Аналіз та оцінка рівня економічного розвитку регіонів України

Регіони України, як і вся країна, стоїть перед вибором шляхів стійко­го розвитку, що вимагає врахування всіх особливостей геополітичного розташування, природно-ресурсного потенціалу, різноманітності ландшафтів, складної історії, етнокультурних особливостей. Проте, як пока­зав аналіз, у ретроспективному періоді розвиток народного господарства України здійснювався за традиційною схемою, без урахування її регіональних особливостей. Тому побудова стійкого суспільства неможлива без аналізу минулого і теперішнього розвитку. Це повною мірою стосується й України, що успадковувала систему господарювання і пов'язані з нею проблеми колишнього Радянського Союзу, частиною якого юна була впродовж тривалого часу. Здобувши незалежність, країна і її регіони отримали безліч проблем, в тому числі розрив виробничих зв'язків, значна кількість незакінчених технологічних процесів на тери­торії держави, великий дефіцит енергоресурсів, комплекс постчорнобильських кризових ситуацій.

Одним з основних показників, який характеризує рівень еко­номічного розвитку конкретної території є валовий регіональний про­дукт (ВРП). Аналізуючи величину виробництва валового регіонально­го продукту у розрахунку на душу населення в розрізі регіонів України за період 1995-2006 рр., спостерігаємо ріст даного по­казника майже в сім разів у порівнянні з 1995 роком та більш ніж у чотири рази - з 2000 роком. Динаміка росту виробництва ВРП у регіонах,, свідчить про суттєвий ріст зна­чення показника в м. Києві (в 14,9 раза), М.Севастополі (8,8), Донецькій (7,6), Закарпатській (7,4), Дніпропетровській (7) Івано-Франківській (6,8) областях. Дещо нижчий темп росту демонструють Житомирська (4,6 раза), Хмельницька (4,7), Сумська (4,8), Черкаська та Тер­нопільська (4,9) області.

При цьому варто зазначити, що збільшуються міжрегіональні диспро­порції у виробленні ВРП на душу населення: якщо в 1996 році різниця між крайніми значеннями в м. Києві (1937 грн.) та Закарпатській об­ласті (723 грн.) становила 2,7 раза, в 2001 році між м. Києвом (11944 грн.) та Чернівецькою областю (2015 грн.) досягла рівня в 5,9 раза, то вже в 2006 році між тими ж регіонами зі значеннями 35049 грн. та 56556 грн. відповідно різниця перевищувала 6,2 раза, шо свідчить про зростаючі диспропорції в економічному розвитку регіонів.

Аналізуючи динаміку індексів фізичного обсягу ВРП, мож­на помітити, що найвищі темпи росту цього показника спостерігалися у 2001 (на 13,6%) та 2004 (на 12,1%) роках. У 2006 році темп росту дещо знизився і становив лише 7,1 %, що свідчить про несприятливі тенденції, які можуть призвести до падіння темпів економічного розвитку і як наслідок - до зростання суспільної напруженості.Що стосується частки кожного з регіонів у виробництві ВРП країни, то безперечне лідерство утримує м. Київ з показником 17,5%), а також Донецька (13,3%), Дніпропетровська (9,6%), Харківська (5,9%), Одеська (4,6% області. Найменший внесок у ВРП країни здійснює м. Севастополь (0,7%), Чернігівська (0,9%), Тернопільська (1,2%), Закарпатська (1,5%), Волинська, Херсонська (по 1,4%) області (рис. 2.29).

Зростаючі диспропорції у регіональному розвитку спостерігаються як у виробництві промислової продукції, де середньогруповий показник обсягу виробництва промислової продукції на душу населення у п'ятірці регіонів з найбільшим рівнем розвитку промисловості (м. Київ, Донець­ка, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська області) в 2006 році пе­ревищував у 7,5 раза аналогічний середньогруповий показник для п'ятірки регіонів з найнижчим рівнем розвитку промисловості (Чернігівська, Тернопільська, Закарпатська, Херсонська, Кіровоградська області), так і в сільському господарстві, де перевищення виробництва продукції сільського господарства на душу населення в групі п'яти регіонів з найвищим рівнем виробництва сільськогосподарсь­кої продукції надушу населення (Кіровоградська, Черкаська, Київська,Вінницька, Херсонська) перевищує в 2,5 раза середньогруповий показ­ник п'ятірки слаборозвинутих сільськогосподарських регіонів (Дніпро­петровська, Закарпатська, Львівська, Луганська області та АР Крим). Така ситуація свідчить про нерівномірне виробництво промислових та сільськогосподарських товарів на території України, що певною мірою зумовлено наслідками планової економіки, коли в областях розвивали певний напрямок промисловості, незважаючи на реальні потреби насе­лення і регіону.

Поиск по сайту: