Етапи розвитку уявлень про податки

ЕВОЛЮЦІЯ ВЧЕННЯ ПРО ПОДАТКИ

ЗАДОРОЖНЯ Л.В.

Історичний розвиток суспільства зумовив становлення податку як невід'ємного та обов'язкового атрибуту державної влади. Саме завдяки посередництву таких інструментаріїв, держава отримала змогу виконувати свої функції як основне соціо-політичне, культурне, економіко-правове об'єднання груп осіб, які мали спільні інтереси та територію проживання.

Завжди гостро поставало питання дослідження економічної ролі держави в житті суспільства. Адже саме таке значне формування, якому властиве певне коло інтересів та визначені заздалегідь цілі, має можливість змінити хід розвитку подій, його характер та інтенсивність за допомогою свідомої та цілеспрямованої дії урядових чинників.

Незаперечним фактом є активна роль держави в економічній історії, зокрема формування такого напряму дій як фіскальна політика, що ототожнюється на даний час з процесом виплати податків. Дослідженням цього питання присвячені праці вчених-економістів В. Андрущенка, Г. Башнянина, О. Василика, В. Загорського, Ю. Іванова, О. Кириленка, А. Крисоватого, В. Опаріна, А. Соколовської, С. Юрія та інших вчених-економістів.

Методика досліджень. В процесі роботи над статтею було використано методи історичного та логічного підходів при дослідженні процесу становлення державності та формування понятійного змісту податків; порівняння, аналізу та синтезу при вивченні думок вчених стосовно розвитку теорії оподаткування в однакові часові періоди; діалектичний при узагальненні матеріалів та обґрунтуванні теоретичних висновків.

Результати досліджень. Теорія податків має багатовікову історію, нерозривно пов'язану з організацією державного устрою. Основоположним моментом розвитку фіскальної політики в цілому, і податків зокрема, завжди була спрямованість держави на контроль і поліпшення економічної ситуації, яка складалася за певних обставин. Найбільш вагомою та найпершою причиною, що змусила державні формування акцентувати увагу на економічному середовищі, стали військові дії, які вимагали значного фінансування витрат на їх проведення. Саме це стало першопочатковим поштовхом до створення системи відносин між населенням країни та її управлінським апаратом у вигляді системи податків і зборів, які поступово стали називатися фіскальною політикою держави.

Взагалі дослідники даного питання виокремлюють декілька етапів становлення держави в цілому та її фінансової політики зокрема.

Ю. Ковальчук, систематизуючи періодизацію шляху розвитку податкових фінансів держави, виділяє два періоди: перший - починається зі стародавніх часів і закінчується XV ст. н.е., та другий, початок якого приходиться на XVI ст. та триває по сьогодні. Під час проходження становлення держави та фіскальних відносин на першому етапі «з'являються перші згадки про податки у релігійних догматах... Вилучення податків до державної казни не має належного науково-теоретичного обґрунтування, здійснюється безсистемно, у багатьох випадках волюнтаристськими методами. Тогочасні мислителі у своїх працях фіксують властиві фінансовому господарству перерозподільні фіскальні механізми». Другий автор розділяє на два етапи: перший - XVI -XVIII ст.: «Розвиток політичної економії, у складі якої досліджується низка фінансових і фіскальних проблем. Погляди щодо ролі податків у суспільному відтворенні істотно відрізняються від повного заперечення до абсолютного сприйняття, як головного джерела формування державних доходів. Наукові дослідження мають прикладний характер, присвячені вирішенню окремих проблем на конкретному етапі». Другий етап - ХІХ ст. до сьогодні. «Фінансова наука набирає статусу самостійної науки, виокремившись із політичної економії. Фундаментальні наукові дослідження розвиваються прискореними темпами, порівняно з потребами фіскальної практики. У ХХ ст. розробки з проблем фіскального регулювання економіки істотно випередили практику оподаткування та використовуються при формуванні податкового законодавства і здійсненні податкових реформ держав. Проблематика наукових досліджень набуває чітко окреслених рис і формує цілісну наукову концепцію податкових фінансів в економіці добробуту» [4].

При дослідженні питання розвитку теорії податків та оподаткування, В. Мельник також виділяє два етапи:

1. Період письмових згадок про податки, які ґрунтуються на релігійних догматах або випливають із нагальних потреб. У них фіксувався факт стягнення без науково доведеного обґрунтування.

2. Період наукового обґрунтування категорій отримання доходів об'єднаннями публічного характеру. Відбувається зародження власне фінансової науки з елементами теоретичного обґрунтування податків [3].

На нашу думку, такий поділ обмежує роль і значимість суспільства Стародавнього світу у становленні державності та податків. Звичайно, платежі того часу, які стягувалися з громадян державних формувань не можна об'єднати у стійку систему податків, але вже мала місце обґрунтованість і цільова спрямованість платежу. До того ж, вже за часів Римської імперії існував прототип державних податкових органів, якими були общини, а безпосередніми особами, що займалися стягненням платежів з населення - митарі.

А. Соколовська [7], О. Захарчук і П. Бечко [1] вважають, що процес становлення та розвитку податків відбувався у три етапи:

• - стародавній світ і початок середніх віків: характеризується зародженням оподаткування, податки існують в нерозвиненій, примітивній, зародковій формі;
• - ХVI - XVIII століття: відбувається становлення оподаткування як системи, податки стають постійним джерелом державних доходів, вирізняються множинністю та химерністю;
• - ХІХ - ХХ століття: податки стають основним джерелом доходів держави, відбувається їх укрупнення за категоріями платників і видом доходів, з яких вони стягуються, виникають більш зрілі та досконалі форми оподаткування.

О. Сердюк і Т. Заревчанська також вважають, що розвиток уявлень про податки у своєму формуванні пройшов три етапи: перший - від Стародавнього Світу до першої половини XVIII ст., коли стан податкових відносин характеризувався безсистемністю, а самі податкові платежі мали переважно натуральну форму; другий - середина XVIII - початок ХІХ ст. - характеризується появою в країнах Європи податкових систем, що включали в себе прямі та непрямі податки, які стали основним джерелом державних бюджетів; третій - ХІХ ст. і до наших днів - відрізняється від попередніх тим, що на даному відрізку формування уявлень про природу податків були проведені науково обґрунтовані податкові реформи та здійснюється глибоке теоретичне обґрунтування проблем оподаткування [5].

В. Захожай, Я. Литвиненко, К. Захожай, Р. Литвиненко також відзначають важливість врахування початкових уявлень про податки та зазначають, що ще за часів існування Стародавнього Світу «філософи... характеризували податки як суспільно необхідне та корисне явище» [6].

Зважаючи на такий підхід до формування уявлень про податки як про явище суспільного продукту, що витікає з процесів формування державного устрою, на нашу думку, більш логічним буде підхід багатоетапного формування уявлень про податки. Хоча тут також доцільно внести відповідні корективи, спровоковані потребами часу.

Загальновідомо, що податки виникли разом із державними формуваннями та слугували для обслуговування їх потреб. Саме тому не варто недооцінювати значення думки часів Стародавнього Світу у формуванні уявлення про податки як економічне явище. Причому дослідження варто здійснювати, спираючись як на первинні теорії, так і на більш пізні, науково обґрунтовані концепції.

На підставі таких підходів І. Головач проводить групування кроків розвитку податку як невід'ємного атрибуту держави. За його ствердженням, перший період зародження податку почався ще з біблійних часів, а потім на кожному подальшому історичному етапі доповнювався новими, невідомими раніше деталями. Крім того, «на окремих етапах розвитку людської думки дана категорія отримувала принципово інше, не схоже на попереднє, визначення» [2].

На думку згаданого автора, перший етап формування уявлення про податки охоплює собою Стародавній Світ, хоча на той час самого поняття «податок» ще не існувало. Виходячи з того, що держава на той період розвитку суспільства являла собою республіку, що в дослівному трактуванні визначається як «суспільна справа», оподаткування не мало системного явища процесу, а платежі здійснювалися у формі добровільних пожертвувань у мирні часи та відсоткових відрахувань до казни у часи державних труднощів чи війни. Така система була присутня на території Спарти та Стародавньої Греції.

Перші відмінності в сплаті платежів, що стали прототипом податків до казни держави зафіксовано за часів Стародавнього Риму. Саме ця держава започаткувала оподаткування громадян відповідно до рівня їх доходів і заклала підвалини декларації про прибутки, сформувала систему місцевих податків та органів фіску. Політика держави функціонувала таким чином, що податки почали виконувати відомі у наш час функції - фіскальну та стимулюючу [2].

За Візантійської епохи, що тривала до VІІ ст. нашої ери, в розпорядженні державного економічного апарату налічувалося більше, ніж 21 вид податків. Широкого практичного застосування набули надзвичайні податки та податки з посадових осіб. Економічна політика Візантійської імперії характеризувалася значним податковим тиском, оскільки податки виконували переважно фіскальну функцію [2].

Епоха Середньовіччя не внесла значних коректив у визначення сутності податку як економічної категорії, хоча саме в той період почалося формування розуміння податку як обов'язкового платежу, хоча і здійснювався він на «добровільних» засадах. Хоча саме в цей період Фома Аквінський заклав перші підвалини теорії податків, назвавши останні однією з форм пограбування народу та пов'язавши їх з фінансовою діяльністю держави, оскільки вважав податки засобом покриття надзвичайних державних витрат [3].

Починаючи з кінця XV ст., податок починають розглядати як безеквівалентний платіж, а італійські мислителі Діомеде Карафа, Нікколо Маккіавеллі, Джованні Ботеро, Франческо Гвічіардіні починають висловлювати думку про його пріоритетність у доходах казни держави [6].

Етапи розвитку уявлень про податки

Початкові зародки вчення про податки, які поклали початок теорії оподаткування, з'явилися в Епоху Просвітництва. Вони дістали назву атомістичної теорії, згідно якої податок розуміють як результат договору між сторонами, за яким підлеглий вносить державі плату за різні послуги [5]. Головними представниками згаданої теорії стали Ш. Монтеск'є, Т. Гоббс, С.Вольтер, О. Мірабо. Зокрема, Ш. Монтеск'є зазначав: «Податок - частина, яку кожний громадянин надає із свого майна для того, щоб отримати охорону тієї частини, що залишилась або використати її з більшою насолодою». Вольтер притримувався думки, що «сплачувати податок означає віддавати частину свого майна, щоб зберегти залишкове» [6].

Саме Епоха Просвітництва, на нашу думку, завершила формування початкових уявлень про податки та нерозривно пов'язала дану категорію з діяльністю державного апарату в цілому та його фінансової структури зокрема. Адже податки стали одним з вагомих та авторитетних критеріїв існування суспільства та держави.

Висновки. Формування змісту податків на початкових етапах становлення державності пройшло значний шлях розвитку. Уявлення про податки як добровільні платежі у формі жертвоприношень змінилися думкою, що даний вид плати є формою узаконеного грабунку державою своїх громадян. Податки стали невід'ємною частиною державних доходів, хоча з самого початку їм не надавали такого великого значення. Таким чином, не можна недооцінювати значення першого періоду розвитку оподаткування у становленні науки про податки та визначенні їх сутності. Саме в ті часи податок набував своєї, відомої на даний час, форми та ролі в фінансовому житті держави.

Поиск по сайту: