АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Інфекційне відділення

Читайте также:
  1. D. Набір функціональних приміщень приймального відділення
  2. Алгоритм надання медичної допомоги дітям з тяжкими формами менінгококемії на першому етапі надання стаціонарної допомоги (ЦРЛ, соматичне відділення)
  3. Гігієнічні вимоги до улаштування , обладнання та експлуатації терапевтичного відділення . санітарно-протиепідемічний режим.
  4. Гігієнічні вимоги до улаштування, обєднання та експлуатації радіологічного відділення лікарні.
  5. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації акушерсько–гінекологічного відділення і пологового будинку. Санітарно–протиепідемічний режим.
  6. ГІНЕКОЛОГІЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ - 2 дні
  7. Запис рішення в справі Тараса Шевченка, зроблений жандармським відділенням
  8. Кишкове інфекційне захворювання.
  9. Компетенція державного уповноваженого і голови територіального відділення Антимонопольного комітету.
  10. Орієнтовна тематика курсових робіт для студентів філософського факультету, відділення політології
  11. ПЕДІАТРИЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ -3 дні
№ п\п Назва приміщень (основний перелік) Площа та інші відомості
1. Приймально-оглядові бокси для відділень: – до 60 ліжок – до 100 ліжок – понад 100 ліжок   2 бокси 3 бокси на кожні 50 ліжок – 1 бокс
2. Бокси: – на 1 ліжко – на 2 ліжка   22 м2 27 м2
3. Напівбокси: – на 1 ліжко – на 2 ліжка   22 м2 27 м2
4. Палати із шлюзом, туалетом та умивальником: – на 1 ліжко – на 2 ліжка   14 м2 21 м2
5. Лікувально-допоміжні та господарчі кабінети (кімнати): – кабінет зав. відділенням – кабінет лікарів – кімната старшої сестри – кімната для персоналу – кімната для сестри-господарки – приміщення прибирального інвентаря – сестринський пост – буфетна та приміщення для миття і стерилізації кухонного посуду – кімната для чистої білизни – кімната для брудної білизни     12 м2 10-12 м2 10 м2 10-12 м2 10 м2 8 м2 4 м2   14-22 м2 8 м2 8 м2
6. Санітарний пропускник для персоналу: – кімната для домашнього одягу – душова – кімната для робочого одягу   8 м2 12 м2 8 м2
7. Рентгенкабінет згідно з будівельними нормами

 

Примітка: Інфекційне відділення повинно мати 2 входи: один для хворих, другий – для персоналу, доставки їжі та чистих речей. При недостатній кількості палат-напівбоксів або палат-боксів слід розташувати хворих у 1-2 ліжкових палатах з шлюзами та умивальниками. Доцільно в кожній окремій палаті на 2 та більше місць розміщувати хворих за однотипним діагнозом. Крім того, необхідно здійснювати і групування палат:

– палати для хворих з вірусними збудниками;

– палати для хворих з харчовими отруєннями;

– палати для хворих на вірусний гепатит та ін.

 

Внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) це:

— інфекційний стан, який дістав хворий у лікувальній установі;

— інфекційні захворювання, набуті хворими у лікувальних закладах;

— будь-яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, що уражає пацієнта внаслідок його госпіталізації або відвідування лікувальної установи з метою лікування, а також медичний персонал під час виконання ним роботи.

Симптоми ВЛІ можуть проявитись як у лікарні так і за її межами у залежності від інкубаційного періоду.

Чому ВЛІ заслуговують на увагу? В першу чергу через чисельні негативні наслідки, серед яких необхідно в першу чергу відзначити:

— додаткове негативне навантаження на здоров’я пацієнта і персоналу;

— збільшення витрат на лікування та економічні витрати (лікарняні бюлетені);

— збільшення термінів госпіталізації;

— ускладнення проявів та перебігу основної хвороби;

— зниження ефективності лікування основної хвороби;

— небажана можливість залишитись носієм збудників хвороб на тривалий термін;

— небезпека для оточуючих, сім’ї та ін. у випадку появи ознак захворювання після закінчення госпіталізації та лікування, адже інкубаційний період хвороб є доволі різний (Додаток 1).

Нині ще немає можливості викласти у суворій послідовності першорядні та другорядні джерела, збудники та шляхи передачі ВЛІ, адже для них характерна поліетіологічність, неповний облік, і відповідно недостатній аналіз таких станів. Однак, аналізуючи наукові публікації, відповідні матеріали санітарно-епідеміологічної служби та інші джерела доцільно вважати, що основними джерелами ВЛІ є:

а) хворі, медичний персонал, відвідувачі;

б) хірургічні інструменти та ін’єкційні матеріали (кров та її препарати);

в) зонди та катетери;

г) білизна, посуд, їжа, предмети догляду за хворими та прибирання приміщень;

д) іграшки, телефонні апарати, сходові поручні, дверні ручки тощо.

Причин, що зумовлюють появу ВЛІ дуже багато, однак провідними серед них є:

— зростання чисельності дитячого та дорослого населення із хронічними захворюваннями:

— втрата (зниження) природного імунітету;

— велика концентрація хворих та персоналу, і особливо в лікарнях з централізованим типом забудови;

— ускладнення оперативних втручань, збільшення терміну тривалості операцій та госпіталізації;

— надлишкова, і доволі часто необґрунтоване вживання антибіотиків;

— старіння лікарняних споруд, приміщень, комунікаційних мереж, обладнання, меблів, інвентарю тощо;

— дефіцит мийних та дезінфікуючих матеріалів, разових шприців, матеріалів для забезпечення дотримання стерильності та ін.

— недостатній рівень санітарно-гігієнічних та медичних знань серед населення.

2. Найбільш ймовірними шляхами передачі ВЛІ слід вважати:

3. — аерозольний шлях (повітряно-крапельний та повітряно-пиловий);

4. — контактний та фекально-оральний шлях, де найбільшим ризиком є оперативні втручання, пологи, ін’єкції та ендоскопічні дослідження;

5. — трансмісійний (через кровосмокчущих комах: воші, комарі);

6. — зоонозний шлях (антропозоонози);

7. — аліментарний (вірусні гепатити, харчові отруєння і ін.).

8. Навіть приймаючи до уваги, що ВЛІ характеризуються поліетіологічністю та асоціацією мікроорганізмів слід знати, що частими винуватцями є одні і ті ж самі мікроорганізми (Додаток 2).

9. Профілактика ВЛІ об’єднує великий комплекс заходів та засобів, а їх узагальнена схема відтінена на малюнку 2.

 

Як видно із наданої схеми тут значне місце з профілактики ВЛІ займають:

Адміністративні заходи, які, насамперед, передбачають, що

— головний лікар, керуючись відповідними законодавчими, нормативними та інструктивними положеннями:

а) несе відповідальність за організацію роботи лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), в тому числі і за профілактику ВЛІ;

б) визначає функціональні обов’язки заступників та керівників структурних підрозділів ЛПЗ з питань профілактики, обліку та аналізу причин ВЛІ (Додаток 3);

в) контролює обов’язкове проходження лікарняним персоналом попередніх (при оформленні на роботу) та періодичних (за окремим графіком) медичних оглядів (Додаток 4);

г) турбується про належні умови перебування пацієнтів, охорону та гігієну праці персоналу ЛПЗ.

Інженерно-технічні заходи в першу чергу передбачають суворе дотримання будівельних норм та правил, а також забезпечення правильної експлуатації споруд та інженерних мереж, створює надійну основу та умови для профілактики ВЛІ. У стислому виді такі заходи передбачають:

— експертизу та погодження проектів будівництва (реконструкції або капітального ремонту) ЛПЗ;

— суворий контроль (технічний нагляд) за реалізацією проекту;

— принциповий підхід до прийняття об’єкту до експлуатації;

— інженерне забезпечення експлуатації та функціонування споруд (своєчасний ремонт), вентиляції та енергопостачання мереж опалення, питного та гарячого водопостачання, водовідведення та ін. (Додаток 5).

Санітарно-гігієнічні заходи базуються на здійсненні як попереджувального, так і поточного санітарного наглядів.

В епідеміологічному плані профілактика ВЛІ передбачає: попередження та знищення носіїв, розрив шляхів передачі збудників та зміцнення резистентності організму як пацієнтів, так і лікарів, допоміжного медичного та технічного персоналу. У найбільш стислій формі санітарно-гігієнічні заходи з профілактики ВЛІ доцільно розглянути в контексті запровадження повсякденного санітарно-протиепідемічного режиму ЛПЗ (табл. 2).

 

Таблиця 2


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)