Виведення та отримання плівки

Після отримання оригінал-макета, незалежно від того самостійно ви будете створювати PostScript-файл, чи звернетесь до сервісного бюро, необхідно звернути увагу на таке:

- співвідношення між роздільною здатністю вивідного пристрою та лініатурою растра визначає якість растрового зображення при друкові. Основними критеріями при виборі роздільності має бути лініатура вивідного пристрою, якість паперу й тип друкарської машини;

- навіть дуже дорогі монітори й кольорові принтери не можуть точно відтворити тиражний колір, тому, визначаючи тріадні кольори, слід використовувати каталоги зразків кольорів. Це дозволяє досягти відповідності тиражному кольору. Каталоги зразкових відбитків мають бути потрібної кольорової моделі й відповідати паперу (матовий чи глянцевий);

- використовуючи „замовлені” фарби з бібліотек типу Pantone, слід чітко вказувати ім’я кольорового каналу, оскільки саме ім’я визначить ту фарбу, якою буде надруковано публікацію. Якщо не передбачається друкувати такими фарбами, а у вашому макеті вони використані, то всі замовні кольори необхідно перевести в тріадні (CMYK) і переконатися, що кольорова гама не змінилася. Каталоги Pantone випускаються кожен рік, тому треба користуватися тими каталогами, які є в друкарні, де буде розміщене ваше замовлення. Якщо використовуються замовлені кольори, то для імпортування в програму верстки файл необхідно зберегти у форматі Photoshop EPS/DCS 2.0. Формат DCS 1.0 не підтримує додаткових кольорових каналів. У фінальній версії публікації список кольорів має складатися лише з необхідної кількості;

- особливу увагу треба приділити використанню „чорних” кольорів. Справа в тому, що 100% black і, наприклад, black + 100 % cyan на екрані виглядають однаково, хоча при друкові чітко розрізняються;

- якщо є потреба, щоб білий колір відрізнявся від кольору чисто білого паперу, то необхідно, щоб у білому кольорі базові кольори не дорівнювали нулю, а визначались невеликою кількістю фарби. Поліграфічний процес потребує встановлення білого, відмінного від нуля;

- слід пам’ятати, що великі площі растрованого з 2 або 3 фарб тла не дуже добре читаються, якщо растр помітний;

- у макетах, підготовлених у програмі Corel DRAW, можна зафарбовувати об’єкти або суцільною, або градієнтною заливкою. Інші типи заливки, як правило, не допускаються;

- введені профілі, що вміщуються в растрові файли, мають відповідати використовуваному обладнанню;

- під час корекції кольорів треба враховувати, що в друкові всі зображення зазвичай виглядають менш яскраво, ніж на екрані, особливо якщо монітор неправильно відкалібрований або не відкалібрований узагалі;

- більшість програм верстки дозволяє розміщати елементи смуги за межами обрізного формату сторінки;

- формат документа має відповідати вказаному обрізному формату. Запаси повинні виходити на 5 мм (з приводу розміру слід проконсультуватися в друкарні) за лінію обрізки;

- обрізки тексту можна уникнути, розташовуючи його на відстань не менше 10 мм від лінії обрізки. Для продукції з клейовою палітуркою треба врахувати вплив корінця;

- використовувати слід лінії товщиною 0,25 пунктів і більше. Лінії товщиною менш ніж чверть пункту на роздруках із лазерних принтерів здаються значно щільнішими, ніж вони є насправді. Різні програми верстки і редагування зображень по-різному визначають товщину лінії з атрибутом Hairline. Деякі програми визначають Hairline-лінію як лінію товщиною 0,25 пт, а деякі – як лінію максимально можливої товщини, що відтворюється вивідним пристроєм, тому не слід використовувати для оформлення елементів цієї смуги лінії з атрибутом Hairline;

- усі кольорові растрові зображення перед заверстуванням у шпальту мають бути збережені як CMYK-зображення, якщо ви маєте відкалібровані монітори і самі виконуєте кольороподіл. Якщо ж монітори не відкалібровані і ви самі не можете здійснити кольороподіл, то використовуйте модель RGB. У такому випадку зображення повинні бути вміщені в публікацію як зв’язані файли, а переведення в модель CMYK буде виконане тим сервісним бюро, куди ви плануєте звернутися. Усі чорно-білі растрові зображення повинні бути збережені як grayscale-зображення. Штрихові зображення зберігаються як bitmap-зображення;

- припустимими форматами файлів є TIFF без LZW-компресії або EPS без JPEG-стискування;

- масштабування, кадрування й поворот у програмах верстки зазвичай дають гірші результати, ніж ті самі операції, проведені у Photoshop, оскільки там роботу функцій інтерполяції зображення для перерахунку кольору пікселів можна контролювати. Ці ж дії, виконані в програмі верстки, знижують якість зображення;

- на виведення, крім власне файла Page Maker, необхідно подавати всі заверстані в шпальти зображення (навіть якщо вони вбудовані) і всі використані при дизайні шрифти. Від якості шрифту залежить дуже багато. Буває, що дефекти шрифтів можуть бути встановлені лише після друку, тому по можливості слід робити пробний друк;

- бажано не верстати системними шрифтами (які встановлюються в систему після інсталяції Windows або MacOS), якщо є можливість замінити TrueType-шрифти на їх PostScript-еквіваленти.

Отримання плівок

Матеріали для виведення на ФНА можна передати у двох можливих варіантах:

- у вигляді PostScript-файла. Для тих, кому ви їх передаєте, це найпростіший варіант, тому що нічого, крім виведення, з ним робити не доведеться. Виправити можливі помилки вже не можна. Усі помилки, які можуть виникнути, – це ваші помилки;

- у вигляді підготовленої до виведення публікації і всіх пов’язаних із нею файлів. Це найбільш поширений варіант.

У будь-якому випадку після створення публікації треба створити PostScript-файл. Перед тим як виводити плівки, треба перевірити правильність PostScript-файла таким чином: за допомогою додатка Adobe Distaller конвертувати цей файл у PDF-формат, потім уважно проглянути отриманий PDF-файл, використовуючи додаток Adobe Reader. Далі підготовлений PostScript-файл піддається технології растрування – коли відтінки кольору отримують за рахунок зміни площі растрових елементів (амплітудно-модульоване) або їх частоти на одницю площі (частотно-модульоване). Традиційним методом є амплітудно-модулюване растрування.

Виведення плівки потребує перевірки, яка здійснюється на спеціальному світловому столі. Особливу увагу слід звернути на тексти. Уважна перевірка плівок необхідна, тому що несуміщення фотоформ, як і подальше несуміщення друкованих форм, – один із головних факторів, що визначає якість друкованої продукції.

Необхідна умова якісного кольорового друку – суміщення друкованих форм. Установлено, що для якісного друку точність суміщення друкованих форм повинна бути не меншою за чверть величини растрової точки. Наприклад, за лініатури 200 dpi друковані форми повинні бути суміщені з похибкою не більше 30 мкм. При цьому в указану величину включаються похибки, що виникають на всіх технологічних етапах: від растрового процесора до друкарської машини.

Параметром, що може дати об’єктивні відомості про якість отриманої плівки, є її оптична щільність. Вимірюється цей параметр денситометром світла, що проходить. Заміри роблять на службовій шкалі фотоформи, яка виводиться за полем зображення. Така шкала, як правило, має 11 ділянок зі значенням відносних площ від 0% до 100% з кроком 10%. За допомогою денсинометра визначаються оптичні щільності неекспонованої ділянки шкали і ділянки максимального почорніння. Відповідно до міжнародного стандарту ISO 12647-2 копіювальні якості фотоформ вважаються задовільними при виконанні таких умов: оптична щільність неекспонованої ділянки повинна дорівнювати 0,15, а оптична щільність на ділянці максимального почорніння – 3,50.

Після перевірки плівок бажано виконати пробу кольорів (так називають пробний друк). Виготовити пробу можна як з готових плівок, так і до їх виведення. Проба кольорів дозволяє оцінити кольорове вирішення шпальти, виявити помилки кольороподілу.

Поиск по сайту: