АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Дохід підприємства. Додаткова вартість і прибуток підприємства

Читайте также:
  1. Акціонерний капітал та акціонерні підприємства
  2. Аналіз небезпеки підприємства
  3. Аналіз та оцінка маркетингових можливостей підприємства. Використання матриці Ансоффа.
  4. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику підприємства
  5. б) додаткова
  6. Бухгалтерські служби підприємства.
  7. Вартість дисконтної облігації
  8. Вартість і ціна товару «робоча сила»
  9. Вартість купонної облігації
  10. Види грошових потоків підприємства
  11. Виробнича діяльність підприємства: сутність та форми організації
  12. Виробничі потужності підприємства

Дохід є спонукальним мотивом і джерелом діяльності підприємства. Підприємство приводить у рух усі виробничі фактори – капітал, працю, природні ресурси – для створення продукту, його наступної реалізації та утворення доходу.

Загальний дохід підприємства – це сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції.

Розрізняють такі види доходу: валовий і чистий.

Валовий дохід підприємства становить грошову виручку від реалізації продукту (виконання робіт чи послуг), інших матеріальних цінностей і майна підприємства (включаючи основні фонди) тощо, зменшену на суму постійних витрат підприємства. Якщо від валового доходу підприємства відняти ще й змінні витрати, то одержують суму чистого доходу підприємства.

Чистий дохід підприємства – це прибуток підприємства.

Поняття "дохід" ширше поняття "прибуток". Прибуток підприємства є складовою частиною доходу підприємства.

Прибуток – це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Існування двох підходів до виміру витрат підприємства (бухгалтерського і економічного) зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку.

Бухгалтерський прибуток – це різниця між загальним доходом і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами. У даному розрахунку ми оцінюємо лише поточні результати діяльності фірми. Але якщо необхідно проаналізувати стан фірми з огляду її перспективи, а, отже, найкращої з альтернатив використання її ресурсів, тоді слід обчислювати економічний прибуток підприємства.

Економічний прибуток (чистий прибуток) – це різниця між загальним доходом і економічними витратами, які містять бухгалтерські (зовнішні) та внутрішні витрати, зокрема, й нормальний прибуток (див. рис. 7.2). Наявність економічного прибутку є показником ступеня вигідності відлучення ресурсів від альтернативного використання їх в іншому виробництві.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він є джерелом оплати податків і з урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання.

 

 

Рис.7.2. Економічний і бухгалтерський прибуток

 

Суть прибутку як економічної категорії проявляється у його функціях.

Рис. 7.2. Функції прибутку

 

В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосе­редня мета виробництва, що зумовлено іманентно притаманною капіталу тенденцією до самозростання.

Таблиця 7.2

Підходи до визначення сутності прибутку

Вчені Особливості їх вчень з визначення сутності прибутку
   
Адам Сміт трактував прибуток як дохід на капітал, стверджуючи, що «дохід, одержуваний з капіталу особою, яка особисто вкладає в його справу, зветься прибутком»
Давид Рікардо розглядав прибуток як частину вартості, що залишається після вирахування заробітної плати: прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата

 

Продовження табл. 7.2

   
Карл Маркс розглядав прибуток, як перетворену форму додаткової вартості
Жан Батіст Сей при поясненні прибутку використовував теорію трьох факторів виробництва при цьому поділяв прибуток на процент (дохід на капітал) та підприємницький дохід (винагороду за «талант, діяльність, дух порядку й керівництва»)
Джон Стюард Мілль аналізував прибуток як винагороду підприємця за утримання від споживання
Френк Хайнеман Найт вважав, що прибуток породжується особливим підприємницьким талантом, умінням адаптуватися до потреб динамічного розвитку та адекватно відповідати на передбачувані й непередбачувані ризики
Йозеф Алоіз Шумпетер розглядав прибуток як винагороду за новаторство, впровадження технічних, комерційних, організаційних та фінансових нововведень
Едвард Чемберлін, Джоан Робінсон розглядали прибуток як наслідок монопольної влади, що виникає в результаті обмеження конкуренції

 

Прибуток – це та ж сама додаткова вартість, але виражена в реальній ринковій формі. Прибуток підприємцями утворюється після реалізації товарів, робіт, послуг, тобто у сфері обігу під час акту купівлі-продажу. Проте джерелом прибутку є лише додаткова вартість, яка створюється в процесі виробництва. Проте це не означає, що прибуток і додаткова вартість завжди збігаються у реальному житті, адже це залежить від того, продаються товари за вартістю вище або нижче вартості.

Додатко́ва ва́ртість – це вартість, створена працівниками понад вартість робочої сили і безкоштовно привласнена власником засобів виробництва. Виходячи з цього, вартість товару (W) можна виразити так:

 

(7.4)

де с – постійний капітал.

Норма додаткової вартості () розраховується як відношення додаткової вартості до змінного капіталу, виражене в процентах.

 

(7.5)

(7.6)

де m – додаткової вартості, v – змінний капітал, ДРЧ – додатковий робочий час, НРЧ – необхідний робочий час.

 

Норма додаткової вартості показує, у скільки разів робітник на капіталіста працює більше, ніж на себе. Це і є відносним показником.

Абсолютна величина експлуатації виражається показником «маса додаткової вартості».

Маса додаткової вартості (М), яка створена за день одним робітником розраховується за формулою:

 

(7.7)

де m – додаткова вартість, створена за день одним робітником; v – змінний капітал, що витрачається щоденно на купівлю однієї робочої сили; V – загальна сума змінного капіталу.

 

Маса прибутку (П) – це абсолютний обсяг прибутку в грошовому вираженні.

Норма прибутку ()характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку (П) до всього авансового капіталу (К).

(7.8)

 

Економічна роль прибутку полягає в наступному:

1) прибуток є головною метою підприємницької діяльності, основним спонукальним мотивом здійснення будь-якого виду діяльності, а відтак – росту благополуччя підприємства;

2) прибуток створює базу економічного розвитку держави в цілому;

3) прибуток являється критерієм ефективності конкретної виробничої діяльності;

4) прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємств, що забезпечують його розвиток;

5) прибуток підприємств є важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспільства.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)