АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Для того, щоб дати змогу учням висловити свої думки та передати враження від сприймання художніх творів, доцільно використати такі методи 5 страница

Читайте также:
  1. I.ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  2. II. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ДЛЯ СТУДЕНТОВ
  3. II. Методична робота.
  4. III. Mix-методики.
  5. III. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ .
  6. III. ИНФОРМАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКАЯ ЧАСТЬ
  7. III. Ценности практической методики. Методы исследования.
  8. IV. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО РАЗРАБОТКЕ И ИСПОЛЬЗОВАНИЮ ТЕСТОВЫХ ЗАДАНИЙ
  9. IV. Методичні матеріали до семінарських, лабораторних і практичних занять.
  10. IV. УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКИЕ И ИНОФРМАЦИОННОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ
  11. IX. Карашар — Джунгария 1 страница
  12. IX. Карашар — Джунгария 2 страница

 

Результативність образотворчої діяльності кожного учня залежить від того, з яким настроєм він працює, чи охоче виконує завдання. І коли дитина задоволена зробленим, коли малювання приносить їй радість, - це вже успіх педагога.

 

2.1Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва.

 

Палітра осені.

 

Мета: розвивати зорову пам’ять, формувати знання з кольороведення (назви кольорів, які

 

кольори слід змішувати, щоб отримати певний колір); удосконалювати навички роботи пензлем.

 

Матеріал: картки – завдання із вказівкою, які кольори треба змішати, щоб одержати третій, і

 

навпаки: є колір, потрібно визначити, які два кольори змішали, щоб одержати

 

даний колір.

 

Кожний учень одержує картку – завдання, на якій він повинен виконати завдання:

 

1. Два прямокутники розфарбовані, наприклад, один жовтим, інший – коричневим кольором, між ними поставлений знак «+», а третій прямокутник залишається не розфарбованим.

 

Учні змішують на палітрі два вказаних кольори, одержують третій і розфарбовують ним прямокутник;

 

2. Прямокутник розфарбований кольором початку осені, наприклад зеленувато –

 

жовтим, поряд з ним – два прямокутники, з’єднанні знаком «+».

 

Примітка: Щоб зацікавити дітей. Можна створити ігрову ситуацію: дощем змило кольори з деяких осінніх листочків (замість прямокутників роздати зображення листків), пропонується учням поновити їх колір.

 

Художник - чарівник.

 

Мета: набуття навичок роботи з аквареллю по вогкому паперу. Вливання одного кольору

 

фарби до іншого для отримання нового кольору.

 

Матеріал: два листки паперу: один простий, інший – змочений водою, вода, фарби, пензлик,

 

склянка.

 

Спочатку учитель вводить дітей в ігрову ситуацію:

 

- Ми всі художники – чарівники, творимо на папері чудеса. Зараз я вам покажу, як це робиться. У мене два листки паперу. Це – звичайний папір, а цей – змочений чарівною водою. У вас на партах у склянках стоїть чарівна вода. Я беру папір, змочений чарівною водою 9папір повинен знаходитися в стадії висихання, пензликом малюю три пелюстки малиновою фарбою, кольори будуть розпливчастими), потім – три пелюстки фіолетовою фарбою. Бачите, як кольори впливають один на другий. Ось і вийшли чарівні квіти.

 

- Тепер давайте зробимо папір чарівним. Візьміть пензлик і опустіть у воду та змочіть ним папір. Покладемо пензлик, держіть руки над папером, закрийте очі і повільно рухайте і промовляйте: «Раз, два, три, папір чарівний. Дивись!». Так треба сказати 2-3 рази.

 

Учні повторюють чарівні слова, а папір тим часом підсихає.

 

- Тепер ми можемо створювати чарівні квіти. Візьмемо тоненький пензлик, вмочимо у

 

жовту фарбу, промалюємо три пелюстки жовтою фарбою, потім – три пелюстки

 

червоною фарбою, потім малюємо зелень.

 

В кінці уроку підводиться підсумок робіт. Діти дивляться, у кого вийшли незвичайні квіти на папері.

 

Перевиховання Бруднулі.

 

Мета: закріпити знання правил роботи з аквареллю.

 

Матеріал: вимазана фарбою лялька.

 

На початку уроку з –під столу вчителя з’являється вимазана фарбою лялька.

 

- Діти, а ви її ні про що не хочете запитати?

 

Учні задають різні запитання, і серед них – таке:

 

- Чому ти така замазана?

 

- Це проста історія, - відповіла Бруднуля. – Тільки відмитися не можу. Ми з Незнайком малювали фарбами осінні листки. Я поспішала і все зіпсувала.

 

- А що ти наробила, розкажи нам.

 

- Я почала малювати листок клену, весь зафарбувала зеленою фарбою, а потім згадала, що на кінчиках він почервонів. Стала я кінчики фарбувати червоною фарбою, а вийшов якийсь бруд. Поряд із зеленим листком лежав жовтий. Я стала жовтий фарбувати. А зелена фарба потекла у жовту. Ось подивіться, що вийшло. (Вона показує малюнок.)

 

- Як ви думаєте, діти, чому в Бруднульки такий малюнок вийшов?

 

- Вона не знає правил роботи з акварельними фарбами, - дружно відповідають діти.

 

- А ви мені назвіть їх, діти, покажіть прийоми роботи. А я їх постараюся запам’ятати.

 

- А як бути із твоїм зовнішнім виглядом? Що треба зробити Бруднулі, діти?

 

(Діти пропонують помити руки, зробити зачіску, змінити одяг. Учитель дістає іншу, чисту Бруд нулю).

 

- А зараз, Бруднуле, слухай правила роботи з аквареллю.

 

- Яка ж я тепер Бруднуля? Стала зовсім чистою. Дітки, назвіть мене якось по-іншому.

 

Діти пригадують правила роботи з акварельними фарбами:

 

1) акварель потрібно розвести і, перш ніж малювати, перевірити колір на папері;

 

2) кольори не повинні перекривати один одного, інакше буде бруд;

 

3) якщо малювати аквареллю, де поряд є ще фарба, яка не просохла, фарба розтечеться;

 

4) малювати аквареллю можна і по вологому папері, тоді фарба розпливається, і виходить, що ми дивимося на малюнок через вологе скло;

 

5) потрібно знати правила змішування кольорів: червоний і синій кольори дають при злитті фіолетовий, червоний і жовтий – оранжевий, синій і жовтий – зелений.

 

Діти підходять до дошки і активно показують ляльці, що вони вміють.

 

- Я все зрозуміла, - говорить Бруднуля. – Дякую, діти.

 

Хоровод фарб.

 

Мета: закріпити основні кольористичні поняття, правила змішування фарб.

 

Матеріали: маски – окуляри, комірці, пофарбовані у різні кольори.

 

Клас ділиться на три команди, учитель – ведучий. Всі діти одягають маски – окуляри і комірці. Кожна маска – певна фарба. Виграє та команда, яка швидше і точніше виконає завдання ведучого.

 

Ведучий. Починається гра.

 

Я хотіла б малювати,

 

Але не знаю, як почати.

 

Фарби – маски, де ви?

 

Діти. Ми тут!

 

Ведучий. Я візьму три фарби основні,

 

Ці фарби – не прості,

 

З них складаються всі інші.

 

Де ж ці фарби основні?

 

Учитель слідкує, з якої команди швидше біжить до дошки три основні фарби, - червона, жовта, синя.

 

Ведучий. Якщо червона з жовтою подружаться,

 

Яка нова фарба утвориться?

 

Ведіть сюди подружку свою!

 

Червона і жовта фарби виводять оранжеву фарбу. Учитель відзначає, хто це швидше зробив і нараховує команді очко.

 

Ведучий. Якщо жовта із синьою подружаться,

 

Яка нова фарба утвориться?

 

Ведіть сюди свою подружку!

 

Діти за командою ведучого виконують завдання.

 

Ведучий. Якщо червона з синьою подружиться,

 

Яка фарба утвориться?

 

Ведіть сюди свою подружку!

 

Теплі фарби!

 

Дружно за руки взялись,

 

Нахилились, посміхнулись,

 

Повернулись, розійшлися.

 

Холодні фарби!

 

Дружно за руки взялись,

 

Нахилились, посміхнулись,

 

Повернулись, розійшлися.

 

Ведучий. А тепер усі станемо в коло

 

(діти утворюють коло).

 

Знаємо, хто за ким стоїть?

 

В хороводі один за одним

 

Фарба кожна горить.

 

Діти під музику водять яскравий хоровод. Учитель відзначає команду – переможця, учні якої жодного разу не переплутали правила змішування кольорів, і всі добре знають кольоровий спектр.

 

Домалюй предмет.

 

Матеріал: аркуш паперу, прості і кольорові олівці.

 

Роздаються аркуші, на кожному з яких намальовано коло діаметром 4 сантиметри. Діти на уроці працюють простими і кольоровими олівцями. Вчитель сповіщає дітям, що до них на урок завітав гість Це – Барвінок. Він пропонує цікаву гру.

 

Барвінок. Діти, зараз я покажу вам свій малюнок. Це коло. Спробуйте відгадати, що я хотів намалювати за допомогою цього кола, і відтворіть це на своїх листках. Тільки не можна збільшувати і зменшувати це коло.

 

Діти домальовують коло. Не всі відразу здогадуються, як потрібно зображати предмет, використовуючи готову форму кола, бувають і помилки. І тоді Барвінок вказує на помилки, допомагає переробити роботу. Коли малюнки майже готові, він підбиває підсумки: «Правильно, все це я й хотів намалювати!». Малюнки у всіх вийшли різні: тут і повітряна куля, і обличчя клоуна, курчатко, Чебурашка, чайник, вишня, помідор, колесо, гарбуз, торт та інше. Барвінок додає: «Просто я такий хитрий, що одного кола мені було мало».

 

Дітям зразу полюбилася ця гра, але щоб вона не обридла, її треба поступово ускладнювати шляхом введення:

 

1) елементу змагання, коли дітям дається не один листок з формою кола (або іншою геометричною фігурою), а скільки вони забажають;

 

2) нових геометричних форм: півкола, квадрата, прямокутника, трикутника;

 

3) загадок, відповіді до яких зображуються за допомогою вже готових геометричних форм. На цих уроках діти виконують лінійні малюнки.

 

2.2 методика використання художньо – дидактичних вправ і ігор на уроках образотворчого мистецтва.

 

Ігри та вправи можуть бути іще однією формою перевірки і закріплення знань з образотворчого мистецтва. У процесі гри діти навчаються правильно сприймати форму предмета, його барву, величину, пропорції, положення у просторі відносно інших предметів.

 

Художньо – дидактичні ігри і вправи можуть передавати новому навчальному матеріалу, спонукуючи учнів оволодіти ними, закріплювати пройдене, служити повторенням.

 

Дидактичне завдання кожної гри або вправи визначається змістом програмового матеріалу і виховними цілями. Учитель заздалегідь визначає місце і роль гри у навчальному процесі, її зв'язок з іншими методами роботи, продумує можливі варіанти ускладнення (або полегшення), її органічний зв'язок з іншими частинами уроку. При цьому слід неодмінно виділяти ті знання, вміння і вчинки, які необхідно сформувати в учневі.

 

Пояснення змісту гри має бути емоційним, стислим, логічним і зрозумілим. Можливий пробний хід, у процесі якого учитель ознайомлює з правилами гри. Щоб переконатися в тому, що учні зрозуміли ігрову дію і завдання гри чи вправи, можна припуститися умисної помилки і активізувати мисленнєву діяльність учнів. Тривалість однієї художньо – дидактичної гри або ігрової вправи – від трьох до п’яти хвилин.

 

Розробляючи художньо – дидактичні ігри, ми враховували чотири види діяльності учнів на уроці: малювання з натури, тематичне, декоративне малювання, бесіди про образотворче мистецтво.

 

Художньо – дидактичні ігри можна поділити на кілька видів: ігри – подорожні або екскурсії, ігри – змагання або естафети, ігри – загадки, ігри – лото, композиційні ігри.

 

Ігри – естафети є своєрідними фізкультурними паузами, оскільки в момент ігрової дії діти активно рухаються. Під час гри царює дух змагальності.

 

2.3. Художньо – дидактичні ігри і вправи на уроках образотворчого мистецтва.

 

Лото «Чи знаєш ти дерево?».

 

Гра проводиться на початку уроку перед малюванням осіннього дерева з пам'яті і за уявою.

 

Дидактичне завдання. Вдосконалювати спостережливість, досвід учнів, зорову пам'ять.

 

Дидактичний матеріал. Набір карток з зображеннями або фотографіями різноманітних дерев (береза, дуб, ялина, сосна, липа, осика, клен, горобина, модрина) на кожного учня; набір фішок, карточки з загадками про дерева.

 

Гра пройде більш ефективно, якщо перед її проведенням організувати екскурсію до лісу чи парку, під час якої учні спостерігатимуть за цими деревами у природі.

 

Зміст. Перед грою учні отримують набір карток з чотирма або шістьма зображеннями дерев. Учитель попереджає, що виграють найбільш уважні і спостережливі.

 

Правила. Учні мовчки відгадують загадки, закриваючи зображення-відгадки фішками. Той учасник гри, у якого всі зображення будуть закриті, піднімає руку. Виграє той, хто правильно впізнав усі дерева.

 

Пробний хід. Учитель демонструє одну з карток (бажано збільшений варіант, щоб було добре видно всім учням) і загадує одну з загадок, учні повідомляють відгадку і показують на картці зображення дерева, про яке була загадка. Учитель загадує іще одну загадку про дерево, зображення якого немає на картках. Учні відповідають, про яке дерево була загадка, і додають, що цього дерева немає на картках.

 

Примітка. Якщо картки лото не вдасться виготовити одразу, то можна використати

 

просто зображення дерев. Учитель читає загадку, і на лічбу «один, два, три» учні мають підняти карточку-відгадку. Учасник гри, що підняв не ту картку, кладе її назад до набору, а ті, хто відгадав правильно, відкладає свою картку окремо. Виграє той, у кого в наборі не залишиться жодної картки.

 

Естафета «Ми прикрасимо ялинку».

 

Гра проводиться на початку або в кінці уроку для закріплення навичок зображення ялинкових іграшок з натури.

 

Дидактичне завдання. Розвивати спостережливість, o комір, чуття пропорцій, вдосконалювати навички малювання з натури.

 

Дидактичний матеріал. Три великих аркуші паперу з зображенням неприкрашених ялинок, набір ялинкових іграшок нескладної форми на кожен ряд (ліхтарики, бурульки і інші).

 

Зміст. Клас ділиться на три команди-ряди. Кожна команда отримує по однаковому набору ялинкових іграшок, які розподіляються між учасниками. Перед кожною командою на класній дошці - аркуш паперу з зображенням ялинки. За командою вчителя (або коли закінчиться куплет якоїсь новорічної пісеньки) до дошки по одному виходять учні від кожної команди зі своєю ялинковою іграшкою. Кожен учасник має «почепити» (тобто намалювати) свою ялинкову іграшку на ялинку своєї команди. Малюнок виконується простим олівцем. Потім до своїх ялинок підходять наступні три учасники і так далі. Виграє та команда, яка прикрасить ялинку швидко і гарно.

 

Правило. Кожен учасник команди виходить до дошки прикрашати ялинку своєї команди тільки після того, як на своє місце сів товариш по команді.

 

Примітка. У групі подовженого дня можна запропонувати учням завершити розпочату роботу фарбами. Закінчені роботи можна буде використати в оформленні класу до новорічного свята.

 

Вправа «Чарівні фарби».

 

Вправа проводиться при ознайомленні з акварельними фарбами.

 

Дидактичне завдання. Закріпити знання учнів про три основні кольори (червоний, жовтий, синій) і похідних від них складених (зелений, жовтогарячий і фіолетовий); навчити отримувати складені кольори, змішуючи основні кольори на палітрі; відпрацьовувати графічні навички роботи з фарбами і пензлем, вчити отримувати потрібний відтінок кольору, покривати поверхню зображення рівним прозорим шаром фарби у межах контуру зображення.

 

Дидактичний матеріал. Набір з трьох карток на кожного учня з зображенням трьох повітряних кульок, дві з яких зафарбовані в основні кольори, а третя залишається незабарвленою. На першій картці дві кульки зафарбовані у червоний і жовтий кольори, на другій - у жовтий і синій, на третій - у червоний і синій; набір фільтрів основних кольорів (на кожного учня або один на парту).

 

Зміст. Після розповіді про чарівний світ барв учнів слід запитати про те, які кольори найголовніші. Якщо дітям відповісти важко, учитель сам називає три основні кольори. Потім учні отримують пакети з трьома картками-завданнями і набором кольорових фільтрів. Спочатку оптичним шляхом за допомогою кольорових фільтрів основних кольорів, а потім змішуючи фарби на палітрі, учні встановлюють, що при змішуванні жовтого і червоного кольорів виходить жовтогарячий, при змішуванні синього і жовтого зелений, червоного і синього – фіолетовий. При цьому учні виконують самостійно такий дослід: накладають один на одного два фільтри, наприклад, жовтий і синій, і бачать, що вийшов зелений колір. Потім змішують ці два кольори на палітрі і переконуються у правильності визначення складеного кольору. Отриманим складеним кольором учні зафарбовують третю кульку на карточці-завданні. Аналогічна робота проводиться з рештою фільтрів і двома карточками-завданнями.

 

Вправа «Які голки у сосни і ялинки».

 

Вправа проводиться перед малюванням з натури гілки сосни і ялини. Ця вправа допоможе

 

учням графічно краще виконати малюнок з натури.

 

Дидактичне завдання. Вдосконалювати графічні навички учнів (вміння працювати тонким пензлем, наносити мазки у потрібному напрямі).

 

Дидактичний матеріал. Два аркуші паперу (положення альбомної сторінки) з зображенням гілки сосни і гілки ялини (на кожного учня).

 

Зміст. Після розгляду гілок сосни і ялини, порівняння їхньої будови, голок (їхньої довжини і особливостей кріплення до гілки) учні отримують аркуші паперу з незакінченим зображенням гілки сосни і ялини. Спочатку учні мають визначити, де зображено гілку ялини, а де - сосни. Потім вони отримують завдання: завершити малюнок у кольорі тушшю або аквареллю, тобто намалювати на обох гілках голки, використовуючи на практиці свій досвід спостереження. Підсумки виконання вправи можна підбити таким чи­ном: кілька учнів по черзі демонструють свої малюнки, а решта визначають, де зображена гілка ялини, а де - гілка сосни. Якщо характер голок передано правильно, то зображення гілок діти відразу впізнають.

 

ВИСНОВКИ

 

Підсумовуючи сказане вище, можна зробити деякі висновки.

 

1. Отже, термін «нестандартний урок» дещо втратив своє первинне значення. Проте набув нового, бо конструювання «специфічних форм проведення уроків», безумовно, є свідченням спроби вчителя вийти за межі шаблону в побудові методичної структури заняття. Вийти за межі будь-чого можливо лише за умов осмислення принципів його побудови.. Таким чином, використання, а тим більше створення нестандартних форм уроків вчителями є виявом учительської творчості

 

2. Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнювати форми й методи роботи, позбавлятися шаблонів, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя, дають змогу враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожної дитини.

 

3 Використання нестандартних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об’єкти, які вивчаються на уроці.

 

4. Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умов володіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи.

 

5. Проведення нестандартних уроків робить процес навчання інтенсивним, бо створює атмосферу змагання, виховує вміння співпрацювати. Такі уроки сприяють розвитку творчості, формуванню власних поглядів на проблеми, які слід вирішити. Під час цих занять молодші школярі вчаться зіставляти, узагальнювати, систематизувати, розвивають мовлення.

 

6. Введення дидактичних ігор та ігрових ситуацій дозволяє учням у більш доступній формі пізнавати красу навколишнього світу, розширювати і поглиблювати свої пізнавальні інтереси, оволодівати основами образотворчої грамоти, сприяє створенню атмосфери невимушеного творчого пошуку, емоційного комфорту.

 

Дослідження.

 

Коли я проходила переддипломну практику, то я переконалася, що використання нестандартних методів і форм роботи є ефективнішими за традиційні. Ці методи покращують процес засвоєння знань. Більшість вчителі ЗОШ № 5 віддають перевагу нетрадиційним методам і форми роботи на уроці. Класний керівник 3 – А класу Козік Валентина Степанівна говорить: «Нетрадиційні методи і форми роботи є кращими за традиційні. Ці уроки є ефективнішими, цікавішими, заохочують дітей до навчання. Ці уроки дають можливість учителю визначити рівень знань та індивідуальні можливості кожного учня. Уроки проведені у нестандартній формі викликають у дітей інтерес до навчання і бажання навчатися. Отож я вважаю, що краще використовувати нетрадиційні методи і форми роботи на уроці. З учнями свого класу я проводжу уроки у різних формах і використовую різні методи, тому, що така робота покращує процес засвоєння знань.»

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Нестандартні уроки в початковій школі Н. К. Редакція загально педагогічних газет, 2005. – с. 5-35

 

2. Нестандартні форми уроків//Початкове навчання і виховання – 2006. – №5(педагогічна академія Пані Софії)

 

3. Типи, жанри і структура уроків// Машан Л. М. Методика навчання мистецтва в початковій школі. – К. Ранок,2006. – с. 58 – 60.

 

4. Курінша В. І. Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва//Початкове навчання і виховання – 2006. – №19-21. – с. 53-55

 

5. Юшкіна О. Ігри та вправи до уроків образотворчого мистецтва//Початкова школа. – 2007. - №11. – с. 39-40

 

6. Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва – БВПШ – 1999. -№21-22. – с. 44-46

 

7. Чорнобіль О. І. Малюємо казку. Урок казка в 1-му класі//БВПШ. - 2001. - №9. – с. 43-44

 

8. Казковий шлях. Урок казка у дружньому класі //БВПШ. – 2001. - №9 – с. 44-45

 

9. Декоративно ужиткове мистецтво України. Урок-подорож//БВПШ – 2001. - №9 – с. 45-47

 

10. Конструювання української дитячої іграшки. Урок-змагання//БВПШ – 2001. - №9. – с. 47-48

 

11. Шкарєбіна Г. Чарівні фарби. Урок-конкурс//Шкільний світ. – 2007. - №40. – Вкладка – с.9-12

 

Додаток 1

 

Тема: чарівні фарби.

 

Мета: дати поняття про елементарні закони кольорознавчтва, про емоційно – виражальні можливості кольорів; учити виражати свої почуття, душевні переживання та думки мовою кольору; розвивати здібності до емоційного сприйняття навколишнього світу кольорів; збагачувати суб’єктивні світовідчуття через взаємозв’язок музичного, поетичного і візуального сприйняття;виховувати потребу у творчому самовираженні.

 

Тип уроку: інтегрований (образотворче мистецтво, музика, література).

 

Форма проведення: урок – змагання.

 

Місце проведення: актовий зал.

 

Обладнання: для вчителя – репродукції картин із методичного фонду, планшети, трикотажна торбинка, прості музичні інструменти; для учнів – мольберт, аркуші паперу, фарби, пензлі, склянки з водою.

 

Хід уроку

 

І. Організаційний моментКласи поділяються на дві команди: зліва - команда «Веселка»; справа - «Палітра». Учитель повідомляє про порядок проведення конкурсу, пояснює принципи його оцінювання.

 

Представляється журі конкурсу (це можуть бути старшокласники - учні художньої школи).

 

Чарівні фарби (легенда)

 

Один раз на сто років найдобріший із найдобріших дідів - Дід Мороз - у ніч під Новий рік приносить сім чарівних фарб. Цими фарбами можна намалювати все, що захочеш, і намальоване оживе. Хочеш - малюй череду корів і потім паси їх. Хочеш - малюй пароплав і пливи на ньому. Або зореліт - і лети до зірок. А якщо необхідно тобі намалювати щось простіше, наприклад, стілець, будь ласка. Намалюй і сідай на нього. Чарівними фарбами можна намалювати що завгодно, навіть

 

мило, і воно буде милитися. Тому Дід Мороз приносить Чарівні фарби найдобрішому з усіх найдобріших дітей.

 

І це зрозуміло. Якщо такі фарби потраплять у руки до злого хлопчика або злої дівчинки, вони можуть скоїти багато лиха. Прималюють людині другий ніс і буде людина двонога. Намалюють собаці роги, курці - вуса, а кішці - горб, і буде собака рогатою, курка - вусатою, а кішка - горбатою.

 

Тому Дід Мороз дуже довго перевіряє дітей, а потім уже вибирає, кому із них подарувати чарівні фарби.

 

Цього разу дід Мороз подарував їх одному дуже доброму хлопчику. Найдобрішому із найдобріших.

 

Хлопчик дуже зрадів фарбам і відразу ж узявся малювати. Малював для інших. Тому що він був найдобрішим із найдобріших хлопчиків. Він намалював бабусі теплу хустку, мамі - святкову сукню, а батькові - мисливську рушницю. Сліпому дідусеві хлопчик намалював очі, а своїм товаришам - велику-превелику школу.

 

Він малював, не розгинаючись, увесь день і весь вечір. Він малював і на другий, і на третій, і на четвертий день. Він малював, бажаючи людям добра. Малював до того часу, поки не закінчилися фарби. Але.

 

Але ніхто не міг скористатися намальованим. Хустка для бабусі була схожа на ганчірку для миття підлоги, а сукня, намальована для матері, виявилася такою кособокою, яскравою і мішкуватою, що вона її не захотіла навіть приміряти. Рушниця нічим не відрізнялася від палиці. Очі для сліпого нагадували дві голубі плями, та він і не міг ними бачити А школа, яку дуже ретельно малював хлопчик, вийшла такою потворною, що діти до неї боялися й близько підходити.

 

На вулиці з'явилися дерева, схожі на мітли. З'явилися коні з ногами із дроту, машини з кривими колесами, будинки з падаючими стінами, дахами набакир, шуби і пальта, у яких один рукав був коротший від іншого. З'явилися тисячі речей, якими не можна було скористатися. І люди злякалися:

 

- Як ти міг створити стільки зла, найдобріший з усіх найдобріших хлопчиків?!

 

І хлопчик заплакав. йому захотілося зробити людей щасливими! Але він не вмів малювати і тільки дарма використав фарби.

 

Хлопчик плакав так голосно, що його почув найдобріший з усіх найдо6ріших дідусів – Дід

 

Мороз. Почув і повернувся до нього, і поклав перед хлопчиком нову коробку з фарбами:

 

- Тільки це, мій друже, звичайні фарби. Але вони можуть теж стати чарівними, якщо ти цього захочеш.

 

Так сказав дід Мороз і зник.

 

А хлопчик замислився: як же зробити, щоб звичайні фарби стали чарівними і щоб вони радували людей, а не приносили їм нещастя? Він дістав пензля і почав малювати.

 

Хлопчик малював, не розгинаючись, весь день і увесь вечір. Він малював і на другий, і на третій, і на четвертий день. Малював доти, доки не закінчилися фарби. Тоді він попросив нові.

 

Минув рік. Минуло два роки. Минуло багато-багато років. Хлопчик став дорослим, але, як і раніше, не розлучався з фарбами. Очі його стали зіркими, руки умілими, і тепер на його малюнках замість кривих будинків із падаючими стінами красувалися високі, світлі будівлі, а: замість суконь, схожих на мішки, - яскравий, святковий одяг.

 

Хлопчик не помітив, як став справжнім художником. Він малював усе, що було навкруги, і те, чого ще ніхто ніколи не бачив: літаки, схожі на величезні стріли, і кораблі, схожі на літаки, повітряні мости і палаци зі скла.

 

Люди зі здивуванням дивили ся на його малюнки, але ніхто не лякався. Навпаки, всі раділи й захоплювались.

 

- Які чудові картини! Які чарівні фарби! – говорили вони, хоч фарби були звичайнісінькі.

 

Картини і справді були такі гарні, що людям захотілося їх оживити. І ось настали щасливі дні, коли намальоване на папері стало переходити в життя: і палаци зі скла, і повітряні мости, і крилаті кораблі…

 

Так трапляється на білому світі. Так трапляється не тільки з фарбами, а й зі звичайною сокирою чи швейною голкою, і навіть з простою глиною. Так трапляється з усім, до чого доторкнуться руки найбільшого з найбільших чарівників – руки працелюбної, наполегливої людини.

 

- Діти, у вас удома у всіх є кольоровий телевізор. А хто бачив чорно – білий? Який цікавіше дивитися?

 

(Відповіді учнів.)

 

- А тепер уявіть собі, що всі кольори зникли з навколишнього світу і ми бачимо його тільки сіро – білим. Яка одноманітна, похмура і незвична картина виходить! Виявляється, дуже багато в нашому житті означає колір!


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.036 сек.)