Видання 2-ге, перероблене та доповнене

За редакцією доктора економічних наук, професора,

академіка АЕН України Ю.Г. Козака, доцента Н.С. Логвінової, доктора економічних наук, професора І.Ю.Сіваченка

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Київ -2006

УДК 330.5(075.8) ББК 65.428я73 3-78

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 272 від 27.02.1999 р.)

Рецензенти:

О.І. Амоша — академік HAH України, доктор економічних наук, профе­сор, директор Інституту економіки промисловості HAH України;

Ю.В. Макогон — доктор економічних наук, професор, академік АЕН Ук­раїни, завідувач кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету

Автори:

Козак Ю.Г., Логвінова Н.С., Сіваченко І.Ю., Якубовський С.О., Левицький М.А., Ковальов А.І., Граматик Ю.І., Осипов В.М., Барановська М.І., Побережний Д:В, Теряєва Ю.О., Семенцов М.В., Козак А.О., Шаповал С.С., Стасюк В.П., Семенцова М.М., Кіро О.С., Уханова І.О., Локатарьова О.В.

За редакцією Ю.Г. Козака, Н.С. Логвінової, І.Ю.Сіваченка

3-78 Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навчальний посібник; 2-ге вид., перероб. та доп. — Київ: Центр навчальної літера­тури, 2006. - 792 с.

ISBN 966-364-221-1

У навчальному посібнику на підставі висвітлення теоретичних основ зовнішньоекономічної діяльності з'ясовується низка найважливіших пи­тань функціонування підприємства для головного суб'єкта ЗЕД. Особливий наголос робиться на аналіз сучасних моделей ЗЕД підприємства, на розгляді функціонального забезпечення ЗЕД підприємства та на дослідженні його міжнародної конкурентоспроможності.

Призначений для студентів економічних вузів та факультетів, а також для фахівців у галузі зовнішньоекономічної діяльності.

ISBN966-364-221 -1 © Козак Ю.Г., Логвінова Н.С.,

Сіваченко І.Ю. та ін„ 2006 © Центр навчальної літератури, 2006

ПЕРЕДМОВА

Перебудова економіки України на ринкових засадах су­проводжується дедалі більшим залученням нашої країни до існуючої системи світогосподарських зв'язків. Інтегрування економіки України у світове господарство, її участь у різних видах міжнародного підприємництва підвищує роль та зна­чення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) підприємства. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства, яка здійснюється шляхом проведення комерційних операцій, є важливим елементом механізму управління зовнішньоеко­номічними відносинами. Зовнішньоекономічні відносини ви­являються у формах обміну матеріальними товарами, послу­гами, продукцією інтелектуальної праці, результатами вироб­ничо-технічного співробітництва між країнами.

Для підвищення рівня відкритості української економіки необхідно створювати для підприємств більш сприятливі умо­ви щодо виходу на зовнішні ринки. Широкий вихід підприємств на зовнішні ринки може бути ефективним лише в тому випадку, якщо спеціалісти у галузі ЗЕД оволодіють те­орією та практикою здійснення зовнішньоекономічних опе­рацій. Виходячи з цього, метою навчального посібника є сис­тематизація та узагальнення закономірностей, умов, прин­ципів, процесів здійснення ЗЕД підприємствами, забезпеченні більш глибокого розуміння стратегічних та процедурних ас­пектів ЗЕД. Отримання фахівцями теоретико-методологічних знань щодо прийняття оптимальних управлінських рішень і прогнозів у зовнішньоекономічній сфері, в озброєнні їх вмінням аналізувати об'єктивні закономірності формування зовнішньоекономічних зв'язків з урахуванням певних інте­ресів суб'єктів господарювання, різних форм міжнародного співробітництва, напрямів реалізації зовнішньоекономічної стратегії і тактики в межах зовнішньоекономічної політики України — усе це істотно сприяє ефективному розвитку зовнішньоекономічної діяльності як об'єктивної підстави інтегрування України у світове господарство.

Це зумовило структуру посібника, яка складається з чоти­рьох частин. Частина І присвячена висвітленню теоретичних питань, загальній характеристиці ЗЕД, механізму регулюван­ня ЗЕД, який втілює питання митно-тарифного, нетарифного та валютного регулювання, особливостям управління ЗЕД на рівні усієї країни та регіону зокрема. Оскільки в сучасних умо­вах акцент зовнішньоекономічної діяльності дедалі зміщується в регіони, увага зосереджується на випробуванні у світовій практиці, форм і методів активізації міжнародного регіонального співробітництва, перед усім єврорегіонального співробітництва. У цьому випадку значне місце приділяється Одеському регіону з йою значним виробничим та експортним потенціалом, великими можливостями для розвитку бізнесу, сприятливими факторами інтегрування у європейські та міжнародні структури.

У частині II розглядається місце та роль підприємства у ЗЕД, його організаційко-функціональна структура, питання ліцензування експортно-імпортних операцій та відповідаль­ності за порушення у сфері зовнішньоекономічних зв'язків. Докладно висвітлюються особливості двох моделей ЗЕД: зовнішньоторговельної та виробничо-інвестиційної, існуван­ня яких базується на поділі зовнішніх комерційних зв'язків та за структурною ознакою, яка охоплює основні види міжнарод­ного підприємництва. Подано порядок укладення, реєстрації та обліку зовнішньоекономічного договору (контракту). Де­тально охарактеризовано діяльність підприємств у спеціаль­них правових режимах ЗЕД, а також показано підходи їх до оцінювання ефективності ЗЕД підприємств.

У частині III подано характеристику міжнародній конку­рентоспроможності підприємства, визначено конкурентоспро­можність українських підприємств на міжнародних ринках.

Частина IV присвячена функціональному забезпеченню ЗЕД. У ній узагальнено аспекти митного оформлення екс­портно-імпортних операцій, охарактеризовано особливості транспортного забезпечення та страхування в ЗЕД. Особлива увага приділена проблемам валютно-фінансових та платіжних умов ЗЕД, які залежать від виду діяльності і потребують вико­ристання специфічних механізмів та інструментів. Від вибору форм та умов розрахунків залежать швидкість та гарантії одержання платежу, суми витрат, пов'язаних із проведенням

операцій через банк, та значною мірою валютна ефективність угоди.

У навчальному посібнику вміщено таблиці, схеми, кон­трольні запитання та тести для самоперевірки.

При формуванні змісту посібника були використані нор­мативно- правові акти, які регулюють ЗЕД підприємств в Ук­раїні, та праці провідних зарубіжних та вітчизняних вчених у галузі ЗЕД, що містяться в списку рекомендованої літератури.

ЧАСТИНА І ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Розділ 1. Загальна характеристика зовнішньоекономічної діяльності

Ключові терміни: зовнішньоекономічна діяльність; зовнішньоторговельна та виробничо-інвестиційна діяльність; принципи зовнішньоекономічної діяльності; суб'єкти та види 'зовнішньоекономічної діяльності; режим найбільшого сприяння; національний режим; спеціальний режим.

1.1. Сутність та принципи ЗЕД

Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іно­земних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території Ук­раїни, так і за її межами [4].

Зовнішньоекономічна діяльність в усіх країнах спрямова­на на:

♦ сприяння вирівнювання темпів економічного розвитку;

♦ порівнянність витрат виробництва на національному та світовому рівнях;

♦ реалізацію переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних еко­номік.

Функціями ЗЕД є:

♦ організація та обслуговування міжнародного обміну природними ресурсами та результатами праці в їх ма­теріальній та вартісній формах;

♦ міжнародне призначення споживчої вартості продуктів міжнародного поділу праці;

♦ організація міжнародного грошового обігу.

Практичне значення ЗЕД для країн полягає в можливості

одержувати валютну виручку від експорту, підвищувати технічний рівень виробництва (за рахунок імпорту, більш ефективної техніки та технологій), виробляти конкурентос­проможну продукцію.

У сучасних умовах ЗЕД держав являє собою систему еко­номічних відносин, які складаються при обміні ресурсами між країнами та їх економічними суб'єктами. Економічні відноси­ни запроваджують усі аспекти економічного життя держави: виробництво, торгівлю, інвестиційну сферу та фінанси.

Зовнішньоекономічна діяльність являє собою багатомірну цілісну систему господарювання. Вона залучає до себе дві ос­новні підсистеми:

♦ зовнішньоторговельну діяльність;

♦ міжнародну виробничо-інвестиційну діяльність.

Зовнішньоекономічна діяльність як вихід торговельних

зв'язків за межі національних кордонів — це кон'юнктурний рівень. Такий стан зумовлений передусім тим, що інтер­націоналізація охоплює лише сферу обігу. Підключення до си­стеми господарських зв'язків на рівні товарного руху капіталу та обслуговуючих його валютно-кредитних відносин робить ту чи іншу країну цілком залежною від кон'юнктури світового ринку як системи одиничних ринків.

Зовнішньоекономічна діяльність торговельної спрямова­ності утворюється в традиційній формі (товар-група, одинич­ний товар) на міжнаціональному стику переважно загального та часткового поділу праці.

Досліджується лише сфера зовнішньої торгівлі та аналізується кон'юнктура товарних ринків.

Міжнародна виробничо-інвестиційна діяльність — це стратегічний рівень тому, що зовнішньоекономічна діяльність у цьому випадку втілює генеральну тенденцію соціальноди- намічного процесу, має серйозний (можна сказати визначаль­ний) вплив на характер розвитку як національних економік, так і на функціонування міжнародної економіки, а також стан­дарти якості і критерій ефективності виробництва і викорис­тання ресурсів, стандарти якості життя, норм поведінки тощо.

Зовнішньоекономічна діяльність утворюється тут на підставі інтернаціоналізації, котра охоплює всі стадії відтво- рювального процесу, а також інформаційну, правову і соціаль­но-культурну інфраструктуру. Підключення країни до систе­ми св4 то господарських зв'язків на рівні технологічного поділу праці в самому виробництві залучає її до єдиного світогоспо- дарського простору, ядром якого і є виробничо-інвестиційна діяльність. Країна отримує прямий доступ до цілісного світо­вого ринку товарів і капіталів, до нових технологій і сучасного менеджменту.

Кожний з відзначених рівнів зовнішньоекономічної діяль­ності сам по собі не відображає усієї гами відносин, що склада­ються в цій системі. Кожний рівень фіксує лише певну сторо­ну господарського буття, певну грань відносин його елементів. Це так чи інакше виражається в можливих моделях зовнішньоекономічної діяльності (рис. 1.1).

Ефективність господарської діяльності вітчизняних підприємців у рамках правової системи України визначається, насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулю­вання і ліберальності її законодавства. У зв'язку з цим зростає значення правового регулювання питань функціонування різних суб'єктів ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється такими нормативними актами: Закон України "Про зовнішньоеко­номічну діяльність" (див. додаток А), "Про порядок здійснен-

Основні моделі розвитку зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)

І

Рис. 1.1. Основні моделі розвитку зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)

ня розрахунків в іноземній валюті", "Про регулювання това­рообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоеко­номічної діяльності", "Про операції з давальницькою сирови­ною у зовнішньоекономічних відносинах", "Про режим іно­земного інвестування", "Про інвестиційну діяльність" та ін. [З, 5,8, 10, 11, 12].

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керівни­ки та спеціалісти в процесі прийняття тих чи інших рішень ке­руються рядом принципів, які декларуються у спеціальних до­кументах або є своєрідною нормою, звичаєм.

На міжнародному рівні найбільш повний перелік прин­ципів організації міжнародних економічних відносин є в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV спеціальною сесією генеральної Асамблеї ООН у 1974 р. В Хартії вказано такі принципи:

♦ суверенітет;

♦ територіальна цілісність і політична незалежність дер­жав;

♦ суверенна рівність усіх держав;

♦ ненапад і невтручання у внутрішні справи;

♦ взаємна та справедлива вигода;

♦ мирне співіснування;

♦ рівноправність і самовизначення народів;

♦ мирне регулювання спорів;

♦ усунення несправедливості, що виникає внаслідок за­стосування сили та позбавляє націю засобів для її нор­мального розвитку;

♦ сумлінне виконання міжнародних обов'язків;

♦ повага прав людини та основних свобод;

♦ відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

♦ сприяння міжнародної соціальної справедливості;

♦ міжнародне співробітництво з метою розвитку;

♦ вільний доступ до морів і від них — до країн, що їх не мають.

Значна частина міжнародних принципів ЗЕД діє в межах інтеграційних угруповань. Так, принципи ЗЕД у Європейсь­кому Союзі містяться в Білій книзі (1985 р.) і включають:

♦ контроль і оформлення документів на товари, що пере­тинають національні кордони;

♦ свободу пересування осіб для працевлаштування або постійне місце проживання у будь-якій країні;

♦ уніфікацію технічних норм і стандартів;

♦ відкриття споживчих ринків;

♦ лібералізацію фінансових послуг;

♦ поступове відкриття ринку інформаційних послуг;

♦ лібералізацію транспортних послуг;

♦ створення сприятливих умов для промислового співробітництва з урахуванням законодавства про пра­ва на інтелектуальну і промислову власність;

♦ усунення фіскальних бар'єрів.

На національному рівні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Так, в Україні, згідно зі статтею 2 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкти господарської діяльності керуються такими принци­пами:

♦ суверенітет у здійсненні ЗЕД: суб'єкти ЗЕД самостійно і незалежно здійснюють ЗЕД на території України, не­ухильно виконуючи усі договори і зобов'язання країни в галузі міжнародних економічних відносин;

♦ свобода ЗЕД: суб'єкти ЗЕД добровільно вступають у зовнішньоекономічні зв'язки; мають право здійснювати ЗЕД у будь-яких формах; зобов'язані додержуватися встановленого порядку при здійсненні ЗЕД; мають ви­ключне право власності на всі одержані ними результа­ти ЗЕД;

♦ юридична рівність і недискримінація. Цей принцип по­лягає в рівності перед законом усіх суб'єктів ЗЕД, неза­лежно від форм власності; забороні будь-яких дій дер­жави, результатом яких є обмеження прав і дис­кримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів;

♦ верховенство закону: ЗЕД регулюється тільки закона­ми України; забороняється застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що в будь- який спосіб створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

♦ захист інтересів суб'єктів ЗЕД. Цей принцип полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів усіх суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів гос­подарської діяльності на її території згідно із законами України, а також рівний захист усіх українських суб'єктів ЗЕД за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інте­ресів України, як на її території, так і за її межами лише відповідно до її законів, умов підписання нею міжна­родних договорів та норм міжнародного права;

♦ еквівалентність обміну, неприпустимість демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

1.2. Основні суб'єкти та види ЗЕД

До основних суб'єктів ЗЕД відносяться:

♦ фізичні особи — громадяни України, іноземні громадя­ни та особи без громадянства, які мають цивільну пра­воздатність і дієздатність згідно із законами України і постійно проживають на території України;

♦ юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території;

♦ об'єднання фізичних, юридичних, фізичних та юридич­них осіб, які не є юридичними особами згідно із закона­ми України, але які мають постійне місцезнаходження

на території України і яким законами України не забо­ронено здійснювати господарську діяльність;

♦ структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами Ук­раїни (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

♦ інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені за­конами України.

Відповідно до чинного законодавства, суб'єкти зовнішньо­економічної діяльності можуть здійснювати такі її види:

♦ експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

♦ надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експорт­них, посередницьких, брокерських, юридичних, ту­ристських та інших, а також надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяль­ності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності Ук­раїни;

♦ наукова, науково-технічна, науково-виробнича, вироб­нича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання і підго­товка спеціалістів на комерційній основі;

♦ міжнародні фінансові операції та операції з цінними па­перами у випадках, передбачених законами України;

♦ кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

♦ створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межа­ми України; створення іноземними суб'єктами госпо­дарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених її законом;

♦ спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає ство­рення спільних підприємств різних видів і форм, прове­дення спільних господарських операцій та спільне во­лодіння майном як на території України, так і за її ме­жами;

♦ підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торго­вих марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності. Ана­логічна діяльність суб'єктів за межами України;

♦ організація та здійснення діяльності в галузі проведен­ня виставок, аукціонів, торгів, конференцій, сим­позіумів, семінарів та інших подібних заходів, здійсню­ваних на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

♦ організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну ва­люту у випадках, передбачених законодавством Ук­раїни;

♦ товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єкта­ми зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

♦ орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

♦ операції з придбання, продажу та обміну валюти на ва­лютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

♦ роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами;

♦ робота іноземних фізичних осіб на контрактній платній основі із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

♦ інші не заборонені законодавством України види зовнішньоекономічної діяльності.

1.3. Право суб'єктів господарювання на здійснення ЗЕД

Нормативно-правовими актами України передбачено ряд вимог щодо виникнення права у суб'єктів ЗЕД на здійснення цієї діяльності.

Здійснювати будь-яку зовнішньоекономічну діяльність мають право усі суб'єкти ЗЕД.

Право на здійснення ЗЕД виникає у фізичної особи з мо­менту придбання нею громадянської дієздатності, порядок, терміни та інші умови виникнення якої регулюються законо­давством України, насамперед Цивільним кодексом. Фізичні особи, що мають постійне місцепроживання на території Ук­раїни, мають відповідне право, якщо вони зареєстровані як підприємці. Фізичні особи, що не мають такого права, набува­ють його, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законами держави, в якій вони мають постійне місце прожи­вання або громадянином якої вони є.

Юридичні особи мають право здійснювати ЗЕД відповідно до їх установчих документів з моменту набуття ни­ми статусу юридичної особи.

Підприємці мають право здійснювати ЗЕД після держав­ної реєстрації їх як учасників ЗЕД. Цю реєстрацію виконує Міністерство економіки України на підставі подання заяви подавця, копій статутних документів або нотаріально завіре­них документів фізичної особи про їх реєстрацію як підприємця.

Крім заборони на втручання державних органів у ЗЕД її суб'єктів у випадках, не передбачених чинним законодавством, аналізованих як обмеження права на здійснення ЗЕД, встанов­лений цілий ряд інших гарантій цієї діяльності. Так, суб'єкт ЗЕД, що одержав від певної діяльності у власність засоби, май­но й немайнові права та інші результати, має право володіти, ко­ристуватися і розпоряджатися ними за власним бажанням.

Вилучення результатів ЗЕД у власника в будь-який платній і безкоштовній формі без його згоди забороняється, крім випадків, передбачених законодавством України.

Усі суб'єкти ЗЕД України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з їх закона­ми, а також брати участь у міжнародних неурядових еко­номічних організаціях.

Іноземний суб'єкт господарської діяльності при здійснен­ня ним ЗЕД має право на відкриття в Україні свого представ­ництва. Здійснення іноземною фірмою операцій із продукцією українського походження без вивозу її з митної території Ук­раїни, включаючи продаж, обмін і передачу іншим особам, вирішується тільки при наявності зареєстрованого "представ­ництва іноземного суб'єкта господарської діяльності". Реєстрація представництва необхідна також при бажанні іно­земної фірми відкрити рахунок в українських банках.

Якщо іноземець прибув в Україну на певний строк для працевлаштування, то його праця може бути використана тільки за наявності дозволів на працевлаштування, якщо інше не встановлюють закони України або міжнародні договори. Такий дозвіл не потрібен для керівників спільних підприємств та іноземних суб'єктів господарської діяльності, що діють на території України, а також представникам іноземного морсь­кого (річкового) флоту та закордонних авіакомпаній, що об­слуговують їх на території України.

Для співробітників представництв іноземних суб'єктів господарювання, офіційно зареєстрованих в Україні, дозвіл видається на підставі оформлення належним чином службо­вих карток співробітників представництв та посвідчення про реєстрацію представництва.

Для іноземних суб'єктів господарської діяльності запрова­джуються такі правові режими.

1. Режим найбільшого сприяння (РНС), який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, яки­ми користується або буде користуватися іноземний суб'єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим. Винятком є випадки, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам госпо­дарської діяльності інших держав згідно з відповідними дого­ворами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі.

Суть положень цього режиму зводиться до того, що торгівля не повинна бути дискримінаційною.

Принцип РНС запроваджено до умов СОТ. Таким чином, якщо країна — член СОТ надає іншій країні який-небудь та­риф чи інші переваги щодо будь-якого товару, то вона повин­на відразу і безумовно надати такий самий режим аналогічним товарам інших країн. Наприклад, якщо країна І погоджується в ході торгових переговорів із країною II зменшити імпортне мито з 10% до 5%, то знижена ставка мита стосується всіх країн — членів СОТ. Зобов'язання про надання РНС стосу­ються як імпортованих, так і експортованих товарів незалеж­но від країни їхнього походження.

Зобов'язання про надання РНС не обмежуються тільки тарифами. Вони стосуються також:

♦ будь-яких зборів, пов'язаних з імпортом чи експортом;

♦ методики застосування тарифів, зборів;

♦ правил проведення експортних чи імпортних опе­рацій;

♦ внутрішніх податків і зборів на імпортні товари, а та­кож законів, постанов і вимог, що впливають на їхній продаж;

♦ застосування кількісних обмежень (наприклад, роз­поділ квот між країнами-постачальниками на ^дис­кримінаційній основі), де такі обмеження дозволяють­ся.

2. Національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності мають прав та обов'язків не менше, ніж суб'єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів госпо­дарської діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з їх інвестиціями на території України, а також що­до експортно-імпортних операцій іноземних суб'єктів госпо­дарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів.

Отже, у сфері зовнішньої торгівлі, принцип національного режиму доповнює принцип РНС і допускає, що імпортний то­вар, який перетинає кордон після оплати мита й інших зборів, повинен одержувати режим не менш сприятливий, ніж режим, який одержують аналогічні товари, виготовлені вітчизняними виробниками. Тому країна після того, як товар надійшов на її територію після оплати мита на кордоні, не може накладати на імпортні товари внутрішні податки за більш високими ставка­ми, ніж ті, що застосовуються до подібних вітчизняних то­варів. Аналогічно, правила, що регулюють продаж і закупівлю товарів на вітчизняному ринку, не повинні бути більш жорст­кими, ніж правила, що застосовуються до імпортних товарів.

Найчастіше національний режим застосовується у відно­синах між країнами — членами інтеграційних угруповань і що­до вивозу капіталу.

3. Спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, до територій митних союзів, до яких входить Україна, а також у разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за уча­стю України.

У практиці міжнародних економічних організацій систе­ми ООН іноді використовується термін "справедливий та не- дискримінаційний режим". Але він не має чіткого визначення та використовується для нагадування щодо несправедливості в тій чи іншій економічній сфері (наприклад, у торгівлі).

Перелік країн, з якими Україна уклала торговельно-еко­номічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму, наведено в додатку Б.

1.4. Характерні риси сучасної системи ЗЕД

Сучасну систему ЗЕД характеризують певні риси [56, с. 14-16].

1. Посилення взаємозв'язку між кон'юнктурою на світо­вих ринках товарів та послуг і внутрішніх ринках окремих дер­жав. Широкий розвиток набувають такі форми та елементи в системі ЗЕД, як інформаційний обмін, послуги зв'язку, транс­портне обслуговування, консалтінг, франчайзинг, ноу-хау, лізинг, страхування тощо.

2. Новий міжнародний поділ праці, який склався ос­танніми роками, характеризується відносним зниженням ча­стки сировини та матеріалів у світовій торгівлі. Швидшими темпами розвиваються наукоємні, високотехнологічні галузі: хімія, приладобудування, електроніка, авіакосмічна промис­ловість. На цих напрямах будують свої експортні стратегії США, країни ЄС, Японія.

Новою стратегією ТНК є переведення в нові індустріальні країни, де відносно дешева робоча сила та сировина, вироб­ництво одягу, взуття, суднобудування, автомобілебудування тощо.

Розвиток інтеграційних процесів. Поступово ліквіду­ються економічні кордони між країнами і створюється єдиний регіональний економічний простір, який підпорядковується загальному регулюванню.

3. Вивезення капіталу. Це створює фундамент для утво­рення ТНК, які, як правило, бувають національними за капіта­лом та інтернаціональними за сферою діяльності.

4. Переміщення робочої сили із країни в країну, що є наслідком відмінностей у людських, сировинних та фінансо­вих ресурсах. Щорічно в пошуках роботи в світі пе­реміщується до 25 млн людей.

5. Зростання обсягів зовнішньої торгівлі, що сприяє зни­женню витрат виробництва.

6. Активна та цілеспрямована роль держави щодо втяг- нення країни в систему глобальної світової економіки. Метою державного регулювання є створення сприятливих правових, економічних та політичних умов, які забезпечують ефективну з точки зору інтересів країни та окремого підприємця зовнішньоекономічну діяльність на всіх рівнях.

7. Жорстке міжнародне регулювання ЗЕД. Кожна двос­тороння міжнародна економічна угода стає багатосторонньою, оскільки повинна відповідати положенням СОТ, виконувати вимоги близько 40 міжнародних організацій у цій галузі.

Запитання для самоконтролю

1. У чому пролягає сутність ЗЕД?

2. Які функції виконує система ЗЕД в економіці країни?

3. Які принципи ЗЕД діють на міжнародному та національному рівнях?

4. Які основні суб'єкти та види ЗЕД?

5. У чому полягає право суб'єктів господарювання на здійснен­ня ЗЕД?

6. Які правові режими запроваджуються для іноземних суб'єктів господарювання?

Розділ 2. Рівні організаційного управління зовнішньоекономічною діяльністю

Ключові терміни: управління ЗЕД; державні органи уп­равління ЗЕД; органи місцевого управління ЗЕД; регіон, торго­во-промислові палати; організації роботодавців (підприємців); функції органів управління ЗЕД.

Зовнішньоекономічна діяльність не може здійснюватися сама по собі. Для виконання функцій, пов'язаних із цією діяльністю, створюється відповідна система державних ор­ганів, чітко визначаються їхні завдання, функції та повнова­ження.

В Україні управління ЗЕД здійснюється:

♦ Україною як державою в особі її органів у межах їх ком­петенції;

♦ недержавними органами управління економікою (то­варними, фондовими, валютними біржами, торговель­ними палатами, асоціаціями, спілками та іншими ор­ганізаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів;

♦ самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що уклада­ються між ними.

2.1. Управління ЗЕД на рівні країни

Країна самостійно формує систему та структуру держав­ного управління зовнішньоекономічної діяльності на її тери­торії.

До органів управління ЗЕД в Україні відносяться:

♦ Верховна Рада України;

♦ Кабінет Міністрів України;

♦ Національний банк України;

♦ Центральний орган виконавчої влади з питань еко­номічної політики (Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції);

♦ Державна митна служба України;

♦ Антимонопольний комітет України;

♦ Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі.

Вищим законодавчим органом, що здійснює державне уп­равління ЗЕД, є Верховна Рада України, яка:

♦ приймає, змінює та скасовує закони, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;

♦ затверджує головні напрями зовнішньоекономічної політики України;

♦ розглядає, затверджує та змінює структури органів дер­жавного регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності;

♦ укладає міжнародні договори України;

♦ затверджує нормативи обов'язкового розподілу валют­ної виручки, ставки та умови оподаткування, митного тарифу, митних зборів та митних процедур;

♦ встановлює спеціальні режими зовнішньоекономічної діяльності на території України;

♦ затверджує списки товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється.

Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади:

♦ вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України;

♦ здійснює координацію діяльності міністерств, держав­них комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності;

♦ координує роботу торговельних представництв Ук­раїни в іноземних державах;

♦ приймає нормативні акти управління з питань ЗЕД;

♦ проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань ЗЕД, забезпечує їх виконання та залу­чає до їх виконання інших суб'єктів ЗЕД на договірних засадах;

♦ вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулю­вання зовнішньоекономічної діяльності;

♦ забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;

♦ здійснює заходи щодо забезпечення раціонального ви­користання коштів Державного валютного фонду Ук­раїни.

Національний банк України:

♦ здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних цінностей, які за­безпечують платоспроможність України;

♦ представляє інтереси України у відносинах з централь­ними банками інших держав, міжнародними банками й іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

♦ регулює курс національної валюти України до грошо­вих одиниць інших держав;

♦ здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділя­ються з Державного валютного фонду України у розпо­рядження Національного банку України;

♦ виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України тощо.

1 Центральний орган виконавчої влади з питань еко­номічної політики (Міністерство економіки та з питань євро­пейської інтеграції):

забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоеко­номічної діяльності виходу на зовнішній ринок, коор­динацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;

♦ здійснює контроль за додержанням усіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів Ук­раїни та умов міжнародних договорів України;

♦ здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньо­економічної діяльності, зокрема реєстрацію учасників зовнішньоекономічної діяльності, реєстрацію окремих видів контрактів;

♦ проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування;

♦ бере участь у розробленні механізму регулювання ва­лютно-кредитних відносин із зарубіжними країнами, а також у реалізації загальнодержавної політики залу­чення в Україну іноземних інвестицій і розміщення їх на території країни;

♦ бере участь у розробленні прогнозу зовнішньоторго­вельного та платіжного балансу України, здійснює аналіз їх стану і прогнозування темпів, пропозицій, ефективності експорту та імпорту;

♦ співпрацює в міжнародних економічних організаціях і державних комісіях, координуючи в них діяльність міністерств і відомств України, вносить пропозиції про укладення міжнародних договорів і заключає їх за до­рученням Кабінету Міністрів;

♦ здійснює керівництво діяльністю торговельних пред­ставництв, апаратів торговельних радників та аташе з торговельно-економічних питань посольств України за рубежем;

♦ на основі аналізу й прогнозування кон'юнктури на світових ринках забезпечує інформацією суб'єктів

ЗЕД, а також надає їм допомогу в роботі з іноземними партнерами.

Державна митна служба України:

♦ забезпечує, в межах своєї компетенції, економічну без­пеку, захищає економічні інтереси України;

♦ забезпечує дотримання законодавства, бореться з кон­трабандою, порушенням митних правил і податкового законодавства;

♦ здійснює митне регулювання торговельно-економічних відносин, стягує мито, податки та інші митні платежі;

♦ здійснює митний контроль;

♦ здійснює митну статистику зовнішньої торгівлі;

♦ забезпечує виконання міжнародних обов'язків України в галузі митної справи, бере участь у розробленні міжнародних договорів України в галузі митного зако­нодавства, здійснює міжнародне співробітництво з мит­ними органами іноземних держав.

Антимонопольний комітет здійснює контроль за дотри­манням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимо­нопольного законодавства.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:

♦ здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні;

♦ приймає рішення про порушення і проведення анти­демпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінго­вих, компенсаційних або спеціальних заходів.

2.2. Управління ЗЕД на рівні регіону

Поняття "регіон" має декілька трактувань — від найшир- шого (наприклад, регіон "Західна Європа") до вузького (на рівні окремого міста з прилягаючою смугою території). У кон­тексті управління економічною діяльністю, в тому числі зовнішньою, під регіоном слід розуміти цілісну частину тери­торії країни, яка має право на самоврядування, управління й відповідний адміністративний апарат. Ось яке визначення регіону дає Асамблея європейських регіонів: "Регіон — це те­риторіальне об'єднання під безпосередньою юрисдикцією су­веренної держави з системою самоврядування. Регіон повинен мати свою конституцію, статус автономії чи інший закон, який є складовою законодавства держави і яка визначає організацію та повноваження регіону" [78, с.31].

У такому формулюванні поняттю "регіон" відповідають адміністративні області України, міста Київ і Севастополь. Статус регіону, межі його повноважень встановлені законо­давством України, зокрема законами "Про місцеве самовряду­вання в Україні" і "Про місцеві державні адміністрації" [6,7].

До органів місцевого регулювання зовнішньоекономічною діяльністю належать:

♦ ради (представницькі органи місцевого самоврядуван­ня) та їх виконавчі та розпорядчі органи;

♦ територіальні підрозділи (відділення) органів держав­ного регулювання ЗЕД України.

До їх компетенції відносять:

♦ укладення і забезпечення виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними парт­нерами на придбання та реалізацію продукції, виконан­ня робіт і надання послуг;

♦ сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідних територіях, незалежно від форм власності;

♦ сприяння у створенні на основі законодавства спільних з іноземними партнерами підприємств виробничої і соціальної інфраструктури та інших об'єктів; залучен­ня іноземних інвестицій для створення робочих місць;

♦ організація та контроль прикордонної і прибережної торгівлі;

♦ створення умов для належного функціонування мит­них органів, сприяння їх діяльності;

♦ забезпечення на відповідній території в межах наданих повноважень реалізації міжнародних зобов'язань Ук­раїни.

Законом України "Про місцеві державні адміністрації" пе­редбачаються такі повноваження місцевих держадміністрацій у галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносин:

♦ забезпечення виконання зобов'язань за міжнародними договорами України на відповідній території;

♦ сприяння розвитку міжнародного співробітництва в га­лузі економіки;

♦ укладення договорів з іноземними партнерами про співробітництво в межах компетенції, визначеної зако­нодавством;

♦ сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підпри­ємств, установ та організацій, розташованих на їх тери­торії, незалежно від форм власності;

♦ сприяння розвитку експортної бази і збільшенню ви­робництва продукції на експорт;

♦ організація прикордонної і прибережної торгівлі;

♦ сприяння діяльності митних органів та прикордонних служб;

♦ внесення пропозицій щодо залучення іноземних інвес­тицій для розвитку економічного потенціалу відповідної території.

У процесі утвердження України як суверенної держави проблеми регіоналізації країни, регіональних підходів, регіональної політики набувають дедалі більшої ваги і потре­бують відповідного осмислення та конструктивного розроб­лення. Особливо актуальним у сучасних умовах стає регіональний рівень управління соціально-економічним роз­витком. Регіональний підхід повинен радикально змінити тра­диційну вертикальну схему державного управління на гори- зонтально-вертикальну і навіть на горизонтальну. На зміну жорсткій управлінській підпорядкованості областей та міст урядовому центрові повинна прийти оптимальна господарсь­ка взаємодія регіонів у рамках єдиної загальнодержавної соціально-економічної політики.

Усе це повною мірою стосується і сфери зовнішньоеко­номічної діяльності. Світова практика переконливо показує, що в сучасних геополітичних умовах пряма міжнародна співпраця на рівні регіонів різних країн найбільш ефективна і набуває все більшого поширення. Для України це один з голо­вних механізмів щодо виходу на світовий ринок. Тим більше, що прикордонні регіони України — Карпатський, Бузький, Причорноморський — активно входять до нових міжнародних формувань таких, як Карпатський єврорегіон, єврорегіон •"Буг", єврорегіон "Нижній Дунай", Асамблея європейських регіонів, економічна інтеграція ЧЕС — Чорноморське еко­номічне співробітництво. Ці ж регіони та Україна в цілому бе­руть участь у розробленні проектів міжнародних транспорт­них коридорів Європейського Союзу та транспортної системи країн ЧЕС [63, с.48].

Розглянемо організацію управління зовнішньоеко­номічною діяльністю регіону на прикладі Одеської області — одного з найбільш розвинутих регіонів України.

В Одеській області, як і в інших регіонах України, діють такі гілки влади: законодавча — обласна рада, яка є представ­ницьким органом влади; виконавча — обласна адміністрація. У найбільшому місті Одеської області — Одесі діють органи місцевого самоврядування: міська рада, міський виконавчий комітет. У межах своїх повноважень, що визначаються Кон­ституцією України, іншими законодавчими актами, кожна з цих гілок регіональної влади здійснює контроль та управління діяльністю учасників зовнішньоекономічних зв'язків, розта­шованих на території регіону.

Найбільше значення в оперативному управлінні зовнішньоекономічною діяльністю на рівні регіону мають об­ласна державна адміністрація та її структурні підрозділи, ство­рені з цією метою. При обласній адміністрації створено Голо­вне управління зовнішньоекономічної діяльності, європейсь­кої інтеграції та туризму (ГУЗДЄІТ), яке, поряд з іншими структурними підрозділами сприяє інтеграції виробничого, фінансового, інтелектуального потенціалів території, а також ресурсів та можливостей підприємств до сфери міжнародної кооперації, забезпечує захист інтересів та ефективність здійснення іноземних інвестицій на території області.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради Ук­раїни, указами і розпорядженнями Президента України, акта­ми Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки Ук­раїни, Державного комітету молодіжної політики і туризму України та інших центральних органів виконавчої влади, роз­порядженнями обласної державної адміністрації та положен­ням про ГУЗДЄІТ.

Основними завданнями Головного управління є:

1. Забезпечення реалізації на території області державної політики та виконання законодавства України у наступних сферах: зовнішньоекономічна діяльність; інвестиційна політи­ка; європейська інтеграція; міжрегіональне співробітництво; співробітництво з міжнародними організаціями; виставково- ярмаркова діяльність; міжнародні форуми, конференції, семінари; туризм; курортно-рекреаційна діяльність.

2. Сприяння виконанню зобов'язань за міжнародними договорами України.

3. Сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі економіки, торгівлі, захисту прав людини, екологічної безпеки, охорони здоров'я, науки, освіти, культури, туризму, фізкультури і спорту та інших сфер суспільного життя.

4. Сприяння активізації зовнішньоекономічних зв'язків та виходу на зовнішній ринок розташованих на території об­ласті підприємств, установ, організацій.

5. Реалізація державної інвестиційної політики, сприян­ня залученню іноземних інвестицій, моніторинг та надання ре­комендацій щодо розробки та реалізації інвестиційних про­ектів.

6. Здійснення заходів та сприяння створенню належних умов, спрямованих на розвиток та організацію міжрегіональ­ного та транскордонного співробітництва, європейської та євроатлантичної інтеграції.

7. Сприяння організації та проведенню міжнародних за­ходів (форумів, конференцій, семінарів, виставок, інвес­тиційних ярмарків та інше) з метою розширення міжрегіонального економічного співробітництва та підвищен­ня інвестиційного іміджу області.

8. Сприяння проведенню та координації виставково-яр- маркових заходів, надання консультативної та методичної до­помоги підприємствам, організаціям та установам усіх форм власності щодо їх участі у зазначених заходах на території Ук­раїни та за її межами.

9. Надання консультативної та методичної допомоги підприємствам, організаціям, установам, громадянам щодо проведення навчання, підвищення кваліфікаційного рівня на території України та за її межами.

10. Створення сприятливого організаційно-правового та економічного середовища для розвитку туризму, розширення мережі туристичних та курортно-рекреаційних закладів об­ласті.

11. Сприяння розвитку міжнародного та зеленого туриз­му, надання консультативної та методичної допомоги підприємствам, організаціям та установам усіх форм власності із зазначених питань.

12. Сприяння діяльності правоохоронних та митних ор­ганів, органів охорони державного кордону.

13. Забезпечення взаємодії з органами місцевого самовря­дування.

Головне управління зовнішньоекономічної діяльності, європейської інтеграції та туризму складається з трьох уп­равлінь:

♦ Управління з питань зовнішньоекономічної діяльності та інвестиційної політики;

♦ Управління з питань європейської інтеграції та міжрегіональних відносин;

♦ Управління по туризму і курортах.

Управління з питань зовнішньоекономічної діяльності та інвестиційної політики складається з трьох відділів:

♦ відділ координації зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньої торгівлі;

♦ відділ моніторингу інвестиційних проектів та реєстрації іноземних інвестицій;

♦ відділ протокольного забезпечення.

Управління відповідно до покладених на нього завдань представляє у межах наданих йому повноважень інтереси обл­держадміністрації у зносинах з відповідними органами суб'єктів або адміністративно-територіальних утворень іно­земної держави, а також з міжнародними організаціями; готує пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань, що належать до компетенції управління; координує та контролює в межах своїх повноважень діяльність структурних підрозділів облдержадміністрації у сферах зовнішніх зносин, міжнародного економічного співробітництва, європейської інтеграції та туризму, бере безпосередню участь у розробленні, моніторингу та реалізації інвестиційних проектів; сприяє роз­робленню та реалізації інвестиційних проектів, проектів роз­витку експортного потенціалу підприємств, виробництва но­вих видів імпортозамінної продукції; вивчає загальний стан економіки, тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і рівень конкурентоспроможності продукції провідних галузей іноземних держав, кон'юнктуру ринку товарів та послуг та інформує облдержадміністрацію з цих питань, а в разі потреби — інші установи та організації; розробляє проекти програм розвитку зовнішньоекономічної, інвестиційної діяльності, поліпшення структури експорту та імпорту товарів, сприяння розвитку експортного потенціалу області; бере участь у підго­товці проектів угод, договорів, меморандумів, протоколів зустрічей і комюніке з питань зовнішніх зносин та зовнішньо­економічної діяльності облдержадміністрації; бере участь у пе­реговорах з представниками ділових кіл, установ та ор­ганізацій іноземних держав; здійснює постійний моніторинг законодавства, договірно-правової бази взаємовідносин Ук­раїни з СОТ, країнами ЄС, з іншими країнами — торговельни­ми партнерами підприємств та організацій області; проводить роботу щодо розвитку та диверсифікації зовнішньої торгівлі, зовнішньої виробничої кооперації; здійснює інформаційну діяльність; веде облік і здійснює контроль за операціями суб'єктів ЗЕД; аналізує результати ЗЕД та інвестиційної діяльності; сприяє створенню та функціонуванню підприємств з іноземними інвестиціями; проводить моніто­ринг порушень законодавства, що регулює зовнішньоеко­номічну діяльність, і стану розрахунків за експортно-імпорт­ними операціями суб'єктів підприємницької діяльності об­ласті; надає Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України допомогу у проведенні антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних розслідувань щодо імпорту в Україну товарів походженням з інших країн, митних союзів або економічних угруповань; проводить моніторинг впливу на стан зовнішньоекономічної діяльності тарифів і ставок опо­даткування експорту та імпорту товарів, механізмів і процедур валютного регулювання зовнішньоторговельних операцій; го­тує аналітичні матеріали щодо стану ринків окремих видів промислової і сільськогосподарської продукції та перспективи їх розвитку; аналізує цінову, податкову, тарифну і кредитну політику щодо товарів, які експортуються з України та імпор­туються в Україну; здійснює координацію діяльності струк­турних підрозділів облдержадміністрації, райдер- жадміністрації, пов'язаної з залученням, наданням та викори­станням міжнародної технічної допомоги на території області та взаємодією з міжнародними фінансовими організаціями; сприяє утворенню підприємств з надання консалтингової, ме­тодичної, правової та інформаційної допомоги у сфері зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності суб'єктам господарської діяльності області та іноземним підприємствам і організаціям; здійснює інші функції, що випливають з покла­дених на нього завдань.

Управління з питань європейської інтеграції та міжрегіональних відносин складається з трьох відділів:

♦ відділ євроінтеграційної регіональної політики;

♦ відділ координації виставкової діяльності та міжнарод­них економічних форумів;

♦ відділ розвитку міжрегіонального співробітництва.

Управління реалізує державну регіональну політику в

сферах європейської, євроатлантичної інтеграції та міжрегіональних відносин; здійснює підготовку проектів угод, договорів, меморандумів з питань міжрегіонального співробітництва та діяльності єврорегіонів; проводить роботу щодо розвитку транскордонного та міжрегіонального співробітництва, особливо з країнами-членами ЄС; бере участь у здійсненні експертизи щодо відповідності законодав­чих актів місцевих органів влади до законодавчих норм ЄС; сприяє налагодженню співробітництва області з регіонами і містами іноземних держав; координує діяльність усіх органів, організацій та установ областей з питань зовнішньоеко­номічних стосунків при здійснені прав і обов'язків Одеської області як прикордонного регіону, учасника Асамблеї євро­пейських регіонів, Асоціації європейських прикордонних регіонів, Робочої Співдружності Придунайських країн та єврорегіонів; сприяє системному формуванню позитивного іміджу Одеського регіону як інтелектуального, рекреаційного, наукового і культурного центру міжнародного рівня; коорди­нує участь підприємств та організацій Одеської області у вис­тавково-ярмаркових, презентаційних заходах та бізнес-фору- мах, що відбуваються в Україні та за її межами; організує про­ведення в області бізнес-форумів, економічних місій за участю офіційних делегацій, іноземних фірм, установ, підприємців; сприяє залученню підприємств і організацій Одеського регіону для участі у виставкових заходах, які відбуваються за кордоном, для просування вітчизняної продукції на зовнішній ринок; координує діяльність виставкових організацій області; сприяє розвитку зовнішньоекономічної виробничої коопе­рації, надає суб'єктам підприємницької діяльності області до­помогу в організації, участі та проведенні міжнародних торго­вельно-промислових і торговельних виставок, ярмарків і пре­зентацій; сприяє підприємствам і організаціям Одеської об­ласті у проведенні виставково-ярмаркових, презентаційних заходів та бізнес-форумів; сприяє підвищенню рівня виставко­во-ярмаркових, презентаційних заходів та бізнес-форумів, які проводяться в Одеській області та за її межами тощо.

Управління по туризму і курортах складається з трьох відділів:

♦ відділ організації туризму;

♦ відділ туристично-рекреаційних ресурсів;

♦ відділ закладів розміщення та готельного комплексу.

Управління виконує такі функції: реалізує державну політику в галузі туризму, розвитку курортної сфери, подає облдержадміністрації пропозиції з цих питань; розробляє про­екти програм, плани розвитку туризму та курортів, пропозиції щодо їх фінансування і матеріально-технічного забезпечення та організовує їх виконання; бере участь у підготовці пропо­зицій щодо визнання місцевості як курорту, встановлення зон санітарної охорони курортів і визначення їх режиму; аналізує та узагальнює практику роботи підприємств і організацій ту­ристичної індустрії всіх форм власності; вживає в межах своєї компетенції заходів до створення ефективної системи турис­тичної та екскурсійної діяльності, розвитку нетрадиційних видів туризму (оздоровчо-спортивного, підводного, авто­мобільного, екологічного тощо); координує діяльність підприємств та організацій туристичної індустрії з розроблен­ня нових маршрутів і турів; сприяє забезпеченню внутрішньої конвертованості туристичних послуг шляхом підвищення їх якості та розширення асортименту з метою задоволення по­треб як внутрішнього, так і іноземного туризму, поліпшення умов обслуговування туристів; здійснює державний контроль за додержанням установлених умов і правил провадження ту­ристичної та курортної діяльності; здійснює в установленому порядку фінансування програм і проектів розвитку туризму та курортів у регіоні, контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, що виділяються на їх реалізацію; забез­печує в межах своєї компетенції надходження коштів до бюд­жетів, зростання потенціалу підприємств і організацій турис­тично-рекреаційної індустрії та обсягів реалізації вітчизняно­го туристично-оздоровчого продукту на зовнішньому ринку; координує діяльність підприємств, установ та організацій ту­ристичної галузі, а також діяльність курортних (крім санатор­но-курортних) закладів усіх форм власності, пов'язаної із ви­користанням лікувальних ресурсій бере участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку туризму та курортів, створенні та зміцненні матеріально-технічної бази об'єктів і споруд туристичного та курортного призначення, сприяє ут­риманню їх у належному стані, залученню коштів підприємницьких структур, суб'єктів туристичної та курорт­ної діяльності та інвесторів для розвитку інфраструктури ту­ризму і курортів (шляхи, пункти пропуску, зв'язок, служби сервісу тощо); подає пропозиції щодо облаштування турис­тичної інфраструктури у мережі транспортних коридорів, що пролягають через територію регіону; вживає заходів для роз­ширення міжнародного туризму, подає в установленому по­рядку пропозиції щодо укладення міжнародних договорів з питань співробітництва в галузі туризму та забезпечує їх ре­алізацію; бере участь у міжнародних програмах розвитку ту­ризму; веде облік підприємств, організацій і установ області, що здійснюють туристичну та курортну діяльність, аналізує ефективність їх діяльності; бере участь у роботі з паспорти­зації, атестації, сертифікації готелів, мотелів, кемпінгів, турис­тичних баз та комплексів, закладів оздоровлення і харчування, інших туристичних об'єктів з метою доведення туристичних послуг до рівня вітчизняних та міжнародних стандартів; здійснює контроль за виконанням підприємствами і ор­ганізаціями сфери туризму та курортів незалежно від форм власності і підпорядкування ліцензійних умов провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішньо­го, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності; забезпечує формування на території області ринку туристичних та ку­рортних послуг, сприяє пропаганді та популяризації серед гро­мадян України і зарубіжної громадськості поїздок в Одеську область, на Україну, бере участь у міжнародних туристичних ярмарках, виставках і салонах; організовує та сприяє розвитку системи інформаційно-рекламного забезпечення з питань ту­ризму та курортної справи тощо.

Одним з головних пріоритетів діяльності ГУЗДЄІТ, як бу­ло сказано вище, є залучення інвестицій в Одеську область. Підвищенню позитивного інвестиційного іміджу регіону сприяє реалізація загальнодержавних та регіональних про­грам: "Інвестиційний імідж", "Програма розвитку інвес­тиційної діяльності на 2002-2010 роки", "Обласна програма збільшення надходжень інвестицій в економіку області", "Концепція розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Одеській області на 2003-2007 роки".

Протягом 2004 р. ГУЗДЄІТ зареєстровано надходження іноземних інвестицій до 113 підприємств області на загальну суму 114,4 млн дол., у тому числі:

♦ у формі майнових внесків — 40,5 млн дол. (75

підприємств);

♦ валютних коштів — 71,9 млн дол. (46 підприємств);

♦ в інших формах — 1,998 млн дол. (1 підприємство).

За 2004 р. обсяг зареєстрованих в економіку області інвес­тицій зріс порівняно з попереднім, 2003, роком майже в 2,4 ра­зу (з 48,6 до 114,4 млн дол.).

Водночас протягом 2004 р. анульовано інвестицій на 6,8 млн дол., тоді як за 2003 рік іноземними інвесторами було ви­лучено інвестицій на суму 16,8 млн дол.

У 2004 р. 40,12 млн дол. інвестицій надійшли до нових підприємств (78 підприємств). За 2003 р. у якості іноземних інвестицій до нових підприємств надійшло 8,2 млн дол.

Розподіл інвестиційний надходжень у 2004 р. у розрізі країн виглядає таким чином: Британські Віргінські острови — 30,9 млн дол.; Сполучене Королівство — 16,1 млн дол.; Мона­ко — 12,08 млн дол.; Кіпр — 9,6 млн дол.; Швейцарія — 6,9 млн дол.; Нідерланди — 6,1 млн дол.; Ліхтенштейн — 4,05 млн дол.; Австрія — 2,008 млн дол.; Туреччина — 1,6 млн дол.; Ізраїль — 1,6 млн дол.; Литва — 1,5 млн дол.; Німеччина — 1,3 млн дол.; Панама — 1,1 млн дол.; Багамські острови — 924,2 тис. дол.; Угорщина — 811,0 тис. дол.; Росія — 792,5 тис. дол.; Канада — 791,7 тис. дол.; Латвія — 501,6 тис. дол.; о. Сент-Лусія — 300,2 тис. дол.; Молдова — 287,5 тис. дол.; Британські залежні тери­торії — 259,6 тис. дол.; Франція — 192,8 тис. дол.; Ліберія — 160,0 тис. дол.; Гібралтар — 90,0 тис. дол.; Катар — 56,1 тис. дол.; Вірменія — 43,8 тис. дол.; Польща — 25,0 тис. дол.; Ірландія — 10,0 тис. дол.; Фінляндія — 9,5 тис. дол.; Болгарія — 2,8 тис. дол.

За галузями економіки:

1) промислове виробництво — 47,5 млн дол., у тому числі:

♦ виробництво продуктів нафтопереробки — 23,8 млн

дол.;

♦ хімічна та нафтохімічна промисловість — 3,8 млн дол.;

харчова промисловість — 16,5 мли дол.;

♦ виробництво пластмас та виробів з них — 880,4 тис. дол.;

♦ промисловість будівельних матеріалів — 2,2 млн дол.

2) транспортний комплекс, перевантаження вантажів у портах області — 36,2 млн дол.;

3) зв'язок — 1,2 млн дол.;

4) житлово-комунальне господарство — 1,06 млн дол.;

5) послуги в галузі нерухомості, оренди, лізингу облад­нання — 2,6 млн дол.;

6) послуги в галузі відпочинку — 2,96 млн дол.;

7) торговельно-посередницькі операції — 8,3 млн дол.;

8) сільське господарство — 1,5 млн дол.;

9) будівництво — 5,3 млн дол.;

10) готелі та ресторани — 4,7 млн дол.;

Поиск по сайту: