АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Термінологічний мінімум. Функціональний стиль –сукупність прийомів відбору та сполучень мовних засобів, зумовлених змістом, метою та обставинами спілкування

Читайте также:
  1. Активний і пасивний граматичні мінімуми
  2. Глосарій (Термінологічний словник)
  3. ГЛОСАРІЙ (термінологічний словник).
  4. Докладний термінологічний опис рухової дії
  5. КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  6. КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  7. Короткий термінологічний словник
  8. Короткий термінологічний словник
  9. КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  10. КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
  11. Короткий термінологічний словник з дисципліни «Фінанси»
  12. Методологія та понятійно- термінологічний апарат історіографії

Функціональний стиль – сукупність прийомів відбору та сполучень мовних засобів, зумовлених змістом, метою та обставинами спілкування.

Кожний стиль має:

- функцію (мету мовлення);

- сферу поширення (коло мовців);

- систему мовних засобів;

- стилістичні норми (правила використання мовних засобів);

- підстилі;

- жанри реалізації.

Офіційно-діловий стиль -функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Основна функція настановчо-інформативна.

Сфера використання – офіційно-ділові стосунки в державно-політичному, громадському і економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

Основні ознаки:

- ґрунтується на логічній основі;

- послідовність і точність викладу фактів;

- документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість;

- емоційно-експресивна нейтральність вислову;

- неприпустимість двозначності тлумачень змісту;

- високий рівень стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конс­трукцій);

- одноманітність, усталеність форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту

Мовні засоби:

- широке використання професій­ної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо;

- номенклатурні найменування;

- іменний характер;

- використання віддієслівних іменників, назв осіб за їх функцією, словосполучень із дієсловами у теперішньому часі для позначення постійності дії;

- своєрідність синтаксису: прямий поря­док слів, найхарактерніші речення – прості поширені, використання і складносурядних та складнопідрядних речень, нанизування однорідних членів речення, ускладнення речень численними однотипними конструкціями.

Підстилі:

- законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо;

- юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, за­питів, повідомлень тощо;

- адміністративно-канцелярський — використовуєть­ся в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, дого­ворів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо;

- дипломатичний — використовується в сфері між­державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.

Основні жанри: закон, указ, статут, постанова, акт, позовна заява, протокол, запит, наказ, договір, характеристика, автобіографія, розписка, доручення, розпорядження, інструкція, довідка, заява, звіт, конвенція, комюніке, звернення, нота, міжнародний протокол.

Науковий стиль обслуговує різні сфери і потреби науки.

Основна функція – пізнавально-інформативна.

Сфера використання – наукові й науково-технічні праці, призначені для спеціалістів (монографії, спеціальні журнали, підручники для вищих шкіл, філософські трактати тощо).

Основні ознаки:

- понятійність і предметність;

- об’єктивний і змістовний аналіз;

- логічна послідовність і доказовість викладу;

- узагальненість понять і явищ;

- однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень;

- точність і лаконічність висловлювань;

- аргументація висловлених положень і переконливість твержень;

- докладні висновки.

Мовні засоби:

- значна кількість наукової термінології;

- наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок;

- оперуванням абстрактними, переважно іншомовними словами;

- уживанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;

- залучення цитат і посилань на першоджерела;

- здебільшого відсутність авторської індивідуальної манери й емоційно-експресивної лексики;

- наявність виразної композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації);

- наявність дієслівних форм, зазвичай безособових, узагальнених чи неозначених, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові й дієприкметникові звороти, які додатково окреслюють дії, предмети та явища;

- специфічна монологічність текстів;

- переважання різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).

Підстилі:

- власне науковий, основним призначенням якого є об'єктивувати наукові відомості й кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. Цей підстиль збагачений інтернаціональними загальнонауковими термінами. У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид (реферат, анотація, резюме, огляд) та науково-довідковий (довідники,словники, каталоги);

- науково-навчальний, головною рисою якого є доступність викладу інформації, спрощеність системи доведень, програмність викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, послідовність уведенням термінологічної лексики;

- науково-публіцистичний, що передбачає виклад наукової інформації із залученням емоційних засобів. Прикладом може слугувати стаття в ЗМІ про певну історичну подію, де як використовуються урочисті, поетичні лексеми, складні синтаксичні конструкції, так і образні вислови, за допомогою яких автор висловлює власну думку;

- науково-популярний, щохарактеризується використанням елементів художнього та публіцистичного мовлення (епітети, порівняння, метафори).

Основні жанри: монографія, стаття, реферат, анотація, дисертація тези, підручник, посібник та ін.

Публіцистичнй стиль призначений для передачі масової інформації.

Основна функція – інформативно-пропагандистська та агітаційна.

Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича, культурно-освітня діяльність.

Основні ознаки:

- доступність мови й формулювань;

- поєднання логічності доводів і полемічності викладу;

- поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю;

- присутність позитивного чи негативного авторського тлумачення;

- наявність художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол тощо).

Мовні засоби:

- поєднання складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;

- насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами;

- використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивних сталих словосполук, перифраз;

- уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів;

- використання іншомовних слів із суфіксами -іст (-ист), -атор, -ація тощо, префіксами псевдо-, нео-, супер-, інтер- тощо;

- різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше;

- влучні афористичні, інтригуючі заголовки.

Підстилі:

- підстиль засобів масової інформації вирізняється викладенням інформаційних дописів короткими реченнями у часописах, на радіо, телебачення;

- науково-публіцистичний підстиль характеризується викладом наукової інформації із залученням емоційних засобів (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

- художньо-публіцистичний підстиль, у якому за допомогою художніх засобів порушуються певні суспільно-політичні чи соціальні проблеми (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо);

- есе (короткий нарис вишуканої форми), в якому висловлюються особисті думки, враження з певного питання і яке не претендує на вичерпне висвітлення теми; Основні жанри: передовиця, репортаж, інтерв’ю, замітка, аналітичний огляд, літературно-критична стаття, огляд, рецензія, памфлет, фейлетон, політична доповідь, нарис.

Художній стиль -це стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості.

Основна функція – вплив на людськупсихіку, почуття, думки через зміст і форму створених авторами поетичних, прозових текстів.

Сфера використання індивідуальна і колективна творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта.

Основні ознаки:

- образність;

- поетичність опису подій у прозових і драматичних творах;

- естетика мовлення, призначення якої — розбудити в читача почуття прекрасного;

- експресія та інтенсивність вираження;

- зображувальність (конкретно-чуттєве відображення дійс­ності — людей, природи, явищ, понять, якостей, властивостей, відношень);

- відсутнє певне регламентування вживання засобів і способів їх поєднання, відсутність будь-якого нормування;

- визначальним є суб'єктивізм розуміння й відображення.

Основні мовні засоби:

- багатство найрізноманітнішої лек­сики з переважанням слів конкретно-чуттєвого сприймання (на­зви осіб, речей, дій, явищ, ознак);

- уживання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів);

- запровадження авторських новотворів (слів, значень, висловів;

- уведення до творів зі стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних складників та жаргонізмів;

- поширене застосування дієслівних форм: родових (у минулому часі й умовному способі), особових (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу), у наказовому способі;

- широке вживання речень різноманітних типів, синтаксичних зв'язків, особливості інтонування та ритмомелодики;

- представлено абсолютно всі стилістичні фігури (еліпсис, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість тощо).

Підстилі та жанри:

- епічний (епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис);

- ліричний (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія, епіграма);

- драматичний (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);

- комбінований (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).

Розмовний стиль -це стиль, який використовується в усному повсякденному офіційному та неофіційному спілкуванні.

Основна функція – інформативна.

Сфера використання – усне щоденне спілкування у побуті, родині, на виробництві.

Основні ознаки:

- безпосередня участь у спілкуванні;

- усна форма;

- часто спостерігається неформальність, невимушеність спілкування;

- непідготовленість до спілкування (при неформальному спілкуванні);

- уживання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, паузи, інтонації);

- уживання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка),

- емоційні реакції,

- потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, закцентувати головне.

Мовні засоби:

- емоційно-експресивна лексика (метафори, порівнянння, синоніми тощо),

- суфікси суб'єктивного оцінювання (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості);

- активізація особових форм;

- прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові);

- часте вживання займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-);

- специфічні фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна, стилістично маркована лексика, скорочені слова, вигуки тощо;

- заміна термінів розмовними словами.

Підстилі:

- розмовно-побутовий;

- розмовно-офіційний.

Типові форми мовлення: усні діалоги та полілоги.

Епістолярний стиль -це стильовий різновид української мови, який обслуговує сферу письмових приватних та приватно-офіційних відносин.

Основна функція – обмін інформацією з діловими партнерами чи близькими людьми.

Сфера використання – офіційні міжколективні й міжособистісні стосунки та неофіційні особисті зв'язки.

Основні ознаки:

- персональність;

- інформаційна цілеспрямованість (зазвичай на конкретного адресата);

- авторське «я»;

- наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звертання, головна частина, у якій розкривається зміст листа, кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум.

Мовні засоби:

- адресація, межі мовного етикету, стандартність висловів у ділових листах;

- різнотемна конкретним змістом лексика, вільний виклад змісту у приватних листах;

- емоційно-експресивні засоби, варіантність норм і особливості порушення їх в інтимному листуванні;

- поєднання компонентів художнього, публіцистичного й розмовного стилів та вироблення індивідуального авторського образу в листах-сповідях, листах-творах, листах-інформаціях.

Типи листування:

- офіційне листування - між державними органами, установами, організаціями та між службовими особами, які підтримують офіційні стосунки (офіційно-діловий стиль);

- неофіційне (приватне) листування - між особами, які мають неофіційні стосунки. Воно має переважно побутовий характер – родинний, інтимний, дружній – і перебуває у сфері дії усного розмовного стилю.

Крім листів, до епістолярного стилю відносять щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі.

Конфесійний стиль – один із функціональних стильових різновидів української мови, який обслуговує релігійні потреби суспільства.

Основна функція – обслуговувати релігійні потреби як окремої лю­дини, так і всього суспільства.

Сфера використання – культові установи: церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, мо­литовні будинки, релігійні громади, віруючі родини.

Основні ознаки:

- урочис­тість і піднесеність як стилістичні домінанти;

- благозвуччя;

- сим­волізм;

- стійкість (стандартність) стильової норми.

Мовні засоби:

- суто церковна термінологія, символічні стилістеми, мовні фор­мули із сакральним значенням;

- наявність архаїзмів, старослов’янізмів;

- значна кількість епітетів, метафор, алегорій, порівнянь;

- непрямий порядок слів у реченні та словосполученні;

- поширеність повторів слів, словосполучень, речень.

Підстилі та жанри:

- біблійний (Біблія);

- молитовний (молитва, тропар, кондак тощо);

- проповідницький (проповідь, духовна бесіда);

- агіографічний (житія святих);

- церковні послання.

Ораторський стиль -це стиль промови, доповіді, лекції, публічного виступу.

Основна функція – інформативно-емоційна.

Сфера використання – публічний виступ.

Основні ознаки:

- безпосередність (спілкування віч-на-віч або з аудиторією);

- невимушеність (природність, розкутість спілкування);

- шанобливе звертання до слухачів;

- емоційність спілкування, що забезпечує виразність мовлення за рахунок доцільного використання вербальних та невербальних засобів;

- точність;

- стислість;

- виразність.

Мовні засоби:

- образні вислови, фразеологічні звороти;

- риторичні питання;

- окличні речення.

Підстилі та жанри публічних виступів:

- громадсько-політичні промови (лекції на громадсько-політичні теми, виступи на мітингах, на виборах, звітні доповіді, політичні огляди);

- академічні промови (наукові доповіді, навчальні лекції, наукові дискусії);

- промови з нагоди урочистих зустрічей (ювілейні промови, вітання, тости).

Це цікаво знати


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.016 сек.)