АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Документальне оформлення й облік операцій на поточних рахунках в банках

Читайте также:
  1. III етап. Перевірка господарських операцій по суті
  2. III. Облік і контроль наявності та руху запасів в місцях їх зберігання
  3. IV. Вимоги до оформлення ветеринарних документів на переміщення тварин
  4. V. КЛІНІЧНА ТА ДИСПАНСЕРНА КАТЕГОРІЯ ОБЛІКУ ХВОРОГО
  5. V. Облік амортизації основних засобів
  6. V. Облік зменшення та відновлення корисності нематеріальних активів
  7. V. Особливості обліку деяких запасів
  8. VI. Напрями, операційні цілі та заходи з їх реалізації
  9. VI. Облік ремонту та поліпшення основних засобів
  10. VIII. Облік вибуття основних засобів
  11. VІІ. Оформлення роботи
  12. Автоматизація обліку праці та заробітної плати

 

Підприємства зберігають свої грошові кошти на поточних рахунках у банках України на договірних засадах. Розрахунки здійснюються у безготівковій або готівковій формах у порядку, визначеному нормативними актами Національного банку України.

Для відкриття поточних та поточних бюджетних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

заяву на відкриття рахунка встановленого зразка (взірця) за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства;

копію документа про створення підприємства (засновницької угоди), засвідчену нотаріально;

копію свідоцтва про додержану реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, що видав свідоцтво про державну реєстрацію;

копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, що реєструє;

копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів (у картку включається також зразок відбитка печатки підприємства);

довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Поточні рахунки закриваються в установах банку на підставі:

заяви власника рахунка;

рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

рішення суду або господарського суду про ліквідацію підприємства;

в інших випадках, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунка.

У банківській практиці використовують різноманітні види рахунків:

поточні в національній валюті;

поточні в іноземній валюті;

інші рахунки для організацій та установ, що не займаються виробничою, науково-дослідною та іншою комерційною діяльністю з метою отримання прибутку, мають основні й оборотні кошти та складають самостійний баланс (бюджетні організації, громадські фонди тощо);

поточні бюджетні;

позикові для зарахування наданих позик;

депозитні для зарахування коштів підприємств на зберігання й отримання відсотків від установ банку;

рахунки для акумуляції коштів для виїзду за кордон, для лікування громадян;

субрахунки для підприємств і організацій, що мають філії, представництва, відділи та інші відособлені підрозділи, виділені на самостійний баланс.

Документування операцій Із зарахування або списання коштів із рахунків у банках здійснюється за типовими формами розрахунків І документів.

Розрахункові документи — це складені за встановленою формою документи, що подаються до банку юридичними та фізичними особами і містять письмове доручення про перерахування певної суми грошей у безготівковій формі за отримані товари, роботи, послуги та різні платежі (до бюджету, фондів та ін.)

Розрахункові документи повинні вміщувати такі реквізити:

назву документа;

номер документа, число, місяць, рік його виписки;

назви платника й одержувача коштів, їх ідентифікаційні коди, номери рахунків в установах банків;

назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО (код банку);

суму платежу цифрами та літерами;

призначення платежу;

на першому примірнику — відбиток печатки та підписи осіб платника або одержувача коштів;

підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

суму податку на додану вартість або напис «без податку на додану вартість».

Для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках у банку та можуть бути використані на поточні операції, призначено рахунок ЗІ «Рахунки в банках», що має такі субрахунки:

311 «Поточні рахунки в національній валюті»;

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;

313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;

314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

За дебетом рахунка 31 «Рахунки в банках» відображається надходження грошових коштів, за кредитом — їх використання.

Господарські операції на рахунку 31 «Рахунки в банках» відображаються на підставі виписок банку і первинних документів, доданих до них. Аналітичний облік здійснюється за виписками банку.

При обробці виписок необхідно пам'ятати, що для банків їх клієнти є кредиторами, тобто банки виступають боржниками клієнтів, зараховуючи та зберігаючи їх гроші. Зараховуючи гроші від покупців на поточні рахунки, банк кредитує поточні рахунки, а списуючи дебетує.

Синтетичний та аналітичний облік операцій у національній валюті на поточних рахунках ведеться на рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» у журналі 1 розділі 3 за кредитом рахунка 31 та у відомості 1.2 розділі 4 (записи роблять подібно до касових операцій, наведених у таблиці).

Основними платіжними документами є:

об'ява на внесення готівки;

грошові та розрахункові чеки;

платіжні доручення;

платіжні вимоги-доручення;

акредитив;

інші документи (авізо, ордери, тощо).

Платіжне доручення — документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів із свого рахунка.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

в порядку попередньої оплати;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи тощо), на їх рахунки, відкриті в установах банків;

в інших випадках за згодою сторін;

Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10- ти календарних днів. День заповнення доручення не враховується.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхня — вимога постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість постановленої йому за договором продукції;

нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка сума постачальникові.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається безпосередньо платникові. Доставку платіжних вимог- доручень може здійснювати банк одержувача через банк платника.

Чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, списує чек отримувача зазначену в чеку суму коштів.

Акредитив — це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта зобов'язаний:

виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги;

надати повноваження іншому (виконуючому)банкові здійснити цю оплату;

При розрахунках акредитивами виникають економічні відносини між чотирма суб'єктами:

заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;

бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив;

виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)