Склад і будова грунту

Літосфера — верхня тверда оболонка земної кулі. Найважливі­шими її частинами є поверхневий родючий шар, або грунт, і земні надра (корисні копалини).

Грунт є особливим природним тілом, що утворилось на мате­ринській породі під впливом природних факторів (клімат, рослинність, тваринний світ, рельєф місцевості, геологічний вік території) та діяль­ності людини.

Утворення грунту — складний і довготривалий процес. Спочатку гірська порода руйнується під впливом води, повітря, температури та живих організмів. Між часточками материнської породи поселяються мікроорганізми і лишайники, результатом їх життєдіяльності є утво­рення органічної речовини. З часом гірська порода руйнується ще більше, а органічна речовина поступово накопичується. Дуже велику роль у ґрунтотворному процесі відіграють зелені рослини, а також мікроорганізми і тварини, які живуть у грунті. Вони збагачують грунт на по­живні речовини, поліпшують його структуру і водопроникність.

Грунт складається з кількох шарів, або горизонтів. Сукупність усіх ґрунтових горизонтів становить профіль грунту. Це товщина грунту від його поверхні до материнської породи. Кожний шар грунту має і свою будову, структуру, колір і потужність. У різних грунтів (чорно-земів, каштанових, дерново-підзолистих та ін.) профілі неоднакові.

Кожен грунт умовно поділяють на три частини, або фази: тверду, рідку й газопо­дібну. Тверда фаза складається з міне­ральних (80 — 90 % і більше) та органіч­них речовин (нерозкладені та напівроз-кладені рештки рослин і ґрунтових тва­рин та гумус). Рідка фаза грунту — це вода і розчинені в ній солі, органічні ре­човини, а газоподібна — повітря, яке за­повнює вільні від води проміжки в грун­ті — пори. З усіх фаз найбільш стійкою є тверда, а інші безперервно змінюються.

Вміст у грунті різних за розміром твер­дих часточок, або фракцій (каміння, пі­сок, пил, мул) визначає його механічний,і також фізичний і хімічний склад. Чим дрібніші ці часточки, тим більше значення мають для ґрунтової родючості. Від механічного складу грун­ту значною мірою залежать його агрономічні властивості. Так, піщані й супіщані грунти легко обробляти, тому їх називають легкими, а суглин­кові та глинисті — важкими.

Родючим може бути тільки структурний грунт, тобто здатний утво­рювати грудочки, або структурні агрегати. Сукупність усіх різних за формою, розмірами, міцністю, водопроникністю і пористістю структур­них агрегатів; властивих даному грунту і його генетичним горизонтам, називають структурою грунту.

Ґрунтовий перегній — гумус утворюється з органічної частини і рунту внаслідок дії на неї ферментів, що виділяються ґрунтовими грибами, бактеріями. Склад перегною залежить від складу вищих рослин, з решток яких він утворюється, а також від зволоження, способів обро­бітку та удобрення грунту, сівозмін тощо.

Гумус склеює грудочки грунту, сприяє створенню його цінної агроно­мічної структури. Він також є джерелом зольних елементів та азоту для рослин.

Земельні ресурси України. Уся площа земної суші становить 148 мли км². З них 10 % займають оброблювані землі, 28 % — ліси, 17 % — луки й пасовища, а решту 45 % — міста, населені пункти, пустелі, напівпустелі, гори, болота, льодовики, тундра (рис. 43).

Загальна земельна площа України — 60355 тис. га, у тому числі і ільськогосподарські угіддя — 41973 тис. га. Найбільші площі сільсь­кі (господарських угідь в Одеській, Дніпропетровській та Харківській областях; найменші — в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-Франківській.

Питання для самоконтролю:

1.Як взаємодіють грунт, рослини та грунтові тварини?

2.Від чого залежить родючість грунту?

3.Як впливають рослини на структуру грунту?

4.Яке значення має грунт у житті людини?

Теми рефератів:

ü Будова літосфери

ü Склад та родючість грунту.Способи підвищення родючості грунту.

Поиск по сайту: