АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Тема: Характер

Читайте также:
  1. III. Тема: Стили руководства
  2. Банковская система: проблемы реформирования
  3. Банковская система: структура, функции Центрального банка и операции коммерческих банков.
  4. Валютная система:понятие, элементы, виды
  5. Глобальний характер.
  6. Денежная система: понятие, элементы, типы, особенности современных денежных систем.
  7. Денежная система: понятие, элементы, типы.
  8. Документна комунікаційна система: поняття, основні підсистеми, модель комунікаційного процесу
  9. Економічна інформація та економічна інформатика. Інформаційна система: структура, склад та компоненти системи.
  10. ЗАДАНИЕ N 1 Тема: Сечения
  11. ЗАДАНИЕ N 31 Тема: Классификация плоских и пространственных кривых
  12. Занятие № 2. Тема: Эритроциты. Строение и функции эритроцита. Методы исследования красной крови.

1. Ознаками епілептоїдного характеру є:

а) рішучість;

б) агресивність;

в) емоційна холодність;

г) емпатійність.

 

2. Людина, яка ставить перед собою нижчі цілі ніж ті, яких вона може досягнути, перебільшує значення невдач, має гостру потребу в підтримці оточення, має таку самооцінку:

а) занижену;

б) завищену;

в) адекватну;

г) патологічну.

 

3. Здатність особистості самостійно ставити перед собою завдання й без нагадувань і спонукань інших здійснювати їх, характеризує:

а) цілеспрямованість особистості;

б) ініціативність особистості;

в) рішучість особистості;

г) наполегливість особистості.

 

4. У характері психастеніків проявляються такі риси:

а) твердість;

б) ініціативність;

в) нерішучість;

г) рішучість.

 

5. Псевдовиправдовування власних вчинків і поведінки називається:

а) проекцією;

б) раціоналізацією;

в) сублімацією;

г) витісненням.

 

6. Егоцентризм, потреба постійної уваги до своєї особи, виражена схильність до театральності у підлітковому віці є характерними для акцентуйованого характеру:

а) гіпертимного типу;

б) епілептоїдного типу;

в) істероїдного типу;

г) конформного типу.

 

7. Спрямованість реакцій та діяльності особистості назовні, на інших – це:

а) сензитивність;

б) ригідність;

в) інтровертованість;

г) екстравертованість.

 

8. Крайні варіанти норми як результат підсилення окремих рис характеру називаються:

а) акцентуацією;

б) конформністю;

в) ригідністю;

г) пластичністю.

 

9. Акцентуації – це такі варіанти розвитку характеру, яким не притаманні:

а) підвищена вразливість;

б) зниження здатності до соціальної адаптації;

в) порушення потребнісно-мотиваційної сфери у формі домінування амбівалентних станів;

г) підвищена здатність до соціальної адаптації.

 

10. Підкорення будь-яким авторитетам, більшості в групі, схильність до моралізаторства, консерватизму, готовність заради власних інтересів зрадити товариша є характерними у підлітковому віці для акцентуйованого характеру:

а) епілептоїдного типу;

б) істероїдного типу;

в) конформного типу;

г) гіпертимного типу.

 

11. Спрямованість реакцій та діяльності особистості на себе, на особисті переживання й думки – це:

а) ригідність;

б) інтровертованість;

в) екстравертованість;

г) сензитивність.

 

12. Однією з перших наукових розробок, у якій запропонована класифікація характеру, була праця:

а) Д. Мілля і А. Бена “Про вивчення характеру”;

б) Ю. Банзена “Нариси характерології”;

в) Теофраста “Характери”;

г) К. Любрюєйра “Характери або вдачі нашого часу”.

 

13. Одним із засновників сучасної характерології є:

а) А. Бен;

б) Т. Рібо;

в) Сократ;

г) Платон.

 

14. Підвищена збудливість, схильність до апатії, дратівлива реакція на зауваження, різка зміна настрою від піднесеного до пригніченого є характерними у підлітковому віці для акцентуйованого характеру:

а) циклоїдного типу;

б) конформного типу;

в) гіпертимного типу;

г) сензитивного типу.

15. Складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини, – це:

а) інтровертованість;

б) екстравертованість;

в) сензитивність;

г) ригідність.

 

16. У характері психастеніків має прояв така риса, як:

а) нерішучість;

б) жорстокість;

в) наполегливість;

г) ініціативність.

 

17. Зміна настрою від піднесеного до пригніченого є характерною для:

а) конформного типу;

б) гіпертимного типу;

в) сензитивного типу;

г) циклоїдного типу.

 

18. Характер не є вродженою якістю особистості. Він формується під впливом:

а) задатків;

б) відчуттів;

в) соціуму;

г) здібностей.

 

19. Для підлітків з істероїдною акцентуацією характеру найважче:

а) говорити неправду;

б) фантазувати;

в) адаптуватися в колективі;

г) коли не звертають на них увагу.

 

20. Особистість з шизоїдною акцентуацією характеру є:

а) замкнена;

б) емпатійна;

в) екстравертивна;

г) комунікабельна.

 

21. Про який тип акцентуації характеру свідчить занудливість, схильність до повчань, некомунікабельність:

а) застрягаючий;

б) педантичний;

в) тривожний;

г) збудливий.

 

22. Про який тип акцентуації характеру свідчить сильне прагнення до лідерства, прагнення влади й похвали:

а) емотивний;

б) екзальтований;

в) екстравертований;

г) демонстративний.

 

23. Теорія про екстраверсію/інтроверсію була розроблена:

а) А. Адлером;

б) 3. Фрейдом;

в) К. Юнгом;

г) К. Роджерсом.

 

24. Такі риси особистості, як скромність і самокритичність, егоїзм, характеризують ставлення особистості:

а) до людей;

б) до діяльності;

в) до суспільної й особистої відповідальності;

г) до себе.

25. Уміння за власною ініціативою ставити цілі й знаходити шляхи їх досягнення характеризують людину як:

а) цілеспрямовану;

б) рішучу;

в) настирливу;

г) самостійну.

 

26. У характері особистість проявляється більшою мірою з боку:

а) змістовного;

б) динамічного;

в) процесуального;

г) структурного.

 

27. Сила у відношенні до характеру є його:

а) типом;

б) рисою;

в) якістю;

г) акцентуацією.

 

28. Від характеру людини залежать:

а) темперамент та інтереси;

б) темперамент та здібності;

в) мотиви вчинків, цілі дій людини;

г) темперамент мотиви вчинків.

 

29. Переконаність людини визначає:

а) її ставлення до діяльності;

б) готовність до певного виду діяльності;

в) тип акцентуації характеру людини;

г) тривалу спрямованість діяльності людини.

 

30. Характер людини розвивається:

а) до трирічного віку;

б) до десятирічного віку;

в) упродовж усього життя;

г) він не розвивається, а є генетично зумовленою даністю.

 

31. Два студенти мають схожі інтереси, чи дає даний факт змогу дійти висновку про подібність їх характерів:

а) так, адже подібність інтересів визначає подібність характерів;

б) ні, адже схожість інтересів не передбачає аналогічності рис характеру;

в) можливо, адже подібність інтересів може свідчити про аналогічну спрямованість особистостей;

г) так, оскільки інтереси є визначальною рисою сформованого характеру.

 

32. Провідним компонентом сформованого характеру є:

а) система переконань;

б) навички та здібності;

в) темперамент та інтереси;

г) темперамент та здібності.

 

33. Риси характеру, які формуються у перші місяці життя дитини і залежать від поведінки та ставлення матері до малюка, – це:

а) доброта, товариськість, чуйність, егоїстичність, байдужість;

б) наполегливість, принциповість, цілеспрямованість, самостійність, витримка;

в) охайність, сумлінність, відповідальність, наполегливість, працелюбність;

г) чесність, справедливість, гуманність, тактовність, толерантність.

 

34. Компонент характеру, що проявляється у вибірковому позитивному чи негативному оцінному ставленні людини до вчинків, діяльності інших та до самої себе, називається:

а) темпераментом;

б) спрямованістю;

в) переконанням;

г) волею.

 

35. Аналізуючи суперечку з друзями, студент визначив власні негативні риси характеру: нестриманість, різкість, категоричність. Він зробив висновок про необхідність розвитку витримки, толерантності, уміння зрозуміло висловлювати власні думки. Описані дії характеризують такий процес:

а) самореалізацію;

б) самоповагу;

в) самоосвіту;

г) самовиховання.

 

36. Термін “характер” ввів:

а) Аристотель;

б) Теофраст;

в) Сократ;

г) Платон.

 

37. Переконання – це:

а) головна складова структури характеру;

б) вибіркове позитивне або негативне оцінне ставлення особистості

до вчинків і діяльності людей;

в) знання, ідеї, погляди;

г) індивідуальний стиль соціальної поведінки особистості.

 

38. Хто з видатних учених звернув увагу на наявність у дітей таких негативних типів характеру, як “тишки”, “ісусики”, “нагромаджувачі”, “пристосуванці”, “ґави”, “роззяви”, “кокетки”, “нахлібники”, “мізантропи”, “мрійники”, “зубрили”:

а) В.О. Сухомлинський;

б) А.В. Петровський;

в) А.С. Макаренко;

г) Г.С. Костюк.

 

39. Астеноневротичному типу характеру притаманна:

а) зосередженість на своєму внутрішньому світі;

б) імпульсивність у діях і вчинках;

в) підвищена дратівливість і легка втомлюваність;

г) велика сором’язливість, емоційна нестійкість, невпевненість, висока самокритичність.

 

40. Сукупність найбільш стійких психічних рис особистості, які проявляються в діях і вчинках людини, – це:

а) звичка;

б) доля;

в) характер;

г) вчинок.

 

41. Самооцінка має бути:

а) адекватною;

б) неадекватно заниженою;

в) неадекватно завищеною;

г) патологічною.

 

42. Гіпертимний тип акцентуації характеру виявляється в:

а) інтересі до теоретичних наук, філософських міркувань;

б) схильності до професій, пов’язаних із постійним спілкуванням;

в) схильності до розчарування в професії;

г) схильності до професій, пов’язаних із близькістю до природи.

 

43. Демонстративний тип акцентуації характеру виявляється у:

а) вираженому прагненні бути в центрі уваги й досягати своїх цілей будь-якою ціною;

б) акторському обдаруванні;

в) дуже мінливому настрої, балакучості;

г) самостійності.

 

44. Педантичний тип акцентуації характеру виявляється у:

а) високій пристосовуваності до людей;

б) надмірній акуратності, “занудливості”, сумлінності, рівному настрої, надійності в справах і почуттях;

в) схильності до затяжних конфліктів;

г) роботі, що дає відчуття незалежності.

45. Емотивний (емоційний) тип акцентуації характеру можна визначити за:

а) прагненням домогтися високих показників у будь-якій справі;

б) надмірною чутливістю, уразливістю;

в) комунікабельністю;

г) роботою, що не потребує широкого кола спілкування.

 

46. Особливі прикмети (риси), яких людина набуває в процесі життя в суспільстві, – це:

а) задатки;

б) здібності;

в) темперамент;

г) характер.

 

47. Надзвичайна роздратованість з нападами туги, страху, гніву, упертості, образливості, конфліктності є основними ознаками (за П.Б. Ганушкіним):

а) циклоїдів;

б) шизоїдів;

в) психастеників;

г) епилептоїдів.

 

48. Підвищена вразливість, збудливість, швидке психічне виснаження, роздратованість, нерішучість притаманні (за П.Б. Ганушкіним):

а) астеників;

б) шизоїдів;

в) психастеників;

г) епилептоїдів.

 

49. Зміст характеру особистості визначається:

а) темпераментом;

б) здібностями;

в) типом нервової системи;

г) суспільними умовами життя та вихованням.

 

50. У вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні особистості до вчинків і діяльності людей та самої себе виявляється такий компонент характеру, як:

а) розумові риси;

б) визначеність;

в) спрямованість;

г) сила.

 


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.015 сек.)