад, з найменуванням документа. Рядок з такою інформацією часто називають колонтитул.

Майже в усіх текстових процесорах реалізовано функцію друкування документів. При цьому в багатьох з них можна керувати режимами друкування. Управління режимами друкування звичайно містить:

· Установлення якості друкування. Якість друкування залежить від того, чи друкується текст за допомогою шрифту, вбудованого в принтер, чи він друкується в графічному режимі. У графічному режимі кожен рядок друкується за два або більше проходів друкувальної головки. Чим більше проходів головки у кожному рядку, тим вища якість друку;

· Установлення міжрядкового проміжку в інтервалах;

· Установлення лівого поля;

· Установлення горизонтальної щільності друкування. Як правило, текст друкується зі щільністю 10 символів на дюйм (при цьому на стандартному аркуші паперу формату а4 вміщується 80 символів). У деяких текстових процесорах допускається встановлення ширини позиції для так званих вузьких символів (наприклад, знака оклику), які займають на папері місця менше, ніж стандартні символи. Крім того, часто документ можна друкувати зі щільністю 16,6 символу на дюйм (у цьому випадку на стандартному аркуші паперу А4 розміщується 132 символи).

 


 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

 

1 Які основні можливості мають текстові редактори щодо форматування тексту?

2 Які параметри установлюються при розбиванні тексту на сторінки?

3 Для чого використовують колонтитул?

4 Які операції можуть виконуватися при управлінні режимами друкування?

5 Які щільності друкування використовують при друкуванні текстових документів


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.009 сек.)