Учасники Національної депозитарної системи

Центральним депозитарієм корпоративних цінних паперів визнаєтьсянепідприємницьке товариство, що створене професійними учасниками фондового ринку з метою формування централізованої системи виконання договорів з цінними паперами на організованому ринку.

Депозитарій створюється не менш, ніж 20 професійними учасниками фондового ринку, які мають ліцензію на право здійснення депозитарної діяльності зберігача. При цьому частка одного учасника в статутному фонді не може бути меншою, ніж 500 тис. євро і одночасно не може перевищувати 25% цього фонду. Засновниками депозитарію можуть бути фондова біржа чи учасники організаційно-оформленого позабіржового ринку. Клієн­тами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на основі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини.

Основними видами депозитарної діяльності є:

• зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

• кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

• ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Депозитарії можуть одержувати від емітента безпосередньо на свій рахунок доходи з цінних паперів для наступного перерахування їх зберігачам. Зберігач зобов'язаний у встановлений договором термін зарахувати такі доходи на грошові рахунки власників цінних паперів. Ці доходи не є доходами депозитарію і не підлягають оподаткуван­ню у складі доходів депозитарію.

Оплата послуг депозитаріїв здійснюється за тарифами, які встанов­люють самі депозитарії. Максимальний розмір тарифів встановлюєть­ся Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України. Для здійснення кожного з видів депозитарної діяльності потрібно отримати окремий дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Депозитарії, зберігачі та реєстратори власників іменних цінних паперів входять до складу Національної депозитарної системи України. Так, у 1999 р. було створено Національний депозитарій — централь­ну ланку Національної депозитарної системи України, яка мала за­безпечити функціонування єдиної системи депозитарного обліку й обслуговування обігу цінних паперів, а також інтеграцію Національ­ної депозитарної системи в міжнародну систему депозитарних уста­нов. Національний депозитарій України є спеціальною установою, створеною у формі відкритого акціонерного товариства. Його акціо­нерами є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, На­ціональний банк України, а також об'єднання учасників Національної депозитарної системи та провідні професійні учасники фондового ринку України.

Структура Національної депозитарної системи

Національна депозитарна система складається з двох рівнів.

Нижній рівень – це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

Верхній рівень – це Національний депозитарій України (далі – Національний депозитарій) і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти вважаються опосередкованими учас­никами Національної депозитарної системи.

Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України. У разі одержання ліцензії депозитарії та зберігачі можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів.

Сферою діяльності Національної депозитарної системи є:

• стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

• уніфікація документообороту щодо операцій з цінними папера­ми і нумерація цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних стандартів;

• відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у доку­ментарній, так і в бездокументарній формах;

• реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

• акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та виплат з погашення тощо) за цінними паперами, взятими на обслуговуван­ня системою, та їх розподіл за рахунками;

• регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

• надання послуг щодо виконання обов'язків номінального держа­теля іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

• розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ю­теризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних папе­рах і здійснення грошових виплат, пов'язаних із банківськими або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регу­лярній основі.

Учасники Національної депозитарної системи гарантують кон­фіденційність інформації щодо рахунків у цінних паперах та обігу Цінних паперів. Довідки про операції з цінними паперами та рахун­ки в цінних паперах видаються тільки депонентам або за їх письмо­вим дорученням іншим особам, а також в інших випадках, передба­чених законодавством України.

Працівникам прямих учасників Національної депозитарної сис­теми та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної системи, забороняється використовувати інформацію щодо цінних паперів, до якої вони мають доступ, для укладання угод щодо цінних паперів у власних інтересах, а також заборонено здійснювати професій­ну діяльність на ринку цінних паперів, бути засновниками або учас­никами юридичних осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, виконувати будь-яку оплачувану роботу для цих осіб, крім викладацької. У разі виявлення недобросовісного ви­користання інформації, до якої працівник Національної депозитар­ної системи мав доступ, угода щодо цінних паперів, укладена з ви­користанням цієї інформації, визнається недійсною у судовому порядку.

Контроль за діяльністю Національної депозитарної системи здій­снює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а та­кож у межах повноважень, визначених законодавством України, Національний банк України, Міністерство фінансів України та інші державні органи.

В Україні на сьогодні діють два депозитарії: Національний депозитарій України (НДУ) та Міжрегіональний фондовий союз (МФС).

1. 3 березня 1997 р. почало діяти ВАТ «Депозитарно-клірингова компанія «Міжрегіональний фондовий союз». Функціями депозитарію МФС є:

– зберігання всіх видів цінних паперів, які допущені до обігу в Національній депозитарній системі, та обслуговування угод із цінними паперами. Переведення цінних паперів українських підприємств до системи депозитарію МФС створює реальні можливості для підвищення їх ліквідності;

– розрахунки за угодами купівлі-продажу цінних паперів (в бездокументарній формі), що включають два види операцій: доставку цінних паперів із рахунку (в цінних паперах) продавця на «паперовий» рахунок покупця і доставку грошей від покупця продавцю.

2. Національний депозитарій утворений у березні 1999 року. Статутний фонд – 5 млн. грн. Найбільшим акціонером є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (86 % акцій). До 2010 року Національний депозитарій, згідно з Меморандумом між ДКЦРФР та Американським агентством міжнародного розвитку (USAID), не буде здійснювати комерційну депозитарну діяльність.

Зберігачі за дорученням власників провадять операції з депоно­ваними цінними паперами і здійснюють іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розра­хунків за угодами щодо цінних паперів. У разі отримання зберігачем дозволу на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів зберігачу забороняється здійснювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власників яких він веде, крім операцій реєстратора за договором з емітентом. Зберігач не може бути інвестиційним керуючим депонента, який є інституційним інвестором.

Комерційні банки, які мають ліцензію на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами за наявності ліцензії мають право бути зберігачами, провадити за дорученням власника операції з депонованими цінними паперами і здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Мінімальний розмір статутного фонду при реєстрації зберігача має становити не менше, ніж 100 тис. євро.

Реєстраційну мережу утворюють реєстратори — суб'єкти під­приємницької діяльності, для яких ведення реєстру є винятковим видом діяльності, та емітенти цінних паперів, які мають право вести реєстр власників цінних паперів згідно з чинним законодавством. Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів полягає в зборі, фіксації, обробці, зберіганні та наданні інформації, що складає систему ведення реєстру. Ведення реєстру передбачає облік та зберігання протягом певного терміну інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає по­треба внесення змін до реєстру. Діяльність з ведення реєстру влас­ників іменних цінних паперів можуть здійснювати емітенти або реє­стратори за наявності дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєдну­ватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної. Емітент може вести власний реєстр самостійно, якщо чисельність власників імен­них цінних паперів у сукупності з усіх випусків цінних паперів не перевищує 500, тобто чисельність, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації самостійного ведення реєстру. Якщо чисельність власників іменних цінних паперів емітента перевищує 500, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору. Реєстратор веде такий реєстр на умовах догово­ру, що укладається з емітентом цінних паперів. Договір на ведення реєстру емітент може укласти тільки з одним реєстратором.

Реєстром власників іменних цінних паперів є список зареєстро­ваних власників, складений на певну дату, із зазначенням кількості, номінальної вартості, категорії цінних паперів. Ведення реєстру може здійснюватись як на паперових носіях, так і у вигляді електронних записів.

Поиск по сайту: