Заняття № 5 (практичне)

План:

1. Процесуальні положення та організацію проведення судово-медичної експертизи визначення стану здоров’я. Методику проведення судово-медичної експертизи стану здоров’я.Судово-медичну експертизу утрати працездатності, штучних та притворних хвороб, навмисного заподіювання шкоди власному здоров’ю (самопошкодження), визначення віку. Питання, які вирішують при судово-медичній експертизі стану здоров’я.

2. Визначення понять «симуляція», «диссимуляція» та «агравація». Судово-медична експертиза штучних та притворних хвороб. Судово-медична експертиза навмисного заподіювання шкоди власному здоров’ю (самопошкодження).

3. Ідентифікація особи.

4. Встановлення ступеню тяжесті телесних пошкоджень

Основні поняття: симуляція, диссимуляція, агравація, самопошкодження, легкі тілесні пошкодження, середньої тяжкості тілесні пошкодження, тяжкі тілесні пошкодження, втрата працездатності, побої, катування.

Теми рефератів та доповідей:

1. Можливості лабораторних методів судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених і інших осіб.

2. Сучасні аспекти судово-медичної ідентифікації невідомої особи.

3. Можливості судово-медичної експертизи професійної врати працездатності.

Література:

1. Тагаев Н.Н. Судебная медицина для юридических Вузов. – Харьков, 2001 г.

2. Лісовий М.А., Голубович. Судова медицина. – Київ, 2003.

3. С.И. Гирько, Г.С. Николаева, В.Н. Николаев, С.В. Николаев, Е.В. Верхолина. Судебная медицина в схемах (общая и особенная части). – Москва, 2006.

4. В.В. Колкутин, Ю.И. Соседко, Г.А. Фастовцов. Судебно-медицинские экспертизы живых лиц. – Москва, 2004.

5. В.П.Подоляко. Медико-правовая значимость телесных повреждений. – Брянск, 2000.

6. В.И. Пашкова, Б.Д. Резников. Судебно-медицинское отождествление личности по костным останкам, Саратов, 1978.

7. Ю.И. Пиголкин, М.В. Федулова, Н.Н. Гончарова. Судебно-медицинсое определение возраста. – Москва, 2006.

8. Авдеев М.И. Судебная медицина.- М.: Медицина, 1960.

9. Акопов В.И. Судебная медицина (лекции для студ. юридич. и медицинских вузов).- Ростов-на-Дону, 1997.

10. Громов А.П. Курс лекций по судебной медицине.- М.: Медицина, 1970.

11. Завальнюк А.Х. Судова медицина (курс лекцій). – Укрмедкнига. – Тернопіль, 2000.

12. Концевич И.А. Руководство к практическим занятиям по судебной медицине.- Киев: Вища школа, 1988.

13. Крюков В.Н. Судебная медицина.- М.: Медицина, 1990.

14. Матышев А.А., Деньковский А.Р. Судебная медицина.- М.: Медицина, 1985.

15. Муханов А.И. Атлас - руководство по судебной медицине (учебн. пособ.). – К.: Вища школа, 1988.

16. Руководство по судебной медицине (под ред. В.В.Томилина, Г.А.Пашиняна). - М.: Медицина, 2001.

17. Смольянинов В.Н. Судебная медицина.- М.: Медицина, 1982.

18. Судебная медицина (под ред. Матышева А.А.). – М.: Медицина, 1998.

19. Томилин В.В. Судебная медицина (для вузов по спец. «Правоведение»),- М.: Медицина, 1987.

20. Лекція.

Контрольні питання:

1. Процесуальні положення та організація проведення судово-медичної експертизи визначення стану здоров’я.

2. Методика проведення судово-медичної експертизи стану здоров’я.

3. Визначення понять «симуляція», «диссимуляція» та «агравація». Судово-медична експертиза штучних та притворних хвороб.

4. Судово-медична експертиза навмисного заподіювання шкоди власному здоров’ю (самопошкодження).

5. Ідентифікація особи.

6. Питання, які вирішують при судово-медичній експертизі стану здоров’я.

Самостійна робота:

Вивчають процесуальні положення та організацію проведення судово-медичної експертизи визначення стану здоров’я. З’ясовують приводи (визначення психічного та фізичного стану особи, яка підлягає освідуванню, відмова підекспертного з’явитися до суду під приводом поганого стану здоров’я та ін.) та порядок направлення на освідування живих осіб у Бюро судово-медичної експертизи.

Необхідно розглянути методику проведення судово-медичної експертизи стану здоров’я (ознайомлення з супроводжувальними документами та обставинами справи, опитування про перенесені хвороби, освідування, залучення до експертизи інших спеціалістів та призначення додаткових методів дослідження).

Потім переходять до розгляду судово-медичної експертизи штучних та притворних захворювань. У першу чергу визначають такі поняття як “симуляція”, “диссимуляція” та “агравація”. Курсанти повинні знати ознаки симуляції найбільш розповсюджених захворювань та їх окремих симптомів. Визначають поняття “самопошкодження” та ознаки його виявлення (розташування ушкоджень в місцях доступних для дії власною рукою та ін.). Закінчують розгляд теми заняття питанням ідентифікації особи Досліджують вік, вагу, зріст, особливості анатомічної будови, наявність існуючих чи перенесених у минулому захворювань, слідів ушкоджень, татуювань а також медичні документи, рентгенівські знімки, фотознімки.

Поиск по сайту: