АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Термінологічний мінімум

Читайте также:
  1. Активний і пасивний граматичні мінімуми
  2. Глосарій (Термінологічний словник)
  3. ГЛОСАРІЙ (термінологічний словник).
  4. Докладний термінологічний опис рухової дії
  5. КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  6. КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  7. Короткий термінологічний словник
  8. Короткий термінологічний словник
  9. КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  10. КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  11. Короткий термінологічний словник з дисципліни «Фінанси»
  12. Методологія та понятійно- термінологічний апарат історіографії

Лексикологія – це розділ мовознавства, який вивчає словниковий склад мови, лексичне значення слів, уживання та походження, лексико-семантичні зв'язки між словами. Основний предмет лексикологічних досліджень – слова та фразеологічні одиниці.

Лексика - словниковий склад мови.

Слово - найменша самостійна і вільно відтворювана в мовленні відокремлено оформлена значима одиниця мови, яка співвідноситься з пізнаним і відокремлюваним окремим елементом дійсності (предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін.) і основною функцією якого є позначення, знакова репрезентація цього елемента - його називання, вказування на нього або його вираження. Слово - це послідовність морфем, об'єднаних за граматичними правилами певної мови і співвідносних з певним елементом позамовної реальності. Зазвичай слово складається із основної морфеми - кореня, та афіксів: префіксів, суфіксів та закінчень. Слова сполучаються між собою, формуючи інші елементи мови - фрази та речення.

Активна і пасивна лексика української мови — два шари лексики, наявність яких зумовлена такими основними чинниками, як поява нових слів і вихід з ужитку слів, що позначали старі явища й реалії.

Активна лексика становить ядро словникового складу мови. Головна її ознака — регулярне використання у сфері діяльності людини. Вона поділяється на:

- загальновживані слова, які зрозумілі всім мовцям (наприклад, молоко, яблуко, дорога, тролейбус, повітря, дочка, дощ, великий, солодкий, читати, тут);

- терміни й професіоналізми, що активно використовуються не всіма мовцями, а лише представниками відповідних спеціальностей (наприклад, деліктоздатність, імпічмент, проступок, автократія, казус, підзаконний акт).

Пасивна лексика – цеслова, які вийшли або виходять з активного вжитку, а також нові слова, недавно створені чи запозичені з інших мов:

- архаїзми (наприклад, рать (військо), уста губи, рот), перст (палець), живот (життя), язик (мова, народ), мир (громада, світське життя));

- історизми (наприклад, мушкет, кунтуш, опанча, шеляг, челядь, отрок);

- неологізми (наприклад, геном, клонування, клон, менеджмент, логістика, віртуальний, інтерактивний, іміджмейкер);

- абревіатури (наприклад, Укрсільгосптехніка - Українське державне об'єднання для продажу сільськогосподарської техніки, запасних частин, мінеральних добрив та інших матеріально-технічних засобів, організації ремонту й використання машин).

Фразеологія -розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.

Фразеологізми – це такі стійкі мовні звороти, які становлять певну сталу змістову цілісність, хоча їх складові частини легко виділяються.

Типи фразеологічних одиниць (класифікація академіка В.В. Виноградова):

- фразеологічні зрощення — стійкі, неподільні словосполучення, зміст яких не виводиться із значень слів, що входять до фразеологізму (наприклад, бити байдики, точити ляси, собаку з’їсти);

- фразеологічні єдності — тематично неподільні одиниці, але цілісне значення їх певною мірою мотивоване значенням компонентів (наприклад, тримати камінь за пазухою, не нюхати пороху, прикусити язика);

- фразеологічні сполучення – це такі стійкі мовні звороти, в яких один із компонентів має самостійне значення, що конкретизується у постійному зв’язку з іншими словами (наприклад, бере досада (зло, страх, жаль); порушити питання (справу, проблему); не сходити з язика (уст)).

Поза цими трьома групами фразеологізмів залишилися прислів’я, приказки, примовки, крилаті вислови та ін.

Прислів’я – це виражений структурою речення народний вислів повчального змісту, який формулює певну життєву закономірність або правило, що є широким узагальненням багатовікових спостережень народу, його суспільного досвіду (наприклад, добрий початок – половина справи; громада – великий чоловік).

Приказка – народний вислів, близький до прислів’я, але позбавлений узагальню вального, повчального характеру (наприклад, проти віку нема ліку; не така лінь, як не хочеться).

Народні примовки – жартівливі, переважно римовані вислови, що вставляються в розмову відповідно до ситуації або у відповідальний контекст (наприклад, Здорові будьте! Яким вітром? Хліб та сіль! Ні пуху ні пера! Кіно й німці).

Крилаті вислови – влучні вислови видатних людей: письменників, учених, державних і політичних діячів (наприклад, В сім’ї вольній, новій; Борітеся – поборете! Бути чи не бути?).

Кліше — звичний зворот, регулярно повторюваний у пев­них умовах і контекстах для тотожного позначення адекват­них ситуацій, стосунків між людьми тощо. В офіційно-діловому спілкуванні використовують, наприклад, такі кліше: згідно з розпорядженням, на підставі наказу, відповідно до чинного законодавства, порядок денний, постави­ти питання на розгляд, довести до відома, взяти до уваги, вжи­ти заходів, надати допомогу, з боку адміністрації, обіймати посаду, повноважний орган, через сімейні обставини, за місцем основної роботи, у зв 'язку з виходом на пенсію, укласти договір, матеріальна відповідальність.

Штампи – вирази, які від частого невмотивованого вживан­ня втратили свою інформативність, перетворилися на «заготовки». Вони най­частіше трапляються в діловому мовленні, у газетних статтях (наприклад, дати путівку в життя, біле золото (про бавовну), чорне золото (про вугілля), люди в білих халатах (про лікарів)).

Каламбур - стилістичний прийом, який будується на використанні омонімії або паронімії, будь-які форми багатозначності; часто вживається в комічному та сатиричному контекстах (наприклад, «прийомний син барона був баран» (Ліна Костенко)).

Синоніми – це слова, що називають те саме поняття, спільні за своїм значенням, але різняться відтінками або емоційно-експресивним забарвленням (наприклад, аварія – катастрофа, адвокат – захисник, бандит – ганстер).

Синоніми об'єднуються в синонімічний ряд, у якому ви­діляється стрижневе слово — домінанта. Воно є носієм основ­ного значення, спільного для всього синонімічного ряду, сти­лістично нейтральне, найуживаніше й у словниках синонімів ставиться першим (наприклад, говорити – казати – мовити - промовляти – балакати – базікати – теревенити).

Види синонімів:

- абсолютнісиноніми повністю збігаються за значенням, не мають додаткових відтінків (наприклад, оплески – аплодисменти, алфавіт – азбука);

- понятійні, або смислові синоніми означають те саме поняття, але відрізняються додатковими значеннєвими відтінками (наприклад, дивувати – приголомшувати – потрясати, здобуток – досягнення – завоювання);

- стилістичні синоніми відрізняються емоційно-експресивним забарвленням (наприклад, обличчя – лице – пика, пити – дудлити – жлуктити);

- понятійно-стилістичні, або семантико-стилістичні синоніми відрізняються і значеннєвими відтінками, й емоційно--експресивним забарвленням (наприклад, поганий – гидкий – бридкий – осоружний, торжество – тріумф).

Евфемізми -це вислови‚ що вживаються для уникнення слів із грубим чи непристойним змістом‚ неприємним забарвленням (наприклад, старий — поважного віку‚ брехати — говорити неправду, померти - піти у вічність, заснути вічним сном).

Пароніми – це слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням і написанням (наприклад, абонент – абонемент, афект – ефект, линути – ринути).

Види паронімів за звуковим складом:

- однокореневі — відрізняються лише суфіксами або пре­фіксами (наприклад, сер­дечнийсердешний, громадськийгромадянський);

- різнокореневі - відрізняються одним-двома звуками (наприклад, терен – дерен, промінь - пломінь).

Види паронімів за лексичним значенням:

- синонімічні (наприклад, блукати – блудити, важкий – тяжкий, привабливий – принадливий);

- антонімічні (наприклад, адресат – адресант, еволюція – революція, густо – пусто);

- семантично близькі, або тематично об’єднані (наприклад, крикливий — кричущий, церемонний — церемоніальний, цегельний — цегляний);

- семантично різні (наприклад, глуз — глузд, витрати – затрати, вирізнятися – відрізнятися, проносити – приносити).

Омоніми -це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення. Розрізняють омоніми:

- повні — омоніми, у яких збігається уся система форм (наприклад, ключ (від замку) — ключ (джерело), рукав (елемент одягу) — рукав (річки));

- неповні — омоніми, у яких збігаються за звучанням не всі форми. Так, слово кадри, що означає склад працівників, вживається тільки у множині, а слово кадри, що означає окремі сцени чи епізоди з кінофільму, знімки на кіноплівці, є формою множини іменника кадр.

Види неповних омонімів :

- омофони (фонетичні омоніми) — це слова, однакові за звучанням, але різні за написанням (наприклад, стати по трипотри; вгорів горі);

- омографи (графічні омоніми) — це слова, які однаково пишуться, але фонетично відрізняються. В українській мові вони зазвичай різняться тільки наголосом (наприклад, по́тягпотя́г; за́мокзамо́к; бра́тибрати ́);

- омоформи (граматичні омоніми) — це слова, звучання яких збігається лише в окремих граматичних формах (наприклад, покласти на візвіз дрова; жовте полеполе город).

За походженням у лексиці української мови розрізня­ють слова:

- успадковані з попередніх періодів розвитку мови (індоєвропейського (наприклад, мати, серце, дерево, гуска, жити, білий), спільносло­в’янського (наприклад, прадід, круглий, пшениця, птиця, місто, розуміти, полотно) та спільносхіднослов’янського походження (наприклад, дядько, урожай, собака, відважний, сьогодні, спасибі, сорок);

- власне українські слова, які виникли в українській мові в період її формування та розвитку і ви­ражають її національну специфіку (наприклад, бублик, галявина, го­дина, щодня, повітря, віхола, мрія, вареники, галушки, паля­ниця, сніданок, чоботи, свита, хустина, коханий, чарівний, яскравий, бентежити, линути, гартувати, вщерть, навпро­стець та ін.);

- слова, запозичені з інших мов (наприклад, горизонт, матерія, учитель, товар, папір, гараж, лідер, лотерея, таблиця).

Запозичення — елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція та ін.), який було перенесено з однієї мови до іншої в результаті мовних контактів, а також сам процес переходу елементів однієї мови до іншої.

Групи іншомовних слів за ступенем освоєння:

- повністю засвоєні іншомовні слова - слова, що фонетично і граматично адаптувалися до української мови, набули вигляду, притаманного корінним словам (наприклад, гарбуз - із тюркських мов, нафта, школа - через польську і латинську з грецької мови;

- частково засвоєні - слова, у яких процес пристосування ще не завершився, які ще зберігають забарвлення іншомовності (наприклад, невідмінювані слова кіно, метро, журі, какаду);

- кальки – поморфемні переклади слів (наприклад, заміщення - з англ. substitution, надлишок - з англ. surplus);

- запозичення значень — українське слово набуває значення,. яке має його іншомовний відповідник (наприклад, політичні поняття правий, лівий запозичено з французької мови — droit, gauche: у часи французької буржуазної революції в Конвенті помірковані жирондисти сиділи праворуч, а при­хильники радикальних дій монтаньяри — ліворуч);

- словотвірні запозичення – використання іншомовних морфем (наприклад, слово телефон утворене з двох грецьких коренів (tele - "далеко" і phoпe - "звук, голос") в межах англійської мови; на основі англійського кореня lift- і французького суфікса -еur утворено лексему ліфтер);

- варваризми - слова з особливо виразним забарвленням іноземності, у яких адаптація щойно почалася чи взагалі ще не починалася (наприклад, беж, міні, максі, чао, ноухау);

- екзотизми - слова і вирази, які засвоєні з інших мов, але позначають предмети, явища мовної дійсності, у їх семантиці відображені поняття з життя інших народів (наприклад, назви установ і організацій: сейм, меджліс; грошових одиниць: євро, фунт стерлінгів; назви одягу: кімоно, чалма);

- інтернаціоналізми – слова, які засвоєні більшістю мов світу з мови народу, що створив або ввів у загальний вжиток позначені ним предмети (наприклад, спорт, філософія, комбайн).

Поділ української лексики зі стилістичного погляду:

- нейтральна лексика цеслова, що не мають стилістичного забарвлення і стильового призначення, можуть вживатися в усіх стилях. Це звичайні назви явищ природи (вода, сніг, вітер, грім, злива, блискавка), рослин і тварин (верба, явір, жито, пшениця, кінь, заєць, соловей), родинних стосунків (батько, мати, брат, сестра), органів людського тіла (голова, око, брова, нога), будівель та їхніх частин (будинок, дах, ди­мар), меблів (стіл, стілець, шафа), страв (борщ, каша);

- книжна лексика характерна для стилів, які функціонують здебільшого в письмовій формі, це — діловий, науковий, художній і публіцистичний. Книжне забарвлення мають терміни, слова, що виражають загальнонаукові поняття й уживаються в широкому значенні (наприклад, асигнація, прогрес, історія, економіка, політика, експеримент, демократизм, форум, характеристика, абітурієнт);

- розмовно-побутова лексика характеризується виразними експресивно-оцінними позитивними й негативними відтінками значень (наприклад, такі пестливі й згрубілі сло­ва як матуся, сонечко, смакота, малесенький, дівуля, бурмило, жбурнути, витріщитися) та до її складу входять словами, які часто перебувають за межами літературної норми (наприклад, математичка, ха­пуга, поцупити, шарахнути, злигатися, стовбичити, варнякати).

Книжні слова охоплюють:

- наукову лексику – слова, характерні для наукового стилю: терміни загальнонаукові (документ, довкілля, гарантія) та вузькофахові (застава, володіння, колективний договір), абстрактна лексика (тиша, ненависть, вихо­ваність, ясність, знання);

- офіційну лексику – слова та словосполучення, що вживаються в офіційно-діловому стилі (відрядження, протокол, вищезгаданий);

- урочисту та поетичну лексику, яка в основному вживається не в ділових паперах, а в художньому і частково публіцистичному стилі (страж, легкокрилий, осяйний).

-

Це цікаво знати


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)