Особливості формування і функціонування жанру паломницької літератури. Загальний зміст та головна ідея «Ходіння» Данила

Паломницька література (Ходіння) — своєрідні путівники, які містили найнеобхіднішу інформацію про "святі місця", відомості про природні багатства. їх зміст формувався під впливом релігійних, апокрифічних легенд, доповнювався розповідями проповідників, монахів. П.л. розвивалася в українському письменстві як літературний жанр з XII по XVIII ст. Поява П.л. була зумовлена прагненням молодої церкви Київської Русі зміцнитися шляхом безпосереднього спілкування з християнським Сходом, що підвищувало її авторитет, включало у сферу християнських відносин. Мандрівників до "святих місць" називали паломниками (вони приносили на спогад пальмову гілочку), пілігримами (лат. — мандрівник), каліками перехожими (грецьк. взуття — каліга). Вони приносили на Русь апокрифічні розповіді, власні записи про бачене й пережите, з яких і витворився літературний жанр. Зразком П.л. є "Житіє і ходіння Даниїла, Руської землі ігумена", що виникло на початку XII ст. Тут подано детальний, топографічний опис Єрусалима, Віфлеєма, Йорданії, Галілеї, Самарії, описується поклоніння гробниці Івана Богослова в Ефесі. Докладно описані річка Йордан, природа Палестини.

У центрі уваги твору — опис християнських святинь. Одночасно змальовано побут місцевого населення — мусульман та християн, розповідається про землеробство, скотарство, садівництво, рибальство.

Оповідання Данила обрамлене вступом і висновком. Основна частина розбита на главки, кожна з яких присвячена певному предмету: "Про Єрусалиме, про Лавру", "Про шлях до Єрусалиму", "Про церкву Воскресіння Господнього", "Про гробі лотів, іже в Цоарі" і т. п. По вступ Данило повідомляє, що свою подорож він, недостойна людина і робить свою подорож бувши грішною людиною.Однак Данило зважився описати все, що бачив "очима своїма".Ще однією причиною зробити записи про побочене столо - любов до святих місць і боязнь забути явлене йому Господом, і суспільного, - бажання дати людям точний опис святих місць, щоб вони, навіть не роблячи власного подорожі, могли під його керівництвом подумки відвідати їх і отримати від Бога таку ж "мзду", як і ті, кому реально вдалося побувати там. При цьому чудово міркування Данила про те, що можна врятувати свою душу навіть і не зробивши подорожі у Святу землю, а лише творячи добрі справи вдома, і навпаки, ті, хто вчинили таку подорож і з цього приводу піднеслися "розумом своїм", уявивши, ніби зробили щось добре, лише знищують "мьзду праці свого".Записи свої Данило став вести починаючи з Царгорода. По дорозі до Палестини він побував у місті Ефесі, на острові Патмен, на Кіпрі та в інших місцях.Отже,у висновку можна зробити,що ходіння Данила є літ.праця,яка як путівника по Святій Землі знайомив давньоруських людей з християнським Сходом, з його святинями і благочестивими переказами про них, а також з різноманітними звичаями Сходу. Тим самим він сприяв утвердженню християнства на Русі

Поиск по сайту: