АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Форма державного устрою. Ознаки України як унітарної держави

Читайте также:
  1. C.) При кодировании текстовой информации в кодах ASCII двоичный код каждого символа в памяти ПК занимает
  2. g) процесс управления информацией.
  3. I Курс I I семестр (полная форма обучения)
  4. II. Організація перевірок органами Держтехногенбезпеки України
  5. II. Формальная логика как первая система методов философии.
  6. IV. Информационный блок.
  7. IV. УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ, ИНФОРМАЦИОННОЕ И МАТЕРИАЛЬНО-ТЕХНИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ДИСЦИПЛИНЫ
  8. IІІ. Проведення перевірок суб’єктів господарювання та органів влади та інших підконтрольних об’єктів органами Держтехногенбезпеки України
  9. V. Завершите предложения, используя информацию из текста.
  10. V. Завершите предложения, используя информацию из текста.
  11. V. Завершите предложения, используя информацию из текста.
  12. V. Завершите предложения, используя информацию из текста.

Залежно від форми державного устрою розрізняють уні­тарні і федеративні держави.

Унітарна держава (від франц. ипііаіге, від лат. ипііаз — єдність) — форма державного устрою, за якого територія держави поділяється на адміністративно-територіальні оди­ниці (області, провінції, департаменти), а в деяких випадках у складі території можуть бути автономні утворення. Тобто унітарна держава — єдине централізоване утворення, до складу якого не входять інші держави. Звідси розрізняють дві форми унітарних держав — просту і складну.

У простій унітарній державі утворюються лише адмі­ністративно-територіальні одиниці, у складній, поряд з адмі­ністративно-територіальними одиницями, існують і певні ав­тономні територіальні утворення.

487-

Залежно від ступеня централізації розрізняють цен­тралізовані, децентралізовані та відносно централізовані уні­тарні держави.

У централізованих унітарних державах усі ланки адміністративно-територіального поділу призначаються "зверху" представниками уряду або президента, які одноособово здійснюють управління на місцях (управителі в Болга­рії, воєводи у Польщі).

У децентралізованій унітарній державі управління в межах адміністративно-територіальних одиниць здійснюють виборні представницькі органи або посадові особи, яких оби­рає населення (Велика Британія, штати США, провінції Ка­нади та ін.).

Сутність відносно децентралізованої унітарної дер­жави полягає в тому, що у провінціях, департаментах тощо утворюються два органи: посадова особа, яка призначається урядом або президентом (префект) як представник держав­ної влади, і орган місцевого самоврядування — рада, яку обирає населення і яка у свою чергу обирає мера (Франція). Отже, залежно від ступеня централізації Україну можна віднести до числа відносно децентралізованих унітарних

держав.

Основними рисами унітарної держави є:

— територія такої держави, що являє собою єдине ціле, яке поділяється на адміністративно-територіальні одиниці;

— приймається і діє одна Конституція;

— існує єдине громадянство;

— наявність єдиних законодавчих, виконавчих і судових органів.

Все це сприяє організаційно-правовим передумовам для посилення впливу центральної влади на всій території кра­їни. В деяких випадках до складу унітарних держав можуть входити одна або кілька територіальних одиниць, що корис­туються особливим статусом державних утворень (наприк­лад, автономії).

Від унітарних держав слід відрізняти унію — об'єднання двох монархічних держав з загальним монархом, яка у світі вже не існує.

Україна є унітарною державою. Основними ознаками цієї форми державного устрою є:

-488-

Україна має власну територію, яка є єдиною, неподіль­ною, недоторканною і цілісною (ст. 2 Конституції);

Україна має свої державні кордони, зміна яких, як і зміна території України, без згоди народу України не дозволяється (ч. З ст. З і ст. 17 Конституції);

Україна, як незалежна держава розробляє і приймає свою Конституцію (Преамбула Конституції);

Україна має власну систему законодавства, на її терито­рії забезпечується верховенство права (ст. 8 Конституції);

Україна має власні законодавчі, виконавчі і судові органи (ст. 6 Конституції);

В Україні існує єдине громадянство (ст. 4 Конституції);

В Україні визнається і гарантується місцеве самовряду­вання (ст. 7 Конституції);

державною мовою України є українська мова (ст. 10 Кон­ституції);

Україна має власні державні символи (ст. 20 Конституції).

Віданню України підлягає визначення обласного, район­ного поділу і вирішення інших питань адміністративно-тери­торіального устрою.

Україна як незалежна суверенна унітарна держава про­йшла складний шлях від існування її у складі Федерації (СРСР) до утворення власної унітарної держави.

Федерація (від лат. Гоесіегаііо — об'єднання, союз) — складна форма державного устрою, яка створюється, як пра­вило, у багатонаціональних державах; складається з держав­них або територіальних утворень, яким притаманна юридич­не визначена політична самостійність. Державні або територіальні утворення, з яких складається федерація (шта­ти, землі, провінції, кантони тощо), є суб'єктами федерації і мають свій власний адміністративно-територіальний поділ.

На відміну від унітарної держави, федерація:

— має дві системи законодавчих, виконавчих і судових органів — федеральні органи і відповідні органи членів феде­рації;

— суб'єкти федерації, поряд з федеральною, мають влас­ну конституцію;

— поряд з федеральною системою законодавства, існує система законодавства суб'єктів федерації;

— територія федерації складається з територій її членів;

-489-

— поряд з загальнофедеральним громадянством, існує і громадянство його членів.

Члени федерації мають свої державні символи. Разом з тим, суб'єкти федерації не є державами у влас­ному розумінні слова. Вони не мають суверенітету, не мають права однобічного права виходу з федерації, юридичне по­збавлені права брати участь у міжнародному спілкуванні. У разі порушення федеральної конституції або власного зако­нодавства центральна влада має право застосовувати приму­сові заходи щодо членів федерації.

В історії федералізму протягом певного періоду існували три федерації — СРСР, СФРЮ і ЧССР, які за своїми озна­ками нібито відрізнялися від буржуазних федерацій. Виходя­чи з того, що ці об'єднання були за своєю сутністю соціаліс­тичними, вважалося, що суб'єктами федерації є суверенні держави, що їх суверенітет органічно поєднується з сувере­нітетом федерації. Нарешті, СРСР формально закріпив у Конституції право союзних республік на вільний вихід зі складу Союзу. Насправді всі три федерації були унітарними державами, штучно утвореними, що і призвело до їх розпаду. Між тим історичний досвід існування федерації ще за ча­сів Стародавньої Греції і Риму свідчить про негативні риси такого союзу. Зокрема, не виправдав себе Етолійський союз — вільний союз країн як альтернатива імперії. У той час вважа­лося, що федерації — це гробниця волі, за своєю природою вони потребують твердого рішення. Несталість зв'язку їхніх частин, які спаяні лише силою зброї, постійно дається взна­ки. Тому владі федерацій необхідно спочатку створити, а по­тім постійно вдосконалювати машину пригноблення і збіль­шувати апарат чиновників.

Виходячи з цього, навіть засновники комуністичної ідеї вважали, що федерація як форма державного устрою, непри­датна для майбутніх соціалістичних держав. Так, Ф. Енгельс у своїй праці "До критики проекту соціал-демократичної про­грами 1891 р." зазначав, що "пролетаріат може застосувати лише форму єдиної і неподільної республіки", тобто йшлося про унітарну державу.

В. І. Ленін у листі до С. Шаумяна в 1913 р. писав: "Ми в принципі проти федерації — вона ослаблює економічні зв'язки, вона негідний тип для однієї держави".

- 490-

Навіть у Програмі РКП(б), прийнятій на VIII з'їзді партії, план устрою Радянської держави було сформульовано так: "Як за одну з перехідних форм на шляху до повної єдності партія виступає за федеративне об'єднання держав".

Тому в 1922 р., коли питання про об'єднання республік у СРСР було поставлено на порядок денний, В. І. Ленін ви­ступав не за федеративну, а за конфедеративну форму май­бутнього державного устрою СРСР. Проте І. В. Сталін про­вів у життя свою ідею "автономізації республік", яка на практиці вилилася у звичайну суворо централізовану унітар­ну державу.

До речі, щодо конфедерації. Конфедерація (від лат. соп-{оесіегаііо — союз, об'єднання) — форма державного ус­трою, за якого держави, що утворюють конфедерацію, пов­ністю зберігають власну незалежність. Тому конфедерація не утворює нову державу. Це союз держав для досягнення певних цілей (зовнішньополітичних, військових). Щоб досяг­ти їх у конфедерації створюються об'єднані органи для коор­динації дій усіх членів конфедерації. Основою конфедерації є договір, тому конфедерація — міжнародний інститут.

Особливості конфедерації:

— немає єдиної території;

— держави мають власні законодавчі, виконавчі і судові органи державної влади;

— немає загальноконфедеративного громадянства;

— конфедерація створює центральні органи з повнова­женнями, якими вони наділяються членами конфедерації. Рі­шення центральних органів конфедерації приймаються, за­тверджуються і реалізуються лише за наявності всіх членів конфедерації. За кожним із членів конфедерації зберігається право нуліфікації, тобто право скасовувати акти централь­них органів конфедерації на своїй території. Центральні ор­гани конфедерації мають безпосередній зв'язок лише з уря­дами суб'єктів конфедерації;

— джерела грошових доходів перебувають у розпоря­дженні членів союзу, а бюджетні прибутки складаються з відрахувань, які роблять його учасники;

— немає єдиної податкової системи;

— немає єдиних Збройних Сил;

— кожний член конфедерації зберігає власний суверенітет;

- 491 -

— члени конфедерації зберігають за собою право сецесії, тобто право вільного виходу зі складу конфедерації.

Така форма державного устрою застосовувалася у мину­лому. Зокрема, відомі такі конфедеративні утворення: Сполу­чені Нідерланди (1959), Союз кантонів Швейцарії (1648—1798), Швейцарський союз (1815—1848), Союз німецьких держав (1815—1866), Союз Штатів Північної Америки (1776—1787).

У даний час конфедерації у світі не існують. Остання, Сенегабія — об'єднання Сенегалу і Гамбії, проіснувала вісім років і була розпущена у 1989 р.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)