АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Основні пристрої комп'ютера

Вони включають системний блок, дисплей (моні­тор), клавіатуру.

Системний блок. Його основними компонентами є:

• материнська плата;

• жорсткий (твердий) диск, або вінчестер;

• пристрої для роботи з переносними дисками;

• блок живлення.

Материнська плата. її основні параметри визна­чаються системним (базовим) набором мікросхем (наприклад, І865РЕ, i915G, І925Х), що називається чіпсет і включає такі компоненти:

• AGP (Advanced Graphic Port) з пропускною здат­ністю до 1 Гб/с у режимі AGP4x та понад 1 Гб/с у режи­мі AGP8x/4x — для встановлення відеокарт;

• CNR/AMR (Audio Modem Riser card), призначений для встановлення вбудованого модема або звукової карти;

• слоти для встановлення модулів оперативної пам'яті RAM (Random Access Memory). Розрізняють модулі таких типів:

—SDRAM (Synchronous Dynamic) модуль статично­го типу (час доступу від 6 до 9 не, пропускна здатність від 256 до 1000 Мб/с, максимальна робоча частота ши­ни 133 МГц. Досить застарілий тип модуля);

—DDR (Double Data Rate) SDRAM найбільш поши­рений сучасний тип модуля (час доступу до 6 не, про­пускна здатність до 2,5 Гб/с, максимальна робоча час­тота шини 2x533 Мгц, обсяг пам'яті 512 Мб);

—RDRAM (Rambus Dynamic Random Access Me­mory) модуль динамічного типу (час доступу до 4 не, пропускна здатність до 6 Гб/с, максимальна робоча час­тота шини до 800 МГц), має досить високу вартість;

• «гніздо» для підключення процесора;

• контролери EIDE (Enhanced Integrated Drive Elec­tronics) для підключення до материнської плати зов­нішніх пристроїв зберігання інформації, з яких може відбуватися завантаження комп'ютера (один або два жорстких диска, CD-диск або дискета). Такі контролери забезпечують передавання інформації зі швидкістю до 100 Мб/с (специфікація UltraDMA/100);

• паралельний порт LPT (Line PrinTer), призначений для підключення принтера, сканера, інших зовнішніх пристроїв накопичення інформації. Швидкість переда­вання інформації до 2 Мб/с;

• послідовні порти СОМІ та COM2 для підключення миші й модема. Швидкість передавання інформації 112 Кб/с;

• порт PS/2 для підключення миші й клавіатури;

• інтерфейс USB2.0, є стандартним портом для пос­лідовного підключення до 127 різноманітних пристро­їв, причому підключення може відбуватися без вими­кання комп'ютера з електромережі. Швидкість переда­вання інформації 60 Мб/с;

• інтерфейс FireWire (IEEE 1394 — стандарт, роз­роблений the Institute of Electrical and Electronics Engi­neers) для підключення пристроїв, що передають відео-зображення, графіку, звук (мобільні накопичувачі, цифрові фотокамери тощо). Швидкість передавання ін­формації — 50 Мб/с.

Сучасні материнські плати мають підтримку техно­логії логічної багатопроцесорності (HyperThreading), яка дає змогу одному процесору виконувати одночасно два потоки команд. При використанні такої технології операційна система (зокрема, Linux версії 2.4 18 і вище та Windows XP) розпізнає два процесори і виконує пара­лельну обробку команд.

Основними компонентами материнської плати є процесор, оперативна пам'ять (RAM), відеокарта, зву­кова карта, мережна карта, перезаписуючий постійний запам'ятовуючий пристрій (ППЗП), контролери (адап­тери).

1. Процесор. Виконує всі розрахунки та оброблення інформації. Сучасні процесори характеризують такі оз­наки:

• об'єм кеш-пам'яті першого рівня (L1), вона є над-швидкою пам'яттю — 64 Кб;

• об'єм кеш-пам'яті другого рівня (L2) — від 256 Кб до 1 Мб;

• об'єм кеш-пам'яті третього рівня (L3) — 2 Мб;

тактова частота, що відображає швідкість роботи процесора, тобто кількість операцій, які обробляються за 1 с. Вимірюється в ГГерцах. Наприклад, процесор Pentium IV Extreme Edition (XE) має тактову частоту 3,4 ГГц;

• тип (модель): IBM, AMD, CELERON, Pentium (PRO, III, IV) та ін.;

• пропускна здатність системної шини — 800 МГц.

Тактова частота і об'єм кеш-пам'яті визначають про­дуктивність роботи процесора. Важливим елементом є також наявність блока оброблення даних з плаваючою точкою, від якого залежить швидкість роботи проце­сора з графікою, мультимедіа, тривимірними об'єкта­ми. Процесор встановлюють на материнську плату за допомогою спеціальних роз'ємів, таких як Socket 7, Socket 370, Socket 478.

2. Оперативна пам'ять (RAM). Містить програми ОС, прикладні програми, а також результати роботи процесора. Обмін інформацією відбувається дуже швид­ко, оперативно, але дані зберігаються тільки до переза­вантаження або вимикання комп'ютера, тобто тимчасо­во. Ємність RAM становить 64, 128, 256, 512 Мбайт.

Відеокарта. її використовують для роботи з гра­фічними і відеозображеннями. Як правило, всі сучас­ні відеокарти мають 3-D прискорювач для роботи з тривимірними зображеннями та інтерфейс AGP/4X або AGP/8X. В останніх модифікаціях міститься спе­ціальний блок «трансформації і освітлення» (T&L) для підтримки таких відеоефектів, як імітація тума­ну, відображення в дзеркалі, брижі на воді тощо. Та­кож за допомогою відеокарти виконують оброблення мультимедіаінформації, виведення зображення з те­левізійної мережі (необхідно додати TV-тюнер), відеокамери, відеомагнітофона. Відеокарта містить власний процесор (процесори) з частотою до 400 МГц і оперативну пам'ять 256 Мб типу SDRAM або DDR SDRAM. Найпоши­ренішим стандартом шини і роз'єму для підключення ві­деокарти є AGP4x, AGP8x. Швидкість відеокарти ха­рактеризує кількість кадрів, які змінюються на екрані за 1 с (fps — frame per second). Останні моделі мають 60—70 fps. Найпоширеніші чіпсети GeForceFX, ATI Ra­deon 9800Pro, Matrox G400, базова частота яких становить 250—500 МГц. Вбудований графічний пере­творювач, що перетворює цифрові сигнали на аналого­ві, має частоту 400—533 МГц. Останні моделі відеокарт містять вбудовані декодери MPEG-2 для роботи з відео-інформацією у форматі DVD (Digital Versatile Disk)

4. Звукова карта. Здійснює оброблення звуків і мо­ви. Працює з двома форматами комп'ютерного звуку: цифровим (WAV) та синтезованим (MIDI — Musical Ins­trument Digital Interface). Цифри в назві звукової карти означають кількість апаратних голосів, але для непро­фесійної роботи достатньо мати параметр 32. Сучасні звукові карти підтримують вивід 5.1 канального об'єм­ного звуку, вміщують синтезатор і підтримують основні ігрові аудіотехнології (Microsoft DirectX 8.0, Microsoft DirectSound 3D, Zoom-FX тощо). Останнім часом набув поширення стандарт Dolby Digital, що є поєднанням цифрового виведення звуку з використанням 6-канальної аудіосистеми (3 основних канали, 2 канали для ство­рення об'ємності звуку, низькочастотний динамік) і дає змогу отримувати звук високої якості.

5. Мережна карта. її застосовують під час роботи в комп'ютерній мережі. Це інтерфейсна плата для під­ключення комп'ютера до кабелю телефонної мережі, використовує протоколи низького рівня, такі, як Ether­net, Token Ring, FDDI, ARCnet тощо.

6. Перезаписуючий постійний запам'ятовуючий пристрій (ППЗП). Містить програми і дані, занесені під час виготовлення комп'ютера, за допомогою яких відбу­ваються вмикання комп'ютера й тестування його прис­троїв. У ППЗП зберігається базова система введення-ви-ведення (BIOS — Basic Input/Output System), що конт­ролює роботу всіх складових комп'ютера.

7. Контролери (адаптери). Це електронні плати для обміну даними між процесором і зовнішніми пристро­ями (адаптер монітора; адаптер портів для підключення принтера, миші або джойстика; адаптери додаткових пристроїв: стримера, модема, сканера тощо). Контроле­ри (адаптери) взаємодіють із процесором та оператив­ною пам'яттю через системну магістраль передавання даних, яка називається шиною.

Жорсткий диск (вінчестер, HDDHard Disk Drive). Це герметично закрита коробка, всередині якої на спільній осі вміщені кілька (до десяти) жорстких пластин круглої форми. Поверхня кожного з дисків покрита тонким феромагнітним шаром, на якому і збе­рігаються записані дані. Запис здійснюється за допомо­гою спеціальних магнітних головок, кожна з яких роз­міщена над робочою поверхнею пластини. Жорсткий диск використовують для постійного зберігання інформації, зокрема у власній системі для збереження фай­лів, що називається таблицею розміщення файлів (File Allocation Table, тобто FAT) і яку містить кожний сис­темний диск.

При форматуванні диска на кожній пластині форму­ються концентричні кола — доріжки (track), що мають власний номер. Доріжки з однаковими номерами, які розташовані одна над одною на різних дисках, утворю­ють циліндр. Кожна доріжка розбивається на сектори, через які відбувається обмін інформацією між оператив­ною пам'яттю та диском. Сектор стандартного розміру зберігає 512 байтів даних.

На логічному рівні вся сукупність секторів є неперер­вною однорідною послідовністю з номерами секторів. Один або кілька з них із суміжними номерами утворю­ють логічну одиницю розподілу зовнішньої пам'яті, тобто кластер. Розмір усіх кластерів на одному диску однаковий і залежить від об'єму диска: чим більший йо­го об'єм, тим більший розмір кластера (табл. 1.1).

Таблиця 1.1


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)