АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ЗБИРАННЯ КАЛУ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Читайте также:
  1. II Перелік лабораторних та практичних робіт
  2. АКТИВІЗАЦІЯ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
  3. Бібліотека - інтелектуальний центр наукових досліджень. Структура і організація економічної бібліографії
  4. Блок 3 Лабораторних робіт
  5. Взяття крові із вени для імунологічних та біохімічних досліджень
  6. Види акустичних досліджень.
  7. Види маркетингових досліджень
  8. Виконанні лабораторних робіт.
  9. Виконання досліджень
  10. Вимоги до оформлення лабораторних робіт
  11. Вимоги підготовки до практичних (лабораторних) занять
  12. ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ЗА НАСЛІДКАМИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Діагностичне лабораторне дослідження калу дозволяє не лише дати характеристику функціональної здатності органів, але також є об'єктивним тестом для визначення захворювань органів травлення.

Копрологічне дослідження проводять для визначення моторної функції кишок і їх перетравлюючих властивостей, якості та кількості мікробної флори і наявності в кишках патологічних процесів. Класичне копрологічне дослідження має чотири групи методів: макро- і мікроскопічний, бактеріологічний та хімічний.

Проби калу беруть з його внутрішньої частини і зовнішньої поверхні. Кожну порцію досліджують окремо. Кров у калі, що його взято з внутрішньої частини, вказує на проксимальну локалізацію джерела кровотечі. При дистальному розміщенні джерела кровотечі кров знаходиться звичайно на зовнішній поверхні калу.

Макроскопічно визначають колір, щільність, форму, запах і домішки (слиз, гній, кров, кишкові паразити, випадкові сторонні тіла). Слиз утворюється у вигляді грудочок або плівок різної величини на поверхні калу. Гній має вигляд жовтуватих грудочок. Частіше він перемішується зі слизом чи калом. Кров у калі зустрічається у вигляді згустків різної величини на поверхні або змішаною з гноєм і слизом.

При мікроскопічному дослідженні виявляють м'язові волокна, рослинну клітковину, нейтральний жир, жирні кислоти, мила, лейкоцити, еритроцити, кишковий епітелій, яйця гельмінтів та ін.

Бактеріологічне дослідження калу відіграє важливу роль у визначенні збудників кишкових інфекційних захворювань. Досліджуваний матеріал за можливості збирають в асептичних умовах у стерильний посуд і швидко доправляють до лабораторії, тому що тривале зберігання матеріалу призводить до загибелі бактерій і знижує вірогідність їхнього виявлення.

У разі підозри на кровотечу в органах травлення проводять хімічне дослідження на приховану кров.

Збирання калу для копрологічного дослідження.

• Усі процедури виконують у гумових рукавичках.

• За 4—5 днів до проведення дослідження хворий не повинен вживати препарати заліза, вісмуту, таніну, барію, пілокарпіну, рицинової та вазелінової олії, атропіну, беладони, карболену.

• Не вводять хворому ректальних свічок, не ставлять клізм, не виконують теплових процедур на ділянку живота.

• Наклеюють відповідну етикетку на скляну або пластмасову чисту посудину з широкою горловиною. На етикетці зазначають прізвище та ініціали хворого, відділення, палату, назву дослідження, дату.

• Пропонують хворому за допомогою шпателя, чистої палички зібрати 5—10 г ранкового щойно виділеного калу з кількох місць. У лабораторію направляють ранковий свіжовиділений (в теплому вигляді) кал.

•Якщо хворому призначений ліжковий режим, кал спочатку збирають у підставлене під нього сухе судно і попереджають, щоб хворий у те судно не мочився. Потім відбирають потрібну кількість калу в посудину для лабораторного аналізу.

Збирання калу для дослідження на яйця гельмінтів.

•Наклеюють відповідну етикетку на чисту суху скляну посудину з широкою горловиною.

• Пропонують хворому шпателем зібрати зразу після випорожнення 30—50 г з різних місць виділеного екскременту.

• У разі застосування хворим протигельмінтних препаратів направляють на дослідження всю порцію калу.

Збирання калу для бактеріологічного дослідження.

• Пишуть відповідне направлення і закріплюють його на зовнішньому боці стерильної пробірки.

• Хворого кладуть на лівий бік із зігнутими в колінах ногами.

• Лівою рукою розводять сідниці хворого, а правою обережно обертальними рухами вводять у відхідник на 8—10 см ректальну трубку або ватний тампон на металевому стержні, намагаючись при цьому зняти зі стінки кишки шматочок калу.

• Не торкаючись зовнішніх стінок, петлю стержня опускають у пробірку й одразу відправляють у лабораторію. В направленні зазначають прізвище та ініціали хворого, а також мету дослідження, щоб у лабораторії могли застосувати відповідні поживні середовища і метод обробки матеріалу.

Підготовка хворого до збирання калу на приховану кров.

Темна кров у калі (мелена) спостерігається при кровотечах з верхніх відділів травного каналу, а свіжа кров на поверхні калу свідчить про кровотечу з дистального відділу товстої кишки. Нерідко бувають заховані хронічні кишкові кровотечі, які виявляють реакцією на приховану кров.

• Протягом трьох днів хворий дотримується безгемоглобінової дієти. З раціону вилучають м'ясо, рибу, печінку, ікру, гречану крупу, яєчні страви, всі зелені овочі, помідори, яблука, гранати.

• 3 лікарських засобів не вживає препарати заліза, брому, йоду.

• Виключають потрапляння крові з інших джерел кровотечі (кровотеча з носа, ясен, після видаленого зуба). При кровоточивості ясен протягом всього періоду підготовки до дослідження хворий не повинен чистити зуби щіткою (можна полоскати рот 3 % розчином гідрокарбонату натрію).

• У разі кровоточивості ясен хворий у період підготовки до проведення дослідження не повинен чистити зуби щіткою.

•За допомогою шпателя відбирають для дослідження 5—10 г калу з різних місць випорожнень.

• У лабораторії на мазок калу, нанесений на предметне скло, крапають хімічний реактив Грегерсена (в 4 мл 50 % оцтової кислоти висипають 0,03 г бензидину та 0,08 г перекису барію). Якщо реакція позитивна, мазок синіє. Залежно від часу реакцію оцінюють: ++++ — різко позитивна, +++ — позитивна, ++ або + — слабопозитивна реакція.


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)