 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Значення коефіцієнтів активності при різній іонній силі
| Іонна сила m | Коефіцієнт активності f | |
| одновалентний іони | двовалентний іони | |
| 0,001 0,002 0,003 0,004 0,005 0,006 0,007 0,008 0,009 0,010 | 0,96 0,95 0,95 0,93 0,92 0,92 0,92 0,91 0,90 0,89 | 0,86 0,79 0,74 0,73 0,72 0,69 0,67 0,66 0,64 0,63 |
| 0,015 0,020 0,025 0,030 0,035 0,040 0,045 0,050 0,055 0,060 | 0,88 0,87 0,85 0,84 0,83 0,83 0,82 0,81 0,80 0,80 | 0,59 0,55 0,53 0,50 0,49 0,47 0,45 0,44 0,42 0,40 |
Показники рСа і pNa визначають як від’ємні логарифми від активності іонів за формулами
, (16.8)
. (16.9)
Оцінюваннязрошувальної води за термодинамічними показниками здійснюють за табл. 16.11 (ДСТУ 2730-94).
Оцінювання якості зрошувальної води за
Термодинамічними показниками
| Буферність ґрунту | Термодинамічні потенціали зрошувальної води | Клас якості води | ||
| рNa-0,5pCa | pH-pNa | pH-pNa_ pNa-0,5pCa | ||
| Низька Середня Висока | Більше 1,35 Більше 1,25 Більше 1,20 | 3,0-4,0 3,0-4,5 3,0-5,0 | Менше 3,0 Менше 3,6 Менше 4,2 | І |
| Низька Середня Висока | 1,35-0,65 1,25-0,55 1,20-0,50 | 4,0-5,0 4,5-6,0 5,0-7,0 | 3,0-7,0 3,6-11,0 4,2-14,0 | ІІ |
Оптимальний температурний режим зрошувальної води повинен бути в межах від 10 до 30 °С. Ці вимоги в основному стосуються поливу дощуванням. При зрошені поверхнево-самопливним, краплинним і внутрішньогрунтовим способом ці показники можуть знижуватись, так як вода безпосередньо не стикається з рослинами. При цих способах поливу температурний режим повинен бути таким, щоб не порушити цілісність зрошувальної системи через замерзання або надмірне випаровування води. Для поливів у поза вегетаційний період температура води не обмежується.
Заходи щодо покращення якості
Зрошувальної води за агрономічними
Критеріями
В разі якщо якість зрошувальної води не задовольняє ті, чи інші умови необхідно передбачати заходи попокращенню її якості, або зовсім припиняти поливи.
Розбавлення мінералізованих вод прісними застосовують для зниження мінералізації, або якоїсь зміни співвідношення іонів. Розрахунок кратності розбавлення здійснюють за формулою
, (16.10)
де К – кратність розбавлення до концентрації рівній 1 г/л;
та 
– відповідно вміст солей в мінералізованих та прісних зрошувальних водах, г/л.
За даними В.А. Ковди та оцінкою вчених лабораторії засолення ґрунтів (США), розбавлення є малоефективним заходом, оскільки не звільняє басейн від накопичення сольових мас, що осідають в ґрунтах. Вважають, що необхідно віддавати перевагу використанню мінералізованих вод на спеціально відведених ділянках масиву з легкими ґрунтами при вирощуванні солестійких сільськогосподарських культур. При цьому утилізація цих вод рекомендується на ґрунтах з низькою природною родючістю, наприклад, на солонцях, солончаках.
Опріснення мінералізованих вод методами дистиляції, кристалізації, зворотного осмосу, іонного обміну та електролізу на найближчі 10-15 років для умов України не перспективні в зв’язку з неможливістю будівництва установок необхідної потужності та великої їх енергоємкості, а також відсутності умов для використання відторгнених солей.
Кислування лужних зрошувальних вод застосовують для зниження рівня рН, а також зменшення токсичної лужності і лужності від нормальних карбонатів. Для цього використовують головним чином сірчану кислоту 50-75 % концентрації з відходів хімічної промисловості. Її доза може бути визначена прямим титруванням води кислотою для пониження рН до заданого рівня. Недолік цього методу полягає в тому, що значення рН води може в значні мірі змінюватись під впливом температурних умов і ступеня насиченості повітря вуглекислим газом і киснем, а також залежить від інтенсивності життєдіяльності у воді бактерій і водоростей.
Більш стабільно нейтралізується лужність води в тому разі, коли дози сірчаної кислоти розраховують за вмістом у воді СО3-2 і токсичної лужності. Токсична лужність визначається тією часткою аніону НСО3-1, яка не зв’язана з кальцієм. За оптимальних умов (температура 17-20 °С, нормальний парціальний тиск СО2 – 3040 Па) з кальцієм може зв’язуватись 1,5-2,0 мекв/л НСО3-1, в середньому 1,75 мекв/л. Розрахункова формула дози сірчаної кислоти має такий вигляд:
, (16.11)
де 
– доза сірчаної кислоти будь-якої концентрації, кг/м3;
СО3-2 і НСО3-1 – вміст цих іонів у воді мекв/л;
– концентрація сірчаної кислоти в меліоранті, %;
1,75 - кількість кальцію яка може зв’язувати іони НСО3-1 при нормальних умовах, мекв/л;
4,9 - коефіцієнт переводу від концентрації сірчаної кислоти мекв/л до кг/м3.
Кальцієві меліоранти застосовують для зниження солонцюючої дії іонів натрію і магнію. Найбільш поширеним меліорантом для поліпшення якості води є фосфогіпс – відхід промисловості фосфорних добрив, рідше застосовують гіпс, вапно, хлористий кальцій або азотнокислий кальцій. Для розрахунку доз кальцієвих меліорантів пропонують такі формули:
, (16.12)
, (16.13)
де 
і 
– дози меліорантів, кг на 1 м3 зрошувальної води;
Na+1, K+1, Ca+2, Mg+2, HCO3-1, Ca(HCO3)2 – вміст відповідних іонів і солі у воді, мекв/л;
а – грамові значення в 1 мекв меліоранту (для фосфогіпсу і гіпсу а= 0,086);
k – коефіцієнт, що враховує вміст хімічних домішок і вологи в меліоранті
, (16.14)
де b – сумарний вміст в меліоранті домішок і вологи, % від абсолютно сухої речовини.
Формулу (16.12) застосовують в тому випадку, коли у складі води сума іонів натрію і калію більше за вміст кальцію, а кальцію – більше за вміст магнію. Формулою (16.13) користуються в тому випадку, коли у складі води магній переважає над сумою натрію і калію, а також над кальцієм (можливе осолонцювання магнієм).
Оскільки розчинність фосфогіпсу і гіпсу у будь-якій зрошувальній воді коливається в межах 1,5-2,0 г/л, то і розрахункові дози вищі за максимальну розчинність СаSО4 необхідно компенсувати, якщо це можливо, більш розчинними меліорантами – хлористим, азотистим кальцієм, або внесенням меліорантів у ґрунт.
При внесенні меліорантів не в воду, а в ґрунт (кг/га) розрахунок дози їх здійснюють за формулами
, (16.15)
, (16.16)
де М – зрошувальна норма, м3/га.
Поиск по сайту: